Контрольні питання:

1. Як пояснює теорія походження влади?

2. У чому специфіка політичної влади?

3. Які передумови появи політичної влади?

4. Які функції політичної влади?

5.Що таке ціннісні типи влади?

6.Які ресурси влади Вам відомі?

7.Що мається на увазі під формою влади і які особливості відрізняють управління від керівництва і впливу?

8.Чим характеризується політичне панування?

9.У чому витоки легітимності влади і які типи легитимногогосподства розглядав Макс Вебер?

10. Які існують центри влади?

Тестові завдання:

1. Влада це: 1. нетерпимість до критики керівництва 2.способность нав'язувати і проводити в життя свої вирішення 3.искусство переконання 4. уміння виражати інтереси більшості народу.

2. Дайте визначення легітимності: 1. це безвладдя 2.это здатність нав'язувати і проводити в життя свої рішення 3. це формальне управління 4. це свавілля 5.это визнання і довіра до влади.

3. Виберіть з перерахованого те, що відноситься до засобів влади: 1. управління 2. панування 3. право 4. вплив 5.руководство.

4. Що з перерахованого не відноситься до ресурсів державної влади? 1.распределение власті 2.масштаб і сплоченностьорганизаций 2.информация 3.насилие 4.экономические можливості(власність).

5. Бюрократія як ціннісний тип влади - це: 1.власть чиновників 2. влада держави 3. влада грошей 4.власть професіоналів.

6. Демократія як ціннісний тип влади - це: 1. влада народу 2.власть гідних 3. влада небагатьох 4.безвластие.

7. Теократія як ціннісний тип влади реалізований в: 1.России! 2.Ватикане З.Сша 4.Англии.

8. Плутократія як ціннісний тип влади характеризує: 1. влада шахраїв 2.власть найбагатших людей 3.власть промисловців 4.власть монарха.

9. Різні форми влади відрізняються один від одного тим: 1.какие рішення ухвалюються і на кого розповсюджуються 2.склонностью кнасилию 3.направленностью на реформи або революцію 4.оптимизмом або песимізмом представників.

Лекція 3. Політична система суспільства

1. Політична система як механізм формування і функціонування влади.

2 Політичний режим як спосіб функціонування політичної системи.

Політична система грає в суспільстві роль механізму практичної реалізації влади. Термін «політична система» з'явився в науковому лексиконі в другій половині XXв.6 і став домінуючим в 80-і рр., оскільки давав можливість охопити всі сфери політичної діяльності в суспільстві.

Політична система, як і будь-яка система, припускає наявність складових частин, які взаимозависимы і взаємно доповнюють один одного. Каклюбоє ціле вона має межі з навколишнім середовищем. Специфіка політичної системи в тому, що вона зосереджена в конкретній політичній сфері суспільства, тоді як її рішення розповсюджуються на всі Суспільні відносини, а її межа з суспільством - це межа між центром влади і громадянами. Тому визначення складових елементів політичної системи, особливість їх взаємодії один з одним і суспільством є питанням принциповим.

Існувало поняття «Політична організація», яке робило упор на організаційний механізм реалізації влади (державні, політичні і суспільні організації в структурі влади).

Лінія зворотного зв'язку системи і суспільства

	Держава
XXXX
	Політичні партії
X XXX
	Суспільні об'єднання
вход

Политическая система

выход

Позначення: X X— зв'язок елементів системи

Мал. 7 Спрощена структурна модель політичної системи по Т. Парсонсу

Політична система - це система влади, що включає державні і недержавні інститути і організації, що здійснюють владу.Найважливіша межа політичної системи - її стійкість. Система влади слабо схильна до змін, і її відносна перебудова пов'язана тільки з реформами. Зміна політичної системи" є наслідком стрибка – політичній революції.

Кожна політична система має свої цели7, що визначають її владну особу. Вони складаються з відповідей на питання: хто і що отримує, коли і як? Як наслідок цього найважливіше стратегічне завдання політичної системи - це відтворення розподільних відносин, що існують в суспільстві (власності і інших благ). З цією метою політична система прагне до стабільності існуючих соціальних відносин (безконфліктна взаємодія складових суспільство груп і індивідів), а потім і політичних відносин (відсутність конфліктів з владою, що уміє підтримувати оптимальний соціальний порядок, а звідси слідує відтворення відносин підпорядкування і командування). Стабільність виступає як інтегральний показник ефективності політичної системи, що діє. Сильна і ефективна політична система відтворює існуючий порядок, не удаючись до непопулярних, явних засобів примушення і насильства, не викликаючи політичних криз усередині самої системи владарювання (протистояння між організаціями, представленими у владі). Слабку політичну систему лихоманить. Це виражається в частій зміні урядів, періодичному протистоянні парламенту і президента, актах громадянської непокори, слабкій легітимності влади, що виявляється в поведінці електорату і так далі Подібне положення має місце при становленні нової системи владарювання, а значить, нового порядку в суспільстві, або в умовах прогресуючої суспільної кризи.

Політична система має в своєму розпорядженні великі можливості для виконання свого основного завдання. По-перше, це ті права, якими її наділило суспільство. Система може (більш менш жорстко) регулювати поведінку громадян за допомогою введення норм, дії адміністрації, за допомогою судової системи і так далі Вона може накопичувати ресурси і використовувати їх в своїх цілях. Ці ресурси політична система черпає із зовнішнього середовища і забезпечує свої цілі, наприклад, фінансами, підтримкою населення. Вона може розподіляти блага і послуги - виплачувати дотації, нагороджувати орденами, фінансувати організації, реалізовувати суспільні потреби в освіті, охороні здоров'я, покаранні порушників закону і ін. Нарешті, система влади може відповідати на вимоги суспільства. Ця здатність, з одного боку, дає їй можливість реагувати на зміни, з іншою, - забезпечує зворотний зв'язок з суспільством і залишає можливість індивідам і соціальним групам впливати на ухвалювані владою рішення.

Прагнучи до досягнення своїх цілей, виконуючи функціональні завдання, політична система створює і підтримує певні правила політичної взаємодії, «політичних ігор», що в науковому лексиконі відомо як політичний режим.

Політичний режим - це сукупність засобів і методів здійснення економічної і політичної влади пануючих класів або соціальних груп.Відповідно до уточнень правової науки, на практиці політичний режим є методами здійснення державної влади, що реалізовуються у взаєминах і поведінці людей.Держава удається до різних способів реалізації своєї влади залежно від соціальної і економічної ситуації. Немає однозначно «поганих» або «хороших» методів управління.Кожен може виконувати свої оптимальні завдання і відповідати вимогам ситуації. До основних методів управління суспільством належать авторитарний, бюрократичний і демократичний методи.

Авторитарний метод (від латів. «auctoritas» - влада, вплив) спирається на центральну фігуру, що діє, яка користується в суспільстві визнанням і авторитетом, їй беззастережно готові підкорятися. Люди вірять в лідера і чекають від нього рішень і ефективних управлінських дій. Головною умовою реалізації цього методу управління є особа лідера, здатного узяти відповідальність на себе і активно діяти іноді навіть всупереч традиціям. До цього методу управління суспільством влада вдається в патріархальних суспільствах (із слабкою економікою, нерозвиненими демократичними інститутами, низькою політичною культурою населення), а також в розвинених країнах в надзвичайних або кризових ситуаціях.

Бюрократичний метод характерний для економічного монополізму, коли основним завданням є відтворення існуючого порядку, його економічних і соціальних основ. Економіка в такому суспільстві розвивається по кругу, а само суспільство не чекає змін. Головною умовою застосування цього методу в реальному житті є сильний державний чиновницький апарат, що має в своєму розпорядженні великі владні можливості примушення. Відмінна риса цього методу - ухвалення рішень інститутами державної влади без узгодження суспільних інтересів.

Демократичний метод властивий для суспільства, чия економіка заснована на вільній конкуренції і боротьбі інтересів. Відмінна риса методу - координація суспільних інтересів і потреб з державною політикою. Застосування цього методу на практиці вимагає процедури узгодження інтересів, в якій бере участь народ або його представники. Часто цей метод розглядається як кращий метод управління. Проте його конструктивність також визначена рамками конкретної ситуації. У суспільному житті повинні бути присутніми три обов'язкові умови.

Перше - це реальна можливість для більшості громадян брати участь на всіх трьох етапах управління (ухвалення рішення, виконання рішення, контролю за його виконанням), яка спирається на тривалу поетапну процедуру обговорення пропозицій, узгодження інтересів, руху до компромісу і консенсусу. Подібна умова може існувати тільки в суспільстві із стабільною економікою і активною участю громадян в суспільному житті.

^{7Реально} на практиці цілі політичної системи виражаються в державній політиці і засобах її реалізації.

Друге - це здібність громадян до управління суспільними справами. Ця умова передбачає не тільки право громадян на важливу соціальну і політичну інформацію і фактичну реалізацію цього права, але включає і відповідний рівень політичної культури, навики управління.

Третє - це стійка мотивація активної участі вобщественно-политической життя. Подібна умова реалізується в практиці Цивільного суспільства, коли людина, що володіє економічною незалежністю, готова відстоювати свої інтереси перед державою.

У тих випадках, коли до демократичного методу вдаються довільно, не зважаючи на стан суспільства, і демократія «спускається зверху» як якийсь ідеальний пристрій суспільного життя, це приводить до політичного хаосу і анархії, від яких вигоду отримують тільки зацікавлені групи. Подібне положення справ стає наслідком або некомпетентності, або свідомої підготовки до зміни режиму, що діє.

У тих випадках, коли держава спирається на певний метод, він створює відповідний йому політичний режим. Авторитарний метод сприяє формуванню авторитарного режиму, абсолютизований бюрократичний метод створює тоталітарний режим8, демократичний метод є основою демократичного (парламентського) режима9. Політичний режим включає як методи, так і засоби управління суспільними відносинами, характеризує напрям їх розвитку. Специфіка кожного з режимів складається з характеристик, відповідних певним показникам.

До важливих критеріїв політичних режимів можна віднести наступні:

- міра здійснення влади (міра насильства і контролю);

- механізм формування влади;

- взаємовідношення суспільства і влади;

- роль і значення недержавних і неполітичних організацій і структур;

- характер заборон, що існують в суспільстві;

- роль ідеології в житті суспільства;

- характер політичного лідерства;

- співвідношення має рацію і свобод громадян;

- положення ЗМІ;

- роль політичних партій;

- співвідношення між законодавчою і старанною владою;

- роль органів придушення;

- тип політичної поведінки і політичної культури і ін.

Вирішуючи свої основні цілі, політична система може удаватися до різноманітних засобів. Так, наприклад, авторитарна влада може використовувати тоталітарну державу з його можливостями примушення і насильства. Тільки розглянувши всі характеристики політичних режимів, можна скласти уявлення про справжню картину організації політичного життя суспільства (Табл. 1)

^{Термін «}тоталітарний» походить від латів. «totalis» - повний, цілий. Він був вперше спожитий стосовно суспільного життя Б. Муссоліні в його книзі «Тотальна концепція життя», в якому він розглядав вплив сім'ї і суспільства на людину. Надалі термін отримав ширше тлумачення як особливість організації суспільного життя. Первинне таке розуміння було пов'язано з фашистським суспільством, а в 30-і рр. XXв. Термін був застосований до СРСР.

^{9Понятие «}демократія» має три значення: 1) це форма пристрою держави, заснована на рівноправ'ї ним виборності центральних органів влади; 2) це ідеал суспільного пристрою, заснований на плюралізмі, гласності, свободі і правах громадян; 3) це політичний режим з перерахованими ознаками. Демократичні принципи, що реалізовуються на практиці, відповідають на питання: «чиї інтереси і хто представляє у владі». Відповідно до цього головного критерію демократія розділяється на різні моделі (элитистская, національна, класова, загальнонародна, індивідуалістична (ліберальна) і ін.) .

Таблиця 1

ХАРАКТЕРИСТИКА ПОЛІТЕЧЕСЬКИХ РЕЖИМІВ

Критерії	Тоталітарний	Авторитарний	Демократичний
1	2	3	4
Відношення людей до влади	Повне відчуження людей від влади. Але це відчуження ними не усвідомлюється.	Відчуження людей від влади. Усунутість від влади людьми усвідомлюється.	Громадяни мають своїх представників у владі і контролюють їх
Міра влади	Загальний контроль і насильство. Під контролем всі сфери суспільного життя і приватне життя громадян. Сила застосовується по розсуду влади.	Існують області поза контролем (економіка, релігія, культура, приватне життя), реальна загроза застосування сили по розсуду влади.	Межі контролю регулюються законом, насильство застосоване до порушників закону.
Формування влади	Бюрократичний спосіб, закритий від суспільства.	Можлива механічна спадкоємність (в умовах монархічних режимів) або відкриті, але жорстко регульовані вибори.	Влада виборна, спадкоємність влади регулюється законом.
Соціальна структура	Соціальна структура суспільства регулюється владою. Може мати місце декласування суспільства (відчуження від власності). Основне соціальне ділення – на тих, що управляють і керованих.	Прямо не регулюється владою. Зміни виникають услід за змінами в економічній і соціальній сфері.	Відповідає соціально-економічним процесам.
Положення ЗМІ	Повний контроль над ЗМІ з боку влади.	Частковий контроль над ЗМІ, поява «вільних» ЗМІ, не пов'язаних з прямими інтересами влади, тобто що не стосуються політики.	ЗМІ відносно незалежні (оскільки завжди зберігається можливість неявного тиску влади).
Роль ідеології	Одна правляча ідеологія у влади.	Ідеологія зберігає явні позиції в центрі ухвалення владних рішень.	Існує офіційна ідеологія у поєднанні з плюралізмом в ідеологічній сфері.
Область заборон	Заборонено все, що не наказано.	Дозволено все, окрім політики.	Дозволено все, що не заборонене законом.
Політичне лідерство	Лідер спирається на партію або групу і через неї поширює свій вплив на все суспільство. Називається вождем. Займає свій статус завдяки досвіду політичної діяльності або її стажу. Тому не молодий.	Реалізується режим особистої влади. Лідер не тільки володіє великими правами в ухваленні рішень, але і має великий вплив на членів суспільства. Проте він не завжди є харизматичним лідером. Його вплив може визначатися звичками, настроями, очікуваннями людей.	Залежить від типу політичної системи і традицій суспільства.
Демократичні права і свободи	Демократичні права і свободи носять декларативний характер, але ряд має рацію і свобод гарантовані. Гарантії забезпечені державою.	Розширення має рацію і свобод, перш за все в духовній, а також в соціальному житті супроводжується обмеженням має рацію і свобод в політичній сфері.	Широкі права і свободи, але гарантовані тільки законом і що реалізовуються тільки згідно із законом. Державою не забезпечуються.
Роль політичних партій	Існує одна правляча партія. Існують деякі громадські організації, але вони одержавлені і їх діяльність формалізована.	Дозволені політичні партії, але їх діяльність обмежена. Партія режиму -политическое рух. З'являються нові суспільні об'єднання, але і їх діяльність обмежена.	Багатопартійність. Діють різноманітні громадські організації і рухи. Свобода їх діяльності забезпечена законом.
Зміни в політичній системі	Злиття державного і партійного апарату. Опора на силові структури. Мілітаризація суспільного життя. Фактична відсутність розділення властей.	Боротьба конкуруючих груп за вплив на владу. Монополізація влади в руках вузької групи. Опора на армію. Відсутність судової самостійності. Соціальна демагогія як інструмент спілкування влади суспільства.	Реальне розділення властей. Практика правової держави і цивільного суспільства. Парламентаризм.

Література, що рекомендується: 6, 10, 18, 34, 38, 45.