Облік операцій з реалізації товарів

№		Кореспондуючі рахунки
		Дебет	Кредит
Перша подія — відвантаження товарів
1	Відображено у складі доходу виручку від реалізації това­рів за продажними цінами	361 «Розрахунки з вітчизня­ними покупцями»	702 «Дохід від реалізації това­рів»
2	Нараховано ПДВ (акцизний збір, інші податки та обов'язкові платежі)	702 «Дохід від реалізації то­варів»	641 «Розрахунки за подат­ками»
3	Списано купівельну вартість товарів, визначену за обра­ним підприємством методом згідно з П(С)БО 9	902 «Собівартість реалізова­них товарів»	281 «Товари на складі»
4	Віднесено суму доходу від реалізації за мінусом ПДВ на збільшення фінансового результату від основної діяльності	702 «Дохід від реалізації то­варів»	791 «Результат основної діяль­ності»
5	Списано собівартість реалізації на зменшення фінансового результату від основної діяльності	791 «Результат основної дія­льності»	902 «Собівартість реалізованих товарів»
Перша подія — надходження передоплати від покупця
6	Надійшла на поточний рахунок передоплата від покупця товарів	311 «Поточні рахунки в на­ціональній валюті»	361» Розрахунки з вітчизняни­ми покупцями»
7	Відображено податкове зобов'язання з ПДВ	643 «Податкові зобов'я­зання»	641 «Розрахунки за подат­ками»
8	Проведено відвантаження товарів і визнано дохід від реа­лізації	361 «Розрахунки з вітчизня­ними покупцями»	702 «Дохід від реалізації то­варів»
9	Відображено суму ПДВ, раніше включену до складу пода­ткових зобов'язань	702 «Дохід від реалізації то­варів»	643 «Податкові зобов'язання»
10	Списано купівельну вартість товарів, визнану за обраним підприємством методом згідно з П(С)БО 9 «Запаси»	902 «Собівартість реалізова­них товарів»	281 «Товари на складі»
11	Списано різницю між доходом (виручкою) від реалізації і сумою податків, які підлягають сплаті з виручки	702 «Дохід від реалізації то­варів»	791 «Результат основної діяль­ності»
12	Списано собівартість реалізації на фінансово-резуль­татний рахунок	791 «Результат основної дія­льності»	902 «Собівартість реалізованих товарів»

-^.

(внаслідок фізичних пошкоджень або кон'юнктури ринку). Тоді від­повідно до принципу найменшої оцінки (обережності в оцінці) това­ри будуть обліковуватися за їхньою реальною вартістю.

В умовах ринкової економіки для успішного ведення господар­ської діяльності підприємство повинно своєчасно і правильно реа­гувати на зміни, які відбуваються на ринку товарів. Одним із основ­них механізмів, за допомогою яких підприємство може впливати на ситуацію, є формування ціни товару. В свою чергу, при формуванні ціни товару не останню роль відіграє його переоцінювання.

Товари слід систематично переоцінювати з метою визначення найменшої вартості — первісної або чистої вартості реалізації. Тому в дебет рахунка 902 буде відноситися облікова вартість товарів, що дорівнює первісній (купівельній) вартості (якщо товар не переоці­нювався) або чистій вартості реалізації (якщо товар було уцінено).

Товари уцінюють відповідно до Положення про порядок уцін­ки і реалізації продукції, яка залежалась, із групи товарів широ­кого вжитку, продукції виробничо-технічного призначення і над­мірних товарно-матеріальних цінностей.

Відповідно до законодавства, уцінці підлягають: товари широко­го вжитку і продукція виробничо-технічного призначення, які зале­жалися (не мають збуту більш трьох місяців і не користуються попи­том у споживачів); надмірні товарно-матеріальні цінності (матері­али, комплектуючі вироби, інші матеріальні цінності), які більше трьох місяців не можуть бути використані для виробництва продук­ції, оскільки таку продукцію виготовляти недоцільно через відсут­ність попиту на неї як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринку.

Через різні причини (зниження попиту на товар, наявність у конкурентів аналогічного товару вищої якості, використання конкурентами прогресивних форм торгівлі — застосування сис­теми знижок, безкоштовна доставка та ін.) підприємство змушене знижувати ціну на товар. Тут можливі два варіанти регулювання ціни — зміною суми торгової націнки і уціненням товару.

Якщо зниження ціни здійснюється в межах норм торгової на­цінки, то сума, на яку здійснено зниження ціни в бухгалтерсько­му обліку відноситься на зменшення торгової націнки.

Якщо ж прийнято рішення про проведення уцінки, то суму уцінки, яка перевищує суму торгової націнки, необхідно відобра­зити в податковому обліку. Розглянемо проведення уцінки на чи­словому приклад (підприємство роздрібної торгівлі).

170

ЛЕКЦІЯ 9

ОБЛІК ПРОЦЕСУ ВИРОБНИЦТВА ГОТОВОЇ ПРОДУКЦІЇ, ВИТРАТ ОПЕРАЦІЙНОЇ ТА ІНШОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

1. Економічна суть витрат капіталу

Капітал підприємства внаслідок свого кругообороту проходить виробничу стадію, в якій він органічно поєднується з робочую силою. Таке поєднання завдяки споживній вартості то­вару — робоча сила забезпечує виробництво готової продукції. Бухгалтерський фінансовий і управлінський облік зобов'язаний облічити даний процес. Для цього використовується система ра­хунків, відповідне документування та методика обліку. Суть зво­диться до такого.

Випуск будь-якої продукції потребує здійснення певних ви­трат, які впливають на величину собівартості.

Витрати на виробництво відрізняються за складом, економіч­ним призначенням, часткою у виготовленні та реалізації продук­ції, залежністю від обсягу виробництва тощо. Це робить необхід­ним групування витрат за певними ознаками. Залежно від характеру виробництва витрати поділяються за видами продукції (послуг) та етапами виробничого процесу (стадіями, переділами). Різні місця виникнення витрат передбачають їх облік за структу­рними підрозділами (цехами, відділами, ділянками, бригадами), за центрами відповідальності. Витрати також класифікуються за рядом інших ознак: економічними елементами та статтями каль­куляції, цільовим призначенням, ступенем однорідності, спосо­бом включення до собівартості, часом виникнення.

Згідно з П(С)БО 16 «Витрати», собівартість реалізованої про­дукції (робіт, послуг) складається з виробничої собівартості про­дукції (робіт, послуг), реалізованої протягом звітного періоду, нерозподілених постійних загальновиробничих витрат та понад­нормативних виробничих витрат.

До виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) включа­ються: прямі матеріальні витрати; прямі виграти на оплату праці; інші прямі виграти; загальновиробничі витрати.

До складу прямих матеріальних витрат відносяться ті, які мо­жуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта ви-

171

трат, а саме: сировина і матеріали, купівельні напівфабрикати та комплектуючі вироби, інші матеріальні витрати; витрати на оплату праці: заробітна плата та інші виплати робітникам, зайня­тим на виробництві продукції, виконанні робіт або наданні по­слуг; інші виробничі витрати; відрахування на соціальні заходи; плата за оренду земельних і майнових паїв; амортизація тощо.

Непрямі витрати — це витрати на виробництво, які не можуть бути віднесені безпосередньо до конкретного об'єкта витрат еко­номічно доцільним шляхом і тому потребують розподілу.

Загальновиробничі витрати є непрямими і включають витрати на управління виробництвом; амортизацію основних засобів і нематеріальних активів загальновиробничого (цехового, дільни­чного, лінійного) призначення; витрати на утримання, ремонт, страхування, операційну оренду основних засобів, інших необо­ротних активів загальновиробничого призначення; витрати на вдосконалення технології і організації виробництва; на утриман­ня виробничих приміщень; на обслуговування виробничого про­цесу; на охорону праці, техніку безпеки і охорону навколишнього природного середовища; втрати від браку, оплату простоїв тощо.

За ступенем залежності від обсягів діяльності витрати поділя­ються на змінні та постійні. Змінні витрати змінюються разом зі зміною обсягу виробництва. Постійні — це витрати, абсолютна величина яких постійна або змінюється при зменшенні чи збіль­шенні обсягу виробництва продукції, яка випускається, в невели­кій кількості.

Майже всі прямі витрати є змінними. Винятком є амортизація спеціального обладнання, орендна плата та деякі інші прямі ви­трати. Загальновиробничі (непрямі) витрати також поділяються на постійні та змінні.

До змінних загальновиробничих витрат належать витрати на обслуговування і управління виробництвом (цехів, дільниць), що змінюються прямо (або майже прямо) пропорційно до зміни об­сягу діяльності.

До постійних загальновиробничих витрат відносяться витрати на обслуговування і управління виробництвом, що залишаються незмінними або майже незмінними в разі зміни обсягу діяльності.

Підприємство може самостійно встановлювати перелік і склад змінних та постійних загальновиробничих витрат і обирати мето­дику розподілу змінних загальновиробничих витрат, виходячи із специфіки своєї діяльності. Обрану базу розподілу накладних ви­трат зазначають у примітках до фінансової звітності та в наказі про облікову політику підприємства.

172

Не включаються до виробничої собівартості і списуються на витрати періоду (витрати виробництва, обігу), в якому вони були здійснені, такі витрати: понаднормативні відходи; витрати на зберігання, крім тих, які необхідні у виробничому процесі, що передував наступній стадії виробництва; адміністративні наклад­ні витрати; витрати на збут.

Виробництво будь-якої продукції, робіт чи послуг потребує певних витрат, пов'язаних із споживанням капіталу, праці та ма­теріальних ресурсів. Різниця між споживанням ресурсів на оди­ницю продукції за нормою і за фактичним витрачанням за певний період характеризує економічність виробництва. У випадку, коли фактично витрачається ресурсів менше від норми, підприємство отримує економію, що позитивно впливає на формування прибу­тку. Оскільки на виготовлення продукції за технологією викорис­товуються різноманітні ресурси, що виникає необхідність розро­бляти детальні норми витрат матеріальних цінностей, розцінки оплати праці та її нормування, норми часу та витрати на одну го­дину роботи устаткування, норми загальновиробничих, адмініст­ративних, збутових та інших витрат.

Отже, нормування витрат факторів виробництва на окремі ви­ди продукції є першим принципом раціональної організації облі­ку витрат Порівняння фактичних витрат з нормами дає можли­вість організувати контроль за рівнем собівартості. Така система контролю попереджує апарат управління про небезпеку для під­приємства. Різниця між фактичними і нормативними витратами називається відхиленням (позитивним чи негативним, що означає економію або перевитрати), або дисперсією. Аналіз дисперсії до­зволяє використати дані для уточнення ціни на готову продук­цію, визначення впливу відхилень на прибуток тощо.

Якщо діючі нормативи не дозволяють успішно вести бізнес, то необхідно переглядати нормативи, особливо в тих підрозділах, де є значна дисперсія. Норми переглядаються при зміні організа­ції виробництва, впровадженні нової техніки й технології. Вони повинні бути націлені на майбутнє, а не відображати минулий Досвід роботи.

Другим принципом раціональної організації обліку витрат є виділення підрозділів підприємства — цехів основного і допомі­жного виробництва, відділів та служб заводоуправління тощо. Таке виділення необхідне для локалізації витрат у розрізі струк­турних підрозділів з метою визначення дисперсії та оперативного прийняття управлінських рішень із питань управління собівартіс­тю й прибутком.

173

Процес виділення структурних підрозділів залежить від тех­нологічних особливостей галузей промисловості, масштабів ви­робництва, організації праці, рівня економічної грамотності ме­неджерів, інформаційної системи та інших факторів.

Третім принципом є групування витрат за окремими статтями калькуляції в розрізі деталей, вузлів, виробів, операцій, робіт, по­слуг та інших носіїв витрат.

Віднесення тих чи інших витрат на деталі, вузли, вироби є складною справою, оскільки одні витрати можна віднести безпо­середньо на окремі види продукції, а інші розподіляються опосе­редковано — пропорційно до певної бази. У зв'язку з цим вини­кає необхідність класифікувати витрати за різними ознаками, застовувати різні критерії розмежування витрат, щоб вивчити за­кономірності формування собівартості продукції залежно від по­ведінки окремих груп витрат.

2. Облік прямих виробничих витрат

Для узагальнення інформації про витрати на виробни­цтво призначений рахунок бухгалтерського обліку 23 «Виробни­цтво». Цей рахунок використовується для обліку на окремих суб­рахунках витрат:

1. промислових і сільськогосподарських підприємств на виро­бництво продукції;

2. підрядних, геологічних та проектних організацій на вико­нання будівельно-монтажних, геологорозвідувальних та проект­но-пошукових робіт;

3. підприємств транспорту та зв'язку на надання послуг;

4. науково-дослідних підприємств на виконання науково-дослідних і конструкторських робіт;

5. підприємств громадського харчування на випуск власної продукції;

6. підприємств торгівлі, постачання і збуту на здійснення дія­льності з продажу товарів;

7. дорожніх господарств на утримання й ремонт автомобіль­них шляхів;

8. інших підприємств та організацій;

9. допоміжних (підсобних) виробництв;

10) на виконання некапітальних робіт (будівництво тимчасо­ вих споруд, демонтаж припиненого будівництвом об'єкта). По відношенню до балансу цей рахунок активний, основний, витра-

174

тний, призначений для обліку господарських засобів, які викори­стані у виробництві.

За дебетом рахунка 23 «Виробництво» відображаються прямі матеріальні, трудові та інші прямі витрати, а також виробничі на­кладні витрати та втрати від браку продукції (робіт, послуг), з кредиту списуються суми фактичної виробничої собівартості за­вершеної виробництвом продукції (в дебет рахунків 26, 27), ви­конаних робіт та послуг (у дебет рахунка 90). За кредитом субра­хунків обліку витрат допоміжних (підсобних) виробництв, з виконання некапітальних робіт у кореспонденції з дебетом раху­нків 11 «Інші необоротні матеріальні активи», 22 «Малоцінні та швидкозношувані предмети» та субрахунків обліку витрат осно­вного виробництва списується собівартість виготовлених у до­поміжних (підсобних) виробництвах виробів, споруд, робіт, по­слуг (інструменту, енергії, пари, транспортних і ремонтних послуг тощо).

Витрати на виробництво готової продукції списуються бухга­лтерськими проводками (табл. 9.1).

3. Оцінювання виробленої продукції за методами калькулювання

Заключним етапом обліку витрат є обчислення собіва­ртості одиниці, продукції (робіт, послуг), тобто складання каль­куляції.

Калькуляція — це обчислення собівартості одиниці продукції (робіт, послуг) за встановленою номенклатурою витрат.

Перелік і склад статей калькулювання виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) установлює підприємству самостійно.

Витрати, пов'язані з виробництвом продукції (робіт, послуг), можуть групуватися за такими статтями калькуляції (типовими): 1) сировина і матеріали; 2) купівельні комплектуючі вироби, на­півфабрикати, роботи і послуги виробничого характеру сторонніх підприємств і організацій; 3) паливо та енергія, на технологічні потреби; 4) зворотні відходи (вираховуються); 5) основна заробі­тна плата; 6) додаткова заробітна плата; 7) відрахування на соці­альне страхування; 8) витрати, пов'язані з підготовкою та осво­єнням виробництва продукції; 9) відшкодування зносу спеці-^альних інструментів і пристроїв цільового призначення та інші спеціальні витрати; 10) витрати на утримання та експлуатацію Устаткування; 11) загальновиробничі витрати.

175

Таблиця 9.1

ВІДОБРАЖЕННЯ ВИТРАТ ВИРОБНИЦТВА БУХГАЛТЕРСЬКИМИ ПРОВОДКАМИ

№ з/п	Зміст господарської операції	Кореспондуючі рахунки
		Дебет	Кредит
1	Нараховано амортизацію основних засобів та немате­ріальних активів, що використовуються у виробництві	23 «Виробництво»	13 «Знос необоротних активів»
2	Відпущено зі складу товарно-матеріальні цінності на потреби виробництва	23 «Виробництво»	20 «Виробничі запаси»
3	Відпущено у виробництво МШП	23 «Виробництво»	22 «Малоцінні та швидко­зношувані предмети»
4	Відображено вартість послуг, наданих допоміжним виробництвом цеху основного виробництва (передача продукції з цеху в цех)	23 «Виробництво»	23 «Виробництво»
5	Списано на витрати виробництва втоати від технічно неминучого	23 «Виробництво»	24 «Брак у виробництві»
6	Використано частину готової продукції на потреби виробництва	23 «Виробництво»	26 «Готова продукція»
7	Оплачено готівкою витрати виробництва	23 «Виробництво»	30 «Каса»
8	Оплачено з поточного або валютного рахунка, з інших рахунків у банку витрати виробництва	23 «Виробництво»	31 «Рахунки в бачках»
9	Оплачено з підзвітних сум витрати виробництва	23 «Виробництво»	372 «Розрахунки з підзвітни­ми особами»
1"	Списано на собівартість продукції, робіт і послуг суми незадоволених претензій	23 «Виробництво»	374 «Розрахунки за претензі­ями»

11 Віднесено на витрати виробництва відповідну частину | витрат майбутніх періодів		23 «Виробництво»	39 «Виграти майбутніх пері- одів» 1
12	Проведено дооцінення незавершеного виробництва	23 «Виробництво»	423 «Дооцінка активів»
■ 13	Проведені відрахування до резерву на оплату відпус­ток виробничим робітникам	23 «Виробництво»	471 «Забезпечення виплат відпусток»
14	Акцептовано рахунок постачальника за послуги, на­дані для потреб виробництва (вода, пар, енергія, зв'язок тощо)	23 «Виробництво»	63 «Розрахунки з постачаль­никами та підрядниками»
15	Нараховано заробітну плату виробничим робітникам та проведені відрахування на соціальне страхування від зарплати згідно з чинним законодавством	23 «Виробництво»	66 «Розрахунки з оплати пра­ці», 65 «Розрахунки за стра­хування»
16	Відображено послуги, призначені для потреб вироб­ництва, надані дочірніми підприємствами та внутрі­шніми підрозділами	23 «Виробництво»	682 «Внутрішні розрахунки», 683 «Внутрішньогосподарські розрахунки»
17	Відображено послуги, призначені для потреб вироб­ництва, надані ними послуги для потреб виробництва (в т. ч. за оренді, транспорту тощо)	23 «Виробництво»	685 «Розрахунки з іншими кредиторами»
18	Оприбутковано лишки незавершеного виробництва, виявлені при інвентаризації в цехах допоміжних виро­бництв	23 «Виробництво»	71 «Інший операційний дохід»
19	Включено до собівартості продукції, робіт і послуг відповідну частку загальновиробничих витрат	23 «Виробництво»	91 «Загальновиробничі витрати»
20	Віднесено на собівартість продукції, робіт і послуг ва­ртість матеріальних цінностей, яких не вистачає в ме­жах норм природного убутку	23 «Виробництво»	947 «Нестачі. Втрати від псу­вання цінностей»
21	Відображено вартість послуг допоміжних виробництв, наданих для капітального будівництва	15 «Капітальні інвес­тиції»	23 «Виробництво»
22	Повернено невикористані у виробництві матеріальні цінності; відображено вартість зворотних відходів	20 «Виробничі запаси»	23 «Виробництво»

Закінчення табл. 9.1

№ з/п	Зміст господарської операції	Кореспондуючі рахунки
		Дебет	Кредит
23	Відображено втрати від невипраного браку	24 «Брак у виробни­цтві»	23 «Виробництво»
23	Оприбутковано напівфабрикати власного виробництва	25 «Напівфабрикати»	23 «Виробництво»
25	Оприбутковано на склад готову продукцію	26 «Готова про­дукція»	23 «Виробництво»
26	Частину витрат допоміжних цехів включено до суми матеріального збитку, що підлягає відшкодуванню винними особами	375 «Розрахунки за відшкодуванням за­вданих збитків»	23 «Виробництво»
27	Включено до складу витрат майбутніх періодів відповід­ну частину витрат виробництва (в галузях із сезонним виробництвом, при освоєнні нових виробництв тощо)	39 «Витрати майбут­ніх періодів»	23 «Виробництво»
28	Списано витрати виробництв в частині наданих ними послуг (продукції) дочірнім підприємствам та внутрі­шнім підрозділам	682 «Внутрішні роз­рахунки», 683 «Вну­трішньогосподарські розрахунки»	23 «Виробництво»
29	Відображено вартість послуг, наданих на сторону	903 «Собівартість реалізованих робіт і послуг»	23 «Виробництво»
ЗО	Проведено уцінку незавершеного виробництва	946 «Втрати від зне­цінення запасів»	23 «Виробництво»
31	Відображено виявлену при інвентаризації недостачу матеріальних цінностей у цехах допоміжних (незаве­ршеного виробництва) виробництв	947 «Нестачі і втрати від псування ціннос­тей»	23 «Виробництво»
32	Списано на збиток втрати незавершеного виробництва внаслідок стихійного лиха, пожеж тощо	99 «Надзвичайні ви­трати»	23 «Виробництво»

Організація обліку витрат залежить передусім від особливою тей технології виробництва та характеру продукції, що випуска­ється. Сукупність прийомів обліку виробничих витрат та спосо­бів обчислення собівартості одиниці продукції (робіт, послуг) називається методом обліку витрат і калькулювання.

Витрати виробництва залежно від його типу можуть облікову­ватися декількома методами: позамовним, попередільним та комбінацією цих двох методів.

Позамовний метод обліку витрат на виробництво застосову­ють в основному на індивідуальних та дрібносерійних виробниц­твах. Об'єктом обліку при використанні цього методу є окреме індивідуальне замовлення, окремий контракт (проект) або партія продукції, яка складається з ідентичних зразків, що проходять однаковий технологічний процес виготовлення. До таких вироб­ництв належать суднобудівне, авіабудівне, видавниче, будівель¹ не, меблеве та інші, включаючи аудиторську діяльність, надання консалтингових, бухгалтерських та інших послуг, ремонт авто­мобілів (тобто ті виробництва, а також послуги, де можна визна­чити затрати за окремим замовленням або окремою партією про­дукції; наприклад, затрати на випуск окремого номера газети або журналу у видавництві). При використанні позамовного методу обліку витрат на виробництво кожному замовленню надається власний номер, який вказується у всіх документах про витрати за замовленням.

Використання цього методу передбачає, що всі виробничі ви­трати збираються в розрізі окремого замовлення, яке є унікаль­ним виробом (роботою, послугою), що виготовляється із додер­жанням конкретних вимог замовника.

При використанні позамовного методу обліку витрат і кальку­лювання собівартості всі прямі виробничі витрати відносять на конкретне замовлення на підставі первинних документів, у яких проставляється порядковий номер замовлення. Загальновиробни-чі витрати щомісяця розподіляють між замовленнями.

Собівартість одного замовлення визначається як сума всіх ви­трат, зібраних у картці обліку витрат за конкретним замовленням від моменту її відкриття до моменту завершення робіт.

Попередільний метод обліку витрат (від слова переділ — пев­на сукупність технологічних операцій, внаслідок яких отримують продукт праці, готовий до використання чи продажу) на вироб­ництво використовується у виробництвах, де продукція одержу­ється внаслідок послідовної переробки вихідної сировини за окремими стадіями (переділами) на безперервній основі. Напри-

12*

179

клад, у нафтопереробній, хімічній, сталеплавильній, харчовій, цукровій промисловостях тощо.

Попередільний метод обліку витрат на виробництво викорис­товується в серійних виробництвах на безперервній основі для обліку витрат на виготовлення окремого виду однакової продук­ції (в цьому випадку береться до уваги однакова вартість кожно­го зразка продукції), наприклад випікання одного сорту хліба, печива, виготовлення одного виду макаронних виробів, цукерок, соку, пива, фармацевтичних препаратів, взуття, одягу, виробниц­тво цукру тощо.

Змішаний метод використовується в основному в серійних ав­томатизованих і роботизованих виробництвах, де готова продук­ція має багато загальних та індивідуальних характеристик. На­приклад, одночасний випуск на одній технологічній лінії декількох марок телевізорів, комп'ютерів, автомобілів та іншої продукції. При цьому облік витрат на виробництво будь-яких окремих ідентичних деталей (наприклад, корпусів до телевізорів) можна вести, використовуючи позамовний метод, а облік витрат на технологічній лінії (збирання або конвеєр), де із сировини одержується готовий продукт — попередільний.

Правильний вибір методів обліку витрат визначається особли­востями технологічних процесів, що використовуються на виро­бництві і залежить від керівництва і бухгалтерів самого підпри­ємства.

При виборі позамовного методу обліку витрат на виробництво повинна виконуватись одна з таких умов: 1) кожний зразок або партія ідентичних зразків готової продукції легко відокремлю­ються від інших зразків або інших партій зразків готової продук­ції; 2) кожний зразок або партія ідентичних зразків готової про­дукції виконується за технічним замовленням або безпосередньо за завданням замовника; 3) випускається відносно невелика кіль­кість продукції; 4) виготовлення кожного зразка партії ідентич­них зразків готової продукції потребує значних витрат.

Основним моментом при використанні позамовного методу обліку витрат на виробництво є необхідність точного обліку і ві­докремлення витрат за яким-небудь одним замовленням (робо­тою) від витрат за іншими замовленнями (роботами).

У випадку, коли витрати виробництва не можуть бути повніс­тю віднесені до окремого замовлення (роботи) або до декількох з них, тобто облік ведеться тільки по виробництву в цілому, а не за окремими замовленнями — застосовується попередільний метод або комбінація позамовного і попередільного методів.

180

Для обчислення собівартості продукції при попередільному методі вартість усіх виробничих витрат (прямих та непрямих), які були здійснені на підприємстві протягом одного звітного пері­оду, ділиться на загальну кількість зразків готової продукції, ви­готовлених протягом цього звітного періоду.

Попередільний метод має два варіанти: однопередільний (прос­тий) та багатопередільний.

При застосуванні однопередільного методу технологічний процес не поділяється на окремі етапи, а від першої до останньої операції становить одне ціле, наприклад, хлібовипікання тощо.

Багатопередільний метод використовується у випадку, коли технологічний процес поділяється на декілька технологічних фаз (переділів). При цьому наприкінці кожного переділу одержують напівфабрикат, собівартість якого калькулюється.

4. Організація аналітичного обліку витрат виробництва

Аналітичний облік за рахунком 23 «Виробництво» ве­деться за видами виробництв, за статтями витрат і видами або групами продукції, що виробляється. На великих виробництвах аналітичний облік витрат може вестися за підрозділами підпри­ємства та центрами витрат і відповідальності. Основними вироб­ничими підрозділами промислового підприємства є цехи або са­мостійні ділянки.

Цехом називається відокремлена в адміністративно-госпо­дарському розумінні виробнича частина підприємства, яка скла­дається з декількох ділянок, що спеціалізуються на випуску пев­ної продукції (заготовок, деталей, вузлів, виробів) або на вико­нанні однорідних технологічних процесів.

Відповідно до технологічних процесів виробництва цехи роз­різняють за їх функціональними ознаками.

Основні, де здійснюється основний виробничий процес із ви­пуску продукції, що поділяється на три стадії— заготівельну, обробну та збирально-оздоблювальну. До основних цехів відно­сяться цехи, що виготовляють продукцію, яка за своїм призна­ченням не відрізняється від тієї, на якій спеціалізується підпри­ємство, але з такого ж основного матеріалу (не з його відходів), та цехи, які випускають напівфабрикати (наприклад, цех норма­лей — гвинтів, шайб, гайок тощо).

Допоміжні цехи, які не беруть безпосередньої участі у вигото-^вленні продукції, але забезпечують безперебійність виробничого

181

процесу в основних цехах: інструментальний, модельний, ремон­тно-механічний тощо. Обслуговуючі, які сприяють нормальній роботі основних та допоміжних цехів.

Побічні, які займаються переробленням відходів основного виробництва та виготовленням товарів широкого вжитку. Побіч­не виробництво може бути організоване як самостійна галузь ро­боти підприємства, яка виконує частину його основної виробни­чої програми (наприклад, виготовлення паркету з відходів та обрізків деревини).

Експериментальні, які призначені для виготовлення дослідних зразків виробів та виконання експериментальних робіт.

Виробнича структура цеху — це сукупність його ділянок, до­поміжних і обслуговуючих ланок, форма їх зв'язків, характер спеціалізації та кооперування для спільного процесу виготовлен­ня продукції.

Ділянка являє собою первинний виробничий підрозділ проми­слового підприємства. Ділянки можуть входити до складу цехів або бути самостійними структурними підрозділами. Підприємст­ва, що мають безцехову структуру, складаються тільки з їх само­стійних ділянок.

Залежно від масштабів виробництва та характеру спеціалізації ділянка може мати різні назви: майстерня — це велика та слабо-спеціалізована ділянка; відділ цеху — це велика ділянка або декі­лька функціонально пов'язаних ділянок (у поточному виробниц­тві вузькоспеціалізована ділянка називається лінією, в серійному — конвеєром)

Допоміжні виробництва — це сукупність цехів та інших під­розділів підприємства, зайнятих обслуговуванням основного ви­робництва, виконанням робіт для нього і наданням йому послуг.

Допоміжними вважаються виробництва, які забезпечують ін­ші підрозділи свого підприємства різними видами енергії (елект­роенергією, парою, газом), транспортними послугами, виконують ремонт основних засобів, виготовляють інструменти, штампи, запасні частини, будівельні матеріали, деталі, конструкції тощо. Деяка частина продукції, робіт або послуг допоміжних вироб­ництв може бути реалізована стороннім споживачам (підприємс­твам, організаціям, установам, фізичним особам).

Аналітичний облік витрат допоміжних виробництв ведеться в розрізі таких видів виробництв:

— інструментальні (виготовлення інструментів, пристроїв, штампів, моделей, запасних частин, виробництво будівельних конструкцій і деталей);

182

• ремонтні (ремонт механічного і електричного обладнання, транспортних засобів, будівель і споруд);

• енергосилові (забезпечення різними видами електро- і теп-лоенергії, стислим повітрям, киснем, водою);

• транспортні (залізничний, водний і автомобільний транс­порт тощо).

Виходячи з потреб основного виробництва, встановлених норм і технічних нормативів споживання послуг, усім підрозді­лам допоміжних виробництв керівництвом підприємства встано­влюються завдання (нормативи, замовлення) щодо виробництва виробів, робіт і послуг, щодо собівартості та, відповідно, плано­во-розрахункова вартість одиниці виробів або послуг та інші госпрозрахункові показники. Ці показники необхідні для внутрі­шньовиробничого госпрозрахунку, а на великих підприємст­вах — для розрахунків між підрозділами основного і допоміжно­го виробництв за надані послуги та оприбуткування виготов­лених інструментів і матеріалів. Для ефективного контролю за обсягом послуг допоміжних виробництв у цехах основного виро­бництва встановлюються лічильники, вимірювальні пристрої, де­талізуються нормативи і норми для забезпечення контролю за споживанням послуг допоміжних виробництв. Витрати допоміж­них виробництв розподіляються пропорційно кількості послуг, що споживаються.

У виробництвах, які випускають однорідну продукцію, всі ви­трати за місяць розподіляються на кількість виробленої продукції або послуг у відповідних одиницях виміру (1 кВт-год електро­енергії, 1 Гкал тепла, 1 т пару, 1000 м³ води, 1 т перевезень, 1 год роботи автомобіля тощо).

Складніше організований розподіл витрат у виробництвах, що випускають різнорідну продукцію. На першому етапі тут розпо­діляються непрямі витрати, на другому — оцінюються залишки незавершеного виробництва.

Особливістю допоміжних виробництв є наявність взаємних (зустрічних) послуг. Для спрощення цих складних розрахунків доцільно оцінювати і списувати взаємні та інші послуги за пла­новою або нормативною собівартістю. У деяких випадках допус­кається віднесення послуг за фактичною собівартістю минулого місяця.

Обслуговуючі виробництва та господарства — це виробницт­ва, діяльність яких не пов'язана з виробництвом продукції, вико­нанням робіт, наданням послуг та не відповідає меті створення даного підприємства.

183

. Продукція обслуговуючих виробництв та господарств, а та­кож виконані ними роботи та послуги можуть споживатись як безпосередньо самим підприємством для власних потреб, так та іншими, сторонніми (зовнішніми), споживачами.

Аналітичний облік витрат обслуговуючих виробництв ведеть­ся в розрізі таких виробництв та господарств:

• житлово-комунальні (утримання гуртожитків, житлових будинків, пралень, лазень, тощо);

• науково-дослідні та конструкторські підрозділи;

• майстерні побутового обслуговування (ательє, перу­карні);

• їдальні та буфети;

• будинки відпочинку, санаторії, профілакторії, спортивні клуби та інші установи оздоровчого та культурно-просвіт­ницького призначення;

• дитячі дошкільні установи.

5. Облік допущеного браку у виробництві

Одним з основних видів втрат у виробництві є брак продукції.

Брак у виробництві — це вироби або роботи, які не відпові­дають установленим вимогам і непридатні для використання за прямим призначенням або потребують додаткового оброб­лення.

На деяких виробництвах виникають відходи, які поділяють­ся на технологічні втрати і технічно неминучий брак. До тех­нологічних втрат належить вилучення напівфабрикатів, дета­лей, вузлів і виробів, що не відповідають вимогам нормативно-технічної документації та виникають у виробництві внаслідок невідповідності виробничих запасів технологічним вимогам або непередбачених відхилень у здійсненні окремих операцій, недостатньої керованості окремими операціями технологічного процесу.

Технічно неминучий брак у виробництві — це напівфабрика­ти, деталі, вироби, які з технологічних причин не відповідають вимогам нормативно-технічної документації і не можуть бути використані за своїм «прямим призначенням або можуть бути використані тільки після усунення виявлених недоліків.

Облік браку у виробництві класифікують за таки ознаками.

184

1. За місцем виникнення: внутрішній брак — брак, виявлений до відвантаження продукції (або передачі) споживачеві; зовніш­ній — брак, виявлений безпосередньо в покупця.

2. За характером дефектів: остаточний брак— брак, який не­можливо виправити або економічно недоцільно виправляти; ви­правний брак, який може бути виправлений додатковим оброб­ленням або заміною непридатних деталей і комплектуючих.

3. За причинами виникнення (неякісні матеріали, неподача електроенергії тощо).

4. За винними особами (робітник, постачальник).

Не вважаються браком продукти, вироби, напівфабрикати, ви­готовлені за підвищеними технічними вимогами, в тому разі як­що вони не відповідають цим вимогам, але відповідають станда­ртам або технічним умовам на аналогічні продукти або вироби широкого вжитку.

Не належать до браку також втрати від сортності, тобто від переведення продукції за якістю в нижчий сорт. Виникнення браку у виробництві документують актом про брак (форма Т-46), повідомленням, листком про брак або у відомостях (форма Т-47). У цих документах зазначають дані про забраковану продукцію, її вид, сорт, типорозмір, одиницю виміру, кількість, причини вини­кнення браку, винну особу, вид браку. Ці документи підписує комісія в складі керівника або заступника керівника підприємст­ва, головного бухгалтера, керівників відділів: матеріально-технічного, збуту, ціноутворення, виробництва. У разі, коли вар­тість матеріальних цінностей зменшується за рахунок втрат спо­живчих властивостей, комісія підприємства повинна мати пояс­нювальні записки від матеріально відповідальних осіб про неправильне зберігання або використання.

На підставі акту брак оцінюють за нормативною вартістю з урахуванням місця виникнення браку та технологічної опе­рації.

Для обліку та узагальнення інформації про втрати від браку у виробництві продукції передбачено рахунок 24 «Брак у ви­робництві».

Цей рахунок призначено для обліку господарських засобів. За дебетом рахунка 24 «Брак у виробництві» відображаються витра­ти від виявленого зовнішнього та внутрішнього браку (вартість невиправного, остаточного браку та витрати на виправлення бра­ку), виграти на гарантійний ремонт в обсязі, що перевищує нор­му, витрати на утримання гарантійних майстерень; по кредиту — суми, що відносяться на зменшення витрат на брак, і суми, що

185

списуються на витрати на виробництво як втрати від браку, суми зменшення втрат від браку продукції: вартість відходів від бра­кованої продукції або реалізації її за зменшеною ціною; вартість утримання з винуватців браку; суми відшкодувань, одержаних від постачальників недоброякісних матеріалів та напівфабрика­тів, які спричинили виникнення браку продукції.

Аналітичний облік за даним рахунком ведеться за видами ви­робництві продукції, по якій виник брак, а також у розрізі статей калькуляції.

Рахунок 24 «Брак у виробництві» щомісяця закривається. Об­лік ведеться за статтями. До статті калькуляції «Втрати внаслідок технічного від браку неминучого браку» включають:

а) собівартість остаточно забракованої продукції (виробів, на­ півфабрикатів) з технологічних причин;

б) вартість матеріалів, напівфабрикатів (деталей), зіпсованих під час налагодження устаткування, в разі зупинки або простою обладнання через тимчасове відключення енергії;

в) вартість скляних, керамічних і пластмасових виробів, роз­ битих під час транспортування на виробництві;

г) витрати на усунення технічно неминучого браку.

Зовнішній остаточний брак оцінюється за фактичною вироб­ничою собівартістю забракованих виробів, включаючи витрати на відправку, демонтаж і повернення цих виробів. Вартість за­бракованих виробів відновлюється на рахунку 23 «Виробництво» сторнувальними записами по відвантаженню продукції. Після цього вартість забракованих виробів списується проводкою: Д-т pax. 24, К-трах. 23.

Собівартість внутрішнього браку визначається як сума факти­чно понесених витрат за всіма статтями калькуляції, за винятком витрат на підготовку та освоєння виробництва, загальновиробни-чих витрат та інших спеціальних витрат, які відносяться тільки на собівартість готової продукції. Втрати підприємств від браку продукції, який можна виправити, складаються з витрат на її по­вторне або додаткове оброблення. Втрати від браку зменшуються на вартість отриманих матеріалів за ціною їх можливого викори­стання, а також на суму претензій до постачальників за поставку неякісних матеріалів, які стали причиною браку. Суми витрат від браку відображаються на виробничих рахунках за мінусом втрат, які віднесені на винних осіб.

Собівартість внутрішнього виправного браку включає: а) витрати на сировину, матеріали та напівфабрикати, витра­чені на усунення дефектів продукції;

186

б) витрати на заробітну плату робітників, нараховану за ви­ правлення браку;

в) відрахування на соціальне страхування. Загальновиробничі витрати включаються до собівартості

технічного неминучого браку пропорційно сумі основної за­робітної плати робітників, зайнятих у виробництві відповід­ної продукції (робіт, послуг), за нормативним співвідношен­ням, обчисленим під час визначення кошторисних (норматив­них) ставок.

Якщо брак невиправний, кінцевий, то необхідно виділити із суми загальних витрат виробництва частку, яка припадає на забраковані і вилучені вироби, та списати її з рахунка 23 «Виробництво» за статтями витрат: матеріали, зарплата, зага­льновиробничі витрати) на рахунок 24 «Брак у виробництві»: Д-т pax. 24, К-т pax. 23 — фактична собівартість кінцевого браку.

Бракована продукція не відображається в складі незавершено­го виробництва. Проте в індивідуальному та дрібносерійному ви­робництвах, де втрати відносяться на уточнення замовлення, по якому визначено брак, зазначені втрати включаються в замов­лення як незавершені виробництвом у звітному періоді, і повинні бути відображені в складі незавершеного виробництва.

Втрати від браку можуть бути відшкодовані винними особа­ми. У разі виправного браку з винуватців стягується вартість ви­правлення, а при невиправному (кінцевому) браку — вартість ма­теріалів (за вирахуванням відходів), сума основної зарплати, виключаючи вартість браку за ціною лому. В бухгалтерському обліку подібні ситуації відображаються так:

• Д-т pax. 209 «Інші матеріали», К-т pax. 24 «Брак у вироб­ництві» — оприбуткування лому від списання кінцевого браку;

• Д-т pax. 375 «Розрахунки за відшкодуванням завданих зби­тків», К-т pax. 24 «Брак у виробництві» — списання на винних осіб втрат від кінцевого і виправного браку;

• Д-т pax. 374 «Розрахунки за претензіями», К-т pax. 24 «Брак у виробництві» — виставлена претензія за поставку неякі­сних ТМЦ, з вини яких виникли втрати від браку.

Різниця між собівартістю забракованих виробів і сумою від-шкодувань втрат від браку являє собою величину втрат від браку. Запис на рахунках буде таким: Д-т pax. 23 «Виробництво», К-т pax. 24 «Брак у виробництві».

Кореспонденція рахунків з обліку браку у виробництві пред­ставлена в табл. 9.2.

187

Таблиця 9.2

ВІДОБРАЖЕННЯ ВТРАТ ВІД БРАКУ БУХГАЛТЕРСЬКИМИ ПРОВОДКАМИ

88

№ з/п	Зміст господарської операції	Кореспондуючі рахунки
		Дебет	Кредит
1	Витрачені матеріали, паливо, запасні частини для ви­правлення браку	24 «Брак у виробництві»	20 «Виробничі запаси»
2	Відпущено МШП для виправлення браку	24 «Брак у виробництві»	22 «Малоцінні і швидко­зношувані предмети»
3	Списані втрати від невиправного браку, виявленого в цехах основного виробництва	24 «Брак у виробництві»	23 «Виробництво»
4	Списана вартість забракованих напівфабрикатів влас­ного виробництва, напівфабрикати власного виробни­цтва використані для виправлення браку	24 «Брак у виробництві»	25 «Напівфабрикати»
5	Включена до собівартості невиправного браку відпо­відна частина загальновиробничих витрат	24 «Брак у виробництві»	91 «Загальновиробничі ви­трати»
6	Відображена собівартість продукції, відправленої по­купцеві для заміни забракованої продукції	24 «Брак у виробництві»	26 «Готова продукція»
7	Оплачені готівкою витрати, пов'язані з виправленням браку	24 «Брак у виробництві»	ЗО «Каса»

Закінчення табл. 9.2

№ з/п	Зміст господарської операції	Кореспондуючі рахунки
		Дебет	Кредит
15	Оприбутковані матеріальні цінності, що залишилися після списання остаточного браку і які можуть бути використані як МШП	22 «Малоцінні та швид­козношувані предмети»	24 «Брак у виробництві»
16	Втрати від браку, визначені на підставі висновків ВТК, включені до собівартості продукції, робіт і послуг	23 «Виробництво»	24 «Брак у виробництві»
17	Оприбутковані придатні напівфабрикати, які були складовою частиною забракованих виробів (за ціною можливого використання)	25 «Напівфабрикати»	24 «Брак у виробництві»
18	Пред'явлені претензії підприємствам, з вини яких ви­никли втрати від браку	374 «Розрахунки за пре­тензіями»	24 «Брак у виробництві»
19	Утримана вартість забраковано!' продукції із заробіт­ної плати осіб, які допустили брак	66 «Розрахунки з оплати праці»	24 «Брак у виробництві»
20	Списані втрати від браку за рахунок винних у нане­сенні матеріального збитку осіб	375 Розрахунки за від­шкодуванням завданих збитків» завданих збит­ків»	24 «Брак у виробництві»
	Списана за рахунок прибутку вартість втрат від браку у випадку або у випадку виникнення його внаслідок непередбачених подій	94 «Інші витрати опера­ційної діяльності»..., 99 «Надзвичайні витрати»	24 «Брак у виробництві»

6. Облік виробництва напівфабрикатів

Під напівфабрикатом розуміють продукт окремих тех­нологічних фаз (переробок, цехів, дільниць, бригад тощо), який повинен пройти одну або декілька технологічних фаз оброблен­ня, перш ніж стати готовою продукцією. Проте для даної стадії (фази перероблення) він є закінченим продуктом.

Напівфабрикати, що отримані у виробничих одиницях, цехах підприємствах і потребують дороблення (в наступних виробни­чих одиницях, цехах або переробних підприємствах) чи укомпле­ктування у вироби, називають напівфабрикатами власного виро­бництва.

До напівфабрикатів власного виробництва відносять: чавун переробний у чорній металургії (при повному циклі); сира гума і клей у гумовій промисловості; сірчана кислота на азотно-тукових комбінатах хімічної промисловості; деталі й агрегати в машино­будуванні тощо.

В окремих галузях рух напівфабрикатів з цеху в цех відобра­жається в оперативному обліку диспетчерською службою цеху (наприклад, складання балансу руху напівфабрикатів). Такий ва­ріант обліку називається безнапівфабршатним, оскільки рух на­півфабрикатів не відображається на рахунках бухгалтерського обліку.

Напівфабрикати, які реалізуються на сторону, слід обліко­вувати на окремому рахунку 25 «Напівфабрикати». Облік руху напівфабрикатів всередині підприємства ведеться на рахунку 23 «Виробництво». Напівфабрикати, які споживаються всере­дині підприємства, називаються невідчуженими. Підприємство може виробляти або тільки невідчужені напівфабрикати, або частково відчужені, а частково невідчужені, тому що коли всі напівфабрикати йдуть на продаж, то вони вважаються готовою продукцією.

Покупцями напівфабрикатів можуть бути: інші підприємст­ва — з метою подальшого оброблення (перероблення) напівфаб­рикатів у готову продукцію (пряжа, відливка сталева, спирт); кі­нцеві споживачі — фізичні або юридичні особи (спирт, вершки молочні, фарш м'ясний). Оцінюють напівфабрикати відповідно до вимог п. 16-22 П(С)БО 9 «Запаси».

Напівфабрикати, які деякий час між операціями зберігаються на складі оцінюють за спеціально розробленими обліковими ці-

191

нами на базі планової собівартості. Облік та узагальнення інфор­мації про наявність та рух напівфабрикатів власного виробницт­ва, які реалізуються на сторону, ведеться на рахунку 25 «Напів­фабрикати».

За дебетом рахунка 25 «Напівфабрикати» відображається над­ходження (створених) напівфабрикатів, за кредитом — вибуття напівфабрикатів внаслідок продажу, передачі до подальшого пе­рероблення, безоплатної передачі або невідповідності критеріям визначення активу.

Аналітичний облік ведеться за видами напівфабрикатів, ви­значеними, виходячи з потреб підприємства.

Кореспонденція рахунків з обліку напівфабрикатів власного виробництва представлена в табл. 9.З.

7. Облік виробленої готової продукції

До готової продукції належить продукція, оброблення якої закінчена та яка пройшла випробування, приймання, укомп­лектування згідно з умовами договорів відповідають затвердже­ним стандартам, пройшли технічний контроль підприємства і здані на склад або замовникові (покупцю) згідно з діючим поряд­ком прийняття продукції. Продукція є результатом виробництва. Всі елементи виробничого процесу — сировина, матеріали, які перебувають на різних його стадіях, — утворюють незавершене виробництво.

Готова продукція може мати кількісні та якісні характеристи­ки. Наприклад, кількість виражається масою, довжина — метра­ми, якість — сортом. Але завжди продукція матиме вартісну ха­рактеристику.

При організації обліку продукції основним моментом є ви­значення її характеру. Згідно з цією ознакою продукцію гру­пують за формою, ступенем готовності та технологічною складністю.

За технологічною складністю продукцію поділяють на просту і складну. При цьому вона може бути основною, побічною або супутньою. За своїми технічними та іншими характеристиками побічна та супутня продукція майже не відрізняється від основ­ної, тому їх кількісні та якісні параметри визначають аналогічно основній продукції.

192

Таблиця 9.3

ВІДОБРАЖЕННЯ ВИРОБНИЦТВА НАПІВФАБРИКАТІВ БУХГАЛТЕРСЬКИМИ ПРОВОДКАМИ

№ з/п	Зміст господарської операції	Кореспондуючі рахунки
		Дебет	Кредит
1	Оприбутковані на склад напівфабрикати власного виробництва	25 «Напівфабрикати»	23 «Виробництво»
2	Проведене дооцінювання напівфабрикатів влас­ного виробництва	25 «Напівфабрикати»	423 «Дооцінка активів»
3	Оприбутковані куплені напівфабрикати, в т. ч. ПДВ	25 «Напівфабрикати» 64 «Розрахунки за податками й платежами»	63 «Розрахунки з постача­льниками та підрядчиками
4	Оприбутковані лишки напівфабрикатів, виявлені при інвентаризації	25 «Напівфабрикати»	71 «Інший операційний до­хід»
5	Відображена недостача напівфабрикатів власного виробництва, виявлена при інвентаризації	947 «Нестачі та втрати від псування цінностей»	25 «Напівфабрикати»
6	Списані втрати напівфабрикатів внаслідок сти­хійного лиха, пожежі тощо	99 «Надзвичайні витрати»	25 «Напівфабрикати»
7	Напівфабрикати, використані для потреб вироб­ництва	23 «Виробництво»	25 «Напівфабрикати»

Закінчення табл. 9.3

№ з/п	Зміст господарської операції	Кореспондуючі рахунки
		Дебет	Кредит
8	Напівфабрикати, використані для виправлення браку продукції	24 «Брак у виробництві»	25 «Напівфабрикати»
9	Відображені втрати від браку напівфабрикатів власного виробництва; витрачені напівфабрикати на виправлення браку	24 «Брак у виробництві»	25 «Напівфабрикати»
10	Напівфабрикати власного виробництва, призна­чені для реалізації, відображені в складі готової продукції	26 «Готова продукція»	25 «Напівфабрикати»
11	Списані напівфабрикати, передані дочірнім під­приємствам та внутрішнім підрозділам, що мають окремий баланс	682 «Внутрішні розрахун­ки», 683 Внутрішньогоспо­дарські розрахунки»	25 «Напівфабрикати»
12	Списана облікова вартість реалізованих напівфа­брикатів	90 «Собівартість реалізації»	25 «Напівфабрикати»
13	Напівфабрикати власного виробництва, викорис­тані для загальновиробничих та загальногоспо­дарських потреб	91 «Загально-виробничі ви­трати», 92 «Адміністратив­ні витрата»	25 «Напівфабрикати»
14	Проведена уцінка напівфабрикатів	946 «Втрати від знецінення запасів»	25 «Напівфабрикати»

Супутня продукція'— це продукція, отримана в одному тех­нологічному циклі (процесі) одночасно з основною. За якістю вона відповідає стандартам та призначена для подальшого обро­блення або відпуску споживачам. Супутня продукція як вихідний елемент виробничого процесу має якісні і кількісні параметри, які повинні одержати вартісну характеристику.

Побічна продукція— це продукція, що утворюється в ком­плексних виробництвах паралельно з основною і, на відміну від супутньої (допоміжної), не потребує додаткових витрат.

У поточному обліку продукція (роботи, послуги) групується за укрупненими позиціями: вироби основного виробництва; то­вари широкого вжитку, вироблені з відходів; запасні частини; ви­конані роботи та надані послуги.

Для обліку виготовленої продукції планом рахунків передба­чено два рахунки — 26 та 27. Ці рахунки по відношенню до ба­лансу активні. Рахунок 26 «Готова продукція» використовується для узагальнення інформації про наявність та рух продукції, ви­готовленої підприємством.

За дебетом рахунка 26 відображається надходження готової продукції власного виробництва за первісною вартістю. При спи­санні готової продукції з рахунка 26 сума відхилень фактичної виробничої собівартості готової продукції від вартості за обліко­вими цінами, що відноситься до цієї продукції, визначається у відсотку, який обчислюється як відношення відхилень на зали­шок готової продукції на початок місяця та відхилень по продук­ції, яка здана на склад протягом місяця, до вартості продукції за обліковими цінами. Сума відхилень фактичної виробничої собі­вартості готової продукції від її вартості за обліковими цінами, що відноситься до реалізованої продукції, відображається за кре­дитом рахунка 26 і за дебетом відповідних рахунків.

Рахунок 27 «Продукція сільськогосподарського виробництва» призначений для обліку та узагальнення інформації про наявність та рух сільськогосподарської продукції.

Продукція сільськогосподарського виробництва поточного року обліковується за плановою собівартістю, яку в кінці звітно­го періоду доводять до фактичної собівартості. Підприємства, які не обчислюють собівартість продукції, наприклад фермерські го­сподарства, беруть її на облік за поточними (діючими на момент складання звітності) цінами. Різниця між фактичною і плановою собівартістю готової продукції, яка визначається в кінці року, відноситься пропорційно на рахунок продукції та на інші рахун­ки, на які ця продукція була списана протягом року.

ІЗ*

195

За дебетом рахунка 27 відображається надходження сільсько­господарської продукції, за кредитом — вибуття сільськогоспо­дарської продукції внаслідок продажу, безоплатної передачі тощо.

На цьому рахунку обліковують продукцію, одержану від влас­них рослинницьких, тваринницьких та промислових підрозділів підприємства, яка призначена для продажу на сторону та для ін­шого невиробничого споживання (видачі й продажу працівникам, передачі в невиробничу сферу, наприклад у дитячі садки, їдальні тощо); продукцію, яка призначена для споживання в тваринниць­ких підрозділах як корми або для виробництва кормів у кормоце­хах; продукцію, яка вирощена для годівлі худоби, наприклад зеле­ну масу, корм, плоди тощо, а також побічну продукцію та відходи, одержані при доведенні товарної продукції та насіння до належних кондицій; насіння та посадкового матеріалу, включаючи саджанці, призначені для закладання та ремонту власних насаджень.

Випуск продукції з виробництва та передача її на склад офор­млюється накладними, відомостями, приймально-здавальними документами, актами приймання, в яких вказується: дата, шифр цеху, складу, найменування продукції, номенклатурний номер, одиниці виміру, кількість, ціна за одиницю. Вони виписуються в двох примірниках, один з яких призначений для здавальника, а інший залишається на складі. Кількість виробів, що оприбутко­вуються на склад, їх маса та обсяг повинні вимірюватися, підра­ховуватися і за необхідності, зважуватися.

Для обліку випуску готових виробів з виробництва бухгалте­рія складає відомість випуску готової продукції, зданої на склади підприємства, в натуральному і вартісному виразі. Дані цієї відо­мості використовують для контролю за виконанням завдання по обсягу виробництва і для бухгалтерських записів на рахунках си­нтетичного обліку.

Накопичувальні відомості випуску готової продукції (в нату­ральному і вартісному виразі) і накопичувальні відомості відван­таженої продукції заповнюються на підставі первинних докумен­тів протягом місяця.

Ціна проставляється на підставі номенклатури-цінника, наяв­ність якого є однією з важливих умов організації обліку готової продукції. У ньому вказується вид кожного виробу, його відмітні ознаки (модель, артикул, марка, фасон тощо), привласнений йому код, сукупний номенклатурний номер, що закріплюється на весь час виробництва і збуту продукції в даній організації, та облікові ціни.

Залежно від виду випуск готової продукції з виробництва офор­млюється та відображається в обліку по-різному. Якщо продукція

196

має речовий характер (виріб), то це означає, що її потрібно передати на склад, і в такому разі будуть оформлені первинні документи — акти, накладні тощо. Якщо продукція є унікальною (пароплав, бу­динок тощо), то відповідний випуск (передача замовникові) оформ­люється актами з участю авторитетної фахово-інженерної комісії.

Відпуск (відвантаження) продукції покупцю оформлюється видатковими накладними, приймально-здавальними актами із за­значенням номера накладної і дати оформлення, номера і дати договору із замовником, назви та реквізитів замовника, одиниць виміру, кількості, оптової ціни і вартості.

Готова продукція обліковується на підприємствах за місцями її зберігання та окремими видами у встановлених одиницях виміру: натуральних (характеризують кількість, обсяг та масу продукції відповідно до їх фізичних властивостей, використовують для кіль­кісного обліку готових виробів); умовно-натуральних (показники, необхідні для одержання узагальнених показників з обліку однорі­дної продукції, що визначають за допомогою певних коефіцієнтів співвідношення вартісним — ціннісним — показником виготовле­ної продукції, є обсяг товарної продукції і вартісних показниках).

На складі У облікових регістрах (картках, відомостях, сальдо­вих відомостях, оборотних відомостях або книзі складського об­ліку) готова продукція обліковується в кількісному виразі.

Кількісний облік готової продукції за її видами та місцями зберігання може бути організований декількома способами: 1) в сортових картках складського обліку; 2) безкартковим способом.

У бухгалтерії складають або обробляють групувальні відомос­ті оприбуткування продукції за її видами в розрізі підрозділів-виробників та за місцями зберігання. При безкартковому способі за допомогою ЕОМ кожен день складають оборотні відомості обліку випуску продукції з виробництва і руху готових виробів у розрізі складів та інших місць зберігання. При цьому необхідно звернути особливу увагу на збалансованість даних по оприбутку­ванню, відпуску і залишках продукції. Залишки готових виробів періодично інвентаризуються.

У картках або книгах складського обліку здійснюються записи про надходження і відпуск готової продукції та щоденно виво­дяться її залишки. При створенні повністю автоматизованих складів облік готової продукції в традиційній картковій формі не ведеться, а необхідні для управління дані отримують як інформа­цію за запитом. Картки замінюються оперативними машиногра­мами залишків та руху готової продукції по кожному наймену­ванню та виду.

197

У кінці місяця за даними аналітичного обліку витрат на виро­бництво визначається фактична собівартість готової продукції.

Аналітичний облік прийому і відпуску готової продукції, який оформлюється прибутковими і видатковими документами, здійсню­ється за видами готової продукції, яка може відображатися за облі­ковими цінами (плановою собівартістю, оптовими та відпускними цінами тощо) з виділенням у регістрах відхилень фактичної вироб­ничої собівартості виробів від їх вартості за обліковими цінами.

Облік готової продукції повинен забезпечити контроль за ви­конанням завдань по випуску продукції згідно з договірним асор­тиментом на всіх стадіях її руху; зберіганням готової продукції за обсягом, асортиментом і якістю (в місцях складування і в дорозі); своєчасним виписуванням документів на відвантаження; подан­ням розрахункових документів покупцям та їх контроль за своє­часним здійсненням платежів; використанням матеріальних і фі­нансових ресурсів за допомогою складання планових і фактичних калькуляцій собівартості продукції.

Побудова обліку готової продукції можлива за різними варіа­нтами. Продукція, яка має кількісні, якісні та вартісні характери­стики, може бути здана на склад, а звідти відбуватиметься її від­вантаження та реалізація. Можливий і інший підхід (здебільшого на малих підприємствах, фермерських господарствах тощо), коли готова продукція не передається на склад, а нагромаджується безпосередньо в цехах, звідки її відвантажують або передають покупцеві та реалізують.

Продукція, яка не має кількісних характеристик, — робота, послуга (посередництво) або великогабаритні вироби — будинок, пароплав тощо безпосередньо передається з виробництва покуп­цеві (замовникові).

Якщо облік готової продукції ведеться за обліковими цінами, то по закінченні звітного періоду, після визначення фактичної собівартості готової продукції, записи по випуску і відвантажен­ню коригуються на суму відхилень фактичної собівартості від її вартості за обліковими цінами шляхом їх зіставлення. Від'ємна сума відхилень фіксується методом червоного сторно, додатна — звичайним записом.

Щоб правильно визначити фактичну собівартість готової про­дукції, виконаних робіт і наданих послуг, доцільно на кінець зві­тного періоду визначати залишки незавершеного виробництва. Вони відображаються за дебетом рахунка 23 «Виробництво». Облік готової продукції відображається бухгалтерськими прово­дками, показаними в табл. 9.4.

198

Таблиця 9.4 БУХГАЛТЕРСЬКЕ ВІДОБРАЖЕННЯ ОПЕРАЦІЙ З РУХУ ГОТОВОЇ ПРОДУКЦІЇ

№ з/п	Зміст господарської операції	Кореспондуючі рахунки
		Дебет	Кредит
1	Оприбуткована на склад готова продукція	26 «Готова продукція»	23 «Виробництво»
2	Відображені в складі готової продукції напівфабрикати власно­го виробництва, призначені для реалізації на сторону	26 «Готова продукція»	25 «Напівфабрикати»
3	При інвентаризації виявлені лишки готової продукції	26 «Готова продукція»	719 «Інші доходи від опера­ційної діяльності»
4	Готова продукція, призначена для власних потреб, оприбутко­вана як матеріали	20 «Виробничі запаси»	26 «Готова продукція»
5	Готова продукція, призначена для власних потреб, оприбутко­вана як МШП	22 «Малоцінні та швидко­зношувані предмети»	26 «Готова продукція»
6	Використана готова продукція для внутрішніх потреб цехів; повернена готова продукція в цех для оздоблення	23 «Виробництво»	26 «Готова продукція»
7	Нестача, виявлена при інвентаризації готової продукції, відне­сена на винну особу	375 «Розрахунки за від­шкодування завданих зби­тків»	26 «Готова продукція»
8	Списана на фінансові результати первісна вартість готової продукції (у зипадку, коли підприємства для узагальнення ін­формації пре витрати застосовують тільки рахунки класу 8)	791 «Результат основної діяльності»	26 «Готова продукція»
9	Використана готова продукція для виробничо-господарських потреб, тобто без продажу іншим особам	808 «Витрати товарів»	26 «Готова продукція»
10	Відображена сума витрат від знецінення запасів, псування цін­ностей; списана готова продукція, непридатна для продажу; проведена уцінка готової продукції, яка втратила свої первісні якості (якщо підприємство не використовує рахунків класу 9)	84 «Інші операційні ви­трати»	26 «Готова продукція»

Закінчення табл. 9.4

№ з/п	Зміст господарської операції	Кореспондуючі рахунки
		Дебет	Кредит
11	Списано вартість готової продукції, втраченої внаслідок над­звичайної події (якщо підприємство не застосовує рахунка кла­су 9)	85 «Інші витрати»	26 «Готова продукція»
12	Списана собівартість реалізованої готової продукції	901 «Собівартість реалі­зованої готової продукції»	26 «Готова продукція»
13	Використана готова продукція для адміністративних потреб	92 «Адміністративні втра­ти»	26 «Готова продукція»
14	Використана готова продукція для позавиробничих потреб	93 «Витрати на збут»	26 «Готова продукція»
15	Списана вартість готової продукції, використаної для дослі­джень, що здійснює підприємство	941 «Витрати на дослі­дження і розробки»	26 «Готова продукція»
16	Списані витрати, пов'язані із знеціненням (уцінкою) готової продукції	946 «Втрати від знецінен­ня запасів»	26 «Готова продукція»
17	Списана нестача готової продукції, що виявлена в процесі її збереження та реалізації, якщо на час установлення нестачі ви­нуватця не встановлено (одночасно сума такої нестачі відо­бражається на позабалансовому рахунку 07)	947 «Нестачі і втрати від псування цінностей»	26 «Готова продукція»
18	Списана на інші витрати операційної діяльності вартість гото­вої продукції, використаної для потреб житлово-комунальних і обслуговуючих господарств, дитячих дошкільних закладів, бу­динків відпочинку, санаторіїв та інших закладів оздоровчого	949 «Інші витрати опера­ційної діяльності»	26 «Готова продукція»
19	Списана первісна вартість готової продукції, втрачених внаслідок стихійного лиха (повеней, землетрусів, граду тощо); внаслідок техногенних катастроф і аварій, що сталися на самому підприємс­тві чи іншому підприємстві; від інших надзвичайних подій	99 «Надзвичайні витрати»	26 «Готова продукція»

8. Облік загальновиробничих витрат

Загальновиробничими є витрати, пов'язані з обслуго­вуванням основних і допоміжних цехів і управлінням ними. Зага-льновиробничі витрати поділяються на постійні і змінні. Відпові­дно до П(С)БО 16 «Витрати», перелік і склад змінних і постійних загальновиробничих витрат установлюється підприємством.

Облік виробничих накладних витрат на організацію виробни­цтва та управління цехами, дільницями, відділеннями, бригадами та іншими підрозділами основного й допоміжного виробництва, а також витрати на утримання та експлуатацію машин і устатку­вання ведеться на рахунку 91 «Загальновиробничі витрати». Цей рахунок не застосовується підприємствами торгівлі. Рахунок 91 — активний, витратний, збірно-розподільчий, призначений для обліку господарських процесів.

За дебетом рахунка 91 «Загальновиробничі витрати» відобра­жають суму визнаних витрат, за кредитом — щомісячне з відпо­відним розподілом списання на рахунки 23 «Виробництво» та 90 «Собівартість реалізації».

Аналітичний облік ведеться за місцями виникнення, центрами і статтями (видами) витрат або елементами. Первинними доку­ментами при відображенні накопичення загальновиробничих ви­трат є накладна, рахунок, ВКО, виписка банку, авансовий звіт, розрахунок бухгалтерії тощо. Щомісячне списання загальнови­робничих витрат за відповідним розподілом оформляється, дові­дкою (розрахунком) бухгалтерії.

По закінченні місяця загальновиробничі витрати розподіля­ються за кожним цехом окремо між придатною продукцією і ви­правним браком, між товарною продукцією і незавершеним ви­робництвом, а також між виробами (групами виробів).

Змінні загальновиробничі витрати розподіляються на кожен об'єкт витрат з використанням бази розподілу (часу роботи, заробі­тної плати, обсягу діяльності, прямих витрат тощо), виходячи з фак­тичної потужності звітного періоду. Постійні виробничі накладні витрати розподіляються на кожен об'єкт витрат з використанням бази розподілу (машино-години, заробітна плата, обсяг діяльності, прямі витрати тощо) при нормальній потужності, яка визначається підприємством самостійно і відображається в обліковій політиці. При цьому під нормальною потужністю розуміють очікуваний се­редній обсяг діяльності, що може бути досягнутий за умов звичай­ної діяльності підприємства протягом кількох років або операційних циклів з урахуванням запланованого обслуговування виробництва.

201

Нерозподілені постійні загальновиробничі витрати включа­ються до складу собівартості реалізованої продукції (робіт, по­слуг) у період їх виникнення. Усі розподілені витрати є елемен­тами собівартості готової продукції та незавершеного вироб­ництва. Загальна сума розподілених та нерозподілених постійних загальновиробничих витрат не може перевищувати їхньої факти­чної величини.

Виходячи з економічного змісту, розподіл загальновиробни­чих витрат виконується в такій послідовності:

• перший етап — усі загальновиробничі витрати поділяються на постійні (що не залежать від обсягів виробництва) і змінні (безпосередньо пов'язані з масштабами діяльності);

• другий етап — вибір бази розподілу. Залежно від особли­востей відповідних виробництв застосовуються такі бази розпо­ділу загальновиробничих витрат:

1. пропорційно основній заробітній платі виробничих робіт­ників (без прогресивно-преміальних доплат). Може бути викори­станий як виняток тільки на підприємствах з однаковим рівнем механізації та автоматизації виробництва (швейних, взуттєвих, шкіряних, консервних);

2. пропорційно витратам по переробці (хімічна, нафтопереро­бна промисловість);

3. пропорційно кількості (масі) виготовленої продукції (мета­лургія, виробництво будівельних матеріалів, гірничодобувна промисловість);

1. пропорційно часу роботи об'єднання тощо.

• третій етап — визначення нормальної потужності підпри­ємства, тоюто вираження її в одиницях виміру вибраної бази. Щоб розрахувати нормальну потужність, необхідно врахували не тільки чисто технічний потенціал обладнання, а й змінний режим роботи, тенденції попиту на продукцію тощо;

• четвертий етап — обчислення суми постійних і змінних зага­льновиробничих витрат за умови досягнення підприємством норма­льної потужності. Якщо ваше підприємство цього рівня ще не дося-гло, то без серйозного економічного прогнозування не обійтися;

• п'ятий етап — розрахунок питомих показників постійних і змінних витрат на одиницю бази розподілу. Розділивши відпові­дні суми витрат на раніше визначену нормальну потужність, отримують планові нормативи змінних і постійних накладних ви­трат у розрахунку на одиницю бази (на кожну відпрацьовану ма­шино-годину, на кожну гривню відрядної зарплати промислово-виробничого персоналу, на одиницю випущеної продукції тощо).

202

Загальновиробничі витрати, які знаходяться в межах норма­тивів, вважаються розподіленими і списуються в Д-т pax. 23 «Виробництво». Інші витрати є нерозподіленими і потрапля­ють в Д-т pax. 90 «Собівартість реалізації». Основні бухгал­терські проводки з обліку загальновиробничих витрат наведені в табл. 9.5.

9. Облік адміністративних витрат

До адміністративних витрат відносяться такі витрати: загальні та корпоративні витрати (організаційні витрати, витрати на проведення річних зборів, представницькі витрати тощо); ви­трати на службові відрядження і утримання апарату управління підприємством та іншого адміністративного персоналу; витрати на утримання основних засобів, інших матеріальних необоротних активів загальногосподарського призначення (оренда, амортиза­ція, ремонт, опалення, освітлення, водопостачання, охорона); ви­нагороди за професійні послуги (юридичні, аудиторські, з оціню­вання майна тощо); витрати на зв'язок (поштові, телеграфні, телефонні, телекс, факс тощо); амортизація нематеріальних акти­вів загальногосподарського призначення; витрати на врегулю­вання спорів у судових органах; податки, збори та інші передба­чені законодавством обов'язкові платежі (крім податків, зборів та обов'язкових платежів, що включаються до виробничої собівар­тості продукції, робіт, послуг); плата за розрахунково-касове об­слуговування та інші послуги банків; інші витрати адміністрати­вного призначення.

Загальногосподарські витрати, пов'язані з управлінням та об­слуговуванням підприємства відображаються на рахунку 92 «Адміністративні витрати». Рахунок 92 є активним, витратним, призначений для обліку господарських процесів.

За дебетом рахунка 92 «Адміністративні витрати» відобража­ється сума визнаних адміністративних витрат, за кредитом — списання на рахунок 79 «Фінансові результати».

Аналітичний облік адміністративних витрат ведеться за стат­тями витрат або в розрізі елементів витрат, передбачених кошто­рисом.

Списання адміністративних витрат на фінансові результати оформлюється довідкою (розрахунком) бухгалтерії.

Бухгалтерські проводки по списанню та розподілу адміністра­тивних витрат наведенні в табл. 9.6.

203

Таблиця 9.5

ОСНОВНІ БУХГАЛТЕРСЬКІ ПРОВОДКИ З ОБЛІКУ ЗАГАЛЬНО ВИРОБНИЧИХ

о

№ з/п	Зміст господарської операції	Кореспондуючі рахунки
		Дебет	Кредит
1	Нарахований знос основних засобів та нематеріальних активів загально виробничого призначення	91 «Загально виробничі витрати»	113 «Знос необоротних активів»
2	Списані виробничі запаси на втрати по обслуговуван­ню виробництва	91 «Загально виробничі витрати»	21 «Виробничі запаси»
3	Передані в експлуатацію МЩП загально виробничого призначення	91 «Загально виробничі витрати»	22 «Малоцінні та швид­козношувані предмети»
4	Оплачені готівкою загально виробничі втрати	91 «Загально виробничі витрати»	ЗО «Каса»
5	Оплачені загально виробничі витрати з рахунку в банку	91 «Загально виробничі витрати»	31 «Рахунки в банках»
6	Списана на загальновиробничі витрати сума раніше пред'явленої претензії, яка не підлягає задоволенню	91 «Загально виробничі витрати»	37 «Розрахунки з різними дебіторами»
7	Списана на загально виробничі витрати звітного пері­оду відповідна частина витрат майбутніх періодів	91 «Загально виробничі витрати»	39 «Витрати майбутніх періодів»
8	Акцептовані рахунки постачальників за послуги по обслуговуванню цехів основного та допоміжного ви­робництв (електроенергія, вода, газ, зв'язок тощо)	91 «Загально виробничі витрати»	63 «Розрахунки з поста­чальниками та підрядни­ками»

Таблиця 9.6

ВІДОБРАЖЕННЯ АДМІНІСТРАТИВНИХ ВИТРАТ БУХГАЛТЕРСЬКИМИ ПРОВОДКАМИ

№ з/п	Зміст господарської операції	Кореспондуючі рахунки
		Дебет	Кредит
1	Нараховано знос основних засобів та нематеріальних активів агальногосподарського призначення	92 «Адміністративні ви­трати»	13 «Знос необоротних ак­тивів»
2	Списано виробничі запаси на загальногосподарські потреби	92 «Адміністративні ви­трати»	20 «Виробничі запаси»
3	Передано в експлуатацію МШП загальногосподарсь­кого призначення	92 «Адміністративні ви­трати»	22 «Малоцінні та швид­козношувані предмети»
4	Включено до складу адміністративних витрат вартість готової продукції, що використана для загальногоспо­дарських потреб	92 «Адміністративні ви­трати»	26 «Готова продукція»
5	Включено до складу адміністративних витрат вартість товарів, що використані для загальногосподарських потреб	92 «Адміністративні ви­трати»	28 «Товари»
6	Оплачено готівкою загальногосподарські витрати	92 «Адміністративні ви­трати»	301 «Каса в національній валюті»
7	Списано на загальногосподарські витрати суму неза-доволеної претензії	92 «Адміністративні ви­трати»	374 «Розрахунки за пре­тензіями»
8	Відображено витрати на службові відрядження управ­лінського персоналу	192 «Адміністративні ви­трати»	372 «Розрахунки з підзві­тними особами»

9	Списано на загальногосподарські витрати звітного пе­ріоду відповідну частину витрат майбутніх періодів	92 «Адміністративні ви­трати»	39 «Витрати майбутніх періодів»
10	Отримано юридичні послуги щодо оцінювання майна	92 «Адміністративні втрати»	631 «Розрахунки з вітчи­зняними постачальника­ми»
11	Нараховано фінансові санкції за результатами переві­рки податковими органами	92 «Адміністративні ви­трати»	64 «Розрахунки за подат­ками й платежами»
12	Нараховано заробітну плату адміністративному апара­ту та проведені відрахування на соціальні заходи від заробітної плати згідно з чинним законодавством	92 «Адміністративні ви­трати»	66 «Розрахунки з оплати пращі», 65 «Розрахунки за страхуванням»
13	Нараховано орендну плату, комунальні послуги, ре­монт, здійснений сторонніми організаціями, послуги зв'язку, охорони, аудиторські, юридичні, консульта­ційні послуги	92 «Адміністративні ви­трати»	685 «Розрахунки з інши­ми кредиторами»
14	Списано суми витрат за елементами на адміністратив­ні витрати (для підприємств, що застосовують рахун­ки класу 8)	92 «Адміністративні ви­трати»	80 «Матеріальні витра­ти». 81 «Витрати на опла­ту праці», 82 «Відраху­вання на соціальні за­ходи», 83 «Амортизація», 84 «Інші операційні ви­трати»
15	Списано адміністративні витрати на фінансові резуль­тати	791 «Результат основної діяльності»	92 «Адміністративні ви­трати»

10. Облік витрат на збут

Витрати на збут включають витрати, пов'язані з реалі­зацією (збутом) продукції (товарів, робіт, послуг). До них відно­сяться: витрати матеріалів для пакування готової продукції на складах; витрати на ремонт тари; оплата праці і комісійні винаго­роди продавцям, торговим агентам, працівникам підрозділу, що забезпечують збут; витрати на рекламу та дослідження ринку (ма­ркетинг); витрати на відрядження працівників, зайнятих збутом; витрати на утримання основних засобів, інших матеріальних не­оборотних активів, пов'язаних зі збутом продукції, товарів, робіт, послуг (операційна оренда, страхування, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, охорона); витрати на транспортування, пе­ревалку і страхування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням про­дукції (товарів) відповідно до умов договору (базису) поставки; витрати на гарантійний ремонт і гарантійне обслуговування; інші витрати, пов'язані зі збутом продукції, товарів, робіт, послуг. У торговельних організаціях до складу витрат на збут включається частина витрат обігу, за винятком адміністративних витрат, інших операційних витрат, фінансових витрат.

Облік витрат, пов'язаних зі збутом (реалізацією, продажем) продукції, товарів, робіт і послуг, ведеться на рахунку 93 «Витра­ти на збут». Рахунок 93 є активним, витратним, призначеним для обліку господарських процесів.

За дебетом рахунка відображається сума визнаних витрат на збут (витрати пакувальних матеріалів, транспортування продукції, това­рів за умовами договору, витрати на маркетинг та рекламу, оплату праці та комісійні продавцям, торговим агентам, працівникам відді­лу збуту, амортизацію, ремонт та утримання основних засобів, ін­ших матеріальних необоротних активів, що використовуються для забезпечення збуту продукції, товарів, робіт і послуг); за креди­том — списання на рахунок 19 «Фінансові результати».

Аналітичний облік витрат на збут ведеться у відомостях у розрізі статей витрат та за економічними елементами. При орга­нізації обліку за центрами витрат відповідні реєстри ведуть у розрізі складів і служб, пов'язаних зі збутом готової продукції.

Первинними документами при відображенні накопичення ви­трат на збут є накладна, рахунок, ВКО, розрахунок бухгалтерії тощо. Списання витрат на збут на фінансові результати оформ­люється довідкою (розрахунком) бухгалтерії. Розподіл витрат по збуту відображається бухгалтерськими проводками (табл. 9.7).

208

Таблиця 9.7