Основні особливості внутрішнього і зовнішнього аналізу

Ознака класифікації	Види аналізу
	зовнішній	внутрішній
Призначення	Загальна оцінка майнового і фінансового стану	Пошук резервів збільшення прибутку і ефективності діяльності
Виконавці і користувачі	Власники, учасники ринку цінних паперів, податкові органи, кредитори, інвестори	Управлінський персонал підприємства (керівники і спеціалісти)
Базове інформаційне забезпечення	Бухгалтерська звітність	Регламентовані і нерегламентовані джерела інформації
Характер інформації, що надається	Загальнодоступна аналітична інформація	Деталізована аналітична інформація конфіденційного характеру
Ступінь уніфікації методики аналізу	Достатньо висока можливість уніфікації процедур і алгоритмів	Індивідуальні розробки
Домінуючий часовий аспект аналізу	Ретроспективний і перспективний	Оперативний

Основними напрямками внутрішнього аналізу фі­нансового стану підприємства є:

• аналіз майна (капіталу) підприємства;

• аналіз фінансової стійкості та стабільності підприємства;

• оцінка ділової активності підприємства;

• аналіз динаміки прибутку та рентабельності підприємства і факторів, що на них впливають;

• аналіз кредитоспроможності підприємства;

• оцінка використання майна та вкладеного капіталу;

• аналіз власних фінансових ресурсів;

• аналіз ліквідності та платоспроможності підприємства;

• аналіз самоокупності підприємства.

Зовнішній аналіз – здійснюється інвесторами, постачальниками матеріальних і фінансових ресурсів, контролюючими органами на основі публічної звітності. Метою зовнішнього аналізу є визначення можливості вигідного вкладання коштів для забезпечення максимуму прибутку і виключення ризику втрати коштів.

Основними напрямками зовнішнього аналізу фінансового стану є:

• аналіз абсолютних показників прибутку;

• аналіз показників рентабельності;

• аналіз фінансового стану, фінансової стійкості, стабільності підприємства, його платоспроможності та ліквідності балансу;

• аналіз ефективності використання залученого капіталу;

• економічна діагностика фінансового стану підприємства.

В процесі проведення аналізу фінансового стану підприємства застосовуються наступні прийоми:

Горизонтальний (тимчасовий) аналіз — порівняння кожної позиції звітності з попереднім періодом.

Вертикальний (структурний) аналіз — визначення структури фінансових показників з виявленням впливу різних факторів на результат в цілому.

Трендовий аналіз — порівняння кожної позиції звітності з рядом попередніх періодів та визначення тренду, тобто основної тенденції ди­наміки показників, очищеної від впливу індивідуальних особливостей окремих періодів (за допомогою тренду здійснюється екстраполяція найважливіших фінансових показників на перспективний період, тобто перспективний прогнозний аналіз фінансового стану).

Аналіз відносних показників (коефіцієнтів) — розрахунок від­ношень між окремими позиціями звіту або позиціями різних форм звітності, визначення взаємозв'язків між показниками.

Порівняльний аналіз — внутрішньогосподарський аналіз зведе­них показників звітності за окремими показниками самого під­приємства та його дочірніх підприємств (філій), а також міжгоспо­дарський аналіз показників даної фірми порівняно з показниками конкурентів або із середньогалузевими та середніми показниками.

Факторний аналіз — визначення впливу окремих факторів (причин) на результативний показник детермінованих (розділених у часі) або стохастичних (що не мають певного порядку) прийомів дослідження. При цьому факторний аналіз може бути як прямим (власне аналіз), коли результативний показник розділяють на окремі складові, так і зворотним (синтез), коли його окремі елементи з'єд­нують у загальний результативний показник.

Для досягнення основної мети аналізу фінансового стану підприємства — об'єктивної його оцінки та виявлення на цій основі потенційних можливостей підвищення ефективності формування й використання фінансових ресурсів — можуть застосовуватися різні методи аналізу.

Методи аналізу фінансового стану — це комплекс науково-методичних інструментів та принципів дослідження фінансового стану підпри­ємства.

Методи, що використовуються при проведенні аналізу фінансового стану поділяють за такими ознаками:

• за ступенем формації: неформалізовані та формалізовані методи аналізу;

Неформалізовані методи аналізу грунтуються на описуванні аналітичних процедур на логічному рівні, а не на жорстких ана­літичних взаємозв'язках та залежностях. До неформалізованих на­лежать такі методи:

• експертних оцінок і сценаріїв,

• психологічні,

• морфологічні,

• порівняльні,

• побудови системи показників,

• побудови системи аналітичних таблиць.

Ці методи характеризуються певним суб'єктивізмом, оскільки в них велике значення мають інтуїція, досвід та знання аналітика.

До формалізованих методів фінансового аналізу належать ті, в основу яких покладено жорстко формалізовані аналітичні залеж­ності, тобто методи:

• ланцюгових підстановок,

• арифметичних різниць,

• виокремлення ізольованого впливу факторів,

• відсоткових чисел,

• диференційний,

• логарифмічний,

• інтегральний.

  • залежно від інструментарію, що застосовується в аналізі виділяють:

    • економічні методи – балансовий, метод простих і складних відсотків, дисконтування;

    • статистичні методи – методи ланцюгових підстановок, середніх та відносних вели­чин, групування, графічний, індексний, елементарні методи обробки рядів динаміки;

    • математико-статистичні методи - кореля­ційний аналіз, дисперсійний аналіз, факторний аналіз, метод голов­них компонентів.

      • залежно від типу моделей, які застосовуються в процесі аналізу фінансового стану підприємства:

Дескриптивні моделі передбачають для оцінки фінансового стану: побудову системи звітних балансів; подання фінансової звітності у різних аналітичних розрізах; проведення вертикального (аналіз статей балансу у вигляді відносних величин) та горизонтального аналізу звітності (визначення динаміки балансових статей); система аналітичних коефіцієнтів; аналітичні записки до звітності. Дескриптивні моделі базуються на використанні інфор­мації з бухгалтерської звітності.

Предикативні моделі — це моделі передбачувального, прогностич­ного характеру. Вони використовуються для прогнозування доходів та прибутків підприємства, його майбутнього фінансового стану. Най­більш поширені з них: розрахунки точки критичного обсягу продажу, побудова прогностичних фінансових звітів, моделі динамічного аналізу (жорстко детерміновані факторні та регресивні моделі).

Нормативні моделі — це моделі, які дозволяють порівняння фактичних результатів діяльності підприємства із нормативними (розрахованими на підставі нормативу, із законодавчо встановленими даними галузі економіки). Ці моделі використо­вуються, як правило, у внутрішньому фінансовому аналізі. Їхня суть полягає у встановленні нормативів на кожну статтю витрат стосовно технологічних процесів, видів виробів та у розгляді і з'ясуванні причин відхилень фактичних даних від цих нормативів.

Фінансовий аналіз значною мірою базується на застосуванні жорстко детермінованих факторних моделей.

Таким чином, у ході аналізу фінансового стану підприємства можуть використовуватися найрізноманітніші прийоми, методи та моделі аналізу. Їхня кількість та широта застосування залежать від конкретних цілей аналізу та визначаються його завданнями в кож­ному конкретному випадку.

Підбиваючи підсумок розгляду сутності оцінки фінансового ста­ну підприємства, слід іще раз підкреслити, що необхідність та зна­чення такої оцінки зумовлені потребою систематичного аналізу та вдосконалення роботи за ринкових відносин, переходу до само­окупності, самофінансування, потребою в покращенні використання фінансових ресурсів, а також пошуком у цій царині резервів зміц­нення фінансової стабільності підприємства.