- •Задачі для самостійної роботи під час підготовки до заняття:
- •Що повинен знати студент:
- •Що повинен вміти студент:
- •Перелік практичних навиків, які повинен освоїти студент:
- •Зміст теми
- •Атопія супроводжується наступними імунними порушеннями
- •Типи імунологічних реакцій
- •Збирання алергологічного анамнезу
- •Клініко-лабораторне обстеження
- •Проведення шкірних алергійних проб
- •Провокаційні тести
- •Імунолабораторне обстеження хворого
- •Стадії імунологічних реакцій
- •Загальні питання діагностики алергійних захворювань
- •Принципи лікування та профілактики алергійних захворювань
- •Вибір препарату для лікування алергійних реакцій різних типів
- •Елімінація алергенів
- •Засоби неспецифічної терапії
- •Розрізняють шість груп антигістамінних препаратів, блокаторів н1-рецепторів:
- •Імуносупресорна терапія
- •Специфічна гіпосенсибілізації (специфічна імунотерапія та імунопрофілактика)
- •Клінічні завдання для самопідготовки (тема – №9)
- •Матеріали, необхідні для самопідготовки
- •2.“Клінічна імунологія та алергологія”. Підручник за ред. Проф. Г.М.Дранніка. – к.: Здоров’я, 2006. – 888 с.
Імуносупресорна терапія
Даний метод терапії включає в пергу чергу застосування глюкокортикостероїдів. Вони володіють здатністю пригнічувати місцеву запальну реакцію, зменшувати ексудацію і проліферацію, знижувати проникність капілярної сітки, серозних оболонок, пригнічувати проліферацію лейкоцитів і секрецію медіаторів, внаслідок чого відбувається пригнічення різних ланок імунних і алергійних реакцій з високим терапевтичним ефектом. Однак в даної групи препаратів існує ряд суттєвих побічних ефектів.
Специфічна гіпосенсибілізації (специфічна імунотерапія та імунопрофілактика)
Особливе місце в лікуванні алергологічних хворих і насамперед хворих із поліномом займає специфічна імунотерапія (СІТ). Мета її – домогтися зниження специфічної чутливості конкретного хворого до конкретного причинного алергену, тобто індукувати в хворого специфічну імуносенсибілізацію. Це досягається шляхом введення хворому причинного алергену починаючи з малих доз із поступовим їх підвищенням. У разі позитивного ефекту хворий стає несприятливим до впливу цих алергенів, і така несприятливість може тривати 3-5 років і більше.
Механізми СІТ складні, доведено, що під впливом СІТ в організмі відбуваються наступні зміни:
- підвищення вмісту алерген специфічних блокувальних IgG1-IgG4 – антитіл.
- зниження в сироватці крові рівня алерген специфічних IgE-антитіл, що спостерігається протягом декількох років;
- гальмування вивільнення гістаміну з тканинних базофілів;
- підвищення активності супресорних клітин;
- зниження концентрації моноцитарних факторів, що сприяють вивільненню гістаміну;
- підвищення вмісту клітин, що продукують IL-12;
- посилення функції Th1 (за продукцією IL-2 і γ-ІНФ);
- зниження функції Th2 (за продукцією IL-4,5).
СІТ діє практично на всі патогенетичні значущі ланки алергійного процесу, справляє гальмівну дію на клітинний і медіаторний компоненти алергійного запалення, гальмує ранню і пізню фази IgE-опосередкованої алергії. Зміни, які з’являються під час СІТ, у тому числі пригнічення ознак алергійного запалення, зберігаються протягом тривалого часу. Переваги СІТ зумовлені терапевтичною дією, що поширюються на всі етапи алергійної відповіді; таке поширення відсутнє у відомих фармакологічних середників.
Застосовують СІТ за допомогою препаратів алергенів тільки в алергологічних кабінетах під наглядом лікаря-алерголога. Залежно від способу введення алергену розрізняють підшкірний, аплікаційний методи і методи шкірних квадратів; пероральну, сублінгвальну, інтраназальну, кон’юктивальну, інгаляційну СІТ.
В залежності від тривалості курсів – цілорічну, предсезонну і сезонну СІТ.
Після завершення ефективних курсів СІТ зберігається тривала ремісія. Ретроспективний аналіз показує, що в майже 75% хворих на бронхіальну астму СІТ є результативною, симптоми не спостерігаються понад 20 років, не розширюється спектр непереносимих алергенів, не відбувається трансформація легких клінічних симптомів у тяжкі (наприклад, алергійного риніту у БА), зменшується потреба в проти алергійних препаратах, зберігається досить повноцінна фізична і соціальна активність пацієнта.
Біоетика (від грец. Βιός – життя і ἠθική - етика, наука про моральність) – наука про моральний бік діяльності людини в медицині і біології.
В вузькому сенсі поняття біоетика означає весь круг етичних проблем у взаємодії лікаря і пацієнта. Неоднозначні ситуації, що постійно виникають в практичній медицині, як наслідок прогресу біологічної науки і медичних знань, потребують постійного обговорення в медичному співтоваристві.
В широкому сенсі термін біоетика відноситься до досліджень соціальних, екологічних, медичних і соціально-правових проблем, що стосуються не тільки людини, але і живих організмів в цілому, включених в екосистеми, що оточують людину. В такому сенсі біоетика має філософське спрямування, оцінює результати розвитку нових технологій і ідей в медицині і біології в цілому.
