Умовами Тільзітського миру були:

Франція з польських володінь Пруссії створила залежне Герцогство Варшавське.

Данціґ (Гданськ) оголошувався "вільним містом".

На Пруссію була накладена контрибуція, вона втратила території на захід від р. Ельби.

Франція значно зміцнила свій вплив у Західній Європі.

Росія зобов’язалася вийти з анти-французької коаліції, визнавала відокремлення від Пруссії значної частини земель, хоча домоглася збереження її державної самостійності. Олександр I визнавав зміни, зроблені Наполеоном I у Європі, обіцяв посередництво між Францією й Великою Британією в питанні про мир. Росія прийняла зобов’язання припинити війну з Туреччиною, вивести війська з Молдавії й Валахії. Між Наполеоном Бонапартом й Олександром I був також укладений таємний договір, за яким Росія приєднувалася до континентальної блокади Великої Британії й зберігала свій вплив у Східній Європі. Наслідком цього договору стало остаточне розірвання ділових стосунків і партнерства з Англією. Наполеонові була користь з цього договору – він тепер міг контролювати кожний зроблений крок Росії щодо питання зовнішньої політики.

Щоб зломити опір Швеції, яка була союзником Англії, як одного з противників Наполеона, він змусив Росію піти війною на Швецію. Росія виграла цю війну. 5 вересня 1809 року за Фридрисьгамським мирним договором до Росії відійшла Фінляндія. Значно погіршилися відносини Франції й Росії. Російські поміщики й купці були незадоволені континентальною блокадою, що розоряла їх внаслідок згортання торгівлі з Великою Британією. Французький уряд підбурював до воєнних дій проти Росії Іран, Туреччину й Швецію. У цій ситуації Росія не хотіла послаблення Австрії й бачила в ній противагу наполеонівській Франції.

У 1809 р. Австрія й Велика Британія уклали союз і створили п’яту анти-французьку коаліцію, але Наполеону вдалося завдати поразки австрійській армії.

У жовтні 1809 р. між Францією й Австрією був підписаний Шенбруннський мирний договір. Австрія втрачала величезну територію й вихід до Адріатичного моря й зобов’язувалася приєднатися до континентальної блокади, обмежити свою армію до 150 тис. чоловік, сплатити Франції контрибуцію.

Умови Тільзітського договору не дотримувалися. Наполеон підбурював Туреччину й Іран до війни з Росією. Континентальна блокада та скорочення вивозу у Британію хліба, лісу, прядива, сала розоряло російських поміщиків і купців. У 1810 р. збільшилося мито на ввезення в Росію французьких товарів.

Каменем спотикання у відносинах між двома імперіями було так зване "польське питання". У 1809 р., після розгрому Австрії, Наполеон повернув Герцогству Варшавському польські землі, захоплені раніше австрійцями. У самому Великому герцогстві ще з 1807 р. діяла конституція, яка скасувала кріпосне право й відновила Сейм. Олександр I розглядав сам факт відродження Польської держави як небезпеку для своєї влади в Білорусії, оскільки місцева шляхта з надією дивилася на Захід, сподіваючись, що французька армія принесе на ці землі волю. У грудні 1809 р. у Петербурзі була підписана російсько-французька конвенція, що забороняла відродження Речі Посполитої, але Бонапарт відмовився ратифікувати цей документ.

У жовтні 1811 р. Росія підписала з Пруссією таємний договір про спільний напад на Герцогство Варшавське. Ці плани не залишилися таємницею для Наполеона, який увів у герцогство армійський корпус для відсічі можливому російсько-прусському нападу. Наприкінці 1811 р. Наполеон остаточно переконався в необхідності випереджального удару по Росії.

Наполеон уникав війни на два фронти. Імператор розпочав підготовку війни з Росією, після розгрому якої він мав намір розправитися з Великою Британією. Він створив величезну армію (понад 600 тис. чоловік), причому більше половини її становили солдати з підкорених Францією країн – прусські, австрійські, саксонські, італійські, польські, іспанські й інші частини. Наполеон планував розчленування Російської імперії, відторгнення її прибалтійських, польських і литовських земель і відродження Речі Посполитої.

Російській дипломатії вдалося трохи відтягнути початок військового зіткнення з Францією й створити більш сприятливу для Росії зовнішньополітичну обстановку в результаті укладання Бухарестського мирного договору з Туреччиною й секретного договору зі Швецією.

Отже, на початок війни 1812 року Російська імперія залишилася з одним союзником – Англією. Завдяки діловим переговорам Кутузова з турецькою делегацією Росія не воювала на два фронти, і це забезпечило їй перемогу над Наполеоном.

Таким чином, наслідки наполеонівських коаліцій були несподіваними як і для країн учасниць, так і для самої Європи. Всі вони зазнали невдач. Пруссія, як держава, перестала існувати, ще раніше вона втратила свою армію. Англія була під блокадою Наполеона, Австрія також втратила чимало своїх завойованих територій, німецькі королівства були роз’єднані та окуповані Наполеоном, Італія, Іспанія стали колоніями Франції. Від наступу на Європу становище Польщі змінилося: було створено Герцогство Варшавське, що засвідчувало Польщу, як державу.