4. Третій етап медсестринського процесу: планування медсестринського догляду.

• Складання індивідуального плану догляду за пацієнтом, його значення. Використання стандартних планів клінічного догляду за пацієнтом при написанні індивідуального плану.

• Погодження плану догляду з пацієнтом та членами його сім’ї.

• Документування плану догляду в навчальній медсестринській історії хвороби.

Після обстеження, встановлення діагнозу і визначення первинних проблем пацієнта сестра формує мету догляду, очікувані результати і терміни, методи, засоби, способи (сестринські дії), які необхідні для досягнення поставленої мети. План догляду координує роботу сестринської бригади, сестринський догляд, забезпечує його наступність, допомагає підтримувати зв'язок з іншими спеціалістами і службами. Письмовий план догляду зменшує ризик некомпетентного догляду; це не тільки юридичний документ якості сестринської допомоги, а і документ, який дозволяє визначити економічні витрати, необхідні для виконання сестринського догляду, що дає можливість визначити потребу у ресурсах. План обов’язково передбачає участь пацієнта і його сім’ї в процесі догляду; включає критерії оцінки догляду й очікуваних результатів.

Необхідно ставити мету сестринського догляду, вона дає напрямок при проведенні індивідуального сестринського догляду, сестринських дій, використовується для визначення ступеня ефективності цих дій. Мета і завдання повинні бути реальними і досяжними, з конкретними термінами для їх досягнення, узгодженими з пацієнтами.

Мета передбачає:

1. зменшення або ліквідацію симптомів, які спричиняють страх у пацієнта або тривогу в медичної сестри;

2. поліпшення самопочуття пацієнта;

3. розширення можливостей самодогляду в рамках фундаментальних потреб;

4. зміну ставлення до свого здоров’я: пацієнт усвідомлює ситуацію, співпрацює з м/с, орієнтуючись на досягнення очікуваних результатів.

Для досягнення будь-якої мети має бути відведений час, його тривалість залежить від природи проблеми, етіології захворювання, загального стану пацієнта і встановленого лікування.

Відрізняють:

• короткострокова мета – повинна бути досягнена за короткий період часу (1-2 тижні),

• довгострокова – досягається в більш тривалий період часу, спрямована на попередження рецидивів захворювань, ускладнень їх профілактику, реабілітації і соціальну адоптацію, здобуття знань про здоров’я; частіше виконується після виписки.

Під час формування мети необхідно враховувати:

• дію (виконання);

• критерій (дата, час, відстань, очікуваний результат);

• умови (за допомогою чого або кого).

Впорядкування плану догляду передбачає наявність стандартів сестринської практики, тобто виконання того мінімального якісного рівня обслуговування, який забезпечує професійний догляд за пацієнтом. Під час планування розробляються результати втручань, сестринські втручання.

Стадії планування:

1. встановлення пріоритетів;

2. розробка результатів;

3. розробка сестринських втручань;

4. занесення плану в документи.

Характеристики сестринських втручань:

1. наукова обґрунтованість;

2. погодження з планом догляду;

3. індивідуальні для кожної конкретної ситуації;

4. конкретні і ясні;

5. реальні у межах відведеного часу та кваліфікації сестри;

6. спрямовані на розв’язання конкретної проблеми й досягнення поставленої мети;

7. використання можливості навчання пацієнта;

8. забезпечення терапевтичного і безпечного оточення;

9. повинні фіксуватися датою і підписом.

Основні правила написання сестринських втручань:

1. Сестринські втручання мають фіксуватись датою і підписом.

2. Сестринські втручання мають включати конкретні дії для досягнення бажаних результатів, а також осіб, місце дії, конкретний час і спосіб вирішення.

3. Сестринські втручання мають бути розроблені індивідуально.

Стандартний план сестринських втручань:

1. Інформація про хворобу.

2. Інформація про проблему.

3. Режим фізичної активності.

4. Дієта: особливості режиму харчування.

5. Спостереження за функціональними показниками.

6. Незалежні сестринські втручання.

7. Залежні сестринські втручання.

8. Взаємозалежні сестринські втручання.

9. Підготовка пацієнта до лабораторних та інструментальних методів обстеження.

10. Навчання пацієнтів (або членів його родини) навикам самодогляду.