Типологія уроків української літератури

За характером основних дидактичних завдань: урок засвоєння нових знань (вступні уроки вивчення окремих розділів, уроки первинного сприймання твору, урок поглибленої роботи над твором, урок зв’язного мовлення); урок узагальнення і систематизації знань; урок контролю знань, умінь і навичок; комбінований урок та ін.

За домінантними формами і методами роботи вчителя та учнів: урок-лекція; урок-семінар; урок-диспут; урок – наукова конференція; урок-екскурсія; кіно-урок; телеурок та ін.

За способом діяльності вчителя й учнів: урок творчого читання; урок компаративного аналізу; урок культурологічного аналізу; інтегрований урок; урок-дослідження та ін.

За характером виучуваного матеріалу: урок вивчення біографії письменника; урок аналізу художнього твору; урок опрацювання літературно-критичних статей; урок позакласного читання; урок літератури рідного краю.

Методи, прийоми і засоби вивчення літератури

Процес навчання передбачає застосування вчителем цілісної системи методів і прийомів. Складність вибору застосування того чи іншого методу і прийому пов’язане з особливістю навчального матеріалу та метою кожного конкретного уроку. Методи викладання передбачають з боку вчителя способи керування розумовою діяльністю дітей, з боку учнів – способи учення. Обраний метод потребує для застосування ефективних прийомів, які скеровують пізнавальну діяльність учнів, що може проілюструвати схема:

Метод → прийом → види діяльності.

Кожен метод може включати багато прийомів, які повинні об’єднуватися логікою викладення навчального матеріалу. Наприклад, лекція може включати такі прийоми як бесіда, виразне читання, унаочнення, відео та аудіо запис, самостійну роботу тощо.

Шкільна лекція − один з найекономніших способів передачі пізнавальної та систематизованої інформації. Живе слово вчителя має бути зразком логічного, аргументованого мислення. Але використовувати цей метод у практиці треба цілеспрямовано, наприклад на уроці вивчення життєпису письменника у старших класах. Доречно поєднувати її з проблемно-пошуковим методом.

Бесіда – метод, що відкриває можливості для безпосереднього спілкування з учнями, виявлення їх думок, рівня розуміння твору. Бесіда сприяє активізації розумової діяльності учнів, самостійності, умінню зіставляти й узагальнювати навчальний матеріал, аргументувати свої думки.

Метод творчого читання. Для цього методу характерні такі види навчальної діяльності: читання учнями художнього твору в класі і дома; виразне читання; прослуховування творів; художня розповідь; переказування; ілюстрування прочитаного малюнками; написання відгуків тощо.

Коментоване читання. Його складниками є виразно-художнє читання, розкриття змісту щойно прочитаного, тлумачення головного, вивчення засобів майстерності письменника, тропів, стилістичних фігур, організація учнів на простеження сюжету, коментування ідейно-художнього змісту твору. Цей метод має навчити вести бесіду, аргументовану цитатами. Читаючи класичні твори, доцільно використовувати такі види коментарів: історико-культурний (розкриття маловідомих фактів історії та культури, відбитих у творі); побутовий (пояснення ознак національного побуту, звичаїв); лінгвістичний (коментування незрозумілих слів, фразеологізмів та їх значень, елементів поетичної мови на лексичному, звуковому, метричному рівнях)

Переказування фабули епічного твору, життєпису письменника, зміст статті підручника. Цей метод сприяє розвитку зв’язного мовлення.

Художня розповідь – це переказ, який наближається до нарису чи новели. До художньої розповіді слід звертатися при змалюванні особи письменника, або події, яка пояснює виникнення літературного твору.

Виразне читання. Учитель, читаючи твір дає учням зразок свого ставлення до мистецтва художнього слова. Повторне читання учнями вже є початком аналізу літературного твору. Існують такі види виразно-художнього читання: розповідний (“І виріс я на чужині”), ораторсько-публіцистичний (“Я утверждаюсь”), моторний (“Вічний революціонер”), наспівний (“Гаї шумлять”), монотон (монолог Мавки “Нічого. Я спала”), речитатив (“Дума про втечу трьох братів з-під Азова”).

Ігри стимулюють інтерес до літератури, інтенсифікує розумові та емоційні сили учнів. Це можуть бути вікторини, ребуси, кросворди, криптограми, вгадування авторства крилатих фраз, впізнання автора за стилем уривка, пригадування дат, назв творів тощо.

Репродуктивний метод орієнтує на запам’ятовування учнями навчальної інформації. Доречні такі види діяльності, як складання плану, запис лекції вчителя, робота з підручником, підготовка повідомлення за визначеним матеріалом.

Евристичний метод реалізується через систему завдань і запитань, націлених на розвиток уміння учнів на основі спостережень та аналізу фактів робити самостійні висновки та узагальнення.

Дослідницький метод вимагає високого рівня самостійності учнів. Прийоми: самостійний аналіз творів, непередбачених програмою; краєзнавчі дослідження; зіставлення літературного твору з екранізацією, самостійна оцінка спектаклю тощо.

В сучасній класифікації методів вивчення літератури на основі визначення характеру спільної діяльності вчителя і учня у виборі методу розуміння літератури визначають:

Метод художньої інтерпретації, за допомогою якого учень стає читачем-інтерпретатором, а вчитель своєрідним режисером. Це метод творчий.

Критико-публіцистичний метод передбачає своєрідний характер вивчення літератури. При цьому формується тип читача-критика, який володіє мотивованими оцінками. Учитель стає критиком-редактором.

Метод літературного пошуку передбачає розвиток шкільного літературознавства, дослідницьких можливостей.

Актуальними в наш час стали інтерактивні методи. Наведемо деякі з них:

Аналіз художнього тексту на межі х іншою галуззю гуманітарної науки – філософією, історією, мистецтвознавством, народознавством.

Мозковий штурм. Щоб дати найповнішу вичерпну відповідь на запитання, учитель дозволяє учням відповідати викриком, але одну фразу або слово. Усе сказане нотується на дошці, а потім обирається найсуттєвіше і робляться висновки.

Робота в групах. Вчить учнів об’єднуватися для вирішення проблеми. Цей метод готує учнів до життя у соціумі, здатність працювати у колективі.

Учні об’єднуються у групи і працюють над визначеними заздалегідь вчителем проблемами. У кожній групі визначається генератор ідей, знавці тексту (для пошуку цитатних матеріалів, що допоможе аргументувати думку), доповідач, який захищає, акумулює групові ідеї та теорії творчої групи.

Методика КЕЙС. Англійська методика на зразок роботи в групах. Але у кожній групі відбувається поділ на мікрогрупи, кожна з яких відстоює свою точку зору на проблему.

Акваріум. Група учнів сидить у центрі кабінету в оточенні інших і веде дискусію. Кожен з тих, хто сидить навколо, закріплений за декількома учасниками дискусії. У кінці ті, хто спостерігав коментують почуте та висловлюють свої зауваження.

Бесіда за Сократом. Учні ставлять проблемні запитання і шукають шляхи їх вирішення.

Дискусія. Обговорення складної проблеми, пошук істини.

Мікрофон. Застосувавши мікрофон, кожному учневі надається можливість висловити лаконічно (одним словом або фразою) власну думку на проблемне питання. Застосовується найчастіше на етапі закріплення або у підсумках уроку.

Творча лабораторія. Учні класу об’єднуються у мікрогрупи, які працюють за творчими завданнями і представляють власні твори: сценарії, новели, вірші, міні-твори тощо.

Особистий саморозвиток. Необхідно виробити у сучасних учнів рефлексійно-оцінювальні уміння. Після виступу учень аналізує свої недоліки і оцінює себе.

Варто також навчити аналізувати процес діяльності, результати навчання. Самооцінка важлива як на поточному уроці (наприклад есе “Сьогоднішній урок літератури” або “Мій шлях до успіху”), так і в кінці семестру, року (анкетування щодо результатів навчання і подальшої перспективи).

Зразок анкети:

1. На уроках української літератури в цьому семестрі (році) я

- дізнався …

- навчився …

2. Мій найбільший успіх …

3. Мої найбільші труднощі …

4. Мої побажання на наступний семестр (рік) …

Треба пам’ятати, що у шкільній практиці методи у так званому “чистому” вигляді застосовуються рідко. Наприклад, лекція вчителя може включати елементи бесіди, повідомлення учнів, використання ТЗН тощо. Високої ефективності навчання можна досягти тільки завдяки вмілому використанню системи різноманітних методів та прийомів, адже кожен з них виконує відповідну функцію. Важливо правильно визначити своєрідний комплекс методів для кожного конкретного уроку. Саме це є однією з умов досягнення ефективного результату навчання.