Тема 7. Похідні цінні папери

1. Сутність похідних цінних паперів та їх види.

2. Характеристика опціону.

3. Варрант як похідний цінний папір.

4. Сутність ф’ючерсних угод.

1. Похідні цінні папери – це документи, що надають право їхнім власникам здійснювати операції з основними цінними паперами.

Згідно із законом України “Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні” похідні цінні папери – це цінні папери, механізм випуску та обігу яких пов’язаний з правом на придбання чи продаж протягом терміну, визначеного договором (контрактом), цінних паперів, інших фінансових та/або товарних ресурсів.

До них належать опціон, варрант, ф’ючерс, коносамент.

2. Опціон. Термін “опціон” на фінансовому ринку означає придбання права на здійснення тієї чи іншої угоди з цінними паперами ( покупки або продажу) без зобов'язання здійснити цю угоду. Формально з юридичної точки зору це контракт, що укладається між продавцем і покупцем на право здійснення угоди.

Опціон являє собою двосторонній договір про передачу права (для покупця) і зобов'язання (для продавця) купити або продати визначений актив (цінні папери, валюту і т.п.) за визначеною ціною у заздалегідь погоджену дату або протягом погодженого періоду часу.

Існує три типи опціонів:

1. опціон на придбання (колл – опціон) означає право для покупця (але не зобов'язання) протягом зазначеного терміну купити визначений актив за оговореною ціною. Тобто покупець, здобуваючи опціон на покупку, страхується від потенційного підвищення вартості активу;

2. опціон на продаж (пут – опціон) дає право (але не зобов'язання) продати визначений актив за заздалегідь погодженою ціною протягом визначеного періоду часу. Власник пут – опціону, таким чином, захищається від потенційного зниження вартості активу;

3. подвійний опціон дозволяє покупцю купити або продати визначений актив (але не купити і продати одночасно) за базовою ціною.

Таким чином, особливості опціону полягають у наступному:

по-перше, опціон засвідчує не право власності або відносини позики як основні цінні папери, а лише право на придбання або продаж титулу власності чи боргового зобов'язання;

по-друге, покупець опціону може або скористатися, або не скористатися своїм правом здійснення угоди. Продавець опціону зобов'язаний за умовами контракту здійснити операцію з власником опціону навіть при несприятливому для нього положенні на фондовому ринку. За це продавець опціону одержує від покупця відповідну плату (премію). Ризик покупця опціону обмежений цією премією, а ризик продавця знижується на величину отриманої премії.

Продажна ціна опціону, що фіксується в контракті, визначається, як і будь-яка ринкова ціна, попитом та пропозицією. На ціну безпосередньо впливають тип і вид цінного паперу, а також тип самого опціону (на придбання чи на продаж).

Опціон повинен містити наступні реквізити:

-найменування контракту;

-вид опціону ( з постачанням або без постачання базового активу);

-сторони опціону;

-тип опціону (на придбання, на продаж);

-базовий актив опціону і його характеристики (для цінних паперів – емітент, вид і кількість цінних паперів, їхня номінальна вартість, термін обігу і т.п.);

-ціна виконання опціону;

-термін виконання;

-порядок оплати придбаного базового активу;

-розмір опціонної премії;

-відповідальність продавця опціону за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за опціонною угодою;

-порядок розгляду спорів сторін;

-адреси, печатки, підписи сторін.

Базовий актив – це актив, що лежить в основі опціонного договору.

Ціна виконання опціону – ціна базового активу, погоджена в опціонній угоді.

Розрізняють два стилі опціону: американський і європейський.

а) американський опціон означає, що опціон може бути реалізований у будь-який момент у межах терміну опціону;

б) європейський – тільки у фіксовану дату.

Опціони мають короткий термін дії – від 35 днів до 1 року. Дата анулювання опціону обов'язково вказується в контракті, і по її закінченні опціон втрачає силу.

Опціонна торгівля організується у формі позабіржового (головним чином міжбанківського) ринку або на базі фондової біржі.

3. Різновидом опціону на придбання є варрант.

Варрант - це цінний папір, що випускається разом із привілейованими акціями і надає право власнику протягом встановленого в ньому терміну на придбання простих акцій даного емітента за певною ціною.

Володіння варрантами дає власнику змогу одержати доход за рахунок різниці курсів простих і привілейованих акцій.

Варранти можуть випускатися тільки відкритими акціонерними товариствами і тільки в документарній формі. Термін дії варранта не повинен перевищувати 1 рік, а обсяг базового активу емітента не повинен перевищувати 50 % обсягу акцій.

4. Ф’ючерс – це типовий біржовий терміновий контракт, придбання і продаж якого означає зобов'язання поставити або одержати зазначену в ньому кількість базового активу у визначений термін у майбутньому за ціною, що була визначена на момент складання контракту.

Відмінності між ф’ючерсом і опціоном полягають у наступному:

- ф'ючерсний контракт не є актом купівлі – продажу;

- ф'ючерсний контракт є обов'язковим до виконання;

- ризик по ф'ючерсних контрактах є більш високим.

Ф’ючерс повинен мати такі реквізити:

1. найменування контракту;

2. сторони контракту;

3. базовий актив і його характеристики;

4. обсяг контракту;

5. розмір початкової маржі;

6. механізм визначення ціни на момент виконання контракту;

7. ціна виконання ;

8. термін виконання;

9. відповідальність сторін;

10. порядок розгляду спорів;

11. адреси, печатки сторін.

Правила організації торгівлі ф’ючерсами передбачають можливість відмовлення будь-якою із сторін ф'ючерсного контракту від його виконання тільки за згодою з іншою стороною, а також право покупця ф'ючерсного контракту на продаж контракту протягом терміну його дії іншим особам тільки за умови узгодження такого продажу з продавцем контракту.

Відповідно до українського законодавства, ф’ючерс може перебувати в обігу не більше 2 років з моменту його реєстрації.

Спекуляція ф’ючерсами

Кожна особа, яка відкрила рахунок у кліринговій фірмі і депонує відповідну маржу, має право взяти участь у торгівлі ф’ючерсами. Таким чином, будь-яка особа може вільно увійти у ф'ючерсний ринок як покупець, так і продавець з метою зіграти на зміні цін цінних паперів.

Участь спекулянтів у ф'ючерсному ринку є важливою, тому що саме вони забезпечують ринку високу ліквідність. Ліквідність необхідна ф'ючерсному ринку для того, щоб він міг поглинати угоди дуже великих клієнтів, і при цьому коливання цін було б мінімальним.

Висока ліквідність досягається тим, що на ринку постійно знаходиться велика кількість ф’ючерсів. І тоді, якщо з'являється такий продавець, який “викине” на ринок навіть дуже велику кількість ф’ючерсів, ціна на ринку від цього не упаде різко і ринок залишиться досить стабільним.