- •1. Літературознавство як наука: предмет, завдання, основні розгалуження
- •2.Місце теорії літератури з-поміж інших літературознавчих дисциплін. Поетика (зміст і обсяг поняття), види поетик.
- •3.Мистецтво як форма естетичної свідомості. Види мистецтв, критерії їх класифікації.
- •4.Естетичні емоції. Співвідношення понять естетичне й естетизм, естетичне і художнє. Концепція «кризи мистецтва».
- •5.Героїчне як тип авторської емоційності.
- •6.Вдячне сприймання світу як тип авторської емоційності.
- •7.Трагічне як тип авторської емоційності.
- •8.Ідилічне, сентиментальне романтичне.
- •10.Умовність як естетичне поняття. Первинна умовність та її реалізація в різних літературних жанрах та стилях. Умовність та нормативність художніх засобів.
- •9.Смішне, комічне, іронічне, сатиричне.
- •11.Вторинна, або відкрита умовність. Фантастика та гротеск як два типи відкритої умовності.
- •12.Символ, алегорія, гіпербола. Співвідношення понять. Приклади.
- •13.Художній образ як форма художнього мислення. Образ і знак.
- •14.Специфіка літератури як мистецтва слова (художній образ і знак, мова як предмет зображення тощо).
- •15Категорія текст. Текст як поняття філології, семіотики і культурології.
- •16.Текст в постмодерністських концепціях.
- •17.Поняття дискурсу в літературознавстві.
- •18.Літературний твір. Найважливіші складники його змістової організації (тема, фабула, характер, пафос, ідея).
- •19.Художньо-мовленнєва організація художнього твору. Специфіка художньої мови.
- •24Портрет його функц я у художньому св т . Приклади.
- •25Природа, пейзаж, їх функція в художньому світі. Приклади.
- •26Речі та предмети в художньому світі.
- •27Фабульна образність як один з рівнів художнього образу.
- •29 Композиція художнього твору. Поняття змістовної композиції. Типи композиційної організації художнього твору та літературний рід.
- •30Типи співвідношення смислового та предметного планів в структурі словесного образу. Образи автологічні, металогічні (навести приклади).
- •31Образ автора як естетична категорія. Концепція в.В.Виноградова про образ автора як мовний, стильовий образ. Концепція «смерті автора» р. Барта.
- •34Літературний рід як категорія. Поділ літератури на роди як теоретична проблема. Взаємодія родів.
- •35 Літературний жанр. Проблема жанру в літературознавстві. Принцип поділу на жанри.
- •36 Епос як рід літератури. Наративна структура епічного твору.
- •37 Лірика як рід літератури.
- •38 Драма як рід літератури.
- •39 Ліро-епос та його жанри (балада, притча, байка, поема).
- •40 Стадіальність літературного процесу. Основні етапи розвитку світової літератури за с. Аверінцевим.
- •41 Співвідношення понять напрям і течія (проілюструвати відповідь прикладами). Основні напрями європейської літератури.
- •42 Стиль у літературі. Багатозначність поняття (ідіостиль, «великий стиль», «первинний» і «вторинний стилі»).
- •43 Класицизм як літературний напрям.
- •44 Бароко як літературний напрям.
- •45 Романтизм як літературний напрям.
- •46 Реалізм. Багатозначність поняття. Сутність класичного реалізму.
- •47 Соцреалізм як явище. Дискусійність поняття. Сучасні концепції методу соціалістичного реалізму.
- •48 Авангардизм як напрям хх ст.
- •49 Модернізм як напрям хх ст.
- •Остмодернізм як напрям останньої чверті хх ст.
- •51Основні принципи філологічного сприймання твору: опис, аналіз, інтерпретація. Співставлення різних підходів.
- •52. Загальне поняття про школи в літературознавстві. Провідні літературознавчі школи хіх–хх століть.
14.Специфіка літератури як мистецтва слова (художній образ і знак, мова як предмет зображення тощо).
15Категорія текст. Текст як поняття філології, семіотики і культурології.
Текст для лінгвіста – це акт застосування природної мови, що володіє певним комплексом властивостей. Йому властиві зв'язність і завершеність. Текст чітко відмежований від всього йому зовнішнього, від навколишньої мовної і внеречевой реальності. Лінгвістика тексту розглядає текст як мовну освіту з його мовною «плоттю», побудовою і сенсом. В літературознавстві.текст – власне мовна грань літературного твору, що виділяється в нім разом з наочно-образним аспектом (мир твору) і ідейно-смисловою сферою (художній зміст) .Различаются основний текст твору і його побічний текст: заголовки і примітки, які стали предметом спеціального вивчення, епіграфи, присвячення, авторські передмови, позначення дат і місць написання, а також переліки дійових осіб і ремарки драматичних творів. Тексти розглядаються як явище семіотичне і визначувані як «зв'язні знакові комплекси», створюються не на одних тільки природних мовах. Існують несловесні тексти, звернені прямо до зору (географічні карти, витвори образотворчих мистецтв), або до слуху (звукова сигналізація, музичні твори), або до зору і слуху одночасно (мова ритуалу і, зокрема, літургії, театральне мистецтво, кино- і телеінформація). Слово «текст», далі, перейшло в сферу культурології, теорії спілкування, аксиологиі (вчення про цінності). Тут воно видозмінило і значною мірою звузило своє значення: текстом як культурною цінністю є далеко не всякий зв'язний комплекс. Текст в культурологічному ракурсі – це мовна (або ширше: знакове) освіта, яка має внеситуатівную цінність. Вислови ж, значущі лише впродовж короткого проміжку часу і лише в даному місці, текстами в очах культурологів не є. Наприклад, записка, залишена матір'ю дочки, де мовиться про те, що слід узяти з холодильника на сніданок, що купити і приготувати, будучи повноцінним текстом для лінгвіста, таким для культуролога не виявляється.
16.Текст в постмодерністських концепціях.
Концепція тексту, що рішуче відкидає ті звичні уявлення про нього, які ми позначили. Її можна назвати теорією тексту без берегів, або концепцією суцільної текстуалізациі реальності. «Це означає, що текст – не просто мовний акт. Допустимо, що стіл для мене – текст. То, як я сприймаю цей стіл – долінгвістичне сприйняття, –уже саме по собі для мене текст» (Же. Дерріда). Словом «текст» позначають також загальну сукупність наявного в об'єктивній реальності. Уявлення про світ як книгу, тобто тексті (Р.Д. Тіменчик) Барт протиставив один одному художній текст і художній твір, розмежувавши два роди літературних текстів. Тексти класичних творів, що володіють смисловою визначеністю і що утілюють авторську поезію, характеризуються ним іронічно -отчужденно. Класичний текст віддає дань лукавству і лицедійству, оскільки уявляє себе визначеним і цілісним, не маючи до того підстав. Життя в такому тексті перетворюється на нудотне місиво розхожих думок і в задушливий покрив, створений з прописних істин. У сучасних же текстах говорить сама мова. Тут немає місця голосам персонажів і автора; на зміну останньому як носієві визначеною позицій приходить Ськріптор (що пише), що з'являється тільки в процесі листа і перестає існувати, якщо текст вже створений.
