14.Специфіка літератури як мистецтва слова (художній образ і знак, мова як предмет зображення тощо).

15Категорія текст. Текст як поняття філології, семіотики і культурології.

Текст для лінгвіста – це акт застосування природної мови, що володіє певним комплексом властивостей. Йому властиві зв'язність і завершеність. Текст чітко відмежований від всього йому зовнішнього, від навколишньої мовної і внеречевой реальності. Лінгвістика тексту розглядає текст як мовну освіту з його мовною «плоттю», побудовою і сенсом. В літературознавстві.текст – власне мовна грань літературного твору, що виділяється в нім разом з наочно-образним аспектом (мир твору) і ідейно-смисловою сферою (художній зміст) .Различаются основний текст твору і його побічний текст: заголовки і примітки, які стали предметом спеціального вивчення, епіграфи, присвячення, авторські передмови, позначення дат і місць написання, а також переліки дійових осіб і ремарки драматичних творів. Тексти розглядаються як явище семіотичне і визначувані як «зв'язні знакові комплекси», створюються не на одних тільки природних мовах. Існують несловесні тексти, звернені прямо до зору (географічні карти, витвори образотворчих мистецтв), або до слуху (звукова сигналізація, музичні твори), або до зору і слуху одночасно (мова ритуалу і, зокрема, літургії, театральне мистецтво, кино- і телеінформація). Слово «текст», далі, перейшло в сферу культурології, теорії спілкування, аксиологиі (вчення про цінності). Тут воно видозмінило і значною мірою звузило своє значення: текстом як культурною цінністю є далеко не всякий зв'язний комплекс. Текст в культурологічному ракурсі – це мовна (або ширше: знакове) освіта, яка має внеситуатівную цінність. Вислови ж, значущі лише впродовж короткого проміжку часу і лише в даному місці, текстами в очах культурологів не є. Наприклад, записка, залишена матір'ю дочки, де мовиться про те, що слід узяти з холодильника на сніданок, що купити і приготувати, будучи повноцінним текстом для лінгвіста, таким для культуролога не виявляється.

16.Текст в постмодерністських концепціях.

Концепція тексту, що рішуче відкидає ті звичні уявлення про нього, які ми позначили. Її можна назвати теорією тексту без берегів, або концепцією суцільної текстуалізациі реальності. «Це означає, що текст – не просто мовний акт. Допустимо, що стіл для мене – текст. То, як я сприймаю цей стіл – долінгвістичне сприйняття, –уже саме по собі для мене текст» (Же. Дерріда). Словом «текст» позначають також загальну сукупність наявного в об'єктивній реальності. Уявлення про світ як книгу, тобто тексті (Р.Д. Тіменчик) Барт протиставив один одному художній текст і художній твір, розмежувавши два роди літературних текстів. Тексти класичних творів, що володіють смисловою визначеністю і що утілюють авторську поезію, характеризуються ним іронічно -отчужденно. Класичний текст віддає дань лукавству і лицедійству, оскільки уявляє себе визначеним і цілісним, не маючи до того підстав. Життя в такому тексті перетворюється на нудотне місиво розхожих думок і в задушливий покрив, створений з прописних істин. У сучасних же текстах говорить сама мова. Тут немає місця голосам персонажів і автора; на зміну останньому як носієві визначеною позицій приходить Ськріптор (що пише), що з'являється тільки в процесі листа і перестає існувати, якщо текст вже створений.