5.1. Сутність, причини та закономірності розвитку інфляції

Інфляція як специфічна властивість економіки відома вже декілька століть. Однак, попри це, в економічній теорії не існує єдиного погляду на суть цього надзвичайного складного економічного явища.

Розглядаючи цю проблему з суто монетарних позицій, то інфляція може бути представлена як процес знецінення грошей. Однак це досить складне економічне, суспільне і психологічне явище, тому його необхідно розглядати в більш широкому аспекті.

Інфляція – це знецінення грошей в наслідок надмірного зростання їх маси в обороті, що виявляє себе через зростання цін. Термін інфляція (inflatio) – перекладається з латинської мови як “вздуття”. Дійсно, фінансування державних видатків за допомогою паперово-грошової емісії з припиненням розміну банкнот призводило до розширення грошового обігу та знецінення паперових грошей.

Уперше термін “інфляція” почав вживатися в 70-ті роки XIX ст. стосовно грошового обігу в Північній Америці, переповненого паперовими знаками, які випускалися для ведення громадянської війни. З того часу він широко ввійшов у наукову літературу і практичний лексикон.

Інфляція виникає раптово, а розвивається поступово як тривалий економічний процес. Необхідно зважити на наявність певної циклічної закономірності в розвитку інфляційного процесу. Йдеться про визначення закономірності цінових коливань, які розвиваються не під впливом виробничого циклу, а викликана суто монетарними чинниками.

У розвитку інфляційного циклу виділяють три етапи, які відрізняються співвідношенням темпів зростання пропозиції грошей і темпів їх знецінення [7, с.211; 8, с.217; 2, с.238]:

• На першому етапі темпи росту цін відстають від темпів збільшення грошової маси в обігу. Таке співвідношення і його тенденція зумовлюються дію емісійного процесу на розвиток виробництва і випереджальним зростанням у зв’язку із цим пропозиції товарів і послуг, а з іншого боку - скорочення швидкості обертання грошей, оскільки суб’єкти ринку певний час не відчувають надмірності в обігу грошей і використовують їх для нагромадження чи збереження, а це тимчасово відволікає зайві гроші з обігу, послаблює інфляційний тиск на товарні ціни, і вони певний час залишаються незмінними чи підвищуються повільніше, ніж зростає маса грошей.

• На другому етапі темпи зростання цін значно випереджають темпи зростання грошової маси в обігу. Збудником цього процесу стає прискорення обертання грошей, яке випереджує темп збільшення їх кількості і обігу. Це виникає внаслідок впливу таких чинників: виникнення недовіри у суб’єктів ринку до грошей і намагання як швидше позбутися їх; швидко поширюються бартерні операції, звужуючи товарну основу грошової маси в обігу; знецінення грошей призводить до падіння виробництва, зниженню обсягу товарообороту, безробіттю, через що зменшується попит на гроші.

- На третьому етапі зростання цін набирає нерівномірного стрибкоподібному характеру коли темпи зростання цін випереджають темпи зростання грошової маси, то відстають від них. Це пов’язано, з одного боку, з дією факторів інфляції, які так і не вдалося подолати, з іншого – з “грошовим голодом”, з кризою неплатежів, яка погашається імпульсивною емісією. На цьому етапі виникає дилема: чи утримувати рівень цін і не випускати в обіг додаткових грошей, тим самим пригнічувати виробництво, чи робити чергову емісію і прискорювати інфляцію. Розв’язання цих проблем і забезпечує “рвану” тенденцію до збудження, то затухання інфляційних процесів, що в кінцевому підсумку призводить до виникнення інфляційної спіралі.

Інфляція є важливим чинником, що визначає внутрішню фінансову рівновагу в соціально-економічній системі й рівень життя населення. По-перше, вона враховується при складі економічних програм на макро- та макрорівнях. По-друге, з нею пов’язані соціальні питання та індексація пенсій та допомог, зростання заробітної плати, стипендій. По-третє, інфляція впливає на визначення процентних ставок, облікової ставки НБУ. По-четверте, вона впливає на взаємовідносини з міжнародними фінансовими організаціями, які надають великого значення рівню інфляції та виконанню зобов’язань щодо його зниження.

В сучасних умовах інфляція в усьому світі носить хронічний, всеохопний характер, зумовлений не тільки грошовими, але й не грошовими факторами. Відмінності спостерігаються лише в рівнях інфляції, її причинах та наслідках. Повністю виключати інфляцію у ринкових умовах господарювання неможливо, мова може йти про керовану, регульовану інфляцією, що реально лише за умови системного, точного прогнозування інфляційних процесів. Як зазначає академік В. Геєць: ”Коригувати рівень інфляції треба відповідно до конкретної ситуації, узгоджуючи його з усіма іншими складовими, спрямованими на стимулювання економічного піднесення...” [6].

У західних країнах інфляція стала практично невід’ємною частиною ринкової системи господарювання. Світова економічна практика свідчить, що певний рівень інфляції може виконувати стимулюючу функцію щодо економічного зростання. Приклади інвестиційного буму в такий країнах як Німеччина, Японія, Чилі, Південка Корея, Чехія та інші свідчать, що необхідна інвестиційна активність і супутнє їх економічне зростання були максимальними, коли темпи зростання цін були в інтервалі від 1,1% до 4,7% на рік. Коли темпи інфляції переходили межу 4,7%, то темпи економічного зростання починали знижуватися. Коли ж інфляція сягала 25-45%, то економічне зростання припинялося. Йому на зміну приходили стагнація та спад виробництва, які поглиблювались у міру зростання темпів відкритої інфляції. На сьогодні за нормами ЄС рівень інфляції має становитиме 1,5%.

Питання щодо причин інфляції є найбільш дискусійним у проблемі інфляції. Це можна пояснити не тільки значною можливістю чинників, що спричиняють тиск на ціни, а й досить складними і рівнонаправленими соціально-економічними і політичними наслідками інфляції. Для одних економічних та соціальних груп інфляція може виявитися дуже ”дохідною справою”, а для інших надто збитковою. Тому захисники інтересів перших шукають об’єктивні причини інфляції щоб виправдати інфляційну політику, а виразники інтересів других звинувачуватимуть у свідомому розкручуванні інфляцію у фіскальних цінах [7].

Об’єктивне з’ясування причин інфляції має важливе значення для правильного розуміння самої її сутності, а також для розроблення ефективної антиінфляційної політики, яка повинна бути спрямована насамперед на подолання причин інфляції.

Причини інфляції різноманітні, вони діють як у процесі виробництва, реалізації товарів, так і при зміні маси й швидкості обороту грошей. Як правило, в основі інфляції лежить невідповідність грошового попиту й товарної маси. Диспропорції між попитом і пропозицією, перевищення доходів над споживчими витратами можуть зумовлюватись дефіцитом державного бюджету, надмірним інвестуванням (обсяг інвестицій перевищує можливості економіки), випереджальним підвищенням заробітної плати порівняно із зростанням виробництва й продуктивності праці тощо.

Розрізняють внутрішні й зовнішні причини виникнення інфляції. Серед внутрішніх можна виділити не грошові та грошові – монетарні (рис.1)

Отже, інфляція як багатофакторний процес – це прояв диспропорційності у розвитку суспільного відтворення, що обумовлено порушенням закону грошового обігу. Таким чином, глибинні причини інфляції знаходяться як в сфері обігу, так в сфері виробництва і дуже часто обумовлюються економічними і політичними відносинами в країні.

При інфляції капітал переміщується із сфери виробництва в сферу обігу, тому що там швидкість оборотності є значно вищою, що приносить великі прибутки, але одночасно й посилює інфляційні процеси.

Отже, взаємодія причинних і функціонально-послідовних елементів інфляції надає цьому процесу додаткової стійкості та тривалості. І хоча він може гальмуватись притушовуватись засобами державної політики (вибірковими регулюваннями ефектів інфляції), ознаки безперервності та кумулятивності цього процесу не втрачаються.