Загальні положення

Курсові роботи як підсумкові етапи навчання студентів. Згідно з навчальним планом студенти щорічно (чи щосеместрово) виконують курсову роботу з однієї з провідних дисциплін з метою закріплення, поглиблення та узагальнення знань, одержаних студентами за час навчання, та їх застосування до комплексного вирішення конкретного фахового завдання.

Курсова робота є самостійною працею, яка дає змогу студенту реалізувати свою творчу індивідуальну особистість, оскільки:

• є результатом засвоєння основних та спеціальних курсів за поточний рік або за весь термін навчання;

• залучає студентів до самостійного оволодіння необхідними фаховими якостями;

• надає можливість отримати досвід самостійної розробки конкретної теми шляхом розвитку вмінь критичного опрацювання наукових джерел, а також розвитку умінь аналізувати передовий досвід та узагальнювати власні спостереження;

• формує дослідницькі уміння та вміння практичної реалізації результатів дослідження проблеми в самостійно виконаних розробках;

• дозволяє студентам проявити схильність до майбутньої наукової роботи на кафедрі або в науковому закладі та стимулює до самостійного наукового пошуку.

Робота над курсовим проектом (роботою) традиційно включає в себе певні етапи, а саме:

• вибір та формулювання теми;

• знаходження, відбір та загальне знайомство з навчальною та науковою літературою, певним колом відповідних джерел;

• розробка плану курсової роботи та графіку її виконання;

• систематичне та поглиблене опанування необхідною науковою літературою та іншими джерелами інформації.

Якщо необхідне проведення соціологічних досліджень та експериментів:

• підготовка першого варіанту теоретичної частини курсової роботи;

• доробка теоретичної частини роботи згідно із зауваженнями керівника;

• підготовка першого варіанту програми (дизайну) емпіричного дослідження, включаючи розробку інструментарію дослідження;

• доробка програми (дизайну) дослідження відповідно до зауважень керівника, підготовка кінцевого варіанту інструментарію дослідження, тиражування інструментарію;

• збір, обробка й аналіз первинної соціологічної інформації;

• підготовка першого варіанту тексту емпіричної частини роботи;

• доробка тексту емпіричної частини роботи відповідно до зауважень керівника;

• захист курсової роботи.

Студент має подати заяву з проханням затвердити тему роботи й призначити наукового керівника (див. Додаток А). Заяви щодо обрання тем курсових робіт приймає лаборант кафедри. Кафедра затверджує обрані теми та наукових керівників. Під час роботи студент має регулярно зустрічатися з науковим керівником.

Вибір напрямку досліджень та теми є дуже відповідальним кроком і здійснюється студентом за допомогою наукового керівника. На факультеті наявна рекомендована тематика курсових робіт, які враховують коло особистих науково-дослідницьких інтересів викладачів та напрямок кафедральних наукових розробок, а також специфіку професійного спрямування студентів. Тематика курсових робіт наводиться у додатках (див. додаток Д) цього посібника.

У випадку зацікавленості студента будь-якою іншою темою, що не ввійшла до переліку запропонованих, він повинен обговорити це питання з викладачем, щоб з’ясувати її доцільність та актуальність, забезпеченість джерелами та літературою, можливість її самостійного виконання студентом з урахуванням ступеню його теоретичної, спеціальної та практичної підготовки. Тема має бути актуальною, значимою, такою, що дає можливість студентам максимально застосувати отримані знання та навички, має відповідати вимогам державного освітнього стандарту та змісту навчальної дисципліни. Студент має право внести на розгляд власні побажання щодо кандидатури наукового керівника. Остаточне рішення приймається кафедрою. Якщо кількість бажаючих перебільшує планову кількість курсових робіт окремого викладача, то побажання студентів враховуються відповідно з їх рейтингом.

Після формулювання та узгодження теми з майбутнім науковим керівником студент повинен написати заяву на ім’я завідувача кафедрою (див. додаток А). У заяві треба вказати обрану тему та прізвище бажаного наукового керівника. На аркуші з текстом заяви має бути відмітка про узгодження з майбутнім науковим керівником (згода на керівництво, затверджена особистим підписом).

Кафедра має право:

• затвердити заяву студента;

• уточнювати, коректувати тему курсової роботи;

• пропонувати змінити тему дослідження, якщо вона не відповідає вимогам кафедри;

• призначати іншого наукового керівника, якщо наукові інтереси запропонованого не співпадають з напрямком курсової роботи;

• прийняти рішення щодо призначення консультанта й наукового керівника, якщо робота носить міждисциплінарний характер.

Досвід свідчить, що найбільші труднощі викликає виконання першої курсової роботи. Тому на молодших курсах потрібно обирати конкретні вузькі теми, оскільки це дає можливість глибше занурюватися у проблематику роботи, уникнути описового характеру матеріалу, що наводиться студентом.

Загальне знайомство з навчальною й дослідницькою літературою та колом джерел. Після того, як тему обрано, студенту необхідно ознайомитися з приблизним колом питань, які вона охоплює. Перш за все, необхідно отримати консультації у наукового керівника та ознайомитися з відповідними матеріалами в навчальних посібниках. Потім студент має розпочати ретельну роботу з пошуку та обробки наукової літератури та інших доступних джерел.

Читання навчальної та наукової літератури починається з початкового ознайомлення. Таке ознайомлення здійснюється у два етапи. Перший етап – перегляд книги з метою створення загального уявлення. Другий етап – більш докладне ознайомлення з книгою для засвоєння її змісту.

Треба уважно дивитися на прізвище автора (наукового редактора) з точки зору його ваги у науковому світі. Треба ретельно прочитати вступ чи переднє слово (особливо у наукових збірниках). Рік публікації свідчить про ступінь новизни джерела. Повторність видання свідчить про його високу якість, про попит з боку зацікавлених осіб.

Виписки з джерел та літератури доцільно робити на окремих аркушах або картках. Це дозволяє підвищити якість їх використання, бо не обмежує можливості систематизації. Слід не забувати на кожній окремій картці вказувати її тему, а також відомості про те, звідки саме взято конкретно цю інформацію (якщо з архіву, то з зазначенням фонду, опису, справи та аркуша, якщо з друкованого джерела або з наукової літератури, то вказується прізвище автора, назва книги або статті, місце та рік видання, видавництво, кількість сторінок, номер конкретної використаної сторінки (див. приклад оформлення бібліографічного опису у додатку Ж). Такий ретельний підхід дозволяє економити час і точно оформлювати посилання та список використаних джерел і літератури під час написання курсової роботи.

Розробка плану курсової роботи та графіку її виконання. Після першого ознайомлення з джерелами та літературою слід сформулювати конкретну мету дослідження і, відповідно до неї, накреслити план, який має відображати певну структуру роботи. Уточнити мету та план допоможе порада наукового керівника. План роботи повинен забезпечувати комплексний, системний підхід до вирішення поставленої проблеми та складатись з двох-трьох чітко сформульованих питань (розділів), які б розкривали суть обраної проблеми. Ретельно продуманий, чітко сформульований план є одним із показників розуміння студентом обраної для дослідження проблеми.

Від загального знайомства з матеріалом необхідно перейти до систематичного та поглибленого опанування джерелами і науковою літературою. Цей етап потребує від студента навичок реферування (складання конспекту). Засвоєння головного змісту книги є неможливим без конспектування та робочих записів. При цьому не слід механічно та бездумно переписувати текст. Реферування починають після попереднього прочитання й осмислення змісту матеріалу, його структури, окреслення у ньому головного. У конспекті коротко викладаються головні думки наукової праці, а також міркування студента та його аргументація з обов’язковим посиланням на використані джерела з усіма вихідними даними. Збирання матеріалу завершується його систематизацією згідно плану. Під час аналізу зібраного матеріалу за темою дослідження обираються найбільш обґрунтовані та аргументовані записи, виписки, цитати. Підсумком роботи повинна стати логічно побудована система відомостей стосовно проблеми, що досліджується.

Зміст роботи повинен бути конкретним, висновки мають природно випливати з всебічного аналізу зібраних та опрацьованих матеріалів. Найголовніша вимога щодо студентських курсових робіт – якомога більша самостійність у пошуку необхідної інформації та систематизації, в узагальненнях і аргументованості висновків.

Написання курсової роботи є завершальним етапом науково-дослідної роботи студента. Робота над рукописом може здійснюватися наступним чином:

• попередній відбір матеріалу;

• конспектування, виписки, відбір матеріалу;

• систематизація матеріалу;

• складання попереднього плану роботи;

• кінцевий відбір матеріалу;

• складання чорнового варіанту;

• перевірка та коректування;

• завершальне оформлення роботи.

Спочатку створюється чорновий варіант, який потім, після обов’язкової перевірки й коректування, доопрацьовується. Важливо, щоб студент ще при виконанні чорнового варіанту правильно здійснював технічне оформлення: нумерував сторінки, називав розділи відповідно плану, оформляв посилання й список використаних джерел і літератури. При написанні чернетки необхідно залишати поля для правки та зауважень наукового керівника.

Студенту слід мати на увазі, що курсова робота є самостійним науковим дослідженням. У зв’язку з цим, у студента завжди залишається певний простір для авторської ініціативи. Проте ця ініціатива має ґрунтуватися не на фантазії, а на джерелах і фактах.

Мові та науковому стилю курсової роботи слід приділити велику увагу. Наукове викладення складається головним чином з міркувань, метою яких є доведення істин, фактів. Курсова робота виконується українською мовою. Допускається написання роботи російською чи англійською мовами на умовах попереднього узгодження з науковим керівником і кафедрою.

Текст курсової роботи має бути написаний згідно з до загальновизнаних норм сучасної української (російської/англійської) мови. Доцільно дотримуватись достатньо простих вказівок:

• в науковій та навчальній літературі слід писати від третьої особи (не “на мою думку”, а “на думку автора” або “на нашу думку”);

• необхідна якість наукової мови – ясність (вміння писати доступно) та стислість (вміння запобігати тавтології, повторів тощо);

• слід використовувати єдину загальновідому термінологію та не займатися словотворенням;

• позбавлятися канцеляризмів та слів і висловів, що мають жаргонний характер;

• небажані дуже великі (більше 3-4 рядків) чи занадто маленькі речення;

• не слід застосовувати скорочення, які не є загальновизнаними. Доцільні, наприклад, скорочення – р. (рік), м. (місто) і т. д. (і так далі);

• лише поряд з цифровими позначеннями можливе використання знаків типу “№”, “%”, “$”. В інших випадках слід писати “номер”, “відсоток”, “долар” тощо. Не бажано розпочинати речення з цифр;

• при наведенні в тексті прізвищ вчених, релігійних чи громадських діячів, політиків тощо ініціали слід писати перед прізвищем.

Часто викладення матеріалів основної частини потребує цитування джерел або наведення буквальних висловів дослідників. Саме завдяки цьому навіть поверхневе знайомство з роботою дає змогу побачити, які джерела та в якому обсязі були використані і яку літературу опрацював студент. При цьому студент має обов’язково робити посилання. Щодо використання цитат доцільно врахувати такі рекомендації:

• не слід вживати дві чи більше цитат підряд;

• немає потреби за допомогою посилань на авторитети підтверджувати очевидні істини;

• не можна закінчувати окремі розділи цитатами, бо потрібні власні висновки за змістом розділу;

• немає сенсу наводити занадто великі цитати;

• не бажано наводити цитати лише з одного джерела, монографії, статті (за винятком випадків, коли специфікою теми обумовлено дослідження одного джерела).

Обсяг курсової роботи традиційно дорівнює близько 25-30 друкованих сторінок (формату А-4). До цього обсягу не входять список використаних джерел і літератури та додатки. Неприпустимою є підготовка курсових робіт у зошитах або на аркушах, що заповнені з обох сторін.

Останнім етапом є захист курсової роботи. Повністю завершене й належним чином оформлене дослідження з відзивом наукового керівника подається студентом на кафедру за тиждень до захисту. Захист курсової роботи на І-ІІ курсах проводиться у наукового керівника, а на ІІІ-ІV курсах – комісією у складі двох-трьох викладачів кафедри (предметної або циклової комісії) за участю керівника курсової роботи).

Процедура захисту складається:

а) з короткої промови автора, що не повинна перевищувати 5 хвилин. У доповіді має бути відображено сутність проблеми, її актуальність, мету та завдання дослідження, ступінь наукової розробленості, методику дослідження, а також структуру роботи, основні висновки та рекомендації щодо практичного застосування результатів дослідження. Студент повинен також надати аргументовані відповіді на зауваження наукового керівника та рецензента;

б) обговорення роботи, під час якого студент повинен дати відповіді на запитання.

Критеріями оцінки виступають:

1-й курс:

• знання наукової літератури з теми;

• володіння навичками роботи з джерелами інформації;

• вміння грамотно виокремити мету і завдання дослідження;

• володіння науковим стилем мовлення;

• вірне оформлення посилань;

• вірне оформлення бібліографічного списку.

2-й курс:

• вміння аналізувати теоретичну позицію та підхід автора до проблеми;

• вміння грамотно поставити проблему дослідження, визначити завдання та методи дослідження;

• вміння аргументовано викладати власну точку зору, обґрунтовувати висновки.

• глибокі знання матеріалу за обраною темою.

3-й, 4-й курс:

• чітке розуміння сучасного стану проблеми, що вивчається;

• вміння самостійного критичного опрацювання наукових джерел, а також уміння аналізувати передовий досвід та узагальнювати власні спостереження;

• грамотна побудова власного соціологічного дослідження;

• системний аналіз результатів дослідження.