2. Сутність факторингової діяльності та види факторингових операцій

Факторинг — це різновидність торговельно-комісійної операції, пов'язаної з кредитуванням оборотних коштів, що полягає в інкасуванні дебіторської заборгованості¹ покупця і є специфічною різновидністю короткострокового кредитування та посередницької діяльності. [4]

Головною метою факторингу є отримання коштів негайно або у термін, визначений угодою. Відповідно до Конвенції про міжнародний факторинг, прийнятій у 1988 році Міжнародним інститутом уніфікації приватного права, операція вважається факторингом у тому випадку, якщо вона задовольняє, як мінімум, дві із таких чотирьох вимог:

• наявність кредитування у формі попередньої оплати боргових вимог;

• ведення бухгалтерського обліку постачальника, перш завсе, обліку реалізації;

• інкасування заборгованості постачальника;

• страхування постачальника від кредитного ризику.

Разом з тим у ряді країн до факторингу відносять і облік рахунків-фактур, тобто операцію, що задовольняє лише першу вимогу. Ці операції проводять спеціальні фактор-фірми, які тісно пов'язані з банками або є їх спеціалізованими філіями і дочірніми компаніями.

Іноді фірми не можуть забезпечити своєчасне погашення дебіторської заборгованості і надходження коштів через різке збільшення обсягів реалізації в кредит або надання кредитів покупцям на тривалий термін (наприклад, при експортних операціях). У таких випадках фірми звертаються за допомогою до факторингових компаній, які спеціалізуються на торгівлі боргами, зокрема, управляють боргами, викуповують їх,а також надають кредити під дебіторську заборгованість.

З одного боку, основою для використання факторингу є комерційний кредит, тобто продаж товарів із відстрочкою платежу, а з іншого — умова негайної сплати розрахункових документів постачальника означає, що факторингова компанія кредитує свого клієнта до моменту отримання платежу від боржника.

Однак між наданням факторингових послуг і банківським кредитуванням є суттєві відмінності, які наведені у таб. 2.1[7]

Таблиця 2.1

Порівняльна характеристика кредиту і факторингу

Кредит	Факторинг
видається:
під заставу	без додаткового забезпечення
на визначений термін	На термін фактичної відстрочки товару
на заздалегідь обумовлену суму	з можливим збільшенням у міру зростання обсягу продажу клієнта
без надання додаткових послуг	з наданням комплексу послуг
з оформленням значної кількості документів	при наданні накладної та рахунка-фактури
погашається:
з коштів позичальника	з коштів дебіторів клієнта
в обумовлений день	у день фактичної оплати дебітором товару

Суть факторингової операції полягає у тому, що яка-небудь кредитно-фінансова чи спеціалізована факторингова компанія викуповує у продавців неоплачені рахунки у комплекті з документами, які підтверджують виконання ними зобов'язань з поставки товарів. Предметами викупу є відфактуровані (подані до оплати) рахунки.[3]

Факторингові операції банків класифікуються як:

• внутрішні, якщо постачальник і його клієнт, тобто сторони за договором купівлі-продажу, а також факторингова компанія перебувають в одній і тій самій країні;

• міжнародні, якщо суб’єкти факторингової операції перебувають у різних країнах.

 за участю боржника в угоді:

• відкритий, якщо боржника повідомлено про участь в угоді факторингової компанії, що здійснюється шляхом відповідного запису на рахунку-фактурі, який підтверджує, що правоспадкоємцем боргу, що виникає, є факторингова компанія, з якою укладено договір, і що платіж має здійснюватися на її користь;

• закритий (конфіденційний);

за періодичністю обслуговування:

• регулярний;

• одноразовий;

за способом розрахунків із постачальниками (залежно від зворотності вимоги):

• з правом регресу, тобто з правом зворотної вимоги до постачальника відшкодувати сплачену суму;

• без права регресу;

за способом кредитування постачальника:

• у формі попередньої оплати;

• з оплатою вимог на певну дату;

за способом обліку рахунків-фактур факторингових операцій:

• з відкритим обліком рахунків-фактур, коли платники переказують фактору всі платежі, призначені постачальнику;

• агентського типу, коли дисконтуються продажі окремим покупцям, а кредит забезпечується факторинговою компанією з відкриттям спеціальних рахунків для конкретних операцій;

за видом обслуговування операцій:

• простий;

• вексельний, коли розрахунок з постачальником проводиться векселем, а факторингова компанія здійснює облік цих векселів;

за ступенем фінансування:

• без фінансування, коли клієнт, після відвантаження продукції, пред'являє рахунки своєму покупцеві через фактора, завдання якого — одержати платіж на користь клієнта у строки згідно з договором (як правило — 30—120 днів);

• з фінансуванням, коли факторингова компанія купує у клієнта рахунки-фактури на умовах негайної оплати 80—90 % вартості відвантаження, тобто дисконтує рахунки-фактури і таким чином авансує обіговий капітал свого клієнта;

за об'єктом вимоги:

• з платіжними вимогами за товари;

• з платіжними вимогами кредиторів до позичальників.

залежно від вимог постачальника до факторингової компанії:

• відкритий факторинг без права регресу (без права зворотної вимоги про стягнення суми наданого кредиту з постачальника в разі несплати рахунку покупцем);

• повне обслуговування з правом регресу (з правом зворотної вимоги про стягнення суми наданого кредиту з постачальника в разі несплати рахунку покупцем).[7]

До найважливіших функцій факторингу належать:

• функція фінансування та кредитування: підприємства уступають право на одержання грошових засобів згідно з платіжними документами на поставлену продукцію в обмін на негайне одержання основної суми дебіторської заборгованості (за вирахуванням комісійної винагороди факторинговій фірмі);

• функція покриття ризику (Delkredere): ризик неповернення кредиторської заборгованості переходить до фактора;

• функція управління дебіторською заборгованістю: вся робота зі стягнення заборгованості переходить до компетенції фактора.

Відносини між суб'єктами факторингу регулюються договором, який укладається у письмовій формі між фактором і постачальником. У ньому дається перелік істотних умов, до яких, зокрема, належать ті, що захищають інтереси сторін — взаємні зобов'язання і відповідальність сторін, розмір кредиту і плати за факторингове обслуговування, вид факторингу. Оскільки факторингові операції мають ризикований характер, то перед укладенням договору фактор грунтовно вивчає фінансово-господарську діяльність клієнта-постачальника. Оцінка фінансового стану підприємства впливає на прийняття фактором позитивного рішення про укладення факторингової угоди та її зміст.

[12]