Практична робота №6 розробка технологічної схеми складання за складальним кресленням або натурним виробом

Мета роботи:

практичне освоєння методики побудови технологічних схем складання, побудови схем за складальним кресленням виробу або натурним виробом.

Теоретична частина

Технологічний процес складання виробу представляє собою частину виробничого процесу, що характеризується послідовним з’єднанням деталей у складальні одиниці різної складності та, зрештою, у виріб.

При проектуванні технологічного процесу складання необхідно вироби, що складають, спочатку розчленити на елементи таким чином, щоб здійснити складання найбільшої кількості цих елементів незалежно від процесу загального складання. Виріб розчленовують на елементи шляхом побудови схеми складального складу. Наявність у виробі складальних одиниць різного ступеню складності дозволяє збирати їх на ділянках, що знижує цикл загального складання виробу. Крім того, ці складальні одиниці можуть бути подані на загальне складання в зібраному вигляді і перевірені, що, в свою чергу, забезпечує якість зібраного вузла в цілому. Велике розчленування виробу на складальній одиниці дозволяє при достатній величині програмного завдання організувати складання поточним методом. При цьому переходи легко групувати в операцію таким чином, щоб тривалість її дорівнювалася або була кратною ритму складання.

При розчленуванні конструкції виробу на окремі складальні одиниці слід керуватися наступними основними вимогами до технологічності конструкції складальної одиниці згідно ГОСТ 14.203-73:

– складальна одиниця (виріб) повинна розчленовуватися на раціональне число складових частин можливих і доцільних як у конструктивному, так і в технологічному відношенні;

– в конструкції складальної одиниці необхідно передбачати базову деталь (або складову частину), зручну для правильної установки на робочому місці (в стапелі, пристрої, робочому столі тощо);

– компоновка складальної одиниці повинна забезпечувати загальне складання без проміжного розбирання та повторних складань складових частин, а також зручний доступ до місць, що потребують контроль, регулювання і проведення інших робіт;

– на загальне складання необхідно подавати в можливо більшій кількості скомплектовані складальні одиниці та в можливо меншій кількості деталі;

– трудомісткість складання повинна бути приблизно однаковою для більшості складальних одиниць.

– місця з’єднання складових частин повинні бути доступними для механізації складальних робіт.

Крім складальних елементів визначають деталі та вироби, які поступають у зібраному вигляді зі сторони (покупні вироби).

Схема складального складу встановлює послідовність складального процесу – надання деталей та складальних одиниць до місць складання та їх кількісний облік і допомагає в розробці технологічного процесу складання.

У зв’язку з тим, що схема складального складу повинна вказувати послідовність складального процесу, в ній повинен бути виділений базовий елемент (базова деталь або складальна одиниця). В якості базової обирають деталь, поверхню якої будуть згодом використовувати при встановленні готового виробу або при кріпленні складальної одиниці до раніше зібраних складальних одиниць.

Рис.1. Схема складання з базовою деталлю

Приклад схеми складання з базовою деталлю вказаний на Рис.1. На схемі вказано із яких деталей і в якій послідовності утворюються складальні одиниці. Так, наприклад, видно, що складальна одиниця СК-1 утворюється з’єднанням деталей 1-1 і 1-2, причому деталь 1-1 є базовою, аналогічно СК-2 утворюється шляхом послідовного приєднання до базової деталі 1-2 деталей 2-2, 2-6, 2-4, 2-3 та складальної одиниці СК-2-3.

Для складних виробів звичайно становлять схему “вузлового” складання і схему загального складання. Під вузловим розуміють складання складальних одиниць, а під загальним –складання виробів.

Технологічні схеми складання відрізняються від схем складального складу тим, що на них наносять написи, які пояснюють характер складальних операцій або вимоги, які необхідно забезпечити при виконанні складання.

При наявності такої технологічної схеми складання спеціальні технологічні карти на складання часто не розроблюють. На виконання окремих відповідальних операцій розробляються типові інструкції (наприклад, на балансировку, випробування тощо).

Елементи складання на схемах зображують у вигляді прямокутника (Рис.2), в який вписують децимальні номера позицій, найменування і кількість відповідних деталей або складальних одиниць. Технологічні вказівки надаються або в прямокутниках, виконаних пунктиром, або у вигляді коротких написів, або умовними знаками, значення яких розшифровуються на вільному полі схеми.

Дец. номер або позиція

Найменування

Кількість

Рис. 2. Позначення деталей та складальних одиниць на схемах складання.

В технологічних схемах записуються назви методів виконання з’єднань там, де вони не визначені типом з’єднувальних деталей. Так, вказують – “приварити”, ”запресувати”, ”набити мастилом”, але не роблять вказівок “заклепати”, якщо вказане на кресленні встановлення заклепки.