2. Зовнішні і внутрішні фактори, що впливають на суму прибутку

Всі фактори, які впливають на формування прибутку, можна поділити на дві групи: внутрішні і зовнішні

До зовнішніх факторів належать природні умови, державне регулювання цін, тарифів, відсотків, податкових ставок і пільг, штрафних санкцій та ін. Ці фактори не залежать від діяльності підприємств, але можуть значно вплинути на величину прибутку.

Внутрішні фактори поділяються на виробничі і позавиробничі. Виробничі фактори характеризують наявність і використання засобів і предметів праці, трудових і фінансових ресурсів і в свою чергу поділяються на екстенсивні та інтенсивні. Екстенсивні фактори впливають на процес одержання прибутку через кількісні зміни: обсягу засобів і предметів праці, фінансових ресурсів, часу роботи обладнання, чисельності персоналу, фонду робочого часу тощо. Інтенсивні фактори впливають на процес отримання прибутку через "якісні" зміни: підвищення продуктивності обладнання і його якості, застосування прогресивних видів матеріалів і удосконалення технології їх обробки, прискорення обертання оборотних засобів, підвищення кваліфікації і продуктивності праці персоналу, зниження матеріаломісткості продукції, удосконалення організації праці і більш ефективне використання фінансових ресурсів тощо.

До поза виробничих факторів належать, наприклад, постачальницько-збутова і природоохоронна діяльність, соціальні умови праці і побуту тощо.

При здійсненні фінансово-господарської діяльності всі ці фактори знаходяться в тісному взаємозв'язку і взаємозалежності. "Прямий" вплив на величину собівартості продукції, а отже і прибутку, пов'язаний з тим, наскільки раціонально й економно витрачаються матеріальні ресурси, адже частка матеріальних витрат у складі собівартості зазвичай коливається від 60 до 90 %.

3. Функції прибутку

Дослідження підходів науковців до функцій прибутку, дозволяє зробити висновок, що домінуючою є позиція, що прибуток виконує оціночну, стимулюючу та розподільчу функції. Сутність оціночної функції полягає в тому, що прибуток є основним показником та критерієм ефективності діяльності суб’єктів господарювання. Одним із основних факторів належного виконання прибутком цієї функції є: формування системою бухгалтерського обліку повної та достовірної інформації про здійсненні у звітному періоді операції; встановлення в ході здійснення контрольних дій законності та доцільності операцій з формування прибутку, раціональності використання майна власників.

Стимулююча функція ґрунтується на тому, що прибуток як результат діяльності, слугує стимулом для управлінського персоналу та працюючих підприємства здійснювати свою діяльність з найвищою ефективністю, що дозволить забезпечити стабільне отримання винагороди за вкладену працю та (або) прийняти участь у розподілі отриманого прибутку. Реалізація стимулюючої функції передбачає вибір та затвердження таких напрямів розподілу прибутку, які б забезпечували можливість створення та подальшого використання фонду споживання за напрямом матеріальне стимулювання працюючих в оптимальній пропорції з фондом накопичення. Завдання, яке стоїть перед системою бухгалтерського обліку для забезпечення належного виконання названої функції, полягає у вартісному вимірі результатів роботи управлінського персоналу по досягненню поставленої мети діяльності (отримання прибутку або досягнення приросту вартості підприємства на ринку через зростання ринкової вартості його акцій та отримання прибутку на акцію) для забезпечення справедливого розподілу прибутку. Практика діяльності переважної більшості суб’єктів господарювання свідчить про те, що в існуючих умовах господарювання виконання прибутком стимулюючої функції нівелюється через небажання власників “ділитися” прибутком з тими, хто його створює. Аналогічна ситуація спостерігається і з таким джерелом формування прибутку як людський капітал представлений у вигляді підприємницьких та організаторських здібностей працюючих, який виступає головним ресурсом діяльності підприємств та від якого залежить прибутковість діяльності. Враховуючи домінуючу роль інтелектуального капіталу у формуванні прибутку доцільним є його розподіл за напрямом стимулювання найманих працівників, які генерують ефективні управлінські рішення, що позитивно вплине як на продуктивність їх праці так і на загальний фінансовий результат діяльності суб’єкта господарювання.

Розподільча (бюджетоутворююча) функція реалізується шляхом використання прибутку в якості джерела формування дохідної частини бюджетів усіх рівнів починаючи з державного бюджету, через розподіл прибутку у вигляді податку на прибуток, закінчуючи бюджетом окремого структурного підрозділу підприємства. Для реалізації цієї функції обліковий персонал суб’єкта господарювання покликаний забезпечити належний облік за напрямами використання прибутку та контроль за фактичним використанням прибутку. При цьому вагомого значення набуває необхідність налагодження оберненого зв’язку між управлінським персоналом та бухгалтерською службою в частині “прийняття управлінського рішення щодо напрямів розподілу та використання прибутку – відображення в бухгалтерському обліку результатів прийнятих рішень – надання інформації управлінському персоналу про розподіл та використання прибутку – здійснення управлінським персоналом наступного контролю за повнотою та достовірністю облікових даних”.

Розглядаючи функції прибутку з позиції їх реалізації для досягнення економічного розвитку суб’єктів господарювання, доцільним є виділення соціальної функції, яка передбачає виконання підприємством програм соціального захисту працюючих та суспільства вцілому. В науковій літературі часто зміст соціальної функції пов’язують зі стимулюючою функцією, хоча вони мають різну направленість, що проявляється у виконанні різних завдань. Так, стимулююча функція спрямована на оцінку вкладу кожного працюючого в досягнення запланованих результатів, в той час як соціальна функція передбачає створення системи захисту працюючих та суспільства для виконання покладених на них виробничих функції. Відповідно основне завдання управління прибутком в рамках виконання соціальної функції полягає в гармонізації інтересів власників, держави та найманого персоналу щодо розподілу прибутку та визначення пріоритетних напрямів його використання.

Соціальна функція прибутку знаходиться у нерозривному зв’язку з  регулюючою функцією оскільки спрямування прибутку до бюджетів різних рівнів сприяє реалізації різних загальнодержавних і регіональних соціальних програм.