Суть та економічний зміст основних засобів
Відповідно до П(С)БО 7 «Основні засоби» основні засоби – це матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний термін корисного використання яких більше від одного року (або операційного циклу, якщо він довший за один рік).
Основні засоби - це матеріальні цінності, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) котрих становить понад один рік і які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний термін корисного використання яких більше від одного року (або операційного циклу, якщо він довший за один рік).
Під терміном «основні засоби» розуміють матеріальні засоби, що використовуються у виробничій діяльності підприємства впродовж періоду, який перевищує 365 календарних днів від дати їх вводу до експлуатації, і вартість яких поступово зменшується у зв'язку із фізичним або моральним зносом.
Отже, характерними особливостями основних засобів є:
1. Використання в натуральному вигляді впродовж тривалого часу (не менше року).
2. Схильність до зносу, який виявляється у поступовій втраті можливої подальшої експлуатації у зв'язку з старінням, закінченням резерву потужності (матеріальний знос) або з втратою доцільності подальшої експлуатації у зв'язку з виникненням основних засобів, що мають якісніші характеристики (моральний знос).
3. Специфічний характер кругообігу та відшкодування вартості через механізм поступової амортизації з віднесенням амортизаційних відрахувань на поточні витрати підприємства, і відповідно, вартість продукції (робіт, послуг).
Усі основні засоби, що знаходяться у розпорядженні підприємства незалежно від порядку їх формування, а також сукупність його обігових фондів (сировини, палива, матеріалів та інших матеріальних ресурсів) прийнято іменувати матеріально-технічною базою підприємства.
Основні засоби підприємства повинні забезпечити належні матеріальні умови для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства, зберігання необхідного обсягу запасів, проведення транспортних, розвантажувально-навантажувальних, фасувальних та інших підготовчих операцій, пов'язаних з отриманням та реалізацією товарно-матеріальних цінностей, виконанням виробничих функцій, наданням послуг, праці та відпочинку робітникам підприємства, підвищенням продуктивності їхньої праці та ефективності господарювання всього підприємства. Рішенню цих завдань сприяє цілеспрямована робота з формування обсягу та складу основних засобів, створення режиму та умов їх експлуатації, підтримки у робочому стані та вибору політики амортизації.
Основні засоби є досить різнорідними, тому їх можна поділити на групи за певними ознаками, тобто класифікувати. Ознаки ці можуть бути різними залежно від мети, для якої призначена дана група. Класифікують основні засоби з метою їх стану, планування відтворення, складання державної звітності, проведення переоцінок та інвентаризацій.
Основні засоби класифікують за наступними ознаками.
За характером використання виділяють:
- основні виробничі засоби основного виду діяльності підприємства;
- основні виробничі засоби інших галузей, які безпосередньо не пов'язані з наданням послуг (виробництвом продукції або реалізацією товарів), але виконують окремі підсобно-допоміжні та обслуговуючі функції;
- невиробничі основні засоби, використання яких пов'язане з діяльністю, що відноситься до галузей невиробничої сфери (житлово-комунальне господарство, пасажирський транспорт, освіта, культура, охорона здоров'я, відпочинок та туризм, соціальне забезпечення та інше).
За цільовим призначенням в складі основних засобів підприємства виділяють наступні групи основних засобів (рис. 1.):
Рис. 1. Класифікація основних фондів за цільовим призначенням
1. Будинки - архітектурно-будівельні об'єкти, що забезпечують умови праці працівників торгівлі, зберігання, підробітки, сортування та підготовка товару до продажу, продаж товарів, надання торговельних послуг населенню.
2. Споруди - інженерно-будівельні об'єкти, необхідні для здійснення виробничих та торгово-технологічних процесів.
3. Передавальні засоби, за допомогою яких здійснюється передача енергії, тепла, а також рідких та газоподібних речовин.
4. Машини та устаткування, до яких належать силові машини, робочі механізми та устаткування, торговельні автомати, механічне устаткування, підйомно-транспортне устаткування; контрольно-касові апарати, вимірювальні прилади апарати та устаткування для виготовлення та продажу безалкогольних напоїв, фасувально-пакувальне устаткування, інше торгово-технологічне устаткування, теплове устаткування.
5. Інструмент механізований, немеханізовані засоби праці та закріплені до машин інструменти.
6. Виробничий інвентар та приладдя, предмети виробничого призначення; устаткування з охорони праці; ємності для зберігання рідких та сипучих товарів і таке інше.
7. Транспортні засоби пересування, призначені для переміщення людей та вантажу.
8. Господарський інвентар - предмети конторського та господарського призначення.
9. Багаторічні насадження.
Залежно від прав власності основні засоби, що знаходяться у розпорядженні підприємства, прийнято поділяти на:
- власні основні засоби;
- орендовані основні засоби, передані у використання підприємству на основі договору оренди приміщень, споруд або лізингу машин, обладнання на визначений часовий термін за визначену плату з правом (фінансова оренда) або без права (оперативна оренда) подальшого викупу.
Залежно від участі у виробничому процесі основні засоби розрізняють:
- активну частину - машини, обладнання, інструменти та інші елементи основних засобів, які використовуються для безпосереднього впливу на предмети праці;
- пасивну частину - будівлі, споруди та інші елементи основних засобів, які безпосередньо не впливають на предмети праці, але створюють матеріально-речові умови для господарської діяльності підприємства.
В галузях виробничої сфери вирішальну роль має стан та технічний рівень активної частини основних засобів. Він визначає можливості підприємства щодо збільшення виробничих потужностей та виробничої програми, рівень продуктивності праці основного виробничого персоналу.
Відповідно до П(С)БО 7 установлюються такий поділ активів.
1 Основні засоби
1.1 Земельні ділянки.
1.2 Капітальні витрати на поліпшення земель.
1.3 Будівлі, споруди і передавальні пристрої (зокрема, до будівель належать: корпуси цехів, депо, гаражі, складські приміщення, офіси, житлові будівлі тощо; до споруд – естакади, свердловини, резервуари, мости, автомобільні дороги тощо; до передавальних пристроїв – нафто- і газопроводи, водорозподільні мережі, електромережі, лінії зв'язку тощо).
1.4 Машини та обладнання.
1.5 Транспортні засоби.
1.6 Інструменти, прилади та інвентар.
1.7 Робоча і продуктивна худоба.
1.8 Багаторічні насадження.
1.9 Інші основні засоби.
2 Інші необоротні матеріальні активи
2.1 Бібліотечні фонди.
2.2 Малоцінні необоротні матеріальні активи (наприклад, спеціальні інструменти і спеціальні пристосування, інвентар).
2.3 Тимчасові (нетитульні) споруди.
2.4 Природні ресурси.
2.5 Інвентарна тара.
2.6 Предмети прокату.
2.7 Інші необоротні матеріальні активи.
Рис. 2 Класифікація основних засобів за П(С)БО 7 Основні засоби
Залежно від стану фактичного використання основних засобів, їх поділяють на:
- основні засоби, які фактично використовуються у фінансово-господарській діяльності підприємства;
- основні засоби, здані в оренду (оперативну чи фінансову);
- основні засоби, що тимчасово використовуються у зв'язку з переходом на нові види продукції, проведенням планового ремонту, сезонними коливаннями в обсязі попиту та інше;
- основні засоби, подальше використання яких у діяльності підприємства не планується.
Характеристика основних засобів підприємства за станом їх використання дозволяє визначити коло завдань, що потребують вирішення:
- по відношенню до основних засобів, що використовуються у фінансово-господарській діяльності підприємства, основним завданням управління є підвищення ефективності їх використання;
- по орендованих - вибір оптимальних умов оренди та підбір орендаторів;
- по фондах, зданих в оренду - контроль за зберіганням та дотриманням правил експлуатації, визначення оптимальних умов оренди, підбір орендаря, контроль за своєчасністю сплати орендної платні;
- по відношенню до фондів, що тимчасово не використовуються скорочення періоду їх простою та якнайшвидше включення до виробничого процесу (за рахунок скорочення термінів монтажу, наладки, ремонту).
Залежно від джерел фінансування в складі власних основних засобів виділяють:
- основні засоби, внесені до статутного капіталу підприємства його засновниками (передані в порядку оплати акцій);
- основні засоби, придбані протягом діяльності підприємства за рахунок власних коштів;
- основні засоби, придбані за рахунок довгострокових кредитів та інших позикових коштів;
- безплатно отримані основні засоби (у порядку спонсорської, безплатної фінансової допомоги та інше).
Наведена класифікація має суттєве значення для оцінки можливостей впливу підприємства на склад основних засобів.
Після введення Національних стандартів бухгалтерського обліку (01.01.2000р.) в Україні для цілей бухгалтерського та податкового обліку існують відповідні різні класифікації, кожна з яких побудована на власних принципах. Класифікацію бухгалтерського обліку ми вже навели вище. У податковому обліку вживають термін основні фонди.
Під терміном "основні фонди" слід розуміти матеріальні цінності, що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких перевищує 1000 гривень і поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом.
Податкова класифікація передбачає поділ основних фондів на наступні чотири групи:
- група 1 – будівлі, споруди, їх структурні компоненти та передавальні пристрої, в тому числі жилі будинки та їх частини (квартири і місця загального користування), вартість капітального поліпшення землі;
- група 2 – автомобільний транспорт та вузли (запасні частини) до нього; меблі; побутові електронні, оптичні, електромеханічні прилади та інструменти, інше конторське (офісне) обладнання, устаткування та приладдя до них;
- група 3 – будь-які інші основні фонди, не включені до груп 1, 2 і 4;
- група 4 – електронно-обчислювальні машини, інші машини для автоматичного оброблення інформації, пов'язані з ними засоби зчитування або друку інформації, інші інформаційні системи, комп'ютерні програми, телефони (у тому числі стільникові), мікрофони і рації, вартість яких перевищує вартість малоцінних товарів (предметів)
В основу класифікації основних фондів для цілей оподатковування покладений критерій терміну використання з урахуванням фактору морального зношення. Мета класифікації – поділ об'єктів на групи для застосування до кожної групи встановленої саме для неї норми амортизації.
На відміну від класифікації податкового обліку, класифікація, яка запропонована П(С)БО 7, не пов'язана з порядком нарахування амортизації, тобто до об'єктів кожної групи може бути застосований будь-який метод нарахування амортизації.
Аналіз категорій «основні фонди» і «основні засоби» дає можливість зробити такі висновки:
- податкове поняття «основні фонди» охоплює тільки виробничі основні засоби, на які нараховується податкова амортизація;
- слід розрізняти «основні фонди» і «невиробничі фонди»; терміном «невиробничі фонди» позначають капітальні активи, що не використовуються в господарській діяльності платника податку і для яких встановлено особливий порядок податкового обліку;
- бухгалтерський термін «основні засоби» поширюється на матеріальні активи, що використовуються як для виробничих, так і невиробничих цілей.
Отже, бухгалтерська категорія «основні засоби» має більш широкий зміст, ніж податковий термін «основні фонди».