Тема:Типові помилки уживання цих груп лексики у журналістських текстах.

Мовна ситуація у сучасних ЗМІ за останні роки не змінилася на краще. І якщо на українському радіо ситуація порівняно непогана, то рівень телевізійного мовлення, а особливо українських перекладів рекламних текстів, прикро вражає. Викликає занепокоєння і ситуація в друкованих засобах масової інформації. Щороку виходить у світ значна кількість різноманітної довідкової літератури, двомовних словників, однак ситуація залишається стабільно незадовільною. Очевидно, що останнє десятиріччя називають “десятиріччям непрофесіоналів” цілком справедливо. Моніторинг мовних помилок є одним із засобів підвищення культури мовлення у ЗМІ. Звичайно, робота це дуже трудомістка, однак за умов добре продуманої політики заохочення і дисциплінарних стягнень вона дуже скоро може дати плідні результати. Адже одна справа говорити про, так би мовити, загальний стан справ, і зовсім інша – представити наочний результат дослідження культури мовлення і професійного рівня працівників окремого видання.

Класифікація стилістичних помилок

«Стилістичні помилки пов'язані з ігноруванням тих обмежень, які накладає на вживання слова його стилістична забарвлення.

1. Це стосується насамперед вживання термінів та канцеляризмів. Кожен з них має свою сферу вживання і пов'язаний з абсолютно певним типом комунікативних відносин суб'єкта й адресата:

а) використання в тексті терміна вузького вживання створює між суб'єктом та адресатом офіційні відносини колег. Фраза Спираючись на поняття екстра-та інтерсвязності в рамках теорії синтаксичної деривації, можна встановити специфіку зв'язності діалогу на відміну від монологу можлива тільки в суто науковому лінгвістичному тексті, адресованому фахівцям.

Для студентів , які часто пишуть в анотаціях, «для всіх, хто цікавиться цим питанням» буде потрібно ряд лексичних замін і пояснень, а саме: спираючись на поняття сверхзв’язків і внутрішніх зв'язків в рамках теорії синтаксичної деривації (тобто взаємовивідних одних синтаксичних конструкцій з інших), можна встановити особливості зв'язності діалогу на відміну від монологу. Заміна на загальнозрозумілому слові розширює коло можливих адресатів, а пояснення, які супроводжують інші терміни, долучають аматорів-непрофесіоналів до спеціальних знань. Поєднання цих двох прийомів створює ситуацію шанобливого ставлення до адресата, тоді як насичення тексту термінами вузького вживання, причому без пояснень, сприяє створенню між суб'єктом мовлення і його адресатом відносин замкнутості, ізоляції від непосвячених;

б) вживання канцеляризмів припускає, що між суб'єктом мовлення і його адресатом існують підкреслено офіційні відносини, де кожен з них виступає не як конкретна особистість, а як гранично абстрактна одиниця (не особа чи організація, а Клієнт, Замовник, Виконавець, Пасажир, Сторона і тощо). Вони абсолютно необхідні в офіційних текстах, де надають сказаного додаткової значущості. Але вживання їх в неофіційній ситуації є недоречним.

2. Вживання розмовної лексики передбачає ситуації неофіційного спілкування, тому її використання абсолютно неприпустимо в інформаційних текстах та текстах офіційного характеру.

Однак розмовна лексика використовується в публіцистичних статтях, нарисах, репортажах, науково-популярної літератури і дискусійних висловлюваннях для створення атмосфери неофіційності, довірливості. Наприклад, у газетних замітках: Найчастіше ті чи інші з іноземних кореспондентів звертаються за допомогою до офіційних осіб; Ніхто не знає, як повинен або міг би виглядати політичний союз, і вже поготів ніхто не уявляє собі, що міг означати політичний порядок в такому союзі. Заміна розмовного слова найчастіше на нейтральне нерідко, вже поготів на тим паче веде до зміни комунікативної ситуації: вона стає більш офіційною, бесіда з читачем перетворюється на повідомлення, інформацію.

Вживання розмовних слів у неразговорній ситуації вимагає певної обережності, самоконтролю, так як захоплення ними може призвести до того, що неофіційність переросте в фамільярність.

3. Ще суворіше повинен бути підхід до вживання нелітературної лексики - просторічної, діалектної, жаргонної. Вона використовується при описах середовища, що користується цим типом лексики, але вимагає обов'язкових пояснень і «перекладу», а також графічних і шрифтових виділень (лапки, курсив). У цьому випадку досягається ефект правдоподібності і не розмивається мовна норма. Іншими словами, ненормативні лексичні одиниці можуть бути вжиті в нормативних текстах, але так, щоб їх ненормативність була очевидна.

4. Вживання експресивної лексики створює можливість лаконічно висловити ставлення мовця до висловлюваному. Експресивністю володіє частина розмовних і книжних слів.

Така лексика недоречна в інформативних та офіційно-ділових текстах. При використанні її в текстах, що допускають неофіційність відносин суб'єкта мовлення і адресата, необхідно простежити, щоб не виникало протиріч між загальною позицією суб'єкта мовлення і оцінкою, переданої експресивним словом. »