18, Виробничий пил та засоби захисту від його шкідливої дії. Види професійної пилової патології.

Пил є головною виробничою шкідливістю в гірничодобувній, металообробній, деревообробній, текстильній промисловості, цегляному, порцеляновому, цементному, ливарному виробництвах, виробництві будівельних матеріалів, борошна тощо. Кількість пилу в 1 м3 повітря під час сухого буріння може досягати 500—3000 мг, під час подрібнення вугілля - до 50—400 мг.

До поняття пилу входить фізичний стан речовини, роздрібненої на найменші частинки, що є аерозолем, дисперсною фазою якого є тверді частинки, а дисперсним середовищем — повітря. Частинки, для яких характерна токсична дія, зумовлена хімічними властивостями, належать до промислових отрут. Промисловий пил класифікують за способом утворення, розмірами пилових частинок і за хімічним складом.

За характером речовин, з яких утворюється пил, розрізняють такі його види: 1) органічний пил — рослинний (деревний, трав'яний, борошняний, тютюновий, бавовняний тощо), тваринний (шерстяний, кістковий, волосяний) та штучний — пластмасовий; 2) неорганічний пил — мінеральний (кварцовий, силікатний, копальняний тощо), металевий (залізний, алюмінієвий тощо); 3) змішаний пил складного вмісту, який утворюється, наприклад, під час шліфування металу.

Заходи, спрямовані на профілактику пневмоконіозів та інших пилових захворювань, належать насамперед до раціоналізації технологічного процесу з метою ліквідації причин надходження пилу в повітря. Важливе значення має застосування вологого способу подрібнення, розмелення та змішування матеріалів. Так, наприклад, під час сухого буріння в повітрі виявляють 2100 мг

Важливою основою профілактичних заходів є гігієнічне нормування. Найагресивнішу дію має пил, що містить вільний кремнію діоксид. ГПК цього пилу становлять 1—2 мг/м3. Для інших видів пилу ГПК встановлено у межах 2 —10 мг/м3.

До індивідуальних заходів профілактики належать постачання робітників спецодягом, захисними окулярами, а також дотримання правил особистої гігієни — заміна одягу та натільної білизни після закінчення роботи, щоденне прийняття душу тощо.

Медико-профілактичні заходи передбачають проведення у встановлені терміни медичних оглядів робітників, які працюють у галузі видобутку руди, що містить кварц, на формувальних та обрубно-очисних роботах та з піскоструйними апаратами тощо. Під час огляду робітників, крім клінічних досліджень і рентгенографії, слід проводити дослідження функції дихання та кровообігу до і після фізичної праці.

19, Виробничі вібрації, засобт захисту.Характеристика основних параметрів вібрації та дія на організм.

Вібрація – механічне коливання пружних тіл при низьких частотах (3-100 Гц) з великими амплітудами (0,5-0,003 мм). Фізично вібрація характеризується частотою, амплітудою, швидкістю, прискоренням. Ці ж параметри враховуються для гігієнічної оцінки вібрацій.

Вібрацію на виробництві створюють різні механізми і машини (ДВЗ, компресори, насоси, вентилятори, молоти, металоріжучі верстати, електродвигуни, трансформатори, генератори і ін.).

Шкідлива дія вібрацій виражається в зниженні ККД, спрацюванні деталей, частому ремонті і наладці машин, а також небезпеці виникнення аварій машин. За статистикою близько 80% поломок і аварій є результатом недопустимих коливань.

За способом передачі на тіло людини розрізняють загальну та місцеву (локальну) вібрацію. Загальна вібрація передається на тіло людини, яка сидить або стоїть, переважно через опорні поверхні — сидіння, підлогу. Локальна вібрація передається через руки працюючих при контакті з ручним механізованим інструментом, органами керування машинами та обладнанням, деталями, які обробляються тощо. Можлива також одночасна дія загальної та локальної вібрації. Наприклад, при роботі на дорожньо-будівельних машинах на руки передається локальна вібрація від органів керування, а на все тіло — від машини через сидіння.

Основними методами боротьби з виробничою вібрацією є:

– зменшення вібрації в джерелі;

– вібропоглинання;

–віброізоляція;

– зменшення вібрації на шляху її поширення;

– раціональне планування підприємства і цехів;

– вживання засобів індивідуального захисту.