25. Економічне вчення меркантилізму.

Першим проявом ідей буржуазної політекономії став меркантилізм.

Меркантилізм - це направлення економічної думки, прибічники якого бачили у зовнішній торгівлі джерело багатства в результаті здійснення активного торгового балансу (перевищення експорту над імпортом товарів).

У Західній Європі меркантилізм зародився вже у 15 столітті. Головною передумовою генезису меркантилізму було зародження капіталізму та розклад феодалізму.

Поряд з новими економічними відносинами з’явилась і нова теоретична школа – школа меркантилістів (від італійського mercante – купець). Окрім зазначеного вище, вивченню і узагальненню явищ економічного життя сприяла ліквідація монополій церкви у сфері ідеології, зростання наукових знань.

Відповідно до меркантилістів:

• багатство – це гроші, а гроші – це золото та срібло

товар має вартість, так як він купується за гроші

джерелом багатства є зовнішня торгівля.

• Меркантилізм належить епосі, коли домінувала торгівля, і великі гроші приносила зовнішня торгівля

Сферою дослідження економічних явищ у меркантилістів виступає сфера обігу.

Мета дослідження у меркантилістів – обгрунтування державної економічної політики.

Меркантилістська концепція багатства:

• багатство це гроші

• виробництво створює умови для росту багатства і тому його потрібно розвивати

• джерелом багатства є зовнішня торгівля

• прибуток утворюється в сфері обігу, тому що товари продаються по вищій ціні, ніж купуються. Таким чином ціна продажу більша за ціну купівлі.

• джерелом збагачення є тільки зовнішня торгівля. Національна торгівля не збільшує національного багатства, але може забезпечити процвітання окремих осіб.

• баланс зовнішньої торгівлі повинен бути активним, тобто імпорт повинен бути менший за експорт

Розглядаючи суть меркантилізму, слід зазначити, що у своєму розвитку він пройшов дві стадії.

Перша стадія - ранній меркантилізм (16 століття), пов’язаний з утвердженням монетарної системи (монетаризм). Для монетарної системи характерна теорія грошового балансу. Монетаристи розглядали золото, як скарб, абсолютну форму багатства, шукали шляхи його притоку з-за кордону. Тому вочевидь, що функція грошей, як накопичення скарбів, мала дуже велике значення.

Друга стадія - розвинутий меркантилізм, який одержав назву мануфактурний або власне меркантилізм (17 століття). Як і монетаристи, представники мануфактурної системи вважали, що багатство країни – це золото, джерелом багатства є зовнішня торгівля. Основним положенням мануфактурного меркантилізму була теорія активного торгового балансу. Розвинутий меркантилізм в якості головної функції грошей признавав функцію грошей як засобу обігу. Основним правилом зовнішньої торгівля вважалось перевага вивозу над ввозом.

Меркантилізм сприяв переходу до ринкової промислової економіки.

Отже, Багатство меркантилісти не відділяли від грошей, тобто в тодішніх умовах від монетарних металів — золота та срібла. Відповідно багатство держави це кількість дорогоцінних металів, що є на її території.