2. Соціально-економічні наслідки міграції робочої сили

Трудова міграція забезпечує безперечні переваги як країнам, що приймають робочу силу, так і країнам, які її постачають, й породжує гострі соціально-економічні проблеми.

Переваги країн, що приймають робочу силу:

1.Внаслідок зменшення витрат виробництва підвищується конкурентоспроможність товарів, які виробляються країною, що пов’язано з більш низькою ціною іноземної робочої сили.

2.Іноземні робітники, створюючи додатковий попит на товари та послуги, стимулюють зростання виробництва і додаткову зайнятість у країні перебування.

3.При імпорті кваліфікованої робочої сили країна, що її приймає, економить на витратах на освіту та професійну підготовку.

4.Іноземні робітники часто розглядаються як певний амортизатор у випадку кризи та безробіття.

5.Іноземні робітники не забезпечуються пенсіями і не враховуються при реалізації різного роду соціальних програм.

6.Знівелювання спаду приросту населення.

7.Зростання конкуренції на внутрішньому ринку праці до певної міри стимулює зростання продуктивності праці та ефективності виробництва в країні.

8.Економіка цілого ряду промислово розвинених держав була створена за рахунок масового залучення сили ззовні.

Недоліки ММРС:

• додаткова конкуренція на ринку праці призводить до зростання безробіття;

• зростання соціальної напруженості в суспільстві;

• зростання конфліктів на расовому, національному та регіональному ґрунті;

• зростання злочинності та інших негативних явищ;

• трудящі-іноземці зазнають у країні-імпортері робочої сили різних форм дискримінації, починаючи з умов прийняття на роботу, оплати праці і закінчуючи сферою медичного обслуговування, страхування.

Переваги країн, що експортують робочу силу:

• експорт робочої сили є важливим джерелом надходжень ВКВ у країну;

• експорт робочої означає зменшення тиску надлишкових трудових ресурсів і, відповідно, соціальної напруженості в країні;

• безкоштовне для країни-експортера навчання робочої сили новим професійним навичкам, знайомство з передовою організацією праці тощо.

Недолік країн, що імпортують робочу силу - це «відплив інтелекту», тобто кваліфікованих, ініціативних кадрів, які так необхідні національній економіці.

3. Основні види міграції та міжнародні центри тяжіння робочої сили

Кваліфікація міжнародної міграції робочої сили характеризується за шістьма ознаками:

1. За характером переміщення населення:

а) внутрішня міграція – переміщення населення в межах однієї країни;

б) зовнішня міграція – переміщення населення за межами своєї країни;

в) інтеграційна міграція – переміщення населення всередині держав інтеграційного об’єднання – ЄС, ЄАСТ тощо.

2. За часом:

а) остаточна (незворотна) міграція – виїзд населення в іншу країну на постійне місце проживання;

б) тимчасова (зворотна) міграція – виїзд населення в іншу країну на певний період часу;

в) сезонна міграція – це виїзд населення в певний період часу на певний термін;

г) маятникова міграція, яка часто повторюється ( працівники живуть в одній країні, а працюють постійно або тимчасово в іншій країні ).