Структура системи стандартів вищої освіти

Згідно з законом України «Про вищу освіту» систему стандартів вищої освіти складають [4]:

* державний стандарт вищої освіти;

* галузеві стандарти вищої освіти;

* стандарти вищої освіти вищих навчальних закладів

Система стандартів вищої освіти – ієрархічна сукупність взаємопов’язаних компонентів, які встановлюють вимоги до змісту, обсягу й рівня вищої освіти на рівнях держави, галузі та ВНЗ. Система стандартів вищої освіти України є складовою системи вищої освіти і будується на принципах:

1. Цілеспрямованості – послідовна реалізація вимог законодавчих актів України за усіма компонентами нормативного та навчально-методичного забезпечення підготовки фахівців потрібного освітньо-кваліфікаційного рівня.

2. Прогностичності – формування змісту освіти, що забезпечує здатність індивіда виконувати задачі діяльності.

3. Технологічності – забезпечення безперервності й послідовності реалізації етапів розроблення нормативної та навчально-методичної документації

4. Діагностичні – забезпечення можливості вимірів рівня досягнення та ефективності цілей освітньої та професійної підготовки.

Державні стандарти є обов’язковими для виконання усіма суб’єктами в системі вищої освіти.

Іі . Державний стандарт вищої освіти

Державний стандарт містить перелік кваліфікацій за відповідними освітньо-кваліфікаційними рівнями;

1. Перелік напрямів та спеціальностей;

2. Вимоги до освітніх рівнів вищої освіти;

3. Вимоги до освітньо-кваліфікаційних рівнів вищої освіти

4. Перелік кваліфікацій за відповідними

освітньо-кваліфікаційними рівнями

Державний стандарт містить перелік кваліфікацій за відповідними освітньо-кваліфікаційними рівнями, містить перелік назв кваліфікацій, які визначаються через професійні назви робіт, що мають виконувати фахівці певного освітньо-кваліфікаційного рівня на первинних посадах.

1.Перелік напрямів та спеціальностей, за

якими здійснюється підготовка фахівців у вищих навчальних закладах

за відповідними освітньо-кваліфікаційними рівнями – це класифікатор галузей освіти (за ознакою спільності узагальнених структур д-сті (медицина, освіта, інженерія, економіка..)), напрямів підготовки ( за ознакою спорідненого змісту освіти (педагогічна освіта, культура, електромеханіка, енергетика…)) і спеціальностей (за ознакою об’єкта д-сті або виробничої ф-ції).

Перелік напрямів та спеціальностей, за якими здійснюється підготовка фахівців у ВНЗ за відповідними освітньо-кваліфікаційними рівнями, формується з урахуванням:

1)вимог державних нормативних документів, що регламентують суспільний поділ праці в Україні, а саме:

Державного класифікатора професій (v0257217-95, va257217-95, vb257217, ДК 003:2010(його структура))

2)вимог Державного класифікатора професій щодо встановлення освітньо-кваліфікаційних рівнів спеціальностей;

3)відображення у назвах спеціальностей освітньо-кваліфікаційних рівнів бакалавра, спеціаліста і магістра узагальненого об’єкта діяльності фахівця .

2 Перелік класифікацій за відповідними освітньо-кваліфікаційними рівнями – це класифікатор певних завдань та обов’язків, що їх має виконувати особа, яка має певний освітньо-кваліфікаційний рівень.

Кваліфікація – це здатність виконувати певні завдання та обов’язки (роботу) і визначається рівнем освіти та спеціалізацією. У вітчизняному документі про вищу освіту кваліфікація зазвичай зазначається через назву професії (інженер, економіст, юрист….)

Національна рамка класифікацій – 23 листопада 2011р.

Спеціальність – категорія сфери праці, що характеризує напрям спрямованості трудової діяльності і специфіку роботи в межах професії; вид занять у межах однієї професії.

Спеціалізація – категорія професійної освіти, що характеризується відмінностями у засобах праці, продукту праці чи умовами діяльності в рамках спеціальності.

Згідно з постановою КМУ (1997)

15 галузь знань (медицина, освіта…)→80 навчальних напрямів (педагогічна освіта)→400 спеціальностей (початкове навчання, дошкільне навчання…)

Наприклад:

Напрям – специфічні категорії

Спеціальність – управління навчальним закладом, педагогіка вищої школи

Кваліфікація – викладач університету ВНЗ.

2 Вимоги до освітніх рівнів вищої освіти містять вимоги до

рівня сформованості у особи соціальних і громадянських якостей з

урахуванням особливостей майбутньої професійної діяльності, а

також вимоги до формування у неї патріотизму до України та до

знання української мови.

3) Освітній р-нь ВО – характеристика вищої освіти за ознаками ступеня сформованості інтелектуальних якостей особи, достатніх для здобуття кваліфікації, яка відповідає певному освітньо-кваліфікаційному рівню.

3 Вимоги до освітньо-кваліфікаційних рівнів вищої освіти

містять вимоги до професійної підготовки фахівців з урахуванням

суспільного поділу праці.

Ст. 6 Закону України «Про вищу освіту»