Стаття 4
Кожна зі Сторін визнає (без легалізації) дипломи, свідоцтва про освіту, відповідні документи про надання звання, розряду, кваліфікації та інші неодмінні для провадження трудової діяльності документи і завірений у встановленому на території Сторони виїзду порядку переклад їх державною мовою Сторони працевлаштування або російською мовою.
Трудовий стаж, зокрема стаж на пільгових підставах і за спеціальністю, взаємно визнається Сторонами.
У разі остаточного виїзду трудівника-мігранта зі Сторони працевлаштування роботодавець (наймач) видає йому довідку або інший документ, який містить відомості про тривалість роботи та заробітну плату помісячно.
Стаття 5
В'їзд працівників на територію Сторони працевлаштування, перебування і виїзд здійснюються відповідно до чинного на її території законодавства та угод, укладених між Сторонами.
Сторони можуть вимагати дострокового припинення трудових відносин і повернення трудівника-мігранта до Сторони виїзду у разі порушення ним законів Сторони працевлаштування та правил перебування іноземних громадян.
Стаття 6
Трудова діяльність працівника оформляється трудовим договором (контрактом), укладеним з роботодавцем державною мовою Сторони працевлаштування та російською мовою відповідно до трудового законодавства Сторони працевлаштування, який вручається працівникові до його виїзду на роботу.
У трудовому договорі (контракті) повинні міститися основні реквізити роботодавця та працівника, професійні вимоги до працівника, відомості про суть роботи, умови праці та її оплати, тривалість робочого дня і відпочинку, умови проживання, а також термін дії трудового договору, умови його розірвання, порядок покриття транспортних витрат.
Працівники мають права і виконують обов'язки, встановлені трудовим законодавством Сторони працевлаштування.
Якщо трудовий договір (контракт) розірвано у зв'язку з ліквідацією або реорганізацією підприємства (установи, організації), скороченням чисельності або штату працівників на трудівника-мігранта поширюються пільги та компенсації відповідно до законодавства Сторони працевлаштування для вивільнених на зазначених підставах працівників. У цьому разі трудівник-мігрант підлягає поверненню до Сторони виїзду за рахунок коштів роботодавця (наймача).
Трудовий договір (контракт) не може передаватися від одного роботодавця (наймача) іншому.
Стаття 7
Оподаткування трудових доходів працівників Сторони працевлаштування здійснюється в порядку та розмірах, встановлених законодавством Сторони працевлаштування. Сторони не допускають подвійного оподаткування зароблених працівниками коштів.
Стаття 8
Працівники і члени їхніх сімей мають право на ввезення та на вивезення особистого майна відповідно до чинного законодавства Сторін або двосторонніх угод.
Стаття 9
Питання пенсійного забезпечення працівників і членів їхніх сімей регулюються Угодою про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення ( 997_107 ) від 13 березня 1992 року або (і) двосторонніми угодами.
Стаття 10
Трудівники-мігранти мають право на соціальне страхування та соціальне забезпечення (крім пенсійного) відповідно до чинного на території Сторони працевлаштування законодавства, якщо інше не передбачено спеціальною угодою. Їхнє медичне обслуговування здійснюється за рахунок роботодавця (наймача) Сторони працевлаштування на однаковому рівні з її громадянами.
Стаття 11
Порядок відшкодування працівникові шкоди, завданої каліцтвом, професійним захворюванням або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним трудових обов'язків, регулюється законодавством Сторони працевлаштування, якщо інше не передбачено окремою угодою.
Стаття 12
У разі смерті працівника роботодавець (наймач) організовує перевезення тіла і особистого майна померлого на територію Сторони виїзду, несе всі пов'язані з цим затрати, інформує дипломатичне або консульське представництво цієї Сторони з наданням матеріалів щодо факту смерті.
Стаття 13
Сторони інформують одна одну:
про національне законодавство та інші нормативні акти в галузі праці, зайнятості, еміграції та імміграції, зокрема про умови життя трудівників-мігрантів;
про стан ринків праці Сторін.
Сторони вживають потрібних заходів з метою запобігання працевлаштуванню трудівників-мігрантів через посередників, які не мають відповідних дозволів компетентних органів Сторони виїзду на провадження такої діяльності.
Кожна особа, яка сприяє таємній або незаконній імміграції, несе відповідальність згідно з чинним законодавством Сторони працевлаштування.
Стаття 14
Працівники можуть здійснювати переказ зароблених коштів на територію Сторони виїзду відповідно до законодавства Сторони працевлаштування та з урахуванням двосторонніх угод.
Стаття 15
Сторони не пізніш як у місячний термін з дня підписання цієї Угоди визначають відповідні Повноважні органи.
Стаття 16
Усі питання, пов'язані з виконанням цієї Угоди, вирішуються шляхом взаємних консультацій Повноважних органів Сторін або через Консультативну Раду з праці, міграції та соціального захисту населення держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав, а в разі потреби - між їхніми урядами.
Стаття 17
Сторони можуть вносити до цієї Угоди за взаємною домовленістю потрібні доповнення та зміни, які оформляються відповідними протоколами і становлять невід'ємну частину цієї Угоди.
Стаття 18
У разі припинення дії цієї Угоди її положення залишаються чинними щодо трудових договорів (контрактів), укладених працівниками з роботодавцем (наймачем), до закінчення терміну, на який вони були укладені.
Стаття 19
Ця Угода набирає чинності з дня здачі депозитарію повідомлень від трьох Сторін, що підтверджують виконання державами-учасницями внутрішньодержавних процедур, потрібних для настання її чинності.
Стаття 20
Ця Угода відкрита для приєднання до неї інших держав, які поділяють її цілі та принципи, шляхом передачі депозитарію документів про приєднання.
Стаття 21
Ця Угода укладається терміном на п'ять років і буде автоматично подовжуватись кожного разу на один рік. Кожна зі Сторін може заявити про свій намір вийти з цієї Угоди шляхом письмового повідомлення депозитарія про це не менше ніж за шість місяців до закінчення відповідного періоду.
Вчинено в місті Москві 15 квітня 1994 року в одному автентичному примірнику російською мовою. Автентичний примірник зберігається в Архіві Уряду Республіки Білорусь, який надішле державам, що підписали Угоду, її завірену копію.
Угоду підписали Уряди таких держав:
Азербайджанської Республіки, Республіки Вірменія, Республіки Білорусь, Республіки Грузія, Республіки Казахстан, Киргизької Республіки, Республіки Молдова, Російської Федерації, Республіки Таджикистан, Туркменістану, Республіки Узбекистан, України.
З А К О Н У К Р А Ї Н И