4. Встановлення сторін, що конфліктують, союзів, що протистоять, і коаліцій.

Не можна сказати, що Грузія, ЄС та США виступали умовно коаліційно, їхні позиції та інтереси були дуже близькими. Росія намагалась переглянути пострадянські кордони у силовий спосіб, проте він не знайшов розуміння в світі: реакція інших країн показала, що в Росії нема союзників щодо силової ревізії кордонів, попри всі старання інформаційного забезпечення, а також російської дипломатії. Варто ще раз наголосити, що на відміну від США, Україна і ЄС не мають внутрішньої консолідованої позиції щодо російської експансіоністської політики, особливо що стосується даної проблемної ситуації. Тому коаліційність дій ЄС, США, України полягала насамперед у припиненні вогню і досягненні миру.

5. Уточнення змісту, форм проявлення та тенденцій розвитку даного міжнародного процесу.

Росія намагається утвердити себе як провідного архітектора нового світового порядку, обмежити геополітичний вплив Заходу, звузити сферу поширення європейської цивілізації, протиставивши їй власний цивілізаційний проект. В остаточному підсумку це призведе до значного розширення та посилення впливу Росії на світові міжнародні процеси. Таким чином, Росія прагне бути не тільки однією з найбільш економічно потужних країн, а й перетворитися на провідну геополітичну державу у світі, щоб, завдяки своїм можливостям, отримувати максимальні політичні та економічні переваги, а також реалізовувати свій статус і потенціал в конкретні матеріальні цінності для себе.

Під час російсько-грузинського конфлікту, РФ ще раз заявила, що однополярний світ вичерпав себе, має згубний характер дії, і на зміну йому повинна прийти багатополярна система міжнародних відносин. Що Сполучені Штати більше не мають права на світове лідерство. І що, США і НАТО можуть поступово втратити здатність забезпечувати безпеку Європи. 3а цими ідеологічними постулатами проглядається чіткий намір Росії кинути виклик світовому лідерству США та очолити боротьбу з глобальним американським домінуванням, утвердити багатополярний світ, де Росія має відігравати провідну роль, як «great роwег», принизити і дискредитувати роль США та НАТО в забезпеченні міжнародної безпеки, відвоювати в Заходу втрачені сфери впливу задля реалізації в майбутньому своїх конкретних матеріальних інтересів.

Найважливішим для реставрації Росії як геополітичної потуги є пострадянський простір. Саме в межах цього простору РФ має намір відродитися як велика держава. Центральне місце тут посідає Кавказ. Володіння Кавказом дає Росії безпосередній вихід через такі країни, як Іран і Туреччина, на Середній і Близький Схід. Володіння Кавказом дозволяє перерізати коридор доступу ЄС і США до центрально-азійських енергоресурсів, позбавити НАТО тилової підтримки своєї місії в Афганістані.

Отже, подальша російська стратегія після завершення росїйсько-грузинського конфлікту буде спрямована на те, щоб, граючи зі старими членами Європи, такими як Німеччина, Франція, Італія та Греція, які тією чи іншою мірою залучені в російські енергетичні та трубопровідні проекти, поглибити розкол, з одного боку, між новими і старими членами ЄС, з другого – зіграти на протиріччях між США і ЄС, зруйнувати трансатлантичні зв'язки між ними і витіснити Сполучені Штати з Європи. Така стратегія збільшує шанси не тільки зупинити розширення НАТО, а й розвалити його.