7. Особливості розвитку сучасних міжнародних економічних відносин

Усі суб'єкти світової економіки взаємодіють між собою через систему міжнародних економічних відносин, шо на практиці утворюють механізм функціонування світового господарства. Міжнародні економічні відносини і світове господарство знаходяться в тісному логічному й історичному взаємозв'язку.

Як складова частина світового господарства сучасні міжнародні економічні відносини являють собою систему відносин економічного взаємозв'язку і взаємозалежності національних господарств.

У цій своїй якості міжнародні економічні відносини відображають ринковий характер національних економік.

Об'єктами сучасних міжнародних економічних відносин є:

• товари в матеріальній формі (сировинні й продовольчі, готові вироби, продукція обробної промисловості, машинотехнічна продукція);

• послуги (міжнародні інжиніринг, консалтинг, аудит, лізинг, туризм, транспортування, розрахунки тощо);

• технології (патентні й безпатентні ліцензії, товарні знаки);

• капітал (прямі й портфельні закордонні інвестиції, міжнародний кредит);

• робоча сила.

Однією з особливостей сучасних міжнародних економічних відносин є інтернаціоналізація господарського життя. Вона має два рівні; мікрорівень і макрорівень.

Подібне розмежування змісту і суб'єктів міжнародних економічних відносин на макро- і мікрорівнях дозволяє об'єднати різні точки зору на форми міжнародних економічних відносин і виділити такі:

• міжнародна торгівля товарами і послугами;

• міжнародне виробниче і науково-технічне співробітництво, включаючи й обмін технологіями;

• міжнародні валютно-кредитні і фінансові відносини;

• міжнародна міграція робочої сили.

Механізм реалізації міжнародних економічних відносин — це сукупність правових норм та інструментів реалізації (міжнародні угоди, договори, конвенції, хартії, кодекси, керівництво тощо), прийнятих на національному і міждержавному рівнях, включаючи регіональні й глобальні міжнародні економічні організації.

Великий вплив на формування і розвиток сучасних міжнародних економічних відносин мають такі фактори:

1. Збільшення обсягів і асортименту міжнародного товарообміну.

2. Загострення глобальних проблем

3. Лібералізація зовнішньоекономічної політики.

4. Зміни в системі міжнародного поділу праці.

5. Процеси регіональної економічної інтеграції.

6. Зростаюче значення у світовому господарстві міжнародних корпорацій у сучасних умовах.

7. Створення і постійне удосконалювання системи світового і регіонального регулювання міжнародних економічних відносин.

8. Формування всесвітньої інфраструктури міжнародних економічних відносин.

9. Політичні фактори: розпад колоніальної системи імперіалізму, розпад СРСР, Чехословаччини, СФРЮ, міжнародний тероризм, подолання релігійних конфліктів тощо.

8. Відкритість економіки та показники виміру ступеня відкритості.

Економічні вигоди, отримані країнами з різним рівнем продуктивності, інтенсивності, складності праці, спонукають їх до участі у міжнародному поділі праці, в процесі інтернаціоналізації виробництва.

Інтернаціоналізація – процес створення і поглиблення стійких зв’язків між підприємствами різних країн або окремими країнами.

Інтернаціоналізація економіки – це формування, розвиток та поглиблення економічних взаємозв’язків між країнами завдяки відкритості національних економік.

Причинами посилення інтернаціонального фактора у відтворювальному процесі є:

1) вихід відтворювального процесу за національні кордони і розширення місткості ринку, оптимальний розмір якого не менше 250 - 300 млн чоловік;

2) обмеженість ресурсів окремих країн для самостійного проведення фундаментальних досліджень в умовах НТР;

3) необхідність включення всіх факторів виробництва національних економік у світовий рух капіталу і міжнародний поділ праці;

4) зростаючий обмін напівфабрикатами, деталями, вузлами в рамках міжнародної спеціалізації і кооперації виробництва.

Формами інтернаціоналізації виробництва є інтеграційна та транснаціональна.

Інтеграційна – це об’єднання спочатку ринків, а згодом і виробництва декількох держав у зону вільної торгівлі і підприємництва.

Транснаціональна – це процес взаємопереплетення економік різних держав завдяки тому, що корпорації будують і купують підприємства в інших країнах, засновують у них свої філії, які працюють на ТНК у рамках спеціалізації і кооперації.

Світове господарство спирається на певні форми міжнародних економічних відносин:

1. міжнародна торгівля;

2. міжнародні валютні відносини;

3. вивіз капіталу і міжнародний кредит;

4. міжнародна трудова міграція;

5. міжнародне науково – технічне і виробниче співробітництво.

Для того, щоб стати учасником світового господарства, національна економіка повинна отримати статус відкритої.

Стосовно міжнародного поділу праці виділяють два типи національного господарства:

• повністю закрите (автаркічне) національне господарство;

• повністю відкрите національне господарство.

Автаркічна економіка – це таке національне господарство, розвиток якого визначається виключно внутрішнім фактором і не залежить від зовнішніх факторів (країна майже повністю відмовляється від участі в міжнародному обміні).

Відкрите господарство – це національне господарство, в якому рівень зовнішньоторговельного обороту та інших форм зовнішніх зв’язків щодо рівня національного доходу та промислової продукції досить високі і грають стимулюючу роль у загальному економічному зростанні, а структура виробництва формується не тільки під впливом внутрішніх, але й зовнішніх факторів.

У реальному житті дуже рідко трапляються абсолютно відкриті чи автаркічні господарства.

Відкриту економіку можна охарактеризувати за рядом показників:

1. Експортна квота (вимірюється відношенням об’єму експорту до ВВП, помножене на 100%).

2. Імпортна квота (вимірюється відношенням об’єму імпорту до ВВП, помножене на 100%).

3. Зовнішньоторговельна квота (вимірюється відношенням об’єму зовнішньоторговельного обороту до ВВП, помножене на 100%).

Країна з відкритою економікою бере активну участь і займає певну нішу в міжнародному поділі праці, яка відображає її міжнародний виробничий профіль і робить вигідною обрану спеціалізацію, доступними світові досягнення у сфері техніки і технології виробництва нових товарів