Дужками виділяються

1.Слова або речення, якщо вони вживаються як додаткове зауваження і за змістом не пов'язані з основним текстом.

Наприклад:

За селом зелено-зелено, і по хвилях переливи червоні (од сонця) (А. Головко).

2.Прізвище автора і назва твору, які стоять після цитати, авторські зауваження

тощо.

Наприклад:

Вона (Леся Українка) троянда в морі квітів (3 жур.)

3.Вставлені речення, які доповнюють, уточнюють усе речення або якийсь його

член , і різко випадають із синтаксичної структури.

Наприклад:

Чи справді там було, чи може, хто збрехав (хто ворогів не мав!), - а не все -

катюзі, як кажуть, буде по заслузі (Л. Глібов).

Тире виділяються

Слова або вставлені конструкції, коли вони мають характер додаткового повідомлення і немає потреби різко виділяти їх з тексту основного речення. Наприклад:

Є люди на землі - а то б не варто й жити, - що крізь щоденний труд уміють і любити, і усміхатися, й мислити, шукати... (М. Рильский).

ЗРАЗКИ ДИКТАНТІВ ДЛЯ ПІДГОТОВКИ ДО ВСТУПНОГО ЕКЗАМЕНУ

Дідова хата

Ніяку хату так не любили бусли, як дідову. Її стара, зелена та горбкувата, наче вкрита луговими купинами, стріха ранньою весною зацвітала великими чорно-білими квітами - то з усього села зліталися сюди бусли. Торохкотіли у небо довгими червоними дзьобами, а потім штурхали один одного грудьми й били крилами, спихаючи з гребеня даху, вони билися за гніздо, найкраще на увесь виднокіл.

Воно було дуже старе і від того велике й міцне, вимощене так, наче вросло у стріху.

Як казали люди, у буслів була своя причина, щоб домагатись саме цього гнізда. Мовляв, розумні птахи знали, що дідова хата ніколи не загориться і тиснулись сюди, хоч на сусідніх будинках клали їм колеса, і вимощували*гребені старим бур'яном, аби приманити. Бусли ж лиш тоді розлітались на інші обійстя, коли на дідовому утверджувались хазяї - старі й дужі птахи, що роками жили тут. І так до наступної весни, а там починалося усе спочатку.

Люди заздрили старому Тарасові, що так умів причаровувати до себе буслів, бо, звісно, де на хаті бусол, там у хаті й щастя. І людей можна було зрозуміти, адже лиш кілька років, як закінчилася Велика Вітчизняна війна, і ще не вляглися страхи, ще не покидали їх сни, в яких завивали бомби, і не тільки діти, а й дорослі схоплювалися вночі й бігли до дверей, щоб рятуватись. Тож не дивно, що кожен хотів, аби на хаті в нього жили бусли, бо були вони прикметою спокою, безпеки, миру й щастя, а цього хотів кожен - і старий, і малий . (223 сл.)

Рідне поле

Пензлі були рівнесенькі, тонкі, однакової довжини, мов щойно застругані олівці, їх було багато: для кожної фарби - окремий пензель. Катерина їх робила сама з волосинок пухнастого хвоста домашнього кота. То й справді дуже важливо, яким буде пензлик.

Усеньке літо малювала Катерина картину „Рідне поле". Не маючи сама міцного здоров'я, Катерина Білокур особливо ревно любила усе здорове, прекрасне, досконале. З діда-прадіда селянка, вона не переставала дивуватися незбагненній силі землі, скропленої дощем і зігрітої сонцем: з малесенького зернятка, вкинутого у пухку ріллю, виростає отака краса! Десь беруться з води, землі і світла найтонші переливи червоного, жовтого, вишневого, рожевого, блакитного!

Де знаходить природа такі розмаїті барви, що їх не відтворити точно жодною фарбою, жодним пензлем! Ой, як хотілося жінці бодай хоч трохи передати цю

красу на папері! На її малюнках квіти вражали своїми дивовижними формами, багатством кольорів.

„Як тебе прославити, рідна земле? - не раз думала художниця. - Не одною квіткою змалювати, не одним кущем чи деревом, а всю тебе показати, - широку, прекрасну й родючу?"

Художниця знайшла барви, щоб змалювати поетичний образ землі, яка ще оповита сизим ранковим туманом, але вже виграє кольорами веселки. Вона передала поле як неозорий простір земної кулі - широкий, як море, що сягає у незміряну далину „Рідне поле" - одна з найвідоміших картин художниці. Розглядаючи полотна Катерини Білокур, переконуєшся, що вона - справжній самородок у морі народних талантів.

(За Д. Степановим)