Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
ТЕМА 4_РП.doc
Скачиваний:
5
Добавлен:
01.05.2025
Размер:
215 Кб
Скачать
☆

4.2. Класифікація витрат на розвиток персоналу

Отже, всі види витрат, які можна оцінити в грошовій або іншій формі і які сприяють зростанню у майбутньому продуктивності праці та доходу працівника, розглядаються як інвестиції в людський капітал. Так, на основі наукових досліджень [9, 22] можна відокремити інвестиції в людський капітал на такі види витрат:

  1. витрати на освіту людини (дошкільна, шкільна, професійно-технічна, вища);

  2. витрати на охорону здоров’я, що сприяють підвищенню фізичного, психологічного й розумового стану, продовженню тривалості життя;

  3. витрати на безперервну освіту що включає післядипломну освіту, підвищення кваліфікації, самовдосконалення;

  4. витрати на підвищення вмотивованості працівників як за умови використання матеріальних, так і нематеріальних стимулів;

  5. витрати на поліпшення житлово-комунального господарства, що сприяє більш повному й якісному відпочинку й відтворенню людського капіталу;

  6. витрати на мобільність, завдяки яким працівники мігрують з місць із відносно низькою продуктивністю праці в місця з відносно високою продуктивністю;

  7. витрати на фундаментальні дослідження необхідні з тієї причини, що в процесі розвитку науки не лише створюються інтелектуальні новації, які в майбутньому перетворюються в нові технології виробництва, але й відбувається перетворення самих людей як господарюючих суб’єктів, бо саме вони в результаті стають носіями нових здібностей і потреб [9].

Серед найпоширеніших видів інвестицій у людський капіталу виступають витрати на професійне навчання й підвищення кваліфікації. З метою визначення ефективності витрат на навчання персоналу керівництво намагається пов’язати цей процес з результативністю діяльності всього підприємства. Серед методів аналізу ефективності підвищення кваліфікації відокремлюють співбесіду, анкетування, тестування, експертну оцінку, спостереження після проходження відповідного навчання. Таким чином виявляється, по-перше, доцільність вкладання коштів у навчання, по-друге, взаємозв’язок рівня освіченості й професіоналізму персоналу із основними соціально-економічними показниками діяльності. В якості останніх варто виділити: рівень прибутку, в тому числі тієї його частини, що направляється на розвиток підприємства; раціональність використання робочого часу; рівень розвитку соціальної інфраструктури підприємства; рівень соціальної захищеності персоналу в розрізі основних кваліфікаційних груп і т. ін.

Щодо охорони здоров’я, то роботодавці вітчизняних підприємств не активно інвестують у цю статтю нагромадження людського капіталу. Насправді Зміцнення здоров’я людей мають велике значення з кількох причин: по-перше, стан здоров’я визначає можливості і термін ефективного використання надбаного людського капіталу, а також можливості отримання доходів і економічного зростання; по-друге, стан психічного і фізичного здоров’я людини визначає можливості здобуття освіти; по-третє, здоров’я людей як носіїв певної генетичної інформації визначає якість людського капіталу наступного покоління [9].

Здоров’я дорослої людини – це певний потенціал якості людської особистості, що характеризується властивістю її фізичних, психічних, духовних сил виробляти у процесі праці протягом робочого дня і всього річного робочого періоду матеріальні та духовні цінності чи надавати необхідні для виробництва або побуту всілякі трудові послуги. Здоров’я людини формується з моменту її зачаття та народження. Воно визначається генетично (успадковується від своїх батьків), матеріальними та побутовими умовами їх життя, що дозволяють ще не зміцнілому організму дитини протистояти навколишнім хворобам і вірусам за допомогою превентивних засобів, ліків.

Сучасне суспільство має у володарюванні такі потужні засоби впливу на психіку людини, які здатні не тільки роз’яснити шкідливість тих чи інших людських звичок, але й спрямувати дії людини проти цих вад. Досвід США у проведенні антинікотинової пропаганди, завдяки чому кількість курців різко скоротилося, є яскравим прикладом можливості впливу ЗМІ на свідомість людини. Саме тому не тільки на державному рівні, але й на мікрорівні необхідно використовувати превентивні й запобіжні засоби зміцнення й охорони здоров’я, що сприятиме економії матеріальних, людських і фінансових ресурсів [23]. Необхідним інвестиційним заходом щодо зміцнення здоров’я є створення системи обов’язкового медичного страхування, що сприятиме посиленню цілеспрямованого використання коштів, визначених на охорону здоров’я як з бюджету, так і з інших джерел.

На всіх етапах формування здоров’я людини витрачаються кошти, тому інвестиції у здоров’я акумулюються у вигляді певної частки людського капіталу як сума затрат на формування фізично та психічно здорового працівника. Вид інвестицій у людський капітал – здоров’я – це щоденні витрати, передусім, сім’ї, суспільства та держави. Інвестиції сім’ї у здоров’я являють собою витрати на харчування людини, на утримання житлового фонду та сплату комунальних послуг, на придбання лікарських засобів, на сплату лікувальних послуг та процедур, на подорожі за місто, туристичні походи, на культурне дозвілля та ін. Ці витрати можуть компенсувати (повністю або частково) підприємство, на якому працює людина.

Мотиваційна сфера вітчизняних підприємств зводиться в основному до матеріального та негрошового стимулювання, причому моральні стимули залишаються на останніх місцях. За результатами проведеного обстеження [24] можна у наступному вигляді відобразити послідовність мотивів та стимулів управлінського персоналу: матеріальне стимулювання (83% опитаних), самостійність виконання службових обов’язків (58%), соціальні гарантії та пільки (42%), поліпшення умов праці (33%), кар’єрне просування (33%), залучення до процесу управління (25%), навчання (25%), зручний режим роботи (8%). Такий розподіл стимулів пояснюється, перш за все, неповним задоволенням фізіологічних потреб людей (у їжі, одежі, безпеці і т. ін.). Необхідно зазначити, що для всіх інших категорій персоналу частка тих, для кого матеріальна винагорода є вирішальною, прямує до 100%.

Витрати на мобільність сприяють переміщенню робочої сили на ті підприємстві й в ті регіони, де праця краще оплачується, існують більш сприятливі умови праці, тобто туди, де є можливість для більш повного й всебічного формування, використання й накопичення людського капіталу. Надто висока мобільність людського капіталу певного людини має також негативні наслідки в плані зниженні рівня соціального капіталу, який формується на підприємстві. Під соціальним капіталом розуміють “соціальні зв’язки та відносини, визнані норми і цінності, що сприяють взаємодії усередині груп чи між ними та при застосуванні яких можливе отримання певного соціально-економічного ефекту” [21, с. 3]. Соціальний капітал визначається замученістю до суспільних організацій, неформальною соціалізацією, рівнем довіри та лояльністю до підприємства. Дослідники [1, 15, 35] визначають залежність ефективності діяльності підприємства від рівня соціального капіталу, що розвивається тільки за умови постійного контакту різноманітних груп та їх членів.

Важливими є витрати на фундаментальні дослідження, адже в процесі розвитку науки та техніки не лише створюються інтелектуальні інновації, на основі яких формуються технічні й виробничі технології, але й відбувається перетворення самих людей як суб’єктів господарювання, бо саме вони в результаті стають носіями нових здібностей і потреб