11.1.1. Податкова класифікація видів кредиту

Податкова класифікація кредиту передбачає такі види кредитів:

• фінансовий;

• товарний;

• інвестиційний податковий;

• кредит під цінні папери, що засвідчують відносини по­зики.

Фінансовий кредит — кошти, які надає банк або юридич­на особа, що має статус небанківської фінансової установи, у позику юридичній чи фізичній особі на визначений строк для цільового використання під відсоток. Правила надання фінансових кредитів встановлює НБУ стосовно банківських кредитів, а також КМУ стосовно небанківських фінансових організацій.

Товарний кредит — товари, які передає юридична особа у власність фізичних чи юридичних осіб на умовах угоди, що передбачає відстрочення кінцевого розрахунку на визначений строк та під відсоток. Товарний кредит передбачає передання права власності на товари (результати робіт, послуг) покупцю у момент підписання договору або в момент фізичного отри­мання товарів (робіт, послуг) покупцем, незалежно від часу погашення заборгованості.

Кредит під цінні папери, що засвідчують відносини по­зики — кошти, які залучає юридична особа — боржник (дебі­тор) від інших юридичних та фізичних осіб як компенсацію вартості емітованих ним облігацій або депозитних сертифі­катів.

Інвестиційний податковий кредит — це відстрочка пла­ти податку на прибуток, що надається суб'єкту підприємницької діяльності на визначений строк з метою збільшення його фі­нансових ресурсів для здійснення інноваційних програм, з по­дальшою компенсацією відстрочених сум у вигляді додаткових надходжень податку через загальне зростання прибутку, тцо буде отримано внаслідок реалізації інноваційних програм.

11.1.2. Класифікація видів кредиту за організацією кредитних відносин

Однією з найбільш поширених в економічній літературі є класифікація видів кредиту за організацією кредитних відно­син, згідно з якою є такі види кредиту:

• міжгосподарський;

• банківський;

• державний.

Міжгосподарський кредит — це кредит, який існує між суб'єктами господарювання в процесі їх розрахункових відносин. Керуючись твердженням, що об'єктом кредиту завжди є позиче­на вартість, до різновидів кредиту відносять комерційний кредит та лізинговий кредит; твердженням про перерозподіл вільних грошових коштів на основі повернення, платності та строко­вості — облігаційні позики та тимчасова фінансова допомога.

Видами міжгосподарського кредиту є:

1. комерційний кредит;

2. дебіторсько-кредиторська заборгованість;

3. тимчасова фінансова допомога;

4. лізинг;

5. консигнація;

6. облігаційні позики підприємств, розміщені серед юри­дичних осіб.

Комерційний кредит — спосіб перетворення товарного капіталу в грошовий шляхом продажу товарів із відстроченням платежу та з поверненням боргу грошима. Комерційний кредит надають у товарній формі продавці покупцям. Метою комер­ційного кредиту є реалізація товару.

Дебіторсько-кредиторська заборгованість — один із суб'єктів підприємництва кредитує іншого суб'єкта під­приємництва. Деякі автори вважають, що, оскільки дебітор­сько-кредиторська заборгованість не має трьох родових ознак кредиту — добровільності, рівноправності та платності, то кредитом її можна назвати лише умовно. Хоча платою за користування грошовими коштами та їхніми еквіва­лентами іншого підприємства, що виникає всупереч його волі, є вартість пені, нарахованої підприємству, що прирівнюють до відсотка за користування кредитом, дебіторсько-кредиторська заборгованість належать до різновидів кредиту.

Тимчасову фінансову допомогу надають, як правило, ор­гани галузевого управління підлеглим їм підприємствам на засадах платності та строковості.

Лізингова (орендна) операція — господарська операція фізичної чи юридичної особи (орендодавця), що передбачає надання основних фондів або землі у користування іншим фізичним чи юридичним особам (орендарям) за орендну плату та на визначений строк.

Використання лізингу в господарській практиці часто зу­мовлено відсутністю чи недостатністю коштів для придбання майна у власність.

Лізингові операції здійснюють у вигляді:

• оперативного лізингу;

• фінансового лізингу;

• зворотного лізингу.

Оперативний лізинг — господарська операція фізичної чи юридичної особи, що передбачає передачу орендарю права ко­ристування основними фондами на строк, що не перевищує строку їхньої повної амортизації, з обов'язковим поверненням таких основних фондів їхньому власнику після закінчення строку дії лізингової угоди. Основні фонди, передані в оперативний лізинг, залишаються у складі основних фондів орендодавця.

Фінансовий лізинг — господарська операція фізичної чи юридичної особи, що передбачає придбання орендодавцем за замовленням орендаря основних фондів з подальшим їх переданням у користування орендарю на строк, що не перевищує строку повної амортизації таких основних фондів, з обов'язковою подальшою передачею права власності на такі основні фонди орендарю. Основні фонди, передані у фінансовий лізинг, вклю­чають до складу основних фондів орендаря.

Зворотний лізинг — господарська операція фізичної чи юридичної особи, що передбачає продаж основних фондів фі­нансовій організації з одночасним зворотним отриманням таких основних фондів фізичною чи юридичною особою в оперативний чи фінансовий лізинг.

Лізинговий кредит може бути наданий підприємству у фор­мі фінансового чи оперативного лізингу. Схожість лізингу та фінансового кредиту полягає в тому, що обидві послуги пере­дбачають поетапне погашення основної суми заборгованості та виплати винагороди за послугу.

Консигнація — вид кредитування, при якому погашення кредиту здійснюють після фактичної реалізації товарів, отри­маних позичальником від їхнього власника; якщо товари не продаються, позичальник має право повернути їх власни­кові.

Облігаційна позика є позиковою операцією підприємства, опосередкованою емісією облігацій. У бухгалтерському обліку емітента облік облігаційного кредиту ведуть окремо за борго­вими зобов'язаннями за номінальною вартістю облігацій на рахунку "Зобов'язання за облігаціями" та відсотків за обліга­ціями на рахунках "Премія за випущеними облігаціями" чи "Дисконт за випущеними облігаціями" залежно від типу облі­гацій.

Облігації підприємств — цінні папери, що засвідчують внесення їх власниками грошових коштів і підтверджують зобов'язання відшкодувати їхню номінальну вартість у перед­бачений строк з виплатою фіксованого відсотка.

Банківський кредит — кредитні відносини, в яких однією зі сторін виступає банк. Відповідно до Закону України "Про банки і банківську діяльність", банківський кредит — будь-яке зобов'язання банку надати визначену суму грошей, будь-яка гарантія, будь-яке зобов'язання придбати право ви­моги боргу, будь-яке продовження терміну погашення боргу, що надано в обмін на зобов'язання боржника з повернення суми заборгованості, а також на зобов'язання зі сплати відсот­ків та інших зборів з такої суми.

Виходячи з цього визначення банківського кредиту, до кредитних також відносять операції :

• лізингові (придбання банком для клієнта основних фон­дів з передаванням їх йому в оренду з правом викупу);

• факторингові (придбання банком у клієнта зобов'язань його контрагентів);

• операції з викупу векселів (придбання банком векселів у векселедержателя з подальшим їх погашенням).

Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств" оперує визначенням, згідно з яким фінансовий кредит — це кошти, що надаються банком резидентом, кваліфікованим як банківська установа згідно з законодавством країни пере­бування нерезидента, чи резидентом і нерезидентом, що мають статус небанківських фінансових установ відповідно до зако­нодавства, у позику юридичній чи фізичній особі на певний термін, для цільового використання і під відсоток. Таким чи­ном, банківський кредит є різновидом фінансового кредиту.

Забезпечення банківського кредиту може здійснюватися товарними запасами, землею або нерухомим майном (іпотека); цінними паперами; рухомим майном (обладнанням, машинами, механізмами, транспортними засобами); товарами довгостро­кового вжитку.

Державний кредит — сукупність кредитних відносин, в яких позичальником є держава, а кредиторами — фізичні й юридичні особи. Він є досить специфічною ланкою державних фінансів, оскільки не має окремого фонду фінансових ресурсів; кошти, що мобілізують за його допомогою, проходять через бюджет.

Основною формою державного кредиту є державні позики, іцо здійснюють на підставі угод (як правило, це зовнішні за­позичення) або шляхом випуску цінних паперів (як правило, це внутрішні запозичення).

Оформлення державних позик в Україні може здійснюва­тися двома видами цінних паперів:

1. Облігацією внутрішньої державної позики (ОВДП), за якою у встановлений термін повертають борг і виплачують дохід у формі відсотків.

2. Казначейським зобов'язанням (векселем) — має характер боргового зобов'язання, спрямованого тільки на покриття бюд­жетного дефіциту. Казначейське зобов'язання є цінним папером на пред'явника, який розповсюджують на добровільних засадах серед населення, воно засвідчує внесення їх власниками гро­шових коштів до бюджету і дає право на одержання фінансо­вого доходу у вигляді відсотків.

Шляхом придбання ОВДП підприємство кредитує державу, їх вільно купують, продають і перепродають на ринку цінних паперів.

За характером виплати доходу державні позики поділяють на відсоткові, виграшні та дисконтні (з нульовим купоном). За відсотковими позиками дохід встановлюють у вигляді пози­кового відсотка. При цьому може встановлюватись як твердо фіксована на весь період позики ставка, так і плаваюча, тобто така, яка змінюється залежно від різних чинників, насамперед попиту і пропозиції на кредитному ринку. Виплату відсотково­го доходу здійснюють на купонній основі. Її можна проводити щорічно, раз на півріччя, щоквартально. У виграшних позиках виплату доходу здійснюють на підставі проведення тиражів виграшів. Дисконтні позики характеризує те, що державні цінні напери купують з певною знижкою, а погашають за номіналь­ною вартістю. Вказана різниця формує дохід кредитора.

Бюджетний кодекс України оперує термінами "позика", "позичка" та "запозичення".

Позика (позичка) — передавання грошей чи матеріальних цінностей за договором позики юридичній або фізичній особі на умовах повернення, видається фінансовими установами та іншими юридичними особами.

Бюджетні позички — операції, пов'язані з отриманням бюджетом коштів для покриття тимчасових касових розривів

на умовах повернення, платності та строковості, в результаті яких виникають зобов'язання бюджету перед кредиторами (касовий розрив — ситуація незбігу в часі зарахування доходів до бюджету і здійснення видатків з бюджету).

Запозичення — операції, пов'язані з отриманням бюджетом коштів для покриття дефіциту бюджету на умовах повернення, платності та строковості, в результаті яких виникають зобо­в'язання бюджету перед кредиторами.

Таким чином, бюджетні позички використовують для по­криття тимчасових касових розривів, бюджетні запозичен­ня — для покриття дефіциту бюджету, а позики є інструментом здійснення бюджетних запозичень.