- •Типи реакцій серцево-судинної системи на стандартне фізичне навантаження. Нормотонічна реакція.
- •Поняття про динамічні, статичні, активні, пасивні, ідеомоторні, спеціальні, коригуючі, загальноукріплюючі та дихальні вправи.
- •Лфк для хворих на плеврит, перелік спеціальних вправ для попередження шварт. Покази та протипокази до застосування лфк
- •Комбінована проба з фізичним навантаженням Лєтунова, методика проведення, форма протоколу, оцінка та область застосування.
- •Особливості будови і функції апарату дихання. Види дихальних вправ і їх значення в реабілітації хворих.
- •3. Покази та протипокази до застосування лфк при інфаркті міокарда. Трьохтижнева програма реабілітації.
- •Гострі стани та гостре фізичне перенапруження. Ризик раптової смерті спортсмена.
- •Завдання лфк і методика лг при переломах трубчастих кісток в залежності від періоду і методу лікування перелому.
- •Загальна фізична працездатність та методи її визначення. Гарвардський степ-тест.
- •. Рухові лікувальні режими на стаціонарному, поліклінічному та санаторному етапах
- •Особливості методики лфк при бронхоектатичній хворобі, абсцесах легень. Спеціальні вправи.
Лфк для хворих на плеврит, перелік спеціальних вправ для попередження шварт. Покази та протипокази до застосування лфк
Завдання ЛФК: прискорити розсмоктування ексудату, поліпшити крово- і лімфообіг у легенях і плеврі, активізувати рухливість діафрагми, збільшити ЖЄЛ, запобігти утворенню ателектазів та плевральних зрощень, розправити спалу легеню. Протипоказання: гострий запальний процес, висока температура тіла, велика кількість ексудату, відсутність шуму від тертя плеври, значна болючість в ушкодженій ділянці грудної клітки під час виконання фізичних вправ. На тлі загальнозміцнювальних вправ призначають спеціальні дихальні вправи, які сприяють розширенню грудної клітки, збільшенню амплітуди руху діафрагми. Це виконання регламентованого оптимального вдиху із затримкою дихання на вдиху з одночасним розгинанням, обертанням і поворотами тулуба з різними положеннями рук. Підтягування, напружені вигинання тулуба зі снарядами (палиці, м’ячі, медицинболи, гантелі, булави, обручі) і на снарядах (гімнастична лава, стінка). Під час виконання вправ дихання бажано поглиблювати поступово з одночасним підняттям рук на ураженому боці. Нахили тулуба у здоровий бік з паузою на вдиху призводять до розтягування плеври, сприяють швидкому розсмоктуванню ексудату і розправленню легень. Комплекс вправ бажано виконувати 3-4 рази на добу. Окремі вправи, що сприяють розсмоктуванню ексудату, розтягуванню плеври, розправленню легень, збільшенню рухливості діафрагми, особливо на ураженому боці, слід виконувати до 10 разів на добу, не допускаючи перевантаження.
Білет 15
Комбінована проба з фізичним навантаженням Лєтунова, методика проведення, форма протоколу, оцінка та область застосування.
Функціональна проба (тест) - це медичне дослідження, яке дозволяє оцінити специфічну функцію і адаптаційні можливості окремих органів, функціональних систем або цілого організму.
Використовують у спортсменів високих розрядів. У положенні сидячи 3 рази за 10 с визначають пульс і АТ. Потім 20 присідань за 30 сек., у перші 10с визначають ЧП (частота пульсу), з 15с – АТ, далі знав ЧП, через 2 хв – ЧП і міряють АТ (має повернутися до норми). Потім швид-кий біг на місці 15 сек., відпочинок 4 хв (перші і останні 10с – ЧП, з 15с – АТ). Потім біг на місці в темпі 180 кроків за 1хв Вимірюють ЧП і АТ протягом 5 хв, в описаній вище послідовності.
Оцінюють так само як і одномоментні. Від навантаження до навантаження тиск поступово підвищується, або знижується відповідно до реакції ССС.
Особливості будови і функції апарату дихання. Види дихальних вправ і їх значення в реабілітації хворих.
Основною функцією апарату дихання є легенева вентиляція - газообмін, під час якого організм забеспечується киснем і виводитья вуглекислий газ.
Дихання також впливає на згортальну систему крові, синтез деяких білків та жирів, водносольовий обмін, терморегуляцію та рН крові,;
Дихання і процес легеневої вентиляціі відбуваються і регулюється автоматично, без участі свідомості.
Важливою особливістю апарату дихання, як життєзабезпечуючої системи, є можливість свідомо керувати диханням. Міняючи його глибину, частоту та співвідношення між фазами вдиху і видиху ми маємо можливість впливати на гемодинаміку та стан вегетативної нервової системи.
Форсований вдих і затримка дихання на вдосі приводить до стимуляції б-адренорецепторів, збудження симпатичного відділу ВНС, що в свою чергу веде до підвищення КТ, тахікардії, сповільнення перистальтики кишок, зменшення секреції та розширення бронхів і бронхіол.
Навпаки, поглиблений видих та затримка дихання на видосі приводять до збудження парасимпатичного відділу ВНС, що сповільнює ЧСС, знижує КТ, посилює секрецію і перистальтику а також спазмування бронхів і бронхіол.
Регламентовані дихальні вправи з вимовою букв, звукосполучень нормалізують активність сурфактанту, прохідність бронхів та дренажну функцію дихальних шляхів.
Регламентоваане дихання впливає на гемодинаміку.
Під час вдиху зменшується тиск у плевральній та перикардіальній порожнині, що сприяє покращенню діастоли і посилення притоку крові до серця з верхньої та нижньої порожнистих вен.
Дихальні вправи загальні та спеціальні.
Загальні вправи мають на меті нормалізувати легеневу вентиляцію, зменшити гіпоксію, покращити загальний стан хворого.
Спеціальні вправи мають патогенетичну дію, розвивають певні функціонально- компенсаторні властивості та попереджують розвиток ускладнень
В залежності від участі в дихальних актах дихальної та скелетної мускулатури, дихальні вправи поділяють на:
Статичні.
При цоьму працюють тільки дихальні мязи та діафрагма. Застосовується зміна частоти, глибини, ритму і типу дихання, співвідношення між фазою вдиху і видиху. Застосовується ротове та носове дихання, та з вимовою букв і звукосполучкень.
Динамічні.
Усі дихальні рухи які супроводжуються рухами голови , тулуба та кінцівками. Це збільшує амплітуду дихальних рухів, посилює вдих чи видих, дає додаткове навантаження на дихальний центр та мускулатуру.
