24. Старіння і фотостаріння

Старіння є основним біологічним процесом, характерним для всіх живих організмів. Основу старіння складає сукупність молекулярних змін ДНК, білків (найсуттєвіші зміни), ліпідів і простагландинів. Існують також докази того, що старіння асоціюється з наслідками, які викликають «вільні радикали».

Існує дві основні теорії старіння. За однією з них, старіння визначається як передбачуваний процес, обумовлений генетично. За іншою теорією старіння відбувається внаслідок згубного впливу навколишнього середовища.

Старіння шкіри викликається декількома факторами:

• Генетика

• Вплив навколишнього середовища

• Гормональні зміни

• Метаболічні процеси.

Фотостаріння є терміном, в якому на перше місце ставиться шкідливий вплив сонця на внутрішні процеси старіння. УФ радіація збільшує вміст перекису водню і знижує кількість антиоксидантних ензимів. Ці ознаки також простежуються в звичайному старінні шкіри людини, однак УФ промені прискорюють багато ключові моменти в хронологічному старінні шкіри. Рівень фотостаріння варіюється в кожного індивідуально в залежності від здатності блокувати шкідливий вплив сонячних променів, а також залежить від часу перебування на сонці. Найчастіше фотостаріння спостерігається у світлошкірих людей у віці після 50 років, тоді як у людей зі смаглявою шкірою воно проявляється рідше. У світлошкірих жителів Австралії, Ізраїлю і південних штатів Америки фотостаріння зазвичай розвивається у більш молодому віці.

Клінічні ознаки старіння шкіри. Постаріла шкіра тонка, бліда, суха, зневоднена, з пониженою пружністю і еластичністю, більш груба, складніше деформується. Еластичність шкіри знижується у зв'язку зі старінням приблизно до віку 32 років. У старших людей мережа зморшок стає ширшою, а самі вони глибше.

Клінічні ознаки фотостаріння. Зморшки, що з'являються в ділянках пошкодження колагену; нерівність шкіри, що виникає в ділянках скупчення атипового еластину (сонячний еластоз); сухість шкіри; розширення поверхневих судин; пігментні плями (сонячне лентиго); сонячний кератоз (плями червонуватої ущільненої шкіри).

Механізм старіння шкіри. Відбувається зміна всіх шарів шкіри, крім рогового шару. Колагенові зв'язки стають тонше і віддаляються один від одного. Еластиново-колагенова мережа стає неорганізованою. Дермально-епідермальні зв'язки погіршуються через втрати еластичних волокон, а також через зменшення виробництва ламініну та колагену. Знижується активність сальних і потових залоз.

Гістологічні зміни, пов'язані з фотостарінням, набагато більш серйозні. Епідерміс потоншується, деякі кератини стають неактивними, особливо в нижніх шарах епідермісу. Рівень меланіну росте і проявляється на шкірі.

Для захисту шкіри в складі косметичних препаратів застосовують ряд спеціальних речовин, що поглинають, відбивають або нейтралізують шкідливий вплив УФ:

• Фізичні фільтри – часточки речовини розміром декілька мікрон, які відбивають видиме та УФ випромінювання (оксид цинку, діоксин титану)

• Хімічні фільтри – група різних за хімічною природою речовин, молекули яких поглинають УФ-випромінювання (фенілбензимідазолсульфокислота, авобензон, октилмеоксициннамаит, метилбензилденкамфора, октокрилен).

• Антиоксиданти

Вільні радикали і антиоксиданти

Суть: В ході деяких хімічних реакцій в шкірі утворюються вільні радикали і активні форми кисню, які надзвичайно активні і можуть реагувати з важливими молекулами живих клітин (ферментами, компонентами оболонки клітин, ДНК та ін), порушуючи їх функції. Антиоксиданти - це речовини, знешкоджують вільні радикали. Косметика, що містить антиоксиданти, може (принаймні, теоретично) сповільнювати старіння, зменшувати запалення і запобігати розвиток багатьох захворювань.

Відкриття вільних радикалів і антиоксидантів стало для медичної науки таким же значним кордоном, як свого часу відкриття мікроорганізмів та антибіотиків, тому що лікарі отримали не тільки пояснення багатьом патологічним процесам, включаючи старіння, а й ефективні методи боротьби з ними.

Коротенько ідея полягає в тому, що певні хімічні реакції призводять до утворення не тільки нових речовин, а й особливої категорії «неповних» молекул, тобто молекул, від яких «відірваний» або «віднятий» життєво важливий електрон. Їх-то і називають вільними радикалами (лат. radix - корінь). Головною особливістю радикалів є їх надзвичайна хімічна активність. Немов відчуваючи свою ущербність, вони намагаються повернути собі втрачений електрон, агресивно віднімаючи його у інших молекул. У свою чергу «скривджені» молекули теж стають радикалами і вже самі починають розбійничати, віднімаючи електрони у своїх сусідів. Будь-які зміни в молекулі-будь то втрата або приєднання електрона, поява нових атомів або груп атомів - позначаються на її властивості. Тому свободнора-дікальние реакції, що протікають в будь-якому речовині, змінюють фізико-хімічні властивості цієї речовини.

Найбільш відомим прикладом вільнорадикального процесу є псування масла (прогорканіе). Прогорклие олія має своєрідний смак і запах, що пояснюється появою в ньому нових речовин, що утворилися в ході вільнорадикальних реакцій. Найголовніше, що учасниками вільнорадикальних реакцій можуть ставати білки, жири і ДНК живих тканин. Це призводить до розвитку різноманітних патологічних процесів, що ушкоджують тканини, старінню і розвитку злоякісних пухлин.

Найбільш агресивними з усіх вільних радикалів є вільні радикали кисню. Вони можуть спровокувати в живій тканині лавину вільнорадикальних реакцій, наслідки якої можуть бути катастрофічними. Вільні радикали кисню і його активні форми (наприклад, перекису ліпідів) можуть утворюватися в шкірі і будь-який інший тканини під дією УФ-випромінювання, деяких токсичних речовин, що містяться у воді та повітрі. Але найголовніше, що активні форми кисню утворюються при будь-якому запаленні, будь-якому інфекційному процесі, протікає в шкірі або будь-якому іншому органі, так як саме вони є головною зброєю імунної системи, яким вона знищує патогенні мікроорганізми.

Сховатися від вільних радикалів не можна (так само як не можна сховатися від бактерій), але від них можна захиститися. Існують речовини, які відрізняються тим, що їх вільні радикали менш агресивні, ніж радикали інших речовин. Віддавши свій електрон агресорові, антиоксидант не прагне компенсувати втрату за рахунок інших молекул, вірніше, робить це лише в рідкісних випадках. Тому, коли вільний радикал реагує з антиоксидантом, то він перетворюється на повноцінну молекулу, а антиоксидант стає слабким і малоактивним радикалом. Такі радикали вже не небезпечні й не створюють хімічного хаосу.

Антиоксиданти є універсальним вирішенням проблеми вільних радикалів у всіх живих організмах. Будь то рослина, бактерія, комаха, тварина або людина - всі мають набір молекул, що захищають від окислення. А так як принцип роботи антиоксидантів однаковий - відновлення радикала до повноцінної молекули, - антиоксиданти рослин або навіть бактерій можуть працювати і в тканинах людини, знешкоджуючи вільні радикали і перериваючи ланцюга руйнівних хімічних реакцій.

Зараз косметика з антиоксидантами застосовується для профілактики старіння, захисту шкіри від УФ-випромінювання, токсичних з'єднань, присутніх в повітрі і воді, для зменшення запалення і подразнення і при лікуванні багатьох захворювань.

26. Відновлення шкіри.

Гормони

Гормони грають надзвичайно важливу роль у нашій життєдіяльності - вони регулюють всі обмінні процеси, від них залежить репродуктивна функція, і взагалі немає в людини такого органу, який би так чи інакше не залежав від гормонів.

Від того, наскільки добре гормональна система справляється з нашим організмом залежить не тільки здоров'я, але і зовнішність.

Основні проблеми, пов'язані зі збоями в ендокринній системі, - це висипання на шкірі, жирність шкіри, пастозність, а також випадання волосся на голові (алопеція) і зростання кількості небажаного волосся на тілі (гіпертрихоз і гірсутизм).

Основний вплив на шкіру і на зовнішність жінки в цілому спричиняють статеві гормони, які виробляються в яєчниках під впливом інших (регуляторних) гормонів гіпофіза - маленької залози, розташованої в головному мозку.

У жіночому організмі присутні як жіночі, так і чоловічі статеві гормони. Під впливом певних ферментів, що знаходяться в яєчниках, деякі чоловічі статеві гормони перетворюються в жіночі. Якщо цей механізм порушений, чоловічих статевих гормонів в організмі жінки виявляється більше, ніж потрібно. Наприклад, дигідротестостерон - чоловічий гормон, який чинить активний вплив саме на шкіру (він стимулює зростання волосяних фолікул, серйозно впливає на активність потових залоз і процес утворення шкірного сала).

Залежно від клінічної картини у жінки може бути виявлено або абсолютне, або відносне збільшення чоловічих статевих гормонів. При так званій відносній гіперандрогенії надлишок чоловічих гормонів, як правило, проявляється у вигляді висипів на обличчі - акне, сальність шкіри, помірне випадіння волосся.

Якщо ж мова йде про абсолютне збільшення чоловічих статевих гормонів, це може досить серйозно позначатися на здоров'ї в цілому. Прикладом може служити синдром полікістозних яєчників, який характеризується різними порушеннями, як обміну речовин, так і статевої функції (в тому числі безпліддям).

Проблеми зі шкірою і волоссям, що мають гормональне походження, найчастіше вирішує прийом спеціальних оральних контрацептивів, які мають лікувальний антиандрогенний ефект. Лікування це зазвичай тривале, а якщо жінка зацікавлена ​​до того ж і в контрацепції, то воно може проводитись роками. Якщо ж вона хоче отримати тільки естетичний результат, рекомендується приймати гормональний препарат не менш ніж шість-дванадцять місяців, щоб зберегти отриманий ефект і після закінчення лікування.

27. Холістичні принципи в косметології.

Білки, пептиди, амінокислоти

Сучасні косметичні засоби, особливо «проти старіння» у своєму складі найчастіше містять амінокислоти, білкові і пептидні компоненти, покликані заповнювати дефіцит їх в дермі, стимулювати клітинне оновлення і синтез колагену і еластину шкіри.

У живих клітинах синтезується безліч макромолекул, які грають роль структурних компонентів, біокаталізаторів, рецепторів і т.д. Ці макромолекули являють собою біополімери, побудовані з мономерних одиниць або будівельних блоків. Так в нуклеїнових кислотах структурними ланками є нуклеотиди, у складних полісахаридах - прості цукру, а в білках - амінокислоти.

Саме амінокислоти визначають структуру і біологічну функцію конкретних білків. Це досягається амінокислотним складом, порядком чергування амінокислот у біополімерною ланцюга і їх взаємним просторовим розташуванням. Амінокислоти в клітинах організму виконують безліч важливих функцій, будучи попередниками і складовими частинами біологічно важливих сполук організму, беруть участь у передачі нервових імпульсів, є нейромедіаторами. За допомогою амінокислот відбувається безліч метаболічних процесів в організмі, наприклад цикл сечовини, жовчних кислот, регуляція активності деяких ключових ферментів, стабілізація конформації білків шляхом утворення сольових зв'язків і т.д.

У природі існує близько 300 різних амінокислот, проте в тваринних білках виявлені тільки 20 з них. Ці амінокислоти присутні в білках всіх форм життя - рослин, тварин, мікроорганізмів. З 20 амінокислот 9 є незамінними, тобто синтез їх в організмі людини неможливий і вони повинні надходити ззовні. Амінокислоти, що є складовими частинами білків мають наступні назви: аланін, валін, лейцин, аргінін, аспарагін, лізин, цистеїн, серин, тирозин і.т.д.

Для косметичної галузі амінокислоти важливі в першу чергу як речовини, що живлять клітини шкіри і відновлюють структуру волосся. Завдяки своїй невеликій молекулярній масі амінокислоти здатні проникати в дерму і відповідно включатися в метаболічні процеси щодо подальшого синтезу необхідних організму білків.

Білки (протеїни) по своїй хімічній суті є високомолекулярними сполуками, побудованими з амінокислот. Білки можуть мати дуже значну молекулярну масу, внаслідок цього вони утворюють великі фібрили (фібрилярні) і скручуватися в глобули (глобулярні). Прикладом фібрилярного білка є колаген, а глобулярного - альбумін. У живому організмі процес синтезу білків і упаковки їх в потрібні структури дуже складний і здійснюється за допомогою каскаду ферментативних реакцій. Ферменти, відповідальні за виробництво білків, у свою чергу, також є похідними амінокислот.

Людина є білковою істотою, наші тканини і органи сформовані різними білками, глікопротеїнами, протеогліканами і природно, що організму необхідно регулярне надходження білків в різних видах. При засвоєнні організмом білків за допомогою ферментів великі білкові молекули «розбираються» на складові елементи і далі з отриманих простих амінокислот йде будівництво необхідних організму протеїнів.

Шкіра людини також є результатом поєднання різних білків і сполук білків з цукрами (глікопротеїни) і ліпідами (ліпопротеїни). Найбільш значущими білками для будови шкіри є колаген різних типів (існує не менше п'яти різновидів колагену), еластин, і складні з'єднання білків з цукрами - глікозаміноглікани, протеоглікани. Волокна колагену скручені в

3-спірального структуру і являють собою фібрили, що забезпечують каркас шкіри. Потрійна структура колагену стабілізується за рахунок численних межцепочечних поперечних зшивок. Міжклітинний простір ущільнюється за рахунок глікозаміногліканів і протеогліканів.

У косметичних продуктах по догляду за шкірою практична цінність застосування білків у їх нативному вигляді невелика, оскільки вони, будучи дуже великими, не можуть проникати через епідерміс і відповідно, їх участь у подальшому метаболізмі утруднено. Як правило, для косметичних засобів використовуються гідролізовані білки, молекулярна маса яких значно менше початкової. У «подрібненому» стані структурні ланки білка можуть бути використані клітинами шкіри в метаболічних процесах. Найбільш часто вживаними в косметичній промисловості білковими препаратами є гідролізати еластину і колагену.

Пептиди, також як і білки побудовані з амінокислот, з'єднаних так званим пептидним зв'язком, їх молекулярна маса значно менше, ніж у білків, завдяки чому вони здатні проникати в клітини і надавати біологічний вплив. Фізіологічна дія класу пептидів дуже різноманітна. В організмі існують нейропептиди, пептидні гормони, типовий представник - інсулін, пептидами є багато антибіотиків. Але в косметичній області найбільше значення мають пептиди-регулятори м'язових скорочень, пептиди-стимулятори фізіологічних процесів в живих клітинах організму і пептиди як джерело амінокислот для подальшого виробництва білкових тканин.

У косметичних препаратах використовуються, як правило, ди і три-пептиди, здатні проникати в шкіру завдяки своєму невеликому розміру і засвоюватися живими клітинами. Принципово до застосування пептидів в косметиці призвели клінічні дослідження в області внутрішньовенного харчування, які продемонстрували ефективність застосування невеликих ди, три-пептидів, які значно легше засвоювалися організмом у порівнянні з білками і амінокислотами.

Пептиди, найбільш популярні в анти віковій терапії та в поживних косметичних продуктах для шкіри. Ефект застосування пептидів в anti-age косметичних засобах заснований на двох основних механізмах:

Перший механізм. Спеціально підібраний пептид (комбінація пептидів), що відповідає за м'язові скорочення, будучи нанесеним на шкіру, блокує роботу м'язи, розслабляючи її, тим самим на тривалий час знімаючи навантаження з оброблених ділянок шкіри, внаслідок чого шкіра, постійно підвладна механічному навантаженню має часовий інтервал для відновлення колагенових і еластинових волокон. Знов утворені білкові волокна заповнюють собою простір зморшки, ущільнюючи шари дерми і покращуючи біомеханічні властивості шкіри, тим самим досягається ефект «витіснення» зморшок і вирівнювання шкірного рельєфу.

Другий механізм. Він заснований на здатності окремих пептидів (комбінації пептидів) стимулювати синтез колагену і фібронектину в клітинах дерми. Пептиди сприяють споживанню АТФ (основний енергетичний носій) в клітинах дерми, завдяки чому прискорюється енергетичний обмін і відповідно, метаболічні процеси протікають в клітинах більш інтенсивно і якісно. Це непрямий механізм веде до збільшення синтезу колагену різних типів і еластину. Завдяки цьому механізму також шкіра стає більш пружною і щільною.

Механізм харчування клітин за допомогою пептидів також частково базується на їх здатності збільшувати споживання клітинами АТФ і стимуляції обмінних процесів, а також на тому, що при «розбиранні» пептиди, побудовані з простих амінокислот, стають джерелом амінокислот, необхідних у подальшому будівництві білкових молекул.

Пептидні препарати, що застосовуються сьогодні в косметичній промисловості, пройшли довгий шлях вивчення і апробацій. Широке використання пептидів, як у косметології, так і в медицині стало можливим завдяки розвитку сучасної біотехнології. Можна сказати, що сучасні пептидні препарати є продуктом високих технологій останнього покоління.

32. Жирні кислоти (класифікація, властивості, функції, застосування у косметиці).

Жирные кислоты — алифатические одноосновные карбоновые кислоты с открытой цепью, содержащиеся в этерифицированной форме в жирах, маслах и восках растительного и животного происхождения. Жирные кислоты, как правило, содержат неразветвленную цепь из четного числа атомов углерода (С4-24, включая карбоксильный углерод) и могут быть как насыщенными, так и ненасыщенными.

По количеству двойных связей:

• насыщенные - только с одинарными связями между атомами углерода

• мононенасыщенные - с одной двойной связью между атомами углерода

• полиненасыщенные - с двумя и более двойными связями, находящимися, как правило, через CH₂-группу

По количеству атомов углерода в цепи:

• низшие (от четырёх до семи атомов углерода)

• средние (восемь — двенадцать атомов углерода)

• высшие (более двенадцати атомов углерода)

Исходя из исторического названия данные вещества должны быть компонентами жиров. На сегодня это не так; термин «жирные кислоты» подразумевает под собой более широкую группу веществ.

Функции:

1. энергетическая

2. защитная (покрывают тонкой прослойкой все органы, обладают высокими теплоизоляционными свойствами)

3. строительная (входят в состав клеточных мембран)

4. ферментная (некоторые липиды входят в состав кофакторов)

5. гормональная (некоторые липиды входят в состав гормонов, медиаторов)

Свойства жирный кислот изменяются при переходе от низших членов к высшим: низшие жидкие, верхние – твердые. Температура плавления и кипения увеличивается с увеличением атомной массы.

Высокомолекулярные кислоты имеют большое значение как исходные вещества для получения различных эмульгаторов, структурообразующих и других компонентов косметических изделий. Один из основных компонентов косметических кремов – стеарин – смесь жирных кислот, в основном стеариновой и пальмитиновой.

О жирах в общих чертах

Жиры, или триглицериды — природные органические соединения, полные сложные эфиры глицерина и одноосновных жирных кислот; входят в класс липидов. Жиры наряду с белками и углеводородами принимают участие в построении расти­тельной и животной ткани.

Жиры и жировые компоненты играют роль веществ, питающих кожу, восполняющих потерю кожного жира при умывании, неблагоприятных атмосферных явлениях, а также при недостаточной деятельности сальных желез. Кожный жир человека содержит около 25% триглицеридов, 25% других эфиров жирных кислот, до 20% ненасыщенных жирных кислот, 10% насыщенных жирных кислот, 5% холестерина (свободного или связанного с другими компонентами), 15% углеводородов, включая сквален. В косметических изделиях используются те жиры и жировые компоненты, которые по составу близки к кожному жиру.

33. Властивості тваринних жирів. Тваринні жири в складі косметичних засобів

Животные жиры отличаются высокой про­никающей способностью, хорошо питают и смягчают кожу.

Лучшими из животных жиров являются жиры рыб и морских животных, свиное сало и коровье сливочное масло. В состав косметических средств вводят говяжье сало, кашалотовый жир, копытный, костно-мозговой, норковый жир, куриное масло, из которых наибольшее распространение получил кашалотовый жир и куриное масло.

Куриное масло оказывает эффективное действие на жировой обмен кожи, масло легко наносится на кожу, быстро впитывается, не оставляя жирной пленки на поверхности, делает кожу мягкой, гладкой. Масло не раздражает кожу, не аллергизирует ее, в состав косметических кремов можно вводить до 10%. Особенно рекомендуется использовать его в детских косметических средствах, в смягчающих, питательных кремах.

Копытный жир – бычье копытное сало – издавна применялся в помадах для волос, в настоящее время в питательных кремах и средствах для укрепления волос. Считают, что он обладает десенсибилизирующим действием и уменьшает раздражения кожи при экзематозных заболеваниях.

34. Будова й властивості рослинних жирів. Рослинні олії в косметиці.

Растительные жиры — продукты, извлекаемые из растительного сырья и состоящие из триглицеридов жирных кислот и сопутствующих им веществ (фосфолипиды, свободные жирные кислоты, воски, стеролы, вещества, придающие окраску, и др.). В нормальных условиях — это прозрачные жидкости желтоватого цвета, со слабым специфическим запахом.

В косметике в настоящее время применяют главным образом растительные масла: миндальное, персиковое и масла других косточковых, хлопковое, кокосовое, арахидное, оливковое, касторовое и масло-какао. Лучшими из растительных масел являются масла холодного прессования и полученные экстракцией. Такие масла остаются в неизмененном виде, т. е. таком, в каком они находятся в естественных продуктах. Растительные масла сравнительно непрочны и довольно скоро портятся. Под влиянием кислорода, воды, света, тепла масла могут быстро окисляться, образуя ряд промежуточных соединений, которые придают маслам неприятные запах и вкус.

Исключительно ценно — соевое масло, содержащее большое количество глицеридов непредельных жирных кислот и фосфатидов.

Маковое масло богато глицеридами льняной и линоленовой кислот и неомыляемыми и обладает к тому же ценными характерными свойствами: оно трудно прогоркает и имеет очень приятный тонкий запах и светло-желтый цвет. Все эти качества делают маковое масло весьма ценным жиром для стимулирующих кремов.

Масло-какао имеет известные преимущества: оно почти совсем не прогоркает, обладает светлым цветом, твердой консистенцией при низкой температуре плавления и почти совсем не всасывается в кожу. Эти качества делают его ценным ингредиентом для губных помад.

Следует учесть, что нейтральные жиры, как таковые, мало всасываются. Как и в кишечнике, обязательным условием для всасывания в кожу жиров и жировых кислот является присутствие эмульгаторов и воды, приводящих жир и жировые кислоты в состояние тонкой эмульсии.

35. Будова й властивості восків. Натуральні воски в косметиці

Воски представляют собой сложные эфиры высших жирных кислот и одноатомных высших спиртов. В природных восках помимо эфиров присутствуют также свободные жирные кислоты, спирты, углеводороды, пигменты и другие вещества.

Воскам принадлежит особо важная роль в производстве косметических кремов и декоративной косметики. Они являются структурообразующими компонентами, позволяют получать кремы требуемой консистенции, повышают их термостабильность, особенно в эмульсионных кремах типа вода/масло. В основном применяют воски животного происхождения (пчелиный воск, спермацет, ланолин, криолан), реже — растительного (воск розы, воск очищенный из отходов лаванды, воск хвойный, карнаубский и канделлильский воски).

Пчелиный воск — основной структурообразующий компонент в эмульсионных кремах. По мнению дерматологов, пчелиный воск полезен для кожи; по составу он близок к ряду компонентов, входящих в состав кожного жира, способствует обра­зованию воскообразной пленки на поверх­ности кожи, предотвращающей обезвожи­вание кожи. Хорошо сочетается со мно­гими видами сырья, входящими в состав косметических кремов, но иногда при неудачно подобранной композиции может выкристаллизовываться, нарушая одно­родную структуру крема.

Спермацет близок по составу к воскам, находящимся в кожном жире, поэтому он является ценным компонентом для пита­ния кожи и вводится вместе с жировыми веществами во многие кремы, предназ­наченные для смягчения и питания кожи. Он не оставляет блеска на коже и образует очень легкую пленку на ней. Обладает высокими структурообразующими свой­ствами, однако плавится при более низкой температуре (по сравнению с пчелиным воском), поэтому кремы со спермацетом легче наносятся на поверхность кожи и распределяются на ней. Имеются сведения, что спермацет способствует регенерации ткани кожи.

36. Замінники жирів і олій (синтетичні жири, олії, воски).

Наряду с натуральными растительными маслами и животными жирами в косме­тических изделиях используют и ряд жироподобных продуктов, получаемых син­тетическим путем, которые могут служить заменителями природных продуктов.

БУТИЛСТЕАРАТ — продукт этерификации стеарина (смесь стеариновой и пальмитиновой кислот) бутиловым спиртом. Не оказывает раздражающего и аллерги¬зирующего действия. В состав косметических кремов и декоративных средств вводят до 10% (самостоятельно или для частичной замены растительных масел с целью улучшения впитываемости).

ИЗОПРОПИЛМИРИСТАТ — эфир миристиновой кислоты и изопропилового спирта. Этот маловязкий продукт хорошо сочетается со всеми видами косметического сырья, легко эмульгируется, позволяет получать маловязкие эмульсии, которые легко впитываются в кожу, не оставляя ощущения липкости и жирности, хорошо смягчают кожу.

Также используют изопропилпальмитат, илантат, цетиолан.

Наряду с природными восками за последние годы все более широкое применение находят искусственные воски (воскол, киталан, стеарол).

ВОСКОЛ – смесь высокомолекулярных разветвленных спиртов с числом углеродных атомов С₃₂—С₃₆. Используется в качестве структурообразующего компонента в составе восковых композиций и в губных помадах.

КИТАЛАН — композиция, заменяющая спермацет в косметических кремах. Твердый однородный воскообразный продукт.

37. Вуглеводні (застосовування в косметиці). Вищі карбонові кислоти (властивості).

Ассортимент используемых в составе косметических изделий углеводородов не велик, но роль их весьма значительна. Чаще всего эти продукты используются для создания не впитывающейся в кожу жировой пленки, обеспечивающей «скользящий эффект» в массажных и детских кремах, и в качестве структурообразующих компонентов.

ПАРАФИН смесь твердых углеводородов, получаемая при дистилляции пара финовых фракций нефти. В косметических кремах парафин используется как структурообразующий компонент в количестве от 1 до 5%. Парафин вводят также в изделия декоративной косметики и в состав искусственного вазелина, который широко применяется в защитных кремах, кремах для массажа и ряде специальных кремов.

ПАРФЮМЕРНОЕ МАСЛО — смесь жидких углеводородов, получаемая при разгонке нефти. Плохо впитывается кожей, оставляет на поверхности тонкую пленку, которая предотвращает потерю влаги кожей. Поэтому его вводят во многие кремы, обладающие водоудерживающими свойствами.

Высокомолекулярные жирные кислоты относятся к важнейшим видам косметического сырья. Кислоты входят в состав всех видов жиров, которые чаще всего и являются источником их получения. Высокомолекулярные кислоты имеют большое значение как исходные вещества для получения различных эмульгаторов, структурообразующих и других компонентов косметических изделий.

Стеарин – смесь жирных кислот, в основном стеариновой и пальмитиновой – один из основных компонентов косметических кремов. Используется в эмульсионных кремах типа масло/ вода в качестве эмульгирующего и структурообразующего компонента.

38. Ефірні олії (загальні властивості, одержання, хімічний склад, застосування)

39. Поверхнево-активні речовини (класифікація, загальні властивості, взаємодія з епідермісом)

40. Аніоноактивні, катіонні, неіонні, амфотерні поверхнево-активні речовини, солюбілізація й солюбілізатори, емульгатори для системи «вода/масло»

41. Класифікації полімерів. Природні полімери.

42. Класифікації полімерів. Похідні целюлози. Синтетичні полімери.

43. Класифікації полімерів. Елементоорганічні полімери - силікони.

44. Консерванти (властивості, класифікація). Клас спиртів, кислоти та їх похідні, консерванти білкової природи, консерванти вуглеводної природи