Оцінка результатів.

Вираженiсть досліджуваних характеристик оцінюється за графіком (додаток №1): по горизонталі проведемо вісь Х i поставимо точку, яка вiдповiдає цифрі порахованих Х. Якщо Х більше 12, то це тип екстраверта. Екстраверт любить спілкуватися, веселитися, має багато друзів, легковажно ставиться до навчання. Він прагне до збудження, ризикує, діє під впливом моменту, є імпульсивним. Екстраверт любить рiзнi жарти, балакучий, безтурботний, доброзичливо веселий, оптимістичний, має тенденцію до агресії, запальний. Його емоції i почуття строго не контрольовані, тому на екстраверта не завжди можна покластися.

Якщо показник менше 12, то це — інтроверт, спокійний, сором’язливий. Він надає перевагу книжці перед спілкуванням з людьми. Стриманий, віддалений від інших, окрім близьких людей. Планує свої дії заздалегідь, не має довіри до раптових потягів. Серйозно ставиться до прийняття рішень, любить у всьому порядок, контролює свої почуття, рідко робить агресивні вчинки. На інтроверта можна покластися, він цінує етичні норми, хоча за характером дещо песимістичний.

По вертикалі проведемо вісь, на якій відкладемо О. Фактор нейротизму свідчить про емоцiйно-психологiчну стiйкiсть (нестiйкiсть), стабiльнiстъ (нестабiльнiсть) i розглядається у зв’язку з вродженою лабiльнiстю вегетативної нервової системи. Фактор нейротизму являє собою параметр, вiдповiдно до якого усіх iндивiдiв можна розташувати в ряд, на одному полюсі якого знаходиться тип особистості, що характеризується надзвичайною стiйкiстю, зрiлiстю, чудовою адаптованістю, на другому полюсі — надзвичайно знервований, нестійкий, погано адаптований тип.

За графіком учні визначають свій тип темпераменту

Зробіть висновки

Темперамент —

Розрізняють 4 типи темпераменту —

В основі класифiкацiї темпераменту знаходяться властивості нервових процесів:

1 –

2 –

3 –

Мої нервові процеси характеризуються —

У мене переважає ____________________ тип темпераменту

Шкала Айзенка. Е моційно нестійкий

Додаток № 1

Стародавній лікар Гіппократ (460–377 рр. до н. е.) вважав, що оптимальне співвідношення чотирьох «соків тіла» (крові, лімфи, жовчі та «чорної жовчі») визначає здоров’я людини, тоді як порушення їх пропорційного розподілу стає причиною різних захворювань. Виходячи з учення про «соки тіла», Клавдій Гален (129–201 рр. н. е.) розробив першу класифікацію темпераментів, яку виклав у трактаті «De temperamentis» (від лат. temperamentum — узгодженість, устрій). Чотири первинні рідини Гален сприймав відповідно до загальної космологічної теорії, за якою вогонь, земля, повітря й вода є спільною основою всіх речей. З дев’яти визначених і описаних Галеном темпераментів лише чотири пройшли випробування часом, оскільки кожен з них зумовлений переважанням в організмі одного із «соків». На думку Галена, якщо в організмі людини переважає «гаряча» кров «sanguis», то в її поведінці яскраво виявляються риси сангвіністичного темпераменту — енергія, впевненість, рішучість. Якщо ж цю «гарячу» кров охолоджує «надлишковий слиз» (Phlegma), то це призводить до появи флегматичного темпераменту, для якого характерні холоднокровність, спокій, неспішність у діях. Їдка жовч (chole) сприяє утворенню неврівноваженого холеричного темпераменту, а коли в організмі накопичується багато зіпсованої «чорної» жовчі (melan chole), це приводить до формування меланхолічного темпераменту. Аристотель також пов’язував меланхолію з «чорною» жовчю. Майже до середини ХVІІІ ст. більшість дослідників дотримувалися класифікації Галена, вбачаючи анатомо-фізіологічну основу темпераменту в будові та функціях кровоносної системи. Навіть Е. Кречмер, автор книги «Будова тіла й характер», вважав, що встановлені ним чотири основні властивості темпераменту — чутливість до подразників, настрій, темп психічної діяльності, психомоторика, зумовлені хімічним складом крові. Е. Кречмер також установив, що серед хворих на шизофренію переважав астенічний тип будови тіла, а серед хворих на маніакально-депресивний психоз — пікнічний. У наш час реальність різниці між м’язовими й церебральними типами конституції людини вважається встановленою, тобто реальність саме психічних зв’язків не викликає сумніву. Ідея зв’язку темпераменту з певними анатомофізіологічними властивостями нервової системи одержала вагоме експериментальне підтвердження у працях І. П. Павлова, який показав, що темпераменти (або типи нервової системи) зумовлені певним співвідношенням трьох основних типологічних ознак — сили, урівноваженості та рухливості нервових процесів. На думку І. П. Павлова та його послідовників, сила нервових процесів означає здатність нервових клітин адекватно реагувати на дуже сильні подразники; урівноваженість нервових процесів. І. П. Павлов визначив три сильні та один слабкий тип нервової системи, при цьому сильні типи відрізнялися один від одного врівноваженістю та рухливістю нервових процесів.

Додаток № 2

Жвавий тип (сангвінік) має сильний, урівноважений, рухливий тип нервової системи. У людей риси жвавого типу виявляються в енергії та впертості відносно досягнення мети (достатня сила нервових процесів), у самовладанні (достатня врівноваженість нервових процесів) і водночас у значній рухливості нервових процесів, що виявляється в умінні швидко перебудовувати свої звички й уподобання, виходячи з конкретних обставин життя.

Спокійний тип (флегматик) має сильну, врівноважену, проте інертну нервову систему. Люди, які належать до цього типу, відрізняються, передусім, неквапливістю дій. Поряд з енергією та великою працездатністю (достатня сила нервових процесів), самовладанням і вмінням тримати себе в руках (добра врівноваженість нервових процесів) у них спостерігається певний консерватизм поведінки, що свідчить про інертність (малу рухливість) нервових процесів.

Нестримний тип (холерик) має сильну, але неврівноважену нервову систему. Для людей нестримного типу характерна захопленість, з якою вони виконують роботу; вони працюють натхненно, але часто будь-яка дрібниця може звести все нанівець, що свідчить про неврівноваженість нервових процесів із переважанням збудження. Саме через це для характеристики цього типу не використовується поняття рухливості нервових процесів.

Слабкий тип (меланхолік) вирізняється загальною слабкістю нервової системи, для характеристики якої такі властивості, як урівноваженість і рухливість нервових процесів, не застосовуються. Особливістю цього типу є швидкий розвиток позамежного гальмування під дією навіть помірних за силою подразників. У людини риси слабкого типу виявляються насамперед у нерішучості й нездатності наполягати на своєму. Меланхолік легко підкоряється чужій волі, за незвичних обставин впадає в паніку, життя видається йому дуже тяжким, сповненим переборних труднощів (слабкість нервових процесів). Такі люди намагаються ізолювати себе від життя з його хвилюванням, уникають товариства, бояться будь-якої відповідальності.

Тип нервової системи є природженим, і змінити його повністю нікому не під силу. Проте, іще І. П. Павлов довів можливість корекції окремих типологічних властивостей.

Додаток № 3

Попрацюйте з інформацією

ФАКТ 1.

З урахуванням специфіки кожної особистості при формуванні малих груп у колективі можна дотримуватися такого принципу комплиментарностi (кому й з ким легше працювати).

С ангвiнiк Меланхолік

М еланхолік Флегматик

С ангвiнiк Холерик

ФАКТ 2.

Виконавши психодіагностику людини (клієнта) за тестом Айзенка, психолог зможе не тільки надати допомогу в конкретному конфлiктi, але й дати пораду щодо подальшої поведінки iндивiда в конфліктних ситуаціях, запропонувати ефективний спосіб вирішення внутрішнього конфлікту залежно від типу темпераменту.

ФАКТ 3.

Необхідно відзначити, що з віком виховання та посилений самоконтроль особистості згладжують негативні прояви темпераменту, потрібно тільки бажання й активність самої людини

ФАКТ 4.

Досліджуючи спiввiдношення темпераментів партнерів у різних парах, психологи виявили, що в абсолютній бiльшостi благополучні сiмейнi пари вiдрiзнялися протилежними темпераментами, тобто стосунки, обумовлені як „любов”, частіше виникають у протилежних темпераментів, а в дружніх парах переважали пари з однаковим темпераментом. З’ясувалося, що найбільш „універсальними” партнерами є флегматики, тому що їх влаштовує будь-який темперамент, крім власного. 3-5 років спільного життя часто виявляються достатніми для „пом’якшення” характеристик темпераменту одного iз подружжя (звичайно чоловіка).

Гіпотеза компліментарності Р. Вінча про подружню сумiснiсть пар:

З будливий холерик спокійний флегматик

С умний меланхолік життєрадісний сангвiнiк