2. Порядок фінансування промисловості та капіталовкладення

У останні роки найбільше коштів направлялось на капіталовкладення насамперед на соціальний розвиток села, зміцнення матеріально-технічної бази агропромислового комплексу, капітальні вкладення в соціальну сферу, фінансування особливо важливих об’єктів виробничого призначення. Важливим напрямом вкладення бюджетних коштів є конверсія оборонного комплексу і створення нових видів продукції широкого вжитку.

Видатки бюджету на економічну діяльність включають такі форми фінансування:

· капіталовкладення;

· операційні витрати;

· кредити і дотації.

Фінансування капіталовкладень може здійснюватись за двома напрямами:

А) у відомчому розрізі;

Б)у розрізі інвестиційних проектів.

Галузевий підхід полягає в тому, що загальна сума виділених бюджетом капіталовкладень направляється міністерствам і відомствам, які в свою чергу, розподіляють цю суму між підприємствами та організаціями.

Цей підхід є основним в Україні, хоча має недолік-розпорошення коштів.

Фінансування інвестиційних проектів навпаки дозволяє концентрувати ресурси на реалізації основних завдань.

Обсяг капіталовкладень, що фінансуються з бюджету, визначається двома чинниками:

* Можливостями бюджету;

* Наявністю необхідних та ефективних проектів

* Виділення з бюджету фінансування на капіталовкладення на даний час не має ніякої нормативної бази.(тобто планування капіталовкладень йде від досягнутого рівня, а не від потреб).

В основу механізму виділення коштів на капіталовкладення лежать потреби у забезпеченні темпів економічного зростання (приріст ВВП).

Операційні витрати, які являють собою видатки бюджету на утримання виробничої інфраструктури, включають:

Фінансування геолого-розвідувальних робіт;

Фінансування лісового і водного господарства;

Землевпорядкувальні роботи;

Заходи по боротьбі зі шкідниками рослин, хворобами тварин, епідеміями.;

Утримання насіннєвих станцій і племінних господарств.

Основними напрямами підтримки малого підприємництва:

- фінансова підтримка інноваційних проектів;

- запровадження спрощеної системи оподаткування;

- удосконалення підготовки, перепідготовки, підвищення кваліфікації кадрів та суб’єктів малого підприємництва;

- формування інфраструктури підтримки і розвитку малого підприємництва[5, c. 125-126].

3. Особливості фінансування агропромислового комплексу та охорони природи

Щороку українське село відчуває все більшу увагу з боку Уряду. Водночас, з посиленням контролю за фінансово-господарською діяльністю відповідними органами, підприємства агропромислового комплексу отримують належну підтримку держави, спрямовану на створення сприятливих умов для сталого розвитку сільських територій, забезпечення функціонування високоефективного конкурентоспроможного аграрного сектору на внутрішньому і зовнішньому ринках, посилення безпеки харчування і виробництва якісних продуктів, зростання доходів сільського населення, розвиток аграрної науки та освіти.

Із передбачених державним бюджетом на 2007 рік за рахунок загального фонду 3,8 млрд. грн. бюджетних призначень по програмах підтримки розвитку підприємств АПК за станом на 22.06.2007 фактично були виділені асигнування в сумі 1,6 млрд. грн., тобто 42 відсотки від їх річного обсягу.

Із них:

– на виплату дотацій за худобу та птицю та приріст поголів’я корів м’ясного напряму продуктивності – 618,5 млн. грн., у тому числі на погашення кредиторської заборгованості за минулий рік – 284 млн. грн.;

– на виплату дотацій за гектар посівів озимих культур – 495,8 млн. грн.;

– на часткову компенсацію вартості мінеральних добрив – 62,2 млн. грн.;

– на здешевлення кредитів – 174,0 млн. грн.;

– на часткову компенсацію вартості складної сільськогосподарської техніки – 24,7 млн. грн.;

– на здешевлення вартості страхових премій – 7,1 млн.грн.;

– на селекцію в рослинництві – 12,2 млн. грн.;

– на селекцію в тваринництві та птахівництві – 50,7 млн. грн.;

– на фінансову підтримку фермерських господарств – 16,1 млн. гривень.

Загалом було фактично виділено 87 відсотків із передбачених на січень-червень 1,8 млрд. грн. асигнувань по програмах підтримки розвитку підприємств АПК.

Крім того, за рахунок коштів спеціального фонду державного бюджету були фактично спрямовані в регіони асигнування для здійснення видатків на 298,8 млн. грн., у тому числі для:

– часткової компенсації вартості складної сільськогосподарської техніки – 23,9 млн. грн.;

– фінансового лізингу вітчизняної сільськогосподарської техніки – 24,1 млн. грн.;

– закладення і нагляд за молодими садами, виноградниками та ягідниками – 102,6 млн. грн.;

– фінансову підтримку розвитку хмелярства – 4,9 млн. грн.;

– формування державного продовольчого резерву, здійснення заставних закупівель, товарних та фінансових інтервенцій Аграрним фондом – 131,4 млн. гривень.

Аналізуючи використання бюджетних коштів в регіонах слід зазначити, що за станом на 20.06.2007 в цілому рівень використання виділених асигнувань по програмах підтримки складав майже 84 відсотки. При цьому найбільше було використано бюджетних коштів в Черкаській області – 97,8 % від обсягу виділених асигнувань, а найменше – в Закарпатській області – 49,8 відсотка[4, c. 246-248].

Найбільша питома вага залишків невикористаних коштів наявна по таких програмах підтримки, як здешевлення короткострокових та середньострокових кредитів та здешевлення вартості страхових премій (65,9% від виділених асигнувань), здешевлення вартості страхових премій (65,8%), часткова компенсація вартості складної сільськогосподарської техніки (41%), підтримка підприємств в складних кліматичних умовах (39,1%), селекція в рослинництві (17,7 %), бюджетна тваринницька дотація та державна підтримка виробництва продукції рослинництва (7,7%).

В умовах економічної кризи в Україні проблема фінансування природоохоронних заходів набуває особливої гостроти, оскільки під час реформування фінансової системи та її адаптації до ринкових умов були втрачені попередні джерела видатків на природоохоронні потреби.

Враховуючи реальне скорочення бюджетного фінансування заходів по забезпеченню екологічної рівноваги, в 1992 році відповідно до Закону України 'Про охорону навколишнього природного середовища' була створена система фондів охорони навколишнього природного середовища на державному та місцевому рівнях.

Зазначені фонди формуються за рахунок:

збору за забруднення навколишнього природного середовища (за викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря, скиди забруднюючих речовин у водні об'єкти та розміщення відходів у навколишньому природному середовищі);

частини грошових стягнень за порушення норм і правил охорони навколишнього природного середовища та шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища в результаті господарської та іншої діяльності, згідно з чинним законодавством;

цільових та інших добровільних внесків підприємств, установ, організацій та громадян.

Механізм плати за забруднення навколишнього природного середовища, впроваджений постановою Кабінету Міністрів України від 13.01.1992 № 18, став одним з перших еколого-економічних інструментів природоохоронної діяльності, направлених на запобігання виснаження природних ресурсів, скорочення викидів, скидів забруднюючих речовин та розміщення відходів, припинення безоплатного використання навколишнього середовища як приймальника забруднюючих речовин.

З метою спрощення системи платежів за забруднення Мінекоресурсів, за погодженням з іншими зацікавленими органами центральної виконавчої влади, розробило нову редакцію Порядку встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища і стягнення цього збору, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 1 березня 1999 року № 303 (із змінами, внесеними постановами Кабінету Міністрів України від 27.10.1999 № 1984 та від 11.08.2000 №1261).

На виконання цієї постанови Мінекоресурсів спільно з ДПА було розроблено та наказом від 19.07.99 № 162/379 затверджено Інструкцію про порядок обчислення та сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища, зареєстровану в Мін'юсті від 9.08 1999 за № 44/3837 (із змінами, внесеними наказом спільним наказом Мінекоресурсів та ДПА від 28.02.2001 №75/76, зареєстрованим в Мін'юсті 19.03.2001 за № 245/5436)[7, c. 159-162]. Важливим інструментом цільового фінансування природоохоронних заходів загальнодержавного та регіонального значення, в тому числі заходів щодо зниження впливу забруднення навколишнього природного середовища на здоров'я населення, оперативного реагування на ускладнення екологічної ситуації в різних регіонах України є Державний фонд охорони навколишнього природного середовища (з 1998 року в складі Державного бюджету України). Кошти Державного фонду використовуються для фінансування витрат, передбачених Положенням про Державний фонд охорони навколишнього природного середовища, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 7.05.1998 р. № 634 та відповідно до Переліку видів діяльності, що належать до природоохоронних заходів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.09.1996 № 1147.

Фінансування природоохоронних заходів здійснюється за Порядком планування та фінансування природоохоронних заходів з Державного фонду охорони навколишнього природного середовища, затвердженим наказом Мінекобезпеки від 29.10.99 № 252, зареєстрованого в Мін'юсті 09.02.2000 за № 78/4299[3, c. 312-315].