Тема 11. Керівництво в організації План
1. Поняття та загальна характеристика керівництва.
2. Форми влади.
3. Теорії лідерства.
4. Стилі керівництва.
1. Поняття та загальна характеристика керівництва
Центральною фігурою в системі менеджменту будь-якої організації є менеджер-керівник, який керує власне організацією (підприємством), якимсь конкретним видом діяльності, функцією, підрозділом, службою, групою людей тощо. Американські дослідники Роберт Блейк та Джейн Моутон підкреслюють, що сильне та ефективне керівництво сприяє створенню атмосфери участі та колективної підтримки цілей діяльності організації, в якій її члени отримують стимул в усуненні перепон і досягненні максимальних результатів. Отже, основою ефективного керівництва є вміло побудовані взаємини з підлеглими.
Блейк та Моутон показали, що для забезпечення ефективного керівництва треба враховувати такі шість елементів:
1) ініціативність;
2) інформованість;
3) захист своєї думки;
4) прийняття рішень;
5) розв’язання конфліктних ситуацій;
6) критичний аналіз.
Жодний з розглянутих елементів не може компенсувати відсутність або надлишок будь-якого іншого.
Відомий український економіст Валерій Терещенко підкреслював, що завдання керівника — диригувати, підібрати хороший персонал, розробити організаційну структуру підприємства, вибрати загальний напрям його діяльності, координувати всю роботу, боротися з непродуктивними витратами часу. Слід виділити ще одне з найважливіших завдань — вчитись інтенсивно працювати, поліпшувати якість роботи.
Керівник в організації — це людина, яка одночасно є лідером і управляє своїми підлеглими. Його мета — впливати на інших людей таким чином, щоб останні виконували роботу, доручену організації, відповідно до її місії та цілей. В основі керівництва лежать такі категорії менеджменту, як лідерство, вплив і влада.
Лідерство — це здатність впливати на окремі особи та групи працівників з метою зосередження їх зусиль на досягненні цілей організації.
Вплив — це будь-яка поведінка одного індивіда, яка вносить зміни у поведінку, стосунки, відчуття тощо іншого індивіда.
Влада — це можливість вливати на поведінку інших людей. Менеджер повинен розуміти, що кількість влади визначається не рівнем його формальних повноважень, а ступенем залежності підлеглих від нього. Тобто рівень впливу наділеної владою особи А на особу Б дорівнює ступеню залежності особи Б від особи А.
Керівник має владу над підлеглими тому, що останні залежать від нього в питаннях зарплати, видачі завдань, просування по службі, задоволення соціальних потреб, видачі матеріальної допомоги і т. ін. У багатьох випадках підлеглі отримують владу над керівником, оскільки останній залежить від них в питаннях інформації, неформальних контактів з людьми, конкретних знань, професійних можливостей тощо.
Менеджеру слід пам’ятати про те, що керівництво здійснюється за допомогою функцій і методів менеджменту, комунікацій тощо шляхом прийняття управлінських рішень.
2. Форми влади
Отже, щоб керувати, треба впливати, а щоб впливати — треба мати основу влади. Влада базується на зверненні до активних потреб людини (згідно з Маслоу, це фізіологічні потреби, потреби в захисті, соціальні потреби, потреби у повазі та самовираженні; з позицій Туган-Барановського — фізіологічні, статеві, симптоматичні інстинкти та потреби, альтруїстичні, потреби практичного характеру).
На рівні держави слід виділити три форми влади:
законодавчу;
виконавчу;
судову.
Їхня незалежність і роль визначають статус держави та ступінь забезпечення потреб її громадян.
Американський менеджмент (дослідження Френча та Рейнена) виділяє форми влади, які може застосовувати будь-який керівник (менеджер):
владу, яка базується на засадах примусу (виконавець вірить в те, що влада може заважати задоволенню певної потреби або зробити інші неприємності);
владу, яка базується на засадах винагороди;
експертну владу (виконавець вірить, що влада володіє спеціальними знаннями, які зможуть задовольнити певні потреби);
еталонну владу (влада власного прикладу того керівника, що впливає);
законну (традиційну) владу (виконавець вірить в те, що керівник має право віддавати накази, а його обов’язок —виконувати їх).
Влада, яка базується на засадах примусу, — це вплив через страх. Наприклад, страх втратити роботу, любов, повагу, захищеність.
Недоліками впливу через страх є:
великі витрати на управління;
відсутність довіри до керівництва;
поява бажання у підлеглих працівників обманювати організацію);
виникнення незадоволеності роботою;
поява гальмівних процесів у розвитку здібностей людини.
Влада, в основі якої лежать винагороди, використовує бажання підлеглих отримати винагороду в обмін на виконану дію (роботу), певну поведінку тощо. Винагорода повинна бути досить цінною. При цьому менеджер повинен розуміти, що в кожної людини — своє сприйняття і розуміння цінностей (згідно з теорією очікувань). Посилення влади дуже часто досягається шляхом особистих послуг.
До недоліків можна віднести:
обмеження розмірів винагород;
обмеження законодавчими актами, положеннями, політикою фірми;
те, що не завжди можна встановити ставлення працівника до винагороди.
Законна влада базується на традиціях, які здатні задовольнити потребу виконавця в захищеності і приналежності. Вплив за допомогою традицій можливий тоді, коли зовнішні щодо організації норми культури сприяють розумінню того, що підпорядкування керівникам є бажаною поведінкою.
Функціонування організації повністю залежить від здатності підлеглих за традицією визнавати авторитет законної влади. Традиції на відміну від страху спрямовані на задоволення потреб (а це вже винагорода). Виконавець при цьому реагує не на людину (керівника), а на відповідну посаду. Це забезпечує стабільність організації (вона не залежить від якоїсь однієї особи), швидкість та передбачуваність впливу.
Менеджер повинен пам’ятати про те, що коли в групі працівників з’являється експерт, то група найшвидше буде сприймати рекомендації цієї людини, тобто підлеглий-експерт перетворюється у неформального керівника. В організації підлеглі можуть мати більш високі знання з певної проблеми, що може зробити їх «експертами» і посилити вплив на управлінські рішення. Але з цього менеджеру не слід робити трагедії. Адже керівник вивільнює свій час на розв’язання інших проблем. Відмова керівника від порад експерта-підлеглого говорить про те, що він більше турбується про власну захищеність, ніж про інтереси організації.
Отже, недоліками експертної влади є те, що:
розумна віра менш стійка, ніж вплив харизматичної особистості;
у підлеглого може виявитися більше влади, ніж у керівника, а це може призвести до конфліктної ситуації.