Особистісна характеристика

Геґель був дуже незвичайною людиною. Важко підбираючи слова при розмові на повсякденні теми, він цікаво розмірковував про складні речі. Міркуючи, він міг годинами стояти на місці, не звертаючи уваги на те, що відбувається. У неуважності він міг не помітити черевиків, що залишилися в багнюці й продовжувати прогулянку босоніж. При цьому він був «душею компанії» і любив жіноче товариство. Міщанська скнарість поєднувалась в ньому із широтою душі, обережність з авантюризмом. Лекції Геґеля збирали до двох сотень студентів. Професорів, про яких переказували безліч анекдотів, знали тоді краще за акторів. Хоча Геґель і читав лекції майже без папірця, слухати його все одно було важко. Більшість ходили не слухати філософа, а подивитися на нього. Дехто зі студентів відверто зізнавався професорові, що не розуміє, про що він говорить. Той у відповідь тільки саркастично посміхався, а одному з таких слухачів порадив поглибити знання географії, мов і математики — настільки вважав своє вчення всеохоплюючим.

Однак ніде він не буде «пошанований» так, як у Радянському Союзі. Мало не всі його твори були дозволені до друку і вивчалися в університетах СРСР. Однак Геґель потрапив під гостре перо Карла Маркса. Той побачив у його творах «кінець німецької класичної філософії», а Володимир Ленін, читаючи у Геґеля пояснення Бога, на полях книжки напише: «Бога жалко! Сволочь идеалистическая!»^[1]. Приблизно такі самі коментарі звучатимуть у радянських вузах впродовж сімдесяти років. Доповнюватиме їх зауваження К. Маркса: «[Геґель] — хороший засіб для отримання головного болю»^[2].

Німецькі дослідники вважають Г. Гегеля, як і Арістотеля та Х. Аквінського, творцем великої філософської системи. Арістотель започаткував метафізику – вчення про перші божественні основи буття, Х. Аквінський їх усебічно розгорнув на філософських підставах, Г. Гегель же, вважається, розбудував теологію історії.

Дійсно, Г. Гегель у своїй філософії релігії заявляв, що зміст християнської релігії збігається зі змістом істинної філософії.

У цілому ж Г. Гегель підняв процес філософування на новий рівень, заклавши основи діалектичного сприйняття світу. Його філософія, разом з філософськими роздумами інших німецьких класиків-ідеалістів, спричинила формування німецької матеріалістичної філософії.

ВРАЖЕННЯ І ХАРАКТЕРИСТИКА:

В історії філософії виділяють «Велику логіку» та «Малу логіку» Гегеля Г.В.Ф.

Логічна наука отримала в цих працях настільки капітальне дослідження, Маркс у післямові до другого видання першого тому «Капіталу» з повним обґрунтуванням вказував, що «...именно Гегель первый дал всеобъемлющее и сознательное изображение ее (диалектики) всеобщих форм движения», тобто логічних категорій, оскільки «всеобщие формы движения» об’єктивного матеріального світу у Маркса чи абсолютної ідеї у Гегеля знаходять своє відображення саме в логічних категоріях.

«ВЕЛИКА ЛОГІКА»

Прийнято розуміти:

Науку логіки (Wissenschaft der Logik) як роботу Гегеля, яка є підставою вибудовуваної ним філософської системи та являє собою виклад необхідного руху мислення в чистих категоріях думки (абсолютна ідея).