22. Віршування як розгалуження літ-рознавства. Поняття «ритм», «вірш», «метр».

Віршування 1) мистецтво виражати свої думки у віршованій формі; 2) система організації поетичного мовлення, в основі якої міститься закономірне повторення певних мовних елементів, що скл. на підставі культурно-історичної традиції певної національної мови. Система В. — це сукупність норм та принципів версифікаційної майстерності, розбудовується на підставі певного ритмічного критерію.

"Ритм" - фактичне розташування наголошених та ненаголошених складів у конкретному віршовому розмірі силабо-тонічної системи, динаміку акцентної ритмоінтонації у тонічній системі та верлібрі.

 ритм може формуватися і за рахунок довгих та коротких складів, і за рахунок їх кількості, і за рахунок принципу наголошеності та ненаголошеності, і за рахунок наголосів у вірші. За всіх випадків віршовий ритм постає співвіднесенням віршів як співмірних відрізків, виникає завдяки динамічному їх сполученню. ритм притаманний і прозі, як і взагалі людському мовленню, пов'язаному із ритмічною основою — вдиханням та видиханням, а відтак — з паузами, котрі почленовують мовний потік на окремі одиниці, що включає в себе один ударний момент та один або кілька неударних

Вірш 1) елемент ритмічного мовлення у літ-рному творі, основна одиниця віршованого ритму.

2) система поетичного мовлення, що має іманентні закономірності внутрішньої ритмічної організації та структури, де особлива роль належить ритмічним  акцентам, альтернанси, анакрузи, віршові розміри, клавзули, рими, строфи тощо.

3) ліричний або ліро-епічний твір, організований за версифікаційними законами певного літературно-історичного періоду. Як особлива система вірш постав в античні часи, відокремившись від музики і танцю.

23. Рими та її різновиди. Ф-ції рими.

Рима —це співзвучність закінчень слів у віршових рядках, яка охоплює останній наголошений голосний і наступні за ним звуки. Закінчення віршового рядка, починаючи з останнього наголошеного складу, називаєтья клаузулою.

Ф-ції рими: 1) підсилює зміст, ідейне й емоційне звучання вірша, бо слова, включені в риму, самим своїм місцем у рядку привертають до себе особливу увагу читача; 2) ств. багатий звуковий повтор, який посилює музикальність віршованої мови; 3) є важливим елементом ритму у віршах, оскільки чітко підкреслює завершеність кожного віршового рядка, що є одиницею ритму; 4) має велике композиційне значення, бо за допомогою рим віршові рядки об’єднуються у строфи. Рими класифікуються: 1. За місцем ритмічного акцену (наголосу) в суголосних словах на: окситонні (чоловічі); парокситонні (жіночі); дидактичні; гіпердактилічні.

Окситонною - рима, в якій наголос на останньому складі; ця рима має сильне звучання. Парокситонною - рима, в якій наголос на передостанньом складі. Жіноча рима надає закінченню рядків м’якого звучання. Дактилічною - рима, в якій наголос падає на 3 від кінця склад. Дактилічна рима надає віршеві ще повільнішого характеру, ще в більшій мірі відчувається співучість вірша Гіпердактилічною -рима, в якій наголос падає на 4 або 5 від кінця склад. До цієї рими вдаються тільки тоді, коли треба надати віршеві особливої повільності.

рими поділяються ще на ряд видів: а) за повнотою суголось: точною -рима, коли збігаються усі звуки після останнього наголошеного звука в римованих словах. Неточною- рима, в якій римовані звуки фонетично не збігаються, а тільки подібні приголосні, а навіть інші голосні, від наголошеного голосного звука. Коли ж співзвучними є тільки склади, на які падає наголос, або тільки голосні в цих складах, то така неточна рима-асонанс. коли співзвучними є тільки приголосні звуки при розбіжності наголошених складів, то –консонанс.   б) Залежно від числа складів, що повністю збігаються, розрізняють рими:багаті — збігаються звуки не тільки клаузули, а такожі ті, що перед нею.бідною - чоловіча рима з відкритим складом, у якій збігаються лише кінцеві голосні. в) залежно від кількості слів, що римуються, розрізняють рими:прості — це такі рими, які скл. з двох слів.складні —рими, які виникають із взаємодії двох-трьох слів.омонімічні —рими, в яких римуються омоніми.

 г) залежно від місця у рядку рими бувають:прикінцеві — римуються останні слова рядка.внутрішні — римуються будь-які слова в рядку. 24. Силабічна й тонічна системи віршування. Визначні чинники.

Силабічне віршування — система віршування, в основу якої покладена рівна кількість складів при невпорядкованому вільному розташуванні наголошених та ненаголошених. С в. характеризується парним римуванням, переважно паракситонним, метричною константою, тобто коли наголос припадає на клаузулу та на відповідний склад перед цезурою, котра ділить, віршовий рядок на дві рівновеликі частини.С. в. притаманне поезії, що базується на мові з постійним наголосом у словах на останньому чи передостанньому складі. В їх межах він не має смислорозрізнювального значення, його переміщення відбувається у вигляді одного і того ж розміру.

Тонічна система віршування — система віршування, яка ґрунтується на сумірності наголосів у віршорядках, а також на їх варіативній рівномірності — впорядкованій і невпорядкованій. Кількість наголосів визначає розмір віршорядка. Ненаголошені та напівнаголошені слова виконують лише допоміжну й варіативну роль у витворенні тонічного розміру. А в пісенній, фольклорній тонші додаються ще й суто музичні наголоси.

25. Сила́бо-тоні́чне віршува́ння  — система віршування, в основу якої покладено принцип вирівнювання наголошених та ненаголошених складів, їх чергування, кількість та місце розташування ритмічних акцентів у віршовому рядку.

Скл.воно з двоскладової (хорей — з наголосом на першому складі; ямб — на другому складі) та трискладової стоп (дактиль — з наголосом на першому складі, амфібрахій — на другому, анапест — на третьому складі); відповідно так називаються і віршові розміри.

Характерна риса силабо-тонічного вірша — ритмоінтонаційна інерція завдяки схемі розподілу наголошених та ненаголошених складів, що дає можливість відповідно систематизувати ритмічний рух поетичного мовлення. Велике значення для ритмічного урізноманітнення такого вірша має також наявність пиріхіїв( заміна стопи ямба чи хорея стопою з двох ненаголошених складів) або поява надсхемних наголосів.