- •Розділ 1. Характеристика асортиментного ряду моделей жіночих суконь
- •1.1. Характеристика асортиментного ряду моделей жіночих суконь
- •Формування матриці морфологічних ознак жіночої сукні
- •1.2. Обґрунтування вибору матеріалів для асортиментного ряду моделей
- •Характеристика швейних ниток
- •1.3. Визначення модельних відмінностей асортиментного ряду
- •1.4. Розрахунок кількості деталей крою та аналіз однорідності моделей
- •Аналіз конструктивних ознак моделей
- •Визначення складності обробки і моделей
- •3.1. Попередній розрахунок швейного цеху по виготовленню жіночих суконь
- •Зведені дані групових операцій по виготовленню молодіжної жіночої сукні
- •Розрахунок робітників по секціям та по вузлам
- •Розрахунок к-ті обладнання
- •3.2. Характеристика обладнання і пристроїв малої механізації у швейному цеху
- •3.3. Організація, планування та розміщення робочих місць у цеху
- •Висновки
- •Список використаної літератури
3.3. Організація, планування та розміщення робочих місць у цеху
Будь-яка форма виробництва складається з трьох основних взаємодіючих складових: засобів праці, предметів праці, працівників. Об’єм і характер праці між вказаними елементами, ефективність їх використання обумовлюють форму організації виробництва. Для швейного виробництва характерні дві основні форми організації – не потокова і потокова.
Не потокова форма характеризується малим об’ємом виробництва, нестабільністю предметів праці, універсальністю працівників і застосованих засобів праці. Така організація праці застосовується при індивідуальному виробництві одягу.
Потокове виробництво характеризується наступними факторами: неперервністю і ритмічністю виготовлення виробів, яке ґрунтується на розділі процесу на операції, рівні чи кратні за часом; закріплення кожної операції за робочим місцем з необхідним обладнанням і розташування їх у відповідності до технологічної послідовності обробки виробу; безперервній передачі оброблюваних виробів від операції до операції.
Потоком називається така форма організації виробничих процесів, при якій всі операції на робочих місцях виконуються у відповідній, раніше встановленій, технологічній послідовності із заданою кількістю працівників і обладнання.
Тип потоку – це комплексна характеристика, яка визначається організаційною структурою, характером переміщання напівфабрикатів, використовуваними транспортними засобами, способом запуску.
У цехах швейних підприємств застосовують потоки, які залежно від виду виробу, його розміру, ваги, об’єму випуску відрізняються ритмом, засобом передачі напівфабрикатів між працюючими, розташуванням робочих місць на ділянці цеху, розмірами транспортних засобів.
У швейних цехах застосовують потоки наступних типів: групові, агрегатні, їх поєднання – агрегатно-групові (АГП), конвеєрні ритмічні, конвеєрні з вільним ритмом.
Агрегатно-групові потоки використовують при виготовлення виробів будь-якого асортименту. В даному випадку обробка вузлів і деталей виконується одночасно і паралельно у часі. Для організації роботи агрегатно-групових потоків необхідно:
Велика масивність потоку, вузька спеціалізація робочих місць, максимальне використання потужностей обладнання.
Технологічна однорідність моделей.
Розділенні усього потоку на групки з більш вузькими спеціалізаціями.
Однотипність методів обробки за моделями і однаковість режимів роботи обладнання.
Максимальне зосередження операцій у заготівельній секції з метою максимальної продуктивності у монтажній секції.
Пачковий послідовно-асортиментний запуск моделей.
Використання без провідних транспортних засобів.
Агрегатно-групові потоки одна з найбільш прогресивних форм потоку, яка дозволяє: досягти мінімальної трудоємності виготовлення виробів за рахунок допоміжних прийомів при обробці деталей пачками, спеціалізація робочих місць і максимальне використання обладнання, раціональна організація раці і раціональне розміщення робочих місць в потоці, забезпечують мінімальний шлях крою в потоці і мінімальні затрати часу на монтажно-переміщувальні прийоми; краще використовувати робочий час і продуктивність праці; підвищувати якість обробки за рахунок вузької спеціалізації і правильної організації робочих місць.
Організація робочих місць. Типи і розміри робочих місць вибирають в залежності від виду виробів, які виготовляють і наявності транспортних засобів. Правильна організація надає більш комфортні умови для праці і сприяє зменшенню затрат часу на ручні переміщуючи дії.
Зазвичай швейне робоче місце складається зі швейної машини, стільця та візка чи допоміжної площини для зберігання чи передачі напівфабрикатів. Доцільно використовувати швейні машини необхідні для обробки саме таких виробів на яких спеціалізується дане підприємство, також добре використовувати стільці зі спинками і висота яких регулюється. Необхідно намагатися розташувати найбільш зручно і компактно працівників, які виконують один вузол виробу.
Раціонально
організувати робоче місце можна також
з допомогою додаткових площин (рис.3.3.1),
які використовуються в якості між
стольних, стелажів і дозволяють зменшити
розміри кришки стола до 420-710 мм.
Рис.3.3.1 Робоче місце з додатковою площиною для напівфабрикатів.
Використання зажимів для пачок деталей виключає можливість переміщення деталей по столу, зажими можуть монтуватися на кришці столу за допомогою заживного пристрою або на пересувній площині. Раціональній організації сприяє також конструкція станини швейної машини – двоопорна чи консольна. Також використовують станини з вмонтованими домкратними пристроями для регулювання висоти робочого столу.
Завданням швейного цеху є безпосереднє виготовлення розроблених експериментальним цехом моделей. У цеху у відповідності до раніше розробленої документації, деталі крою подаються на робочі місця. Кожне робоче місце оснащене необхідним обладнанням і інструментом для виконання певних операцій (універсальні машини чи напівавтомати).
Процес виготовлення виробу складається з обробки окремих деталей і вузлів, а також їх з’єднання. Цех використовує агрегатно-групове поточне виробництво, яке характеризується неперервністю і ритмічністю виготовлення виробів, на основі розділення технологічного процесу на операції рівні за часом, а також закріплення кожної операції за робочим місцем з необхідним обладнанням, передачею оброблюваних виробів від одного робітника до іншого.
У процесі виготовлення одягу виконують також волого-теплові роботи, для цього у цеху розташовані прасувальні столи у швейних групах і окремо для заключної волого-теплової обробки. Велике значення при виконанні прасувальних робіт має регулювання режимів обробки – температури і тиску прасувальної поверхні, тривалості дії на виріб, кількість вологи (пари чи води) для зволоження.
Напівфабрикати і готову продукцію супроводжує відповідний документ – маршрутний лист. Облік виготовленої продукції в потоці здійснюється двома способами: індивідуальним і при здачі готової продукції в склад. Вироби перевіряє контролер відділу технічного контролю (ВТК), при такому контролі здійснюється 100% перевірка якості. У процесі виробництва кожен працівник перед виконанням своєї операції повинен перевірити виконання попередньої. Дефекти в залежності від їх характеру усуває або працюючий, який його допустив або спеціально призначений працівник. Готову продукцію перевіряє контролер цеху і відправляє її до цеху готової продукції.
РОЗДІЛ 4. ОХОРОНА ПРАЦІ, ВИМОГИ САНІТАРІЇ ТА ГІГІЄНИ НА ВИРОБНИЦТВІ
Правила з техніки безпеки. Електробезпека на підприємстві.
На будь-якому швейному підприємстві мається велика кількість електрообладнання, вимірювальної техніки і автоматики. Дія електричного струму на людину може мати серйозні наслідки. Найбільш поширені причини ураження людей електричним струмом наступні:
Несправність електрообладнання, дротів, пускових механізмів.
Відсутність чи невідповідний стан захисних приладів.
Застосування несправних переносних ламп.
Випадки ураження людини електричним струмом можливе лише при замкненні електричного ланцюга через тіло людини. Ураження електричним струмом можуть бути внутрішні і зовнішні. Найбільшу небезпеку представляють внутрішні ураження або електричний удар, при якому в першу чергу уражується центральна нервова система, порушується дихання, кровообіг, можливі навіть смертні випадки. Основною дією по попередженню електротравматизму є:
подвійна ізоляція;
блокування апаратів і огородження для попередження доступу до їх частин;
застосування попереджуючої сигналізації;
найголовнішим і основним захистом людини від можливого ураження струмом є відповідний рівень експлуатації електроустановок підприємства.
Спасіння життя людини яка потрапила під дію електричного струму проводиться в два етапи: звільнення потерпілого від взаємодії зі струмом і надання йому першої допомоги. Звільнити потерпілого від дії струму необхідно вимкнувши відповідну частину електропристрою або перерізати дроти, відтягти потерпілого. Для відведення потерпілого використовують суху дерев’яну палицю. Після звільнення потерпілого від дії струму, необхідно надати йому допомогу, викликати лікаря чи доставити в лікарню. Коли потерпілий прийде до тями, його необхідно напоїти теплим чаєм, зігріти, дати 15-20 крапель валеріани. В усіх випадках ураження електричним струмом незалежно від стану потерпілого, виклик лікаря є обов’язковим.
Пожежна безпека на підприємстві.
Пожежею вважається неконтрольоване горіння поза спеціального місця, яке приносить матеріальні збитки. Боротьба з пожежами ведеться в трьох напрямках: попередження виникнення пожеж, обмеження шляхів поширення вогню, ліквідація виникаючих пожеж.
Профілактичні пожежні заходи включають в себе видалення можливих причин пожеж: проектування технологічних процесів з урахуванням потреб пожежної безпеки по забезпеченню швидкої евакуації людей і успішної роботи з гасіння пожежі, створення протипожежної дисципліни.
Основними причинами пожеж є:
Необережне поводження з вогнем.
Незадовільний стан електротехнічних приладів.
Недотримання правил експлуатації приладів.
Несправність виробничого обладнання.
Порушення технологічного процесу.
До завдань протипожежної профілактики входить:
Повноцінне постачання засобами гасіння пожеж (вогнегасники, лопати, відра з піском).
Звільнення коридорів, сходів від захламлення.
Оперативне відчинення дверей – пожежних виходів, наявність планів евакуації людей.
Справність пожежних кранів.
В разі виникнення пожежі необхідно зупинити всі машини і пристрої, вимкнути приточно-витяжну вентиляцію, припинити подачу електроенергії, про виникнення пожежі повідомити по телефону 01. Застосувати всі міри недопущення розповсюдження пожежі до прибуття пожежної команди, вивести людей з приміщення згідно плану евакуації.
Санітарно-гігієнічні вимоги та правила особистої та виробничої гігієни.
У приміщеннях підприємства необхідно дотримуватись всіх правил внутрішнього розпорядку. Приходити на роботу за 5-15хв до початку роботи і підготувати робоче місце і обладнання до роботи (перевірити справність обладнання, змазати, почистити машину, розігріти праску). Підходити до робочих місць слід тільки через встановлені проходи. В процесі роботи слід тримати робоче місце в чистоті. По закінченню роботи необхідно прибрати робоче місце, вимкнути всі прилади. Про всі випадки порушення правил внутрішнього розпорядку і техніки безпеки слід доводити до відома майстра бригади чи завідуючого підприємством.
Від правильної організації робочого місця залежить якість роботи та продуктивність праці. Вимогами до робочого місця є:
Розміщення обладнання, інструментів у зоні досяжності рук.
Вільний доступ до робочого місця.
Для створення оптимальної робочої пози, необхідно суворо дотримуватись відповідності висоти стільця і столу.
Для зниження м’язової напруги деталі крою слід розташовувати у зонах оптимальної досяжності.
Дотримуватись регіонального режиму праці та відпочинку.
Робітниця має сидіти прямо, так щоб її корпус був віддалений від краю столу на 10-15см.
Відстань від очей до обробляємої деталі повинна бути 30 см.
Безпечні умови праці при виконанні ручних робіт.
Одягнути спеціальний одяг і підібрати волосся.
Постійно стежити за справжністю інструментів і бути дуже уважним.
Проходи між робочими місцями повинні бути обов’язково вільними.
Заборонено залишати на підлозі зламані котушки, бабіни , голки.
Обережно користуватися ножицями, не кидати їх, не залишати розкритими, передаючи їх один-одному тримати за леза.
Ручні голки зберігати у подушечці, при поломці завернути у клаптик тканини та викинути у корзину для сміття.
По закінченню роботи робочий інструмент скласти у коробку, а робоче місце прибрати від бруду та пилу.
Техніка безпеки при виконанні машинних робіт.
Одягнути спеціальний одяг і підібрати волосся.
Обов’язково перевірити заземлення машини, а також кріплення, справність огороджень і пристосувань.
Перевірити справність голки, правильність її установки, закріплення голкової і відповідність номеру голки до ниток і тканини.
Перевірити наявність на педалях машини діелектричних гумових килимків.
Після змазки машину протерти і перевірити на холостому ході.
Під час роботи необхідно тримати руки у правильному положенні.
У процесі роботи машини, не робити її чистку і змазку.
У товстих місцях обережно прошивати, призупинивши машину.
Після закінчення роботи за машиною її необхідно вимкнути, поставити на холостий хід.
Почистити машину від пилу та бруду.
Техніка безпеки при виконанні волого-теплових робіт.
Перед початком роботи необхідно одягти робочий одяг.
Біля робочих прасувальних місць повинні бути гумові діелектричні килимки.
Необхідно перевірити заземлення прасувальних місць.
Обов’язково перед початком роботи перевірити ізоляцію електричного шнура, справність штапельної розетки, вилки, кріплення прасувальної підставки.
Необхідно перевірити температуру нагріву праски.
Необхідно слідкувати, щоб праска не перегрівалася і шнур не торкався праски.
Під час роботи на пресі не можна відкривати панелі і виконувати ремонтні роботи.
Забороняється розташовувати руки між подушками до повного їх розкриття чи закриття.
При несправності преса чи праски необхідно повідомити механіка.
У процесі обідньої перерви і по закінченню роботи необхідно вимикати праску і прес.
У кінці роботи праску вимкнути і прибрати робоче місце.
По закінченню роботи з пресом необхідно зробити вологе прибирання та провітрювання приміщення.
Отже, дотримання правил з охорони праці та техніки безпеки, виконання санітарно-гігієнічних вимог забезпечує безпечний процес роботи підприємства і зменшує дію шкідливих факторів на працівників. Як наслідок зменшується ризик виробничого травматизму та професійних захворювань.
