2.3.1. Культурні концепти як засіб квантування культурно-семантичного континууму

Перш ніж розпочати аналіз культурне зумовлених концептів, зупинимося на характеристиці самого терміна концепт, а також на значенні пов'язаного з ним термінологічного словосполучення концеп­туальний аналіз. На жаль, у лінгвістичних працях когнітологічної спрямованості ці терміни тлумачаться по-різному. За свідченням P.M. Фрумкіної, повноправне використання терміна концепт у російських текстах починається з 80-х років XX століття завдяки перекладам англомовних авторів, у працях яких він вживається у значенні "загальне поняття" [Фрумкина 1995, с 88—89]. Пізніше, у працях Г. Вежбицької, значення цього слова починає здебільшого стосуватися людини, інтер-та інтрапсихічних процесів, а також позначування і комунікації. Таким чином, на сучасному етапі розвитку лінгвістики можна виділити два основних підходи щодо тлумачення терміна концепт: 1) концепт як загальне поняття (традиційне розуміння); 2) концепт як комплекс культурно детермінованих уявлень про предмет (нове осмислення терміна в межах лінгво-філософської наукової парадигми). Г. Вежбицька розуміє концепт як "об'єкт зі світу "Ідеальне", що має ім'я і відбиває певні культурно зумовлені уявлення людини про світ "Дійсність" [Цит. за Фрумкина 1995, с 90]. У "Словнику російської культури" Ю.С. Степанова знаходимо таке визначення концепту: "згусток культури у свідомості людини: те, у вигляді чого культура входить до ментального світу людини

88

89

Етнічні особливості мовних картин світу

Вираження національно-специфічного на тлі універсального...

..., і те, за посередництвом чого людина — звичайна, пересічна людина — сама входить до культури, а в деяких випадках і впливає на неї" [Степанов 1997, с. 40]. У плані-проспекті "Мова в культурі народу", підготовленому Інститутом мовознавства ім. О.О. Потебні HAH України, концепт визначається в термінах когнітивної структури, яка стоїть за мовним значенням і відбиває певні культурно зумовлені уявлення людини про світ [Єрмоленко, Харитонова, Ткаченко, Яворська, Ткаченко, Шамота 1998, с. 4]. Як бачимо, термін концепт у новому "культурному" значенні пов'язаний з певними ідеальними ментальними утвореннями, що потребують з огляду на специфіку своєї онтології нетрадиційних методів вивчення.

Неоднозначність терміна концепт породжує і амбівалентність термінологічного сполучення концептуальний аналіз, яке, на думку С.Є. Нікітіної, може означати як аналіз загального поняття, так і спосіб дослідження за допомогою концептів [Никитина 1991, с. 117]. Концеп­туальний аналіз у першому значенні зустрічаємо в працях М. Мамар-дашвілі, Н.Д. Арутюнової, Ю.С. Степанова; концептуальний аналіз як метод вивчення абстрактних номенів (нереферентних культурно детермінованих імен) отримав обґрунтування і розвиток у працях Г. Вежбицької, Є. Бартмінського та їхніх послідовників. У фокус уваги вчених, що практикують концептуальний аналіз як засіб дослідження культурно детермінованих понять, потрапляють деякі уявлення, які сформувалися у певній культурі щодо тієї чи іншої нематеріальної сутності¹. Експлікатурами цих уявлень виступають не властивості самої реалії (яка у випадку абстрактних імен зовсім позбавлена матеріальної природи), а найпоширеніші контексти функціонування слова, що спостерігаємо в дослідженнях Є. Бартмінського і С Небжеговської — представників польської школи етнолінгвістики [Бартминский, Небже-говская 1997, ч. 1, с.4]. Що стосується голови цієї школи, Г. Вежбицької, концептуальний аналіз у її виконанні — це передусім дослідницька інтроспекція у поєднанні з осмисленням даних культурно-антропо­логічного характеру [Вежбицкая 1996; 1991].

Концептуальний аналіз виходить із припущення про цілісність репрезентації образу предмета чи явища в усіх його численних зв'язках з іншими предметами і явищами в свідомості людини. Звідси випливає принципова відмова когнітивістів від дискретизації значення як на макро-,

¹ Слід зауважити, що концептуальний аналіз можна застосовувати і до опису конкретних імен.

так і на мікрокомпоненти, що було одним із основних методологічних постулатів компонентного аналізу в період панування іманентно-структурної семасіологічної парадигми в мовознавстві. Якщо когнітивісти розглядають значення як концептуалізацію і трактують його в термінах певних цілісних поняттєвих сутностей (гештальти Дж. Лакоффа, сцени і фрейми Ч. Філлмора), то прихильники структурної семантики виходять з можливості розкладу значення слова на елементарні семантичні ознаки, впорядковані ієрархічно як родо-видова організація. Ієрархічний характер семної структури слова багатьма сучасними лінгвістами кваліфікується як "семасіологічний міф" [Космеда, Гажева 1991, с 40], а компонентному аналізові висуваються звинувачення в суб'єктивності і апріорній заданості результатів тією метою, яку ставить перед собою дослідник [Фрумкина 1989, с 417]. Проте деякі лінгвісти-когнітологи, зокрема Г. Вежбицька, виступають за поєднання двох підходів, наполягаючи на тому, що концептуальний аналіз аж ніяк не виключає структурний, навпаки: "нам потрібний синтез двох традицій, а не надавання переваги одній за рахунок іншої... жодного протиріччя між прототипами та інваріантами не існує" [Вежбицкая 1996, с 201,216]. Незважаючи не певну суб'єктивність обох видів аналізу, можна сподіватися, що сукупне їх використання сприятиме більшій об'єктивності результатів досліджень, виконаних у такому еклектичному з методологічної точки зору ключі.

Повернемося до характеристики концептів як культурно зумовлених ментальних понять, що мають пряме відношення "... до цінностей, ідеалів і установок людей,... до того, як вони думають про світ і про своє життя в цьому світі" [Вежбицкая 1999, с 264]. Будь-які лінгвістичні міркування, чи то на рівні умовиводів, гіпотез або теорій, мають бути належним чином верифіковані. Якими ж критеріями об'єктивності слід керуватися, аналізуючи культурно-специфічні мовні категорії, що відбивають особливості мовної свідомості різних етносів? Що може слугувати адекватним критерієм відбору необхідного "культурно навантаженого" матеріалу? На наш погляд, об'єктивізації вибірки слів-концептів можуть сприяти шість основних принципів: 1 ) принцип словникової (культурної) розробленості; 2) принцип частотності вживання; 3) принцип високої словотвірної розробленості; 4) принцип поширеності в межах фразеоло­гічних одиниць мови; 5) принцип облігаторності аксіологічної марко-ваності; 6) їх "ключовий" характер для духовності певного лінгво-культурного ареалу. Якщо перші п'ять принципів є прозорими за своєю сутністю, то шостий заслуговує на особливу увагу. "Ключові слова"

90

91

Етнічні особливості мовних картин світу

Вираження національно-специфічного на тлі універсального...

належать до тієї унікальної для кожної культури лексики, через яку етнос самоідентифікується як колектив носіїв національної мови, що певним чином відчуває, мислить, сприймає та оцінює навколишню дійсність. Зрозуміло, що слова такого типу не становлять замкненої остаточної множини, а вибір і кваліфікація тих чи інших слів як "ключових" пов'язані з неабиякими труднощами, оскільки природа їх сублогічна, вони виступають своєрідним конденсатом колективного несвідомого. Власне, концептуальний аналіз і має формалізувати те, що дається дослідникові інтуїтивно, на підсвідомому рівні, однак посилання на культурно-мовне чуття аж ніяк недостатньо при відборі матеріалу в лінгвістичному дослідженні, що претендує на суто науковий підхід. Припустивши, що "ключові слова" в семантичному просторі мови й культури відіграють роль своєрідних кванторів, центральних точок, що організують великі культурні шари, ми дійдемо висновку про те, що "в тілі мови" це має відбиватися частотністю концептів, їх повторюваністю в емоційній або етичній мовних сферах, їх "розробленості" у фразеологічній системі мови, вживаності в популярних піснях, назвах фільмів, вистав, книг. На думку Г. Вежбицької, мета аналізу подібної культурно маркованої лексики полягає не в тому, щоб довести властивий їй ключовий характер, а в тому, щоб у результаті здійсненого дослідження "... спромогтися сказати продану культуру щось суттєве і нетривіальне" [Вежбицкая 1999, с 283]. Якщо вибір слів зроблено некоректно, їх аналіз не дозволить нічого з'ясувати стосовно особливостей культури того чи іншого етносу.

Національно-культурні вербальні стереотипи (або "ключові слова культури"), у яких знайшли своє найповніше відображення особливості національного характеру і сприйняття світу, вже не раз ставали предметом етнолінгвістичного й культурологічного дослідження [Вежбицкая 1996,1999; Арутюнова 1994,1999; Радзієвська 1991,1999; Шмелев 1997, 2002; Воркачёв 2001; Никитина 1991]. Концепти, що належать до унікальних понять етнічної культури — не лише невід'ємний атрибут національних літератур, вони й дотепер постійно виникають у повсякденному мовному спілкуванні. Розглядаючи концепти як концен­троване вираження духовно-емоційного досвіду певного етносу, варто звернутися до поняття людської особистості як носія цього досвіду.

Внутрішній світ кожної людської особистості¹ характеризується різним співвідношенням властивостей розуму (ratio), з одного боку, і власти-

¹ Під особистістю ми розуміємо людину як суб'єкта певного етнокультурного соціуму, що харак­теризується мотивованою пізнавальною, емоційною та практичною діяльністю.

востей серця і душі (emotio) — з другого. Висловлюючись мовою семантичних примітивів¹, особистість — це хтось, хто бажає, відчуває, думає, знає, говорить і діє. Наявність в усіх мовах слів для втілення цих понять [Вежбицкая 1996, с 384] свідчить про те, що таке "мовне" визначення особистості можна прийняти як універсальне. У чому ж тоді виявляється етнічна зумовленість поняття "особистість"? Найімовірніше, у різній якісній наповненості цих понять і в специфіці їхньої взаємної співвіднесеності. Так, в основі англосаксонської моделі етнічної особистості лежить протиставлення "матеріального" (body) "інтелекту­альному" (mind), що відбиває зосередженість цієї особистості на мисленні (thinking) і знанні (knowing), "які перебувають поза сферою почуттів, Духу і підсвідомого" [Вежбицкая 1996, с 384; Brimer 1990, p. 72—73; Geertz 1984, p. 123—136]. Українська та російська етнічні моделі особистості, на наш погляд, ґрунтуються на протиставленні тіла як матеріального компонента душі (серцю) як морально-емоційному ядру людини; сфера ірраціонального, неконтрольованого розумом тут виступає головною. Що стосується китайської моделі етнічної особистості, вона не може бути потрактована в дусі протиставлення "матеріальне — ідеальне", тому що в контексті китайської культури відсутня трансцендентальна точка відліку: суб'єкт, який пізнає світ, злитий з пізнаваним об'єктом, через що і з'являється нове знання про себе (кит. xin-ti — букв, "серце і тіло" як образне позначення людини). Соматизаціїя емоцій і почуттів — відома інтегральна риса китайської культури. Дуже показовим у зв'язку з цим є концепт хіп —"серце", який для китайців виступає органом думок і почуттів одночасно. До характеристики цього концепту ми звернемося пізніше, а зараз розглянемо концепт душа.

Семантичні примітиви — це набір лексичних універсалій, застосування яких при описі різних мов і культур уможливлює їх зіставний аналіз [Див. детальніше: Вежбицкая 1996]. Деякі вчені піддають сумніву придатність семантичних примітивів як засобу метаопису міжкультурних се­мантичних досліджень, посилаючись на можливість їх подальшого членування і виділення національно-специфічних "кварків", які виступають "справжніми семантичними примітивами" [Апресян 1995.T. 2, с. 481]. О.В. Урисон також вважає, що універсальна семантика має оперу­вати не лексемами конкретної мови (примітиви в розумінні Г. Вежбицької), а "майже еквіва­лентними частинами примітивів, вилучених з різних природних мов, що перебувають у відно­шеннях перетину,... має використовуватися штучна метамова" [Урисон 1998, с 15]. Гадаємо, такий аналіз міг би підвищити наукову достовірність міжмовних досліджень, однак він вимагає чималих зусиль, копіткої праці з виявлення "кварків", що робить його і громіздким, і тривалим. Крім того, у працях Г. Вежбицької та її послідовників на широкому мовному матеріалі доведено ефективність і правомірність досліджень із застосуванням "природних" семантичних примітивів.

92

93

Етнічні особливості мовних картин світу

Вираження національно-специфічного на тлі універсального...

Душа (серце) виступає в російсько-українському культурному ареалі символом внутрішнього психічного світу людини, місцем локалізації її емоцій і "високих" бажань, пов'язаних із задоволенням духовних потреб: укр. душа радіє, тішиться, болить, поривається, тривожиться, не приймає; рос. душа радуется, чует, болит, просит, не принимает чего-либо; укр. серце підказує, віщує, чує, ниє, не привертається; рос. сердце подсказывает, не обманывает, надеется, не лежит тощо. Наприклад, укр. "Буває іноді дивлюся, дивуюсь дивом, і печаль охватить душу" (Т. Шевченко); "Думи душу осідають, і капають сльози" (Т. Шевченко); "А тепер я пішла до тебе всією душею, як оплакана дитина іде в обійми того, хто її жалує" (Л. Українка); "Не раз в душі наступить перелом, і очі глянуть у бездонну яму" (Л .Українка); рос. "Я находился в том состоянии чувств и души, когда существенность, уступая мечтаниям, сливается с ними в неясных видениях первосония." (О. Пушкін); "Мы оба молчали от полноты сердца" (О. Пушкін); "Души неопытной волненья смирив со временем — как знать? — по сердцу я нашла бы друга" (О. Пушкін); "В душе ей хотелось какой-то необыкновенной любви" (М. Булгаков); "Вам от души желаю я, друзья, всего хорошего" (С. Маршак).¹

Якщо використовувати метамову семантичного опису, концепти душа і серце можуть бути представлені семантичними примітивами "хотіти" і "відчувати". Душа і серце (серце в переносному значенні "осередок почуттів, переживань, настрою людини"), будучи абстрактними поняттями, метафорично переосмислюються в конкретних образах певного вмістища, що має цілком визначені просторові характеристики: укр. порожньо в душі, прирости до душі, сидіти в душі, хоч із душі вийми, заходити в душу, тягти за душу, брати за душу, на дно душі, за душею, у глибині душі /серця, з відкритою душею/серцем, на дні серця, до глибини серця, серце стискується (стиснулося); рос. в глубине души, широта души, в душе пусто, душа полна (кем, чем), залезать/залезть в душу кому-нибудь, тяжело на душе/сердце, с души воротит, за душой ничего нет, за душу (сердце) берёт, открывать душу (сердце), с открытой душой, от всей/всего души/сердца, вырвать из сердца, сердце

¹ Характеризуючи культурні концепти, ми намагалися підбирати ілюстративний мовний матер­іал з літературних джерел XIX століття, спираючись на таку думку Ю.М.Караулова: "Все, що пов'язують з національним характером і національною специфікою, має тільки один часовий вимір — історичний, національне завжди діахронне. Тому природно, що всі міркування про національний характер, які претендують на науковість, можуть спиратися тільки на історію" [Караулов 1987, с. 40].

сжимается, разрывается. Як бачимо, у багатьох стійких виразах іменні компоненти душа і серце перебувають у відношеннях вільного варіювання. Проте в цілому в межах лексичної підсистеми мови їхні відношення можуть бути описані як еквіполентна опозиція¹.

Разом з тим існують певні словотвірні деривати і фразеологічні словосполучення, напр.: укр. щиросердий, серцеїд; заграло серце, запалилося серце, кам'яне серце, гаряче серце, мати м'яке серце, завойовувати серце, обгортати серце тугою, серце холоне, серце в тузі, покласти руку на серце, серце з перцем, від щирого серця; рос. сердобольный, сердцеед; сердце обрывается, кровью обливается; принимать близко к сердцу что-либо; иметь сердце на кого-либо; сорвать сердце на ком-либо; сказать что-либо в сердцах; золотое сердце, горячее сердце, холодное сердце; сердцу не прикажешь; сердечный друг, скрепя сердце — у яких заміна компонента серце компонентом душа навряд чи можлива. Очевидно, це свідчить про більшу спеціалізацію слова серце в переносному значенні "символ переживань, почуттів, настрою людини" на вираженні подій-емоційного життя людини, особливо в українській мові². Так, у російській мові досить важко підібрати адекватні відповідники таким українським фразеологічним сполукам, як мулько на серці, серце тліє, умлівати серцем, краяти серце, переїдати серце, кусати за серце, відводити тугу від серця, через їхню яскраву експресію та образність. Звертає на себе увагу спеціалізація цих ідіоматичних сполук на вираженні негативних емоцій, що властиво також українським загальномовним порівнянням з компонентом серце, напр.: мов (немов, наче) п'явки за серце ссуть, мов ножем вколоти у серце, мов хто серпом різнув (різонув) по серцю, мов хто встромив (вгородив) ніж (ножа) в серце, мов хто шпигонув ножем у серце, мов хто всадив кулю у серце, мов хто батогом по серцю стьобає (стьобнув, стьобне). Лише одному з українських образних порівнянь з компонентом серце — наче (мов, як) ножем полоснути по серцю,— вдалося знайти пере­кладний еквівалент у російській мові: как (словно) ножом по сердцу (полоснуть), нож в сердце. Це може стати ще одним аргументом на користь визнання української кордоцентричності, особливостей емоційної

¹ Як правило, це словосполучення, що орієнтовані на вираження емоцій людини.

² Див., наприклад, використання укр. номена серце в таких контекстах: "Дай серцеві волю — заведе в неволю" (М. Кропивницький); "Серце не в нашій волі, любить, кого схоче" (І. Нечуй- Левицький); "Вибрала, кого серце підказало" (О. Гончар); "Серце не навчиш" (Ю. Федькович); "Серцю не закажеш" (І. Карпенко-Карий).

94

95

Етнічні особливості мовних картин світу

Вираження національно-специфічного на тлі універсального...

вдачі українця, яку трагічна доля України здебільшого визначила через негативну чутливість.¹ Незважаючи на це, номен серце, все-таки залишається позитивно зарядженим словом, виступаючи символом любовних почуттів, душевної прихильності, про що свідчать його словотвірні деривати: укр. серденя, серденько, серденятко, сердечний; рос. сердечко, сердечный тощо. Позитивний потенціал зберігається навіть у таких дериватах, як укр. сердитий (рос. сердитый) — "роздратований, гнівний"; рос. сердиться і укр. сердитися — "бути у стані гніву, роздратування; гніватися" (Пор. із синонімічним словом злий — рос. злой). В українській мові номен серце широко використовується у функції метонімічного пестливого позначення людини при звертанні, що також підтверджує його позитивний семантичний потенціал: "Серце моє, ненько\ Скажи мені щиру правду, де милий-серденькоТ (Т. Шевченко); "Серце моє! доле моя! Розкрий карі очі! Подивися, усміхнися!" (Т. Шевченко). Не можна не згадати і Вірку-Сердючку, з образом якої в українського глядача пов'язані виключно позитивні емоції. Меліоративну аксіологію концептів душа та серце підтвердив також психолінгвістичний експеримент, проведений за методом семантичного диференціала у його модифікованій версії [Белянин 1999, с 82— 84]. Учасникам експерименту було запропоновано оцінити за семибальною шкалою ( + 3; + 2; + 1 ; 0; — 1 ; — 2; — 3) конотативний потенціал номенів серце і душа. В експерименті взяли участь студенти-філологи першого та п'ятого курсів філологічного факультету та факультету іноземної філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка, 90 дівчат та 6 юнаків віком від вісімнадцяти до двадцяти восьми років, усього — 96 осіб. Нижче подаються результати експерименту:

Серце: + 3 -> 49 реакцій; + 2 -> 29 реакцій; + 1 -> 8 реакцій; 0 ->

10 реакцій;

— 1 -> 0 реакцій; — 2 -> 0 реакцій; — 3 -» 0 реакцій.

Усього: позитивних реакцій на слово-стимул серце — 86;

нейтральних — 10; негативних — 0.

Душа: + 3 -» 64 реакцій; + 2 -> 26 реакцій; + 1 -> 5 реакцій; 0 -» 1

реакцій;

—1 -» 0 реакцій; — 2 -» 0 реакцій; — 3 -> 0 реакцій.

Усього: позитивних реакцій на слово-стимул душа — 95;

нейтральних — 1 ; негативних — 0.

¹ Див. з цього приводу: [Кононенко 1996, с 40; Храмова 1992, с 10—11].

Якщо серце протиставлене розуму, то душа, як вже зазначалося, протиставлена тілу (ідеальне — матеріальне): укр. "Тіло вмре, а душа ніколи не вмирає" (П. Мирний); душею і тілом, душа прощається (розлучається) з тілом, ледве душа держиться у тілі, душа вилітає з тіла, душа пішла з тіла, душа держиться (тримається) в тілі; рос. предан душой и телом своему делу; ни душой ни телом не виноват; душа с телом расстаётся. Стосовно серця душа виступає ширшим поняттям, вона відає не лише емоціями, а й думками, бажаннями, схильностями і преференціями людини, пор.: укр. у душі (рос. в душе)

• "приховано, не виявляючи зовні своїх почуттів": "Ви, Тадею Станіславовичу, зволите сміятися в душі, що я ґрунтовно думаю про багатство" (М. Стельмах); рос. "Кто жил и мыслил, тот не может в душе не презирать людей" (О. Пушкін); рос. вкладывать душу в дело — "віддавати всі свої знання, вміння, енергію своїй справі, робити її з любов'ю"; укр. душа не лежить до кого/чого (рос. душа не лежит к чему-либо) — "немає прихильності, симпатії до кого-небудь, не подобається хтось, щось"; рос. для души — "для задоволення своїх схильностей"; рос. без души — "без натхнення, без піднесення"; рос. не по душе — "не подобається"; укр. скільки душа забажає (рос. сколько душе угодно) — "багато, без будь-яких обмежень", як душа забажає (захоче, запрагне)

• "як хто-небудь вважає за потрібне, за власним вибором", душа поривається — "хто-небудь відчуває нестримний потяг до кого/чого-небудь".

Репрезентуючи внутрішній світ людини в цілому, номен душа метонімічно може позначати людину в певному морально-етичному ракурсі: укр. бісова (чортова, проклята, окаянна, собача) душа, заяча душа, каїнова душа, темна душа, черства душа, щира (золота) душа, широка душа; рос. добрая душа, низкая душа, чёрная душа, мелкая/ подлая душонка.¹ Проте поняття душа в українській та російській мовній свідомості насамперед асоціюється з позитивною оцінкою, що просте­жується в таких слововживаннях: 1) укр. душа товариства; рос. душа компании, душа общества, душа всего дела — "натхненник чого-небудь, головна діюча особа"; 2) у звертаннях розмовного типу переважно до жінок: укр. Жінко-душечко!; рос. Душа моя!Душенькаї Душечка! (тобто

¹ Явну тенденцію до позначення негативних рис характеру людини та людей взагалі у даному ви­падку можна пояснити схильністю східних слов'ян до моральних суджень [Вежбицкая 1996, с 34].

96

97

Етнічні особливості мовних картин світу

Вираження національно-специфічного на тлі універсального...

любий/люба);¹ 3) у номені душка, що позначає в українській і російській мовах привабливу, чуйну людину. Зазначені слововживання можуть бути кваліфіковані як синекдоха, тобто позначення людини в цілому за якоюсь її частиною, у даному разі—за її позитивно зарядженим емоційним ядром —душею. Подібні вживання, але без позитивних конотацій, зустрічаються також в українських та російських стійких словосполученнях, напр.: укр. ревізська душа (рос. ревизская душа) — іст. "особа, занесена в список для нарахування подушної податі"; рос. нет ни души (укр. ні душі), рос. живой души нет (укр. нікого немає); рос. приходиться на душу (укр. на одну людину). Таким чином, у межах української та російської культур концепт душа виступає "alter ego" людини, головним регулятором її психічного життя, насамперед емоційного.

Культурна детермінованість цього поняття особливо яскраво виявляється при порівнянні оригінальних текстів, в яких воно виступає, та їхніх перекладів іншими мовами.

Розглянемо російсько-англійські паралелі. У перекладах англійською мовою рос. душа здебільшого перекладається як heart (серце): От души желаю вам счастья! — І wish you luck from the bottom ofmyheartV, Он это скрывает, но в душе он поэт и мечтатель — Не conceals it, but in his heart he's a poet and a dreamer; У меня от страха душа в пятки ушла — I was so scared, my heart was in my mouth; Николай ненавидел школу всей душой — Nick hated school with all his heart; Тут некому душу излить — There's no one around here to pour your heart out; Давайте поговорим по душам\ — Let's have a heart-to-heart talkl; Вы теперь в отпуске; можете спать сколько душе угодно — You're on vacation now, and can sleep to your heart content; Она всю свою душу вкладывает в преподавание — She's putting her whole heart and soul into her teaching; Он мне очень по душе — He's a man after my own heart; "В глубине души Иван Ильич знал, что он умирает, но он не только не привык к этому, он просто не понимал, никак не мог понять этого" (Л. Толстой) — "In his heart of hearts he knew he was dying, and it was not simply that he could not get used to the idea; he could not grasp it, could not possibly grasp it."¹

¹ Хоч українська мова й використовує на позначення осіб пестливі форми, похідні від душа — душенька, душечка, проте у звертаннях позитивно-оцінного характеру використовується пе­ реважно номен серце і його похідне — серденько.

² Керуючись ідеями Ю.Д. Апресяна, автор визнає за можливе як використання мовного матер­ іалу, запозиченого з літературних джерел, так і конструювання власних мовних зразків.

У багатьох випадках душа перекладається як mind: Когда я узнал, что они помирились, у меня будто камень с души упал — It was a load off ту mind when I found out they had made up; Вам будет легче, если вы мне скажете, что у вас на душе — You'll feel better if you tell me what's on your mind; Чужая душа - потёмки.— Nobody can tell what goes on in an­other person's mind.

Іноді при перекладі слово душа зовсім опускається, зміст його передається описово: Я работаю водителем, а для души пишу акварелью

• I'm a driver and paint in water colors as a hobby; В чём только душа держится, а как работает! — Не looks so frail; but look how he works!; Эта работа мне не по душе — This work is not to my liking; У меня к медицине душа не лежит — I'm not cut for medicine. Російські композити з першим компонентом душа в перекладі втрачають внутрішню форму: душегрейка

• woman's sleeveless jacket, душегуб — a murderer, душераздирающий

• heart-rending, душеспасительный — salutary, edifying.

Багато російських ідіоматичних виразів з компонентом душа перекладається англійською мовою близькими за змістом англійськими ідіомами: Он хороший парень — душа нараспашку — He's a fine fellow

— open and above board; Она в этом мальчике души не чает — That boy is the apple of her eye; Меня с души воротит от его нравоучений — His lecturing turns my stomach; Я не могу сосредоточиться, когда он вот так стоит у меня над душой — I can't concentrate with him standing over me like that.

Душа у значенні "людина" англійською мовою перекладається за допомогою номена soul: В парке не было видно ни души — There wasn't a soul to be seen in the park.¹ У функції позитивно-оцінного звертання

¹ У багатьох випадках номен soul вступає у відношення семантичної відповідності з номеном душа, реалізуючи своє основне значення "the spiritual part of a person that contains his true character, where his deepest thoughts and feelings come from"[LDCE 1995, p. 1370] — "духовна частина особистості, що містить її справжню природу, звідки походять її найпотаємніші думки і почуття". Див., наприклад, у Дж. Байрона "My soul is dark..." (у перекладі М.Ю. Лєрмонтова: "Душа моя мрачна..."). Проте в американському варіанті англійської мови soul у номінативній і ад'єктивній функціях співвідноситься з реаліями життя чорношкірого населення Америки: to have soul — бути солідарним із боротьбою американських нефів за свої права; Soul City -Soulville — Гарлем; soul food—негритянська їжа; soul music—негритянська музика; soul bank (shop) — банк (магазин), що належить нефам; soul hotel — готель, де гостинно зустрічають нефів; soul brother (sister) — чорний (а) брат (сестра) — звертання нефів один до одного; soul force — духовна сила нефитянського народу. За даними З.С. Трофимової, більшість подібних словосполучень увійшла до активного слововжитку в першій половині 60-х років минулого століття, що збіглося в часі з початком широкомасштабного соціально-політичного руху аме­риканських нефів за свої права. Словосполучення soul force вперше вжив Мартін Лютер Кінг [Трофимова 1993, с. 260].

98

99

Етнічні особливості мовних картин світу

Вираження національно-специфічного на тлі універсального...

душа передається англійською мовою як darling: Душа моя, не сердись! — Don't be angry, my darling*.

Спеціалізація значення при перекладі спостерігається у вислові говорить (читать, петь, играть) с душой — to speak (read, sing, play) with feeling; генералізація значення виявляється при перекладі таких виразів, як: душа общества — the life and soul of the party; он мне всю душу вымотал своими расспросами — he nagged the life out of me with his questions.

Вельми показовими для зіставлення української та російської, з одного боку, і західноєвропейської моделі особистості — з другого, є такі перекладні відповідники: укр. душевнохворий (рос. душевнобольной) — mental patient чи a person suffering from mental illness; укр. душевні хвороби (рос. душевные болезни) — mental illnesses; укр. душевний стан (рос. душевное состояние) — state of mind; укр. душевна людина (рос. душевный человек) — understanding person; укр. душевне ставлення (рос. душевное отношение) — considerate (уважне) attitude; рос. душевное потрясение — nervous shock. Таким чином, події емоційно-духовного життя українця та росіянина відбуваються на психічно-душевному рівні (душа, серце), а в представника англосаксонської культури — на психічно-раціональному (mind). Згадаймо вислів російського філософа В.В. Ро­занова: "Ми любимо не по думанню, а по любові думаємо. Навіть в думці — серце перше" [Розанов 1998, с. 548].

На думку багатьох західних дослідників, поняття mind виступає дуже специфічним продуктом англійської мови, що не має еквівалентів в інших мовах світу [Вежбицкая 1996, с 384, Mandler 1975]. Багатозначний номен mind позначає процеси, пов'язані з функціонуванням усієї сфери свідомості людини: її мисленнєво-оцінною діяльністю, пам'яттю, волею, уявою, увагою, емоціями. Переклад цього слова як "розум" жодною мірою не може вважатися точним, тому що відповідає тільки деяким з багатьох його значень.

• "розум": He's one of the best minds of our time.— Він один з найрозумніших людей нашого часу; She must be out of her mind to marry him.— Вона, мабуть, збожеволіла, що виходить за нього заміж.

• "висловлення думки": Try to keep an open m/'nd! — Спробуйте зберегти об'єктивний підхід!; Speak your mind on the subject—Висловіться відверто на цю тему.

• "пам'ять": І couldn't quite call his name to mind — Я ніяк не міг згадати його ім'я; Her birthday had gone right out of John's mind — Джон зовсім забув про її день народження.

• "намір, прийняття рішення": What have you in mind to do with him? — Що ви збираєтеся з ним робити? Не made up his mind to resign, and that's final — Він остаточно вирішив звільнитися; І was in two minds whether to accept the invitation — Я вагався, чи прийняти мені запрошення.

• "уява": She could see her child in her mind's eye—її дитина стояла у неї перед очима; You're not really sick, and it's all in your mind—Насправді ти не хвора, це все тобі лише уявляється.

• "увага": Keep your mind on what you are doing! — He відволікайтеся!; Your mind just doesn't seem to be on the job these days. What's wrong? — Останнім часом ти працюєш неуважно. Що трапилося?

• "занепокоєння": She's out of her mind with worry—Вона збожеволіла від тривоги; Не must have had something on his mind all day — Його, очевидно, цілий день щось турбувало; І decided to clean the car to take my mind off the events of the day — Я вирішив помити машину, щоб перестати думати про події дня.

• "настрій": I'm not going to argue with you while you are in this frame of mind—Я не збираюся сперечатися з тобою, поки ти в такому настрої; I've got a good mind to quit — У мене велике бажання кинути все це; І have a mind to come along — Я хотів би піти з вами.

Як свідчить семантична наповненість номена mind, він, будучи ідеальним компонентом опозиції "матеріальне — ідеальне" (body—mind) має яскраво виражений інтелектуальний характер, що наштовхує на думку про розумовий спосіб емпіричного пізнання дійсності представ­никами англосаксонського культурного ареалу. Різко контрастує з подібною структурою особистості російсько-українська модель тіло — душа, де ідеальний компонен душа / серце (серце в переносному абстрактному значенні) виступає центром емоційного життя росіянина й українця, опосередковує його знання, думки й наміри: "Тіло вмре, а душа ніколи не вмирає" (П. Мирний); "Я ... заснул на голом полу, утомлённый душевно и физически" (О. Пушкін) — І ... felt asleep on the bare floor, worn out in mind and body.

В українській моделі етнічної особистості порівняно з російською більше акцентується компонент серце як осередок людських почуттів і переживань. Пояснення цього феномену, що підтверджується мовними

100

101

Етнічні особливості мовних картин світу

Вираження нащонально-специфічного на тлі універсального...

фактами, мабуть, варто шукати в екстралінгвістичних факторах, зокрема в особливостях релігійно-філософської самосвідомості українців: "Хоч більшість східних слов'ян єднає православне християнство, але Бог у росіян та українців не однаковий" [Русанівський 1993, с 8]. Не можна не згадати і про "філософію серця" П. Юркевича, яка підвела підсумок добі української класичної філософії від Г. Сковороди до М. Гоголя. За П. Юркевичем, серце виступає найглибшою основою людського існування, духовно-моральним джерелом діяльності людини. Саме в житті серця — переживаннях, почуттях, реакціях, а не в думці з її формою загальності виражається індивідуальність особи, адже розум є лише вершиною, а не коренем духовного життя людини [Мала енциклопедія етнодержавознавства 1996, с 905—906].

У перекладі китайською російсько-українське душа й англійське mind отримують перекладний еквівалент хіп ("серце"). Китайське хіп, будучи своєрідним концептом національної культури й одним з її ключових слів¹, за своєю культурологічною значущістю близький до таких концептів — ключових слів китайської культури, як уіп (жіноче начало), yang (чоловіче начало), qi (дух, енергія), тіап (обличчя), ming (доля) та ін. Китайський ієрогліф для позначення серця розвинувся з давньокитайських піктограм, які, власне, є зображенням серця як органа людського тіла. Вивчення мовних проекцій концепта хіп (або, в іншій термінології, його лекси-калізацій), дозволило зробити висновок про емоційно-інтелектуальну спрямованість даного концепту, його орієнтованість на вираження людських почуттів і думок, на опис різних станів душі, настрою, волі людини.

Матеріалом дослідження слугували три групи номенів: 1) ті, що містять у своїй графічній структурі радикал хіп; 2) біноми з першим компонентом хіп; 3) біноми з другим компонентом хіп. Однак перш ніж перейти до безпосереднього аналізу мовного матеріалу зробимо короткий екскурс у китайську філософію та релігію.

В основі конфуціанського підходу до життя було поняття xin-zheng — "випрямлення серця", яке повинно відігравати головну роль у справі

¹ Важливість цього класифікатора є безсумнівною для більшості цивілізацій. Примітивна логіч­на імплікація "серце може битися тільки в грудях живої людини" сприяла асоціюванню серця із життям і життєвою активністю. Так, давні єгиптяни вірили, що серце є місцем, де сконцентро­ване життя. Його могли вкрасти, коли людина була при смерті, і тоді померлий опинявся зовсім безпорадним у потойбічному світі (Рао 1985, р. 56]. У давньоєврейській, давньогрецькій і ла­тинській традиціях серце вважалося осередком життя, душі, інтелекту та емоцій.

утвердження на Землі царства загальної гармонії, краси і порядку. Шлях до загального блаженства, за Конфуцієм, пролягав через такі етапи: власне моральне вдосконалення ("випрямлення серця") -» порядок у власній родині -> порядок у керуванні державою (тому що родина є моделлю держави) -> порядок в усьому світі. Таким чином, згідно з конфуціанством, прогрес людства зумовлений індивідуально вдоскона­леним серцем як втіленням усіляких чеснот і моральної переконаності. Поняття "випрямлення серця" імплікувало досить серйозний зміст: "довіряти серцю не можна", тобто в дусі ідей конфуціанства серце не виступає апріорі позитивним началом. В одному з найвідоміших дзен-буддистських віршів читаємо: "Тіло уподібнюється рослині, а серце — дзеркалу, очищай і протирай його частіше, тоді пил не буде накопи­чуватися" [Рао 1985, р. 59; пер. мій — І.Г.]. Як бачимо, серцю безапеляційно приписується здатність "накопичувати пил і бруд" (природно, маються на увазі негативні людські почуття, думки й емоції, від яких необхідно позбавлятися).

За даними часткової вибірки з Великого кита>ісько-російського словника [БКРС 1983, т. 1— 4], близько 60% частотних китайських ієрогліфів, що мають радикал хіп, позначають негативні людські емоції та переживання, наприклад: que—"боятися; боягузливий, легкодухий"; guai—"дивуватися; дивний, незвичайний"; hui — "каятися, шкодувати"; слалд — "нещасний, гідний жалю";//—"пристрасний, гарячий; лютий; хвилюватися, нервувати"; kong — "боятися, страшитися; горювати, турбуватися"; chang — "розчаро­вуватися, засмучуватися"; wu — "ненависть, ворожнеча; сваритися; соромитися"; пел — "ненавидіти; відчувати прикрість; злобний"; fen — "сердитися; палко бажати чого-небудь"; bei—"горювати; жаліти; сумувати"; chou — "туга, смуток; сумувати; турбуватися; сумний, пригнічений"; Ііап — "жаліти, любити; жалощі, співчуття"; подобатися; берегти"; chi — "соромитися; соромно, совісно; ганьба"; пи—"гніватися; гнів; гнівний"; yuan — "ображатися, докоряти; злість; ненависть".

Радикал хіп представлений також в ієрогліфах, що містять характе­ристики образу людини в цілому: xing—"натура, вдача, сутність людини"; de — "чеснота, душевна чистота, висока моральність; великодушність, доброта; благодіяння"; zhong — "відданий, вірний"; у/—"думка; бажання, намір; сподівання"; тал — "повільний; недбалий; мізерний"; dong — "розуміти"; ting — "чути, слухати; слухатися; дозволяти"; геп — "знати"; ying — "відповідати, відзиватися; підтверджувати"; guan — "звикати,

102

103

Етнічні особливості мовних картин світу

Вираження національно-специфічного на тлі універсального...

любити; балувати; звичка, звичай"; wang — "забувати"; сопд — "гострота слуху; інтелектуальна обдарованість".

На особливу увагу заслуговують номени з графічним елементом хіп, у семантичній структурі яких синкретично представлені значення, що одночасно належать до сфери думок і почуттів: хіапд — "думати; хотіти; згадувати; сумувати", si — "думати, мислити, продумувати; згадувати; любити; хотіти".

Біноми з першим компонентом хіп "покривають" велику семантичну зону емоційної, інтелектуальної, вольової діяльності китайської етнічної особистості: 1) емоції, природні якості людини (xinsheng — "надихатися; душевний підйом"; хіп tian — "глибина душі, справжня природа людини"; xin-tong — "уболівати; засмучений, обтяжений"; xindi — "природні (переважно кращі) якості людини"; хіп qing — "почуття; настрій; психіка"; xin-jiao — "дружба; інтимні стосунки"; xin-diao — "стан, настрій"; xindong — "зворушитися, розхвилюватися"; хіп-сап — "соромитися"; хіп-Іиап — "знітитися, втратити психічну рівновагу"; xinsi — "втратити надію, розчаруватися"; хіппиапд — "хвилюватися, бентежитися"; хіп-дап — "розчулитися"; хіппиа — "легкість на душі"; хіп-уои — "сумувати, горювати"; хіп-сао — "скорбота, сум, печаль"; хіпхи — "незадоволений собою, розгублений"; хіппеп — "жорстокий, злобний"; хіпгиап — "м'якосердий"; хіпуіпд — "бездушний, черствий"; xin-cheng — "щирий, чесний"; xinkuan — "життєрадісний"; хіп-хіпд — "радіти; радісний"; хіп-shang — "відчувати глибоке моральне задоволення"); 2) інтелект, розум (хіпііпд — "природні розумові здібності"; хіпіі — "розумові здібності, інтелект"; хіпіи — "кмітливість"; xinsuan — "рахувати в голові"; xinde — "осягати, пізнавати"; xinqiao — "розумний, кмітливий"); 3) помисли, наміри, прагнення, внутрішні мотиви: (xinzhi—"воля, рішучість"; xinji—"помисли, наміри"; xin-zhuan — "серце повністю спрямоване до чого-небудь, усі думки зайняті одним"; xinzhi — "прагнення душі, намір; рішучість"; хіпу-иап — "пристрасно, всім серцем бажати чого-небудь"; хіп-уиап — "дивитися далеко вперед; наміри, спрямовані в майбутнє".

Серед біномів, що містять хіп на першому місці, привертають увагу ті, в яких поняття "знати", "розуміти", "пам'ятати" і "відчувати" одночасно втілюються в семантиці лексеми: хіптіао — "думки; почуття; сподівання"; xinshen — "мислення, розум, думки; душа, душевний стан"; хіпспапд — "думки; бажання; почуття; сподівання"; xinsi — "думка; плани; намір; бажання; інтерес"; хіп-піап — "усім серцем віддатися думці; пам'ятати

всією душею; пам'ять; думки; мрії, прагнення душі"; xin-wu — "осягнути серцем, зрозуміти інтуїтивно"; xinwai — "за межами почуттів (розуму), позачуттєвий; ірраціональний"; xin-quan — "душа, джерело розуму"; xin­zhi— "знати, розуміти; близький, задушевний друг"; хіп-саі—"розв'язу­вати в умі; судити за внутрішніми переконаннями".

Цей мовний феномен може отримати адекватне витлумачення в межах філософського осмислення людини в Китаї, де вона традиційно розглядалася як осередок світового круговороту, "серце світобудови", "посередник між Небом і Землею", "сім'я світових стихій", "найодухо-твореніша з усіх істот" [Малявин 2000, с. 184]. Людська суб'єктивність прирівнювалася до міри усвідомлення людиною своєї буттєвої повноти. Самопізнання людини, без звернення до трансцендентальної сутності, мало охоплювати всю палітру її якостей і сприяти внутрішньому удосконаленню. Таке світорозуміння передбачало тісну взаємодію інтелекту і почуття; думка мала бути "сердечною", опосередкованою почуттям, причому інтенсивність почуття сприяла ясності свідомості: "Конфуціанство завжди застерігало від надміцної прихильності тільки до рефлексії або тільки до почуття" [Малявин 2000, с. 185]. Відсутність трансцендентального суб'єкта (Бог, дух, душа) як орієнтира само-ідентифікації людини приводила до осмислення її в категоріях тілесної інтуїції, що одержало своє лінгвопсихологічне втілення в такому феномені китайської культури, як соматизація.

Розглянемо соматичні лексеми з першим компонентом хіп: xin-fu — букв, "серце і шлунок", образно: "нутро, душа; душевний, задушевний; близький, довірений"; xin-sui—букв, "серце і кістковий мозок", образно: "таємна глибина душі"; xin-wei—букв, "серце і шлунок", обр. "усім нутром, усією душею"; xin-fei — букв, "серце і легені", обр. "глибина душі; найглибша щирість"; хіп-Іи — букв, "серце і хребет", обр. "близький, довірений"; xintourou — букв, "серце, голова, м'ясо", обр. "кохана людина, улюблена річ"; xinshen — букв, "серце і нирки", обр. "головне, основне". Як бачимо, ці соматизми звернені до емоційної сфери людини, вони втілюють абстрактну семантику через конкретну. Така особливість китайської мови здатна повідати багато чого про напрямки філософського осмислення особистості в китайському культурному ареалі. Для китайця людська особистість — це насамперед її "фізичне тіло" (ди гой — букв, "кістки і м'ясо"), яке певним чином включено до контексту родинних і соціальних відносин. Дуже показовими для "китайського" розуміння

104

105

Етнічні особливості мовних картин світу

Вираження національно-специфічного на тлі універсального...

особистості є доктрини "шанування старших" — хіао (родинні стосунки) і "збереження обличчя" — zuo тіап (соціальні стосунки), які на мовно-поняттєвому рівні виступають у вигляді культурних концептів — ключових слів китайської культури. Вони ще чекають свого вивчення, а поки що хотілося б зазначити, що "соматичне" визначення китайської особистості різко контрастує з уявленнями про особистість як про унікальну і неповторну духовну сутність у європейському й американському культурних ареалах.¹ Надмірна зосередженість на матеріальному аспекті буття (особистість як фізичне тіло) виключає визнання емоційних проблем як таких. Будь-який психологічний дискомфорт китаєць схильний розцінювати як фізичне нездужання, що, за спостереженням автора (п'ять років роботи у Тайваньському вузі), робить багатьох китайців беззахисними перед психологічними стресами сучасного глобалізованого світу.

Третю групу досліджуваних номенів становлять біноми з компонентом хіп на другому місці. їхня семантика тяжіє до трьох семантичних зон: 1 ) характеристика особистості в цілому: хіаохіп — "шанування старших"; Ііапдхіп — "совість"; хіопдхіп — "дерзання, поривання"; апхіп — "бути спокійним"; zhuanxin, sixin — "відмовитися від задуманого, полишити думку зробити що-небудь"; danx/л — "турбуватися, тривожитися"; huixin — "розчарований, зневірений; навмисно, з певною метою"; 2) позитивні характеристики особистості: аіхіп — "любов, доброта"; гехіп — "завзятий, палкий; чуйний, сердечний"; haoxin — "добродушний"; tianxin — "сонечко, серденько; душка"; kaixin — "радіти; веселий, життєрадісний"; паіхіп — "терплячий, наполегливий"; chengxin — "щиросердий, щирий"; Ііихіп — "уважний, обачний"; 3) негативні характеристики особистості: duoxin — "підозріливий, недовірливий"; henxin — "злий, безжалісний"; гепхіп — "безсердечний"; shangxin — "кривдити кого-небудь, розбивати чиєсь серце; дуже сумний"; сихіп — "недбалий, неуважний у роботі"; danxin — "турбуватися, бентежитися"; huixin — "розчарований, зневірений"; tan-хіп — "скнарість, жадібність"; пиаіхіп — "злість".

Проаналізований мовний матеріал дає підстави зробити висновок про те, що номен хіп та його деривати в сучасній китайській мові спрямовані на вербалізацію процесів відчування та мислення, опис різних психічних станів людини. Семантичний розвиток первинного значення хіп — "серце

¹ Див., наприклад, визначення особистості західного типу американським культурологом К. Гер­цем, який дефінує її в термінах унікального цілісного універсуму мотивації і пізнання [Geertz 1984, p. 126].

як орган тіла людини" набув абстрактного характеру, сформувавши загальне значення багатозначної лексеми:"емоційний, інтелектуальний і вольовий центр людської особистості".

Очевидно, найближчими семантичними відповідниками цього китайського концепту в українській та російській мовах є душа (пор.: кит. <-> укр.: хіп ping lide — зі спокійною душею і почуттям задоволення; хіп ping qi he — зі спокійною душею і почуттям умиротворення; quan хіп quan li — усією душею й усіма силами; уіхіп уі уі —усією душею й усіма помислами; кит. <-> рос: уіхіп уі de — полное единодушие; tong xin xie li — в полном единодушии и общими усилиями), а в англійській мові — mind (пор.: кит. о англ.: xin bing — mental disorder; xin li — mentality, thought and ideas; xin ling — mind, spirit; xin kou ru yi — to speak one's mind frankly; xin ru zhi shui — a mind without worries, cares and ambitions; xin shi — a load on one's mind; xin xin xiang yin — a complete meeting of minds).

2.3.1.1. Російські культурні концепти тоска, удаль, вопя, судьба, правда, пустота. „

Російський концепт тоска, що тісно пов'язаний з душею (рос. душевная тоска, душа тоскует, тоска на душе, сплеснуть тоску с души), належить до тих культурних концептів, які найрельєфніше відбивають специфіку російської емоційності.¹ Психологічний стан людини, позначений російським номеном тоска, описати досить складно, не говорячи вже про те, щоб пояснити його іноземцю. Визначення, подані в тлумачних словниках сучасної російської мови, на зразок "душевна тривога, поєднана із сумом", "смуток, "нудота, нудьга", "важке, гнітюче почуття, душевна тривога", характеризуються неповнотою і неточністю, передаючи стан, близький до тоски, але не тотожний їй. Подібні важковитлумачувані культурні концепти отримують адекватну інтер­претацію мовою семантичних примітивів, розробленою Г. Вежбицькою. Користуючись мовою семантичного метаопису, можна визначити концепт тоска як "те, що відчуває людина, яка чогось бажає, але не знає точно, чого саме, усвідомлюючи тільки, що не може цього отримати". Тоска не завжди безпредметна, вона може бути спрямованою на певний об'єкт — тоска по родине, тоска по дому тощо. Цей концепт, безумовно,

¹ Див. також аналіз цього концепту в Ю.С. Степанова [Степанов 1997, с. 673—684]. Етимологія цього слова залишається непроясненою. І. Срезневський пов'язував походження тъски з ідеєю "стиснення, здавлення, натиску"[Фасмер 1987, т 4, с 88].

106

107

Етнічні особливості мовних картин світу

Вираження національно-специфічного на тлі універсального...

пов'язаний з широтою російських просторів, про що писали російські філософи (П. Я. Чаадаев, M.О. Бердяев). М.В. Гоголь, згадуючи Росію на чужині, запитував: "Почему слышится и раздаётся немолчно в ушах твоя тоскливая, несущаяся по всей длине и ширине твоей, от моря до моря, песня?". Кожному росіянину відомий стан дорожной тоски (рос), що охоплює людину на вокзалах чи у тривалих подорожах. Унікальність семантики концепту тоска (як і у випадку з концептом душа) в перекладі англійською нівелюється. Англійські відповідники, що подаються в перекладних словниках, як-от: melancholy; anguish; depression; ennui, boredom; longing (for) здатні лише приблизно відобразити специфіку слова мови-оригіналу. Розглянемо деякі приклади з художньої прози, зокрема з повісті Л. Толстого "Смерть Івана Ілліча": "В деревне, без службы, Иван Ильич в первый раз почувствовал не только скуку, но тоску невыно­симую, и решил, что так жить нельзя и необходимо принять какие-нибудь решительные меры" — "There in the country with nothing to do for the first time in his life, Ivan llyich was more than bored; he was so unspeakably miserable that he decided he must do something, must take decisive meas­ures" (Tolstoy L The Death of Ivan lllyich // Tolstoy L. Father Sergius and Other Stories / Translated by Margaret Wettlin.— M.: Raduga Publishers, 1988.— P. 297); "Тупая тоска, которую он испытывал в полуусыплённом состоянии, сначала только облегчала его как что-то новое" — "First the dull misery of his half-conscious state was a relief in the sense that it was something novel" (Там само); "То капля надежды блеснёт, то взбушуется море отчаяния, и всё боль, всё тоска и всё одно и то же" — "One mo­ment the glimmer of a drop of hope, the next a raging sea of despair, and always this pain, this misery, on and оп"(Там само, р. 341). Переклад російської тоски як misery, актуалізуючи архісему російського оригіналу "страждання, мука", безумовно, не здатний передати повністю якісної специфіки цього культурного концепту.

Російське слово удаль (англ. daring, boldness) також можна віднести до тих концептів російської культури, які є беззаперечними виразниками її національного духу. У лексичній системі сучасної російської літера­турної мови удаль співвідноситься з такими лексичними одиницями, як смелость, храбрость, отвага, мужество. Проте семантика цього слова має певні якісні відмінності. Це не просто "рішучість у вчинках, відсутність страху перед небезпекою", "холоднокровність у небезпеці"[Ожегов 1981, с.758],— це хоробрість, яка межує з ризиком, це дії, здійснювані всупереч

не лише будь-якому розрахункові, а й часто-густо здоровому глузду, це сп'яніння від власної сміливості (рос. ухарство, молодечество): "Буйная удаль не знает преград, смерть иль победа — ни шагу назад!" (M. Некрасов).

Раціонально мислячий представник англосаксонської культури навряд чи відчує у семантиці слова удаль меліоративну забарвленість.¹ Проте у російській мовній свідомості за цим концептом закріплені виключно позитивні асоціації. Добрый молодец (рос), виявляючи удаль моло­децкую (рос), перебуває в захваті від самого себе. Позитивні конотації прикметника удалой підтверджують також його генетичні зв'язки з дієсловом удаться — "бути успішним, удачливим" [Цыганенко 1989, с. 445]. У "Капітанській дочці" О.С Пушкіна Пугачов запитує Петрушу Гриньова: "А разве нет удачи удалому?" В англійському перекладі цієї фрази: "But is not success for the bold?"² безумовно збережено внутрішнє напруження оригіналу, але закономірно втрачено емфатичний ефект, що досягається супокладенням двох генетично близьких позитивно заряджених лексичних одиниць удача, ударой у російському синта­гматичному ланцюжку. Мабуть, краще за всіх про російську удаль сказав М.В. Гоголь, простеживши її зв'язок із любов'ю росіян до швидкої їзди: "И какой же русский не любит быстрой езды\ Его ли душе, стремящейся закружиться, загуляться, сказать иногда "чёрт побери всё!" — его ли душе не любить её? ... Эх, тройка!птица-тройка, кто тебя выдумал? Знать у бойкого народа ты могла только родиться, в той земле, что не любит шутить, а ровнем-гладнем разметнулась на полсвета, да и ступай считать вёрсты, пока не зарябит тебе в очи" — "And what Russian does not love rapid driving? How should his soul that craves to be lost in a whirl, to carouse without stint, to say at times, "Damnation take it all!" — how should his soul not love it? ... Ah, troika, bird oftroikal Who was it first thought of you? Sure, you could only have been born among a spirited people — in that land that does not care to do things by halves, but has spread, a vast plain, over half the world, and one may count its milestones till one's eyes are dizzy!" (Nikolai Gogol. Dead Souls / Translated by Christopher English.— M.: Raduga Publishers, 1987.—P. 271). Ця цитата, виявляючи асоціативне

¹ Навпаки, цей концепт для нього виступав би носієм виключно негативної аксіології. За даними Oxford Russian Dictionary, відповідником "нерозважливої хоробрості* є foolhardiness (букв, "гарт дурнів") [Oxford Russian Dictionary 1993, p. 837].

² The Complete Prose Tales of AS. Pushkin / Translated from Russian by Gillon R. Aitken, W.W. Norton and Company.— New York; London: Barrie Books Ltd.— 1973 — P. 201.

108

109

У

Етнічні особливості мовних картин світу

Вираження національно-специфічного на тлі універсального...

поле удали в російській мові, дозволяє співвіднести такі поняття, як удаль, бойкость русского народа і широкие российские пространства, що виступають супокладеними у даному російському дискурсі.

Говорячи про специфічно російські культурні концепти, не можна не зупинитися і на понятті волі (рос. воля), генезис якого у російській мовній свідомості також, очевидно, детермінований широкими російськими просторами, про що свідчать деякі російські прислів'я: Вольному воля, ходячему путь, В поле своя воля; Чьё поле, того и воля. Якщо при перекладі слова свобода (синонімічному волі) англійською мовою можна скористатися словом freedom чи liberty (за даними етимології прикметник free тісно пов'язаний з санскритським ргіуа — "дорогий, любий, приємний" та англ. friend [Skeat 1961, p. 225], а ад'єктив liberal у середьоанглійській період мав значення "щирий, справедливий, вільний, 6naropoflHnu"[Skeat 1961, p. 338])¹, то при перекладі слова воля цього буде вже явно недостатньо. Поняття волі втілює ідею безмежної, нерегламентованої свободи, поєднаної з широкими російськими просторами. Ось як пише про це Г.Д. Гачев: "Широка душа, російський розмах — все це зі стихії повітря-вітру. Недаремно і вітру, і російській людині притаманна одна улюблена дія: "гуляти на волі" — розгулятися, загуляти, загул, розгул" [Гачев 1988, с 67]. Невипадково в російській мовній свідомості воля за своєю аксіологічною природою зіставляється із щастям: "На свете счастья нет, но есть покой и воля" (О. Пушкін). У словнику С.І. Ожегова воля у значеннях: "здатність здійснювати свої бажання і цілі" — сила воли (англ. will-power); "свідоме прагнення до здійснення чогось" — воля к победе, воля к жизни (англ. will to live); "побажання, вимога" — воля народа (англ. wishes of people), последняя воля (англ. last will); "влада, можливість розпоряджатися" — воля ваша (англ. as you please, as you say), волею судеб (англ. as the fates decree) — (воля 1) і воля як "свобода у виявленні чогось" — дать волю чувствам (англ. to give vent to feel­ings); "вільний стан, не у в'язниці, не під замком" — выпустить на волю (англ. to set at liberty), на воле (англ. at liberty) — (воля 2) подані як омоніми [Ожегов 1981, с. 89]. Проте в діахронічному аспекті воля 2 являє собою рефлексію волі 1. Сягаючи давньоруського слова воля "настій­ність, свобода" [Цыганенко 1989, с 67], воно споріднене з такими

¹ Ці факти мовної діахронії свідчать про загальнопозитивну оцінку похідних від наведених прик­метників абстрактних іменників freedom та liberty у мовній свідомості представників англосак­сонської культури, що переконливо довела соціальна практика Англії і США.

110

словами, як рос. вдоволь (англ. in abundance); довольный (англ. satis­fied, contented); произвол (англ. arbitrariness); уволить (англ. to discharge, to dismiss); неволить (англ. to compel). Щоб вирватися на волю вольную, наприклад, з кріпацтва, необхідно було мати сильную волю. Як відзначає Н.Д. Арутюнова, російський концепт волі співвіднесений з поняттям стихії та стихійних дій, причому воля — це не лише простір поза рамками та кордонами: "вона також усередині людини, яку на волю підштовхує бажання, порив чи примха" [Арутюнова 1999, с. 813].¹

Свобода, виступаючи поняттям західноєвропейським, тісно пов'язана з правопорядком та законністю (рос. свобода совести, свобода печати, свобода слова) — воля аж ніяк з поняттям права не співвідноситься. Проста субституція слова свобода словом воля в наведених вище стійких словосполученнях (*воля совести, *воля печати, *воля слова) змінить їх демократичний, але законолюбний смисл на зовсім протилежний: свобода без меж, тобто воля, вже називається анархією. Ось як зіставляє поняття волі та свободи російський історик і публіцист Г.П. Федотов: "Воля є насамперед можливість жити, чи пожити, за власною волею, не обмежуючи себе жодними соціальними путами... Свобода особиста неможлива без поваги до чужої свободи, воля завжди для себе. Вона не протилежна поняттю тиранії, бо тиран також є вільною людиною. Розбійник — це ідеал московської волі... Російський ідеал волі знаходить вираження в культі пустелі, дикої природи, побуту кочівників, циганщини, вина, розгулу, самозабуття пристрасті, розбійництва, бунту і тиранії" [Федотов 1989, с. 204)] Як бачимо, автора цих рядків важко звинуватити в етноцентризмі.²

Серед культурних концептів, що демонструють специфіку російської етнічної свідомості, особливе місце належить слову судьба (англ. fate, destiny, lot), філософське визначення якого пов'язане із надприродною силою, "що визначає всі події в житті людей" [Философский словарь 1981, с. 359]. Внутрішня форма цього російського номена пов'язана з дієсловом судить у значенні "призначати вищою силою": Так суждено судьбой; Так рок судил, видно судьба такая; Суженого и на кривых оглоблях не объедешь. Номен судьба реалізує похідне від дієслова судить значення

¹ Див. дуже показову в контексті цього твердження етимологію воляї у М. Фасмера [Фасмер 1986, т. 1,с. 347—348].

² Федотов Г.П. (1886—1951) — видатний російський історик, філософ культури, богослов, пуб­ ліцист, активіст руху зближення християнських церков. У 1925 році емігрував з Радянської Росії.

111

Етнічні особливості мовних картин світу

Вираження національно-специфічного на тлі універсального...

"волевиявлення вищої сили — Бога" (що сягає античного розуміння судьбы як всесильного світового закону, могутньої регулюючої сили) у наступних контекстах:

Из края в край, из града в град

Судьба, как вихрь людей метёт,

И рад ли ты, или не рад,

Что нужды ей...? Вперёд, вперёд! (Ф. Тютчев)

Дар напрасный, дар случайный, Жизнь, зачем ты мне дана? Иль зачем судьбою тайной Ты на казнь осуждена? (О. Пушкін)

Судьба свершилась, о мой сын! (О. Пушкін)

Судьбы свершился приговор¹. (М. Лермонтов)

У творах російської класики початку XIX століття слово судьба часто використовується у значенні "те, що судилося пережити в житті", виступаючи вже не суб'єктом, а об'єктом визначеності: рос. "Теперь уже поздно противиться судьбе моей. Да нет, от беды не отбожишься; что суждено, тому не миновать" (О. Пушкін) — "But it is now too late to resist my fate. But no, there is no escaping misfortune; Fate is master unto itseir; "Прочитав, она возвратила мне письмо дрожащею рукою и сказала дрожащим голосом: "Видно, мне не судьба... Родные ваши не хотят меня в свою семью. Буди во всём воля господня!" (О. Пушкін) — "Having read the letter, she returned it to me with a trembling hand and said in an unsteady voice: "It was clearly not for me... Your parents do not want me in your fam­ily. In all things may God's will be done!"; "Марья Ивановна предчувствовала решение нашей судьбы; сердце её сильно билось и замирало" (О. Пушкін) — "Marya Ivanovna felt that our fate was about to be decided; her heart beat violently".

У літературних текстах цього періоду слово судьба зустрічається також у значенні "особиста доля, талан": рос. "В некоторых отношениях и судьба их была одинакова: оба женились по любви, оба скоро овдовели, у обоих оставалось по ребёнку" (О. Пушкін) — "In certain ways, two their destinies were similar, both had married for love, both had soon been widowed, and both had been left with an only child"; "Она чувствовала,

что судьба её соединена была с моею" (О. Пушкін) — "She felt that her fate was tied to mine".^

В етно-культурному континуумі російської мови номен судьба розвиває в основному негативні оцінні смисли: удары судьбы, гонения судьбы, приговор судьбы, злая судьба; От судьбы не уйдёшь, Судьба придёт — по рукам свяжет, Судьба придёт, ноги сведёт, а руки свяжет. Уживання цього слова меліоративно, наприклад, у слово­сполученнях счастливая судьба, благословить судьбу не нівелює його загальної пейоративної аксіологічної значущості, зумовленої, на думку Г. Вежбицької, певним етнічним компонентом у семантиці цього слова: "слово судьба своїм значенням натякає на те, що скоріше можна чекати чогось поганого, ніж доброго" [Вежбицкая 1996, с 22]. За нашими спостереженнями, подібні "аксіоми етнопсихології" (термін Г. Вежбиць­кої) тісно пов'язані зі специфікою внутрішньої форми слова — носія образу значення, а також із особливостями етноміфологеми, що задає певні оцінні параметри явищу, яке категоризується. Так, у слов'янській міфології Суд (Усуд) виступав божеством, яке визначало з моменту народження людини весь її подальший життєвий шлях: бути їй бідною чи багатою, щасливою чи нещасною. На третій день після народження до дитини приходили "духи судьбы — суденицы" (рос), три сестри, чиї пророкування щодо найважливіших віх у житті дитини ніщо не могло змінити [Персонажи славянской мифологии 1993, с. 150]. Таким чином, вже на рівні міфологічного мислення людина опинялася заручницею своєї судьбы, сліпою іграшкою безжалісної визначеності, що й послужило основою мовної концептуалізації судьбы з негативною оцінністю (пор. з укр. доля, с 122—126 цього дослідження).

В англійській мові поняття нещасливої та щасливої долі закріплені за різними лексемами: fate і fortune відповідно. Якщо номен fate, що сягає латинського fatum (від дієслова far! — "говорити" та іменника fas — "дозволене Богами)", розвиває виключно негативні конотації (sealsmb's fate, leave smb. to their fate, suffer a fate, by a twist of fate, a fate worse than death), то номен fortune (від лат. fortuna — "щасливий випадок, щастя"), розвиваючи метафоричний перенос абстрактне -» конкретне: "щасливий випадок, щастя, фортуна" -»"велика сума грошей, багатство"(напр.: by good fortune —"на щастя, внаслідок щасливого випадку"; try one's for­tune — "починати щось робити, сподіваючись на хороший результат";

¹ The Complete Prase Tales of A.S. Pushkin / Translated from Russian by Gillon R. Aitken, W.W. Norton and Company.— New York; London: Barrie Books Ltd.— 1973.— P. 236—238.

112

113

Етнічні особливості мовних картин світу

Вираження національно-специфічного на тлі універсального...

fortune smiles on smbJsmth.— "фортуна посміхається комусь/чомусь" -> cost/spend/be worth a fortune — "коштувати/витрачати багато грошей"; make a fortune — "розбагатіти"; a small fortune — "дуже багато грошей, багатство"; соте into fortune — "одержати у спадщину"), має явну позитивну конотативну забарвленість. Проте номен fortune може вживатися і пейоративно: /'// fortune — "невдача, невезіння", але подібні випадки актуалізації семи "випадковість" є нечисленними (пор. счастливая судьба), а тому й не показові для семантики цього слова в цілому, яка визначається етнокомпонентом "скоріше трапиться щось добре, ніж погане".

Слово правда, безумовно, є одним із ключових понять-ідей як української, так і російської етнічної свідомості (укр. Правда світліша за сонце, Правда і в морі не втоне, Хто любить світ, той любить правду, Маленька правдонька всі неправди переважить, Правдою весь світ зійдеш, а неправдою ані до порога, Все згине, тільки правда зоста­неться, Велике діло гроші, а ще більше — правда; рос. Не в силе бог, а в правде, Правда чище ясного солнца, Без правды не житьё, а вытьё, Правда дороже золота, Деньги смогут много, а правда всё, Кто за правду горой, тот истый герой, В ком правды нет, в том добра мало, Правда на огне не горит, на воде не тонет, Правда живёт у бога, Всё минётся, одна правда останется). У семантиці цього слова наявний етичний компонент, що передбачає супокладення цього концепту поняттю справедливості. У передмові до першого тому своїх творів видатний російський соціолог та ідеолог народництва М.К. Михай-ловський писав: "Шоразу, коли мені спадає на думку слово правда, я не можу не бути в захваті від його дивовижної внутрішньої краси. Здається, тільки російською мовою истина і справедливость зливаються в єдине велике ціле..."Щит. за: Арутюнова 1999, с. 637]. Справді, стійкі дієслівні словосполучення на зразок укр. по правді — "справедливо" (По правді роби — доброго кінця сподівайся), стояти за правду — "відстоювати справедливість", правда зверху буде — "справедливість переможе"; рос. стоять за правду, искать правды, пострадать за правду втілюють поняття народного морального імперативу, що ціннісно зрівнює ідеї правди і справедливості¹. Словникова стаття англійської лексеми truth [Longman Dictionary of Contemporary English 1995, p. 1548] — nepe-

¹ Психолінгвістичний експеримент, який було проведено за методом семантичного диференці­ала у його модифікованій версії (див. с 96 цього дослідження) продемонстрував позитивну ціннісність поняття "правда" для української мовної свідомості. Учасникам експерименту було

кладного лексичного відповідника правди — не містить і натяку на подібний синкретизм значень, виділяючи тільки три ЛСВ: true facts — "факти, що відповідають дійсності"; being true — "правдивість"; important ideas — "важливі ідеї, що в суспільстві вважаються правильними". Проте спостереження над лексичною сполучуваністю слова правда, вжитого у значенні "те, що відповідає дійсності, істина", дозволяють погодитися із думкою Н.М. Перцової, що російське поняття правди здається аксіоло-гічно суперечливим і семантично амбівалентним [Перцова 1988, с. 89]¹. З одного боку, у російських літературних текстах можна зустріти меліоративно марковані атрибутивні сполучення на зразок бесценная/ великая І глубокая І истинная / настоящая / неотразимая / подлинная /светлая /святая/совершенная /чистая правда; з другого боку, оцінна спрямованість ад'єктивних сполучень з компонентом правда може бути прямо протилежною: беспощадная /грозная /грубая /жестокая /жгучая /неприятная /печальная /страшная /ужасная /холодная правда. Такий розподіл конотацій, очевидно, зумовлений самою онтологічною природою значення правды, орієнтованого на конкретні життєві ситуації, відобра­жувані в образах свідомості. Подібна "множинність правд" (У каждого своя правда) протиставляється єдиній истине (истина в последней инстанции), суміжній ідеальному трансцендентальному світові, світу духу, віри та уяви. У зв'язку з цим Н.Д. Арутюнова зауважує: "Про Божественний світ та його аналоги висловлюються в термінах істини. Це саме слово використовується в епістемічних контекстах. Йому надається перевага ... і тоді, коли мова йде про людство, його ідеали та кінцеві цілі, тимчасом як проекція Божественного світу на життя і мовленнєву діяльність людей позначається словом правда" [Арутюнова 1999, с. 551].²

запропоновано оцінити за семибальною шкалою ( + 3; + 2; + 1 ; 0; — 1 ; — 2; — 3) конотативний потенціал номена правда. В експерименті взяли участь студенти-філологи першого та п'ятого курсів Інституту філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка, 90 дівчат та 6 юнаків віком від вісімнадцяти до двадцяти восьми років, усього — 96 осіб. Ре­зультати експерименту продемонстрували, що зі словом-стимулом правда пов'язані переваж­но позитивні асоціації:

Правда: + 3-> 45 реакцій; + 2 -> 32 реакції; + 1 ~> 5 реакцій; 0 —♦ 10 реакцій; —1-4 4 реакції; — 2 -» 0 реакцій; — 3 -> 0 реакцій.

Усього: позитивних реакцій на слово-стимул правда — 82; нейтральних —10; негативних — 4. Наявність негативних реакцій на слово-стимул правда може свідчити про його деяку аксіоло-гічну амбівалентність, про що мова піде далі. ² Див. розгорнутий аналіз концепту істина в: [Лукин 1993].

114

115

Етнічні особливості мовних картин світу

Вираження національнсхпецифічного на тлі універсального...

Керуючись ідеями М.О. Бердяева щодо взаємозв'язку й взаємо­зумовленості географії російської землі і російської душі: "Будова землі, географія народу завжди бувають лише символічним вираженням будови душі народу, лише географією душі" [Бердяев 1999, с. 348], логічно припустити певний взаємозв'язок між вічним російським шуканням правди, блуканням і рівнинною пустотою російської землі, безмежністю її неоформленої національної стихії: "... Росія — низка пустот..." [Розанов 1998, с. 565]. У цікавій статті В.М. Крюкова "Навколо Росії: синтаксис Василя Розанова" ця проблема отримує релігійно-філософське витлумачення. На думку автора, у російській культурі вельми розвинене відчуття іманентного проміжку між людиною та іншою "божественною" реальністю: "Проміжок між особистісним існуванням і божим світом, до якого дуже чутлива російська людина, сприймається нею як пустота — щось глибоко двоїсте" [Крюков 1994, с. 66]. Спробуємо дослідити природу цієї двоїстості, спираючись на саму мовну тканину.

Історико-етимологічні зв'язки слова пустой у діахронії та його словотвірні й лексико-граматичні реляції в синхронії виявляють насамперед негативну спрямованість його аксіологічної маркованості. За даними етимологічного словника Г.П. Циганенко, давньоруське пустый сягає праслов'янської короткої форми прикметника *pustb > пусть "дикий, незаселений" (пор. з давньопруським pausto catto "дика кішка"; угор, puczta "незаселене місце"). З цієї праформи pustb y праслов'янський період виникло дієслово *pustiti, що означало спочатку "робити порожнім, вільним від чого-небудь"[Цыганенко 1989, с 342]. Це значення розвинулося в сучасне "перестати стримувати", "сприяти рухові, дії", "спрямувати до якої-небудь сфери діяльності", "поширити", "дати паросток, корені" тощо [Ожегов 1981, с.582]. Подібна семантична еволюція дієслівної одиниці пустить дозволяє говорити про зміну її суб'єктно-об'єктної спрямованості та її аксіологічної орієнтації. Статичність значення праслов'янської форми *pustiti різко контрастує з динамічністю семантики численних префіксально-суфіксальних похідних пустить: впустить, выпустить, опустить/ся, отпустить, запу­стить, пропустить, пуститься (в путь), напустить/ся, спустить/ ся. Вельми показовою також у даному контексті зміни знака конотації є подальша семантична еволюція шляхом граматикалізації форми 2-ої особи наказового способу дієслова пустить — пусти в частку пусть, що привносить у речення позитивну модальність волевиявлення/

спонукання (Пусть всегда будет солнце! Пусть будет так, я согласен; Пусть придёт завтра) чи допущення/бажаності (Пусть бы болела, лишь бы жила! Пусть бы сами подумали!). Проте ад'єктив пустой у своїй семантичній структурі містить негативно марковані переносні метафо­ричні значення "беззмістовний, поверховий" і "несолідний, несерйозний": пустой взгляд, пустой разговор, пустой человек, пустая затея, пустое дело. Пейоративне забарвлення зберігають також такі його субстантивні похідні, як пустота, пустыня, пустырь, пустяк, пустышка (у значенні "легковажна, несерйозна людина"); композити пустобрёх, пустозвон, пустослов, пустомеля, пустоцвет; пустоголовый, пустопорожний; стійкі ідіоматичні вирази: розм.: с пустыми руками, прост, чтоб тебе (ему, ей, им) пусто было . У перекладах англійською мовою прикметника пустой у його метафоричних негативно маркованих значеннях фактично не використовується англійський еквівалент російського пустой — empty, що відповідає йому в прямому номінатив­ному значенні: пустая болтовня — /о7е talk (букв, "порожня, безцільна"); пустой человек — shallow person (букв, "неглибокий, мілкий"); пустая отговорка — lame excuse (букв, "кульгава"); пустые слова—mere words (букв, "просто слова, не більш ніж слова"); пустозвон, пустомеля, пустослов — idle talker, пустышка (перен.)—shallow person; пустяк— trifle, bagatelle; чтоб тебе пусто было! — I wish you at the bottom of the sea! The devil take you! Таким чином, значення англійських відповідників рос. пустой у його метафоричних реалізаціях не пов'язуються з ідеєю пустоти: в перекладі семи незаповненості, неекзистенції, "відкидання матерії" відсутні, вони набувають предметності в більш-менш конкретних образах. Проте дані етимології слова idle [Barnhart 1988, с. 371] вказують на його зв'язок із російським концептом: у давньоанглійській мові îdel мало значення "порожній, непотрібний, даремний" — "empty, worthless, vain".¹ Розвиток цього значення в напрямку конкретизації і, так би мовити, "антропологізаці'Г привів до того, що в сучасній англійській мові основним значенням idle стало "той, що не працює, не діє, безробітний": Тле strike made thousands idle — Через страйк тисячі людей стали безробітними. Одне з переносних значень англійського idle — "бездіяльний, лінивий":

¹ У давньофризькій мові Idel мало таку саму семантику, а в сучасній німецькій з eitel пов'язуєть­ся семантика "пустий, простий, даремний". Ці факти наштовхують на роздуми про подібність шляхів метафоричного розвитку (від конкретного до абстрактного, фізичне явище -> психічне явище), принаймні для російської та деяких германських мов.

116

117

Етнічні особливості мовних картин світу

Вираження національно<пецифічного на тлі універсального...

She leads an idle existence — Вона живе нічого не роблячи, байдикує. А в давньоруській мові існувало слово пороздьный "вільний від роботи", з якого після низки фонетичних змін утворився український прикметник порожній—"пустий, нічим не заповнений" [Цыганенко 1989, с 324]. Таким чином, спостерігається однакова спрямованість метафоричного функціонального переносу: у співвідносних слів англійської та російської мов семантичний розвиток відбувався від конкретного до абстрактного, що зайвий раз доводить принципову аналоговість людського мислення. Ще один важливий висновок, який випливає з проаналізованого матеріалу: формально-семантична співвіднесеність англійського idle з ідеєю пустоти розкривається через етимологію цієї лексичної одиниці, у динаміці її мовного розвитку, тоді як на синхронічному зрізі англійської мови цей зв'язок можна вважати практично втраченим.

Досліджуючи російський концепт пустота, варто зупинитися на "цілком нігілістичному", на думку П.А. Вяземського, російському слові ничего, що вживається в дискурсі російського діалогічного мовлення у ролі безособового "редукованого" предиката, морфологічно вираженої одиниці категорії стану¹. Складна ідіоматичність семантики цього слова нерідко призводила до найрізноманітніших її тлумачень. Так, Петро В'яземський убачав у ньому російську лукаву стриманість, страх прохопитися словом, російське "себе на уме", французький письменник О. Сільвестр називає його "страждально-терплячим девізом російського народу"², а один із коментаторів Словаря русских народных говоров (СРНГ) тлумачить це слово як "гріховне" і "таке, що виявляє байдужість" [СРНГ, вип. 21, с 248]. Бісмарк, будучи послом Пруського королівства при Петербурзькому імператорському дворі (1859—1863), носив каблучку, яку купив у Росії, з вибитим на ній словом nitchevo на згадку про зимове полювання в Росії, де під час хуртовини він ледь не загинув. Російський мужик-візник, бажаючи підбадьорити незвичного до російського зимового антуражу німця, час від часу обертався до майбутнього "залізного канцлера" і повторював: "Ничего, выберемся!" За свідченням сучасників, у скрутних ситуаціях Бісмарк любив повторювати: "Nitchevo".

Що саме надає цьому слову такої семантичної неоднозначності, такої "полюсності" конотативного розкиду? На думку В.М. Крюкова, російське ничего динамічно поєднує в собі "ніщо" (рос. "ничто") і "щось" (рос. "нечто")

¹ Омоформа ничего являє собою родовий відмінок заперечного займенника ничто: Мне ниче­ го не нужно делать сегодня.

² Див. детальніше: [Алексеев 1982].

західної думки, передаючи певну смислову трансформацію, "народження смислу з нічого" [Крюков 1994, с. 67],— тому воно настільки семантично містке. Спростовуючи незаперечне латинське "Tertium non datur" ("Третього не дано"), ничего в рамках російського діалогічного дискурсу здатне розвивати найрізноманітніші ситуативні значення:

• — Как живёте? Как дела? How are you doing? How are things?

— Ничего, спасибо. Everything is all right. Thank you. У даній ситуації спілкування відповідь "Ничего" може бути розгорнута

в репліку "Ничего особенного не произошло", імплікуючи зміст "поки все добре", "нормально", "благополучно". Очевидно, у цьому мовному кліше міститься підтекст "може статися скоріше погане, ніж хороше, тому добре, що поки що нічого не сталося" (Пор. з етнопсихологічним компонентом слова судьба). Англійський переклад імплікує зовсім інше світовідчуття : "все добре, тому що погано не повинно бути ніколи".

• — Спасибо за всё, что Вы сделали для меня. Thank you for ail

you've done for me. — Ничего, не стоит благодарности. „ Don't mention it.

У даному контексті ничего вживається у функції скромної відповіді на подяку, причому в англійському перекладі, хоч і репрезентованому негативною конструкцією, воно повністю нівельоване.

• —Простите, я Вас, кажется, толкнул? I'm sorry I pushed you.

— Ничего, ничего... Never mind.

У цьому міні-діалозі ничего виступає у функції ввічливої відповіді на вибачення. Як і в попередньому випадку, воно ніяк не відбите в перекладі.

• — Ничего-с! — как бы ободряя его, проговорил Павел Павлович и налил себе ещё стакан (Ф. Достоєвський)

—"It doesn't matter!" said Pavel Pavlovich as though trying to encourage him, and he poured himself out another glass. У даній ситуації спілкування ничего має змістове навантаження форми

заспокоєння, підбадьорення співрозмовника, що, однак, не знаходить

відображення в англійському перекладі.

• — Ничего-с, что считаться,— ухмыльнулся Павел Павлович,

смотря, впрочем, в землю. (Ф. Достоєвський).

— "That's all right, why cast up accounts?" Pavel Pavlovich sniggered, without, however, raising his eyes.

Цей дискурс виявляє інші мовленнєві імплікації слова ничего, що функціонує тут як форма прихованого заперечення співрозмовникові,

118

119

Етнічні особливості мовних картин світу

Вираження національно-специфічного на тлі універсального...

непогодження з його минулими діями чи намірами. І знову ничего не знаходить "тілесного" втілення в перекладі.

Ничего може також уживатися для вираження іронічного ставлення чи недовіри до співрозмовника (у складі фразеологізованої одиниці ничего себе):

— Это всё правда.— That's all true.

—Ничего себе правда! — How could it be true!

Таким чином, функціонування в мовленнєвому потоці російського ничего (а ми розглянули тільки деякі з його мовних виявів) підтверджує його аксіологічно двоїстий характер, дивовижну здатність давати діаметрально протилежні оцінки мовним ситуаціям.

Діалектні та просторічні іпостасі ничего, проаналізовані за словником В.І. Даля та Словарём русских народных говоров (СРНГ), дозволяють зробити висновок про те, що в своїх похідних лексико-граматичних одиницях ничего поводиться так само амбівалентно, як і в ситуативному контексті, виявляючи як позитивні, так і негативні конотації: з одного боку, маємо субстантив ничевошник — "той, кому все байдуже, хто завжди примовляє ничего", з другого — ад'єктив ничёвый у значенні "хороший, бравий". Позитивна аксіологічна маркованість характеризує також слово ничтяк (ништяк, нищак), яке широко вживається в сучасному жаргоні російської молоді у значенні "добре", "здорово", "чудово".