Порівняльна характеристика «закритого» і «відкритого» типу організації
Параметри |
«Закрите підприємство» (техніко-економічна система) |
«Відкрите підприємство» (соціально-економічна система) |
1. Філософія |
Управлінський раціоналізм |
Системний, ситуаційний, цільовий підхід |
2. Умови діяльності |
Стабільні |
Змінюються |
3. Передумови успіху |
Раціональна організація виробництва, зниження витрат за рахунок внутрішніх резервів, зростання продуктивності праці, ефективне використання ресурсів |
Адаптація до зовнішніх факторів, пошук та реалізація нових можливостей розвитку (за змістом і взаємодією); техніко-організаційних факторів, що залежать від змін у зовнішньому середовищі |
4. Цілі й завдання |
Структуровані цілі досягнення певних параметрів; діють тривалий час; збереження системи від руйнівного зовнішнього впливу |
Різноманітність цілей; перевага цілей розвитку, гнучке реагування на вплив зовнішнього середовища |
5. Стратегія |
Зростання обсягів (масштабів) виробництва; поглиблення спеціалізації |
Підпорядкування виробництва споживанню, задоволенню ринкового попиту; диверсифікація; інновації |
6. Організаційна структура управління |
Основа побудови — функціональна ознака; чіткий поділ праці, спеціалізація, концентрація; визначення обов’язків у стандартних документах |
Основа — децентралізація різних типів; багатоваріантність форм; гнучкість, універсальність; частина ланок має тимчасовий характер; система автономних виробничо-управлінських підрозділів (наприклад, СГЦ) |
7. Механізм управління |
Основа — довгострокове планування та ефективний контроль усіх видів |
Основа — виявлення проблем і генерація нових рішень; стратегічне управління переважно за «слабкими сигналами» |
8. Вимоги до персоналу |
Високий рівень фахової підготовки. Знання технічних компонентів виробничого процесу; знання економіки та організації діяльності свого підприємства; орієнтація діяльності: чітке та організоване виконання планів та інших рішень, які доводяться «згори»; чітке виконання встановлених норм і правил |
Керівники-підприємці, поєднання спеціальних професійних знань із широким світоглядом; ініціатива на всіх рівнях управління, можливість прояву талантів; організаційна культура як основа поведінки, стратегічна поведінка кожного працівника — умова стратегічної поведінки організації |
забезпечення конкурентоспроможності підприємства завдяки вибору адекватних стратегій та нагромадження (підтримки) конкурентних переваг тощо.
інвестування (визначення джерел і напрямків використання інвестицій) та управління фінансами підприємства з метою отримання високих економічних результатів діяльності (прибутковість, продуктивність, ефективність);
визначення необхідного для існування та розвитку підприємства кадрового складу з конкретними кількісними (чисельність) та якісними (кваліфікація) показниками, нагромадження «людського капіталу» — одного з основних джерел розвитку організації;
використання досягнень науково-технічного прогресу завдяки налагодженню спеціальної інноваційної підсистеми, формування науково-технічного потенціалу організації.
Зазначені завдання не охоплюють усього переліку, з яким кожне підприємство нині стикається у своїй діяльності, однак основні перелічено. Головне тут — зміна концепції підприємства та управління ним: з «основної ланки соціалістичного виробництва», розміщеної «внизу» ієрархії управління, підприємство поступово стає самостійним ключовим, центральним елементом економічної діяльності держави.