Схили, схилові процеси та рельєф схилів Поняття схил та класифікація схилів

Схил – це поверхня, на якій в переміщенні речовини визначну роль відіграє складова сили тяжіння, яка орієнтована вниз по схилу. Процеси, які відбуваються на схилах, ведуть до видалення, переміщення, а при сприятливих умовах – до накопичення продуктів вивітрювання, тобто до утворення як випрацюваних, так і акумулятивних форм рельєфу.

За крутизною схили ділять на: дуже круті (> 35°), круті (15-35°), схили середньої крутизни (8-15°), похилі (4-8°), дуже похилі (2-4°). За довжиною – на довгі (> 500 м), схили середньої довжини (50-500 м), короткі (< 50 м). Довжиною визначається кількість вологи, яка попадає на схили. За формою: прямі, опуклі, увігнуті, східчасті. Форма свідчить про процеси, які відбуваються на схилах. Схили можуть поділятися на схили ендогенного та екзогенного походження.

За особливостями схилових процесів А.І.Спіридонов виділяє наступні типи схилів:

1. Схили власне гравітаційні (> 35°) – уламки під дією сили тяжіння скочуються до підніжжя схилів. Це обвальні, осипані, лавинні схили.

2. Схили блокових рухів утворюються при зміщенні вниз блоків гірських порід. Цьому сприяють підземні води та гравітація (20-40°). Це зсувні, опливло-зсувні та схили відсідання.

3. Схили масового зміщення чохла рихлого матеріалу. Залежить від консистенції ґрунту, яка обумовлена кількістю ґрунту у воді (2-40°). Це соліфлюкційні, дефлюкційні, схили повільної соліфлюкції та ін.

4. Схили делювіального (площинного) змиву. Залежать в першу чергу від стану схилів. Спостерігаються на різних за крутизною схилах.

Схилові процеси та рельєф схилів

1. Обвальні схили. Обвалом називається процес відриву від основнох маси гірських порід великих глиб та наступного їх переміщення вниз по схилу. Морфологічним результатом обвалів є утворення стінок відриву та ніш у верхніх частинах схилів та накопичення продуктів руйнування біля їх підніжжя. Утворенню обвалу передує виникнення тріщин, по яким відбувається відрив.

2. Осипні схили. Утворення осипу пов’язане з фізичним вивітрюванням на схилах, які складені мергелями або глинистими сланцями. В осипу розрізнюють осипний схил, осипний лоток та конус осипу. У підніжжя формуються колювіальні відклади, які відрізняються поганою відсортованістю матеріалу.

3. Зсувні схили. При зсуванні відбувається переміщення монолітних блоків порід. Зсув відбувається у випадку, коли водопроникні породи підстеляються горизонтом водотривких порід, частіше за все глин, які служать поверхнею ковзання. Виникають зсуви на крутих схилах, ухил яких дорівнює або більше 15°.

4. Соліфлюкційні схили. На територіях з сезонним промерзанням поверхневого ґрунту та в областях з багатовіковою мерзлотою розповсюдженим типом силових процесів є соліфлюкція, яка відбувається в діючому шарі – шарі сезонного промерзання та відтаювання. Наявність на деякій глибині водоупору обумовлює сильне зволоження шару, що протаяв, або його нижньої частини за рахунок льоду, який міститься в ньому, та фільтрації вологи зверху. Через це грунт набуває рідко-текучу консистенцію, яка здатна текти тонким шаром. Соліфлюкційна течія ґрунту відбувається на схилах різної крутизни.

5. Дефлюкційні схили. Дефлюкція -- пластичний рух у вигляді повільного видавлювання слабко зволожених ґрунтових мас під грунтово - рослинним покровом. Спостерігається переважно в областях гумідного клімату.

6. Делювіальні схили – схили, на яких переміщення матеріалу вниз по схилу відбувається через стік дощових або талих вод у вигляді тонких переплітаючих ся струминок, густою сіткою покриваючих всю поверхню схилів. У підніжжя схилів формується особливий тип континентальних відкладів – делювій.