2. Концепції науки менеджменту: сучасні концепції менеджменту; новітні управлінські концепції.

Ресурсна теорія (resource-based theory) – одна з теорій існування фірми в економіці – отримала застосування в стра-тегічному менеджменті. Мета ресурсної концепції полягає у тому, щоб пояснити ство-рення, використання й відновлення конкурентних переваг в термінах ресурсів фірми.

Ключові положення ресурсної теорії:

1. Існують системні розбіжності між фірмами, що викли-кані відмінностями у ресурсах, якими управляє фірма, і які не-обхідні для реалізації стратегії.

2.         Ресурсна теорія передбачає, що ресурси нерівномірно розподілені серед фірм, що є причиною конкурентних переваг чи уразливості компанії.

3.         Ресурсна теорія передбачає, що ресурси відносно стабільні. Якщо конкурентні переваги фірми ґрунтуються на володінні якимось ресурсом, то фірма намагається блокувати чи уповільнити поширення таких ресурсів.

Каркас ресурсної концепції (табл. 3.5) набуває заверше-ності, коли вищевикладені положення комбінуються з наступ-ними припущеннями, запозиченими в економічній теорії. Мо-ва йде про такі передумови: по-перше, розбіжності між ресур-сним багажем фірм породжує розбіжності в їх господарських результатах; по-друге, фірми прагнуть підвищити (якщо не максимізувати) ці результати. Головна теза ресурсної кон-цепції полягає у тому, що стійкий успіх фірми залежить від на-явності у неї унікальних ресурсів й організаційних здатностей (компетенцій), які, являючись причиною недоступних супер-никам економічних рент, визначають конкурентні переваги даної фірми.

Становлення менеджменту як професії і як науки в Ук-раїні та інтеграція країни до світової економіки співпали в часі зі швидкими і радикальними змінами в змісті і формах ринко-вої конкуренції. Тривале процвітання фірм в сучасній еко-номіці вимагає нового образу мислення про стратегічне уп-равління: менеджери повинні не адаптуватися до зовнішніх неконтрольованих сил бізнес-середовища, а створювати і роз-вивати конкурентні переваги портфеля унікальних ор-ганізаційних компетенцій.

Серед основних концепцій менеджменту, які підтримують сучасні тенденції розвитку бізнесу, центральне місце займає концепція менеджменту знань. Це обумовлено набуттям еко-номіками провідних країн світу нових характерних рис, які притаманні економіці знань. Організація отримує конкурентні переваги від накопичен-ня та генерації знань з причини, що завдяки внутрішньому

обміну професійними напрацюваннями, ноу-хау ведення бізнесу, її співробітники можуть приймати нестандартні рішення.

Ефективність створення та використання інтелек-туального капіталу організації залежить від успішного вико-ристання знань співробітників, які необхідно розвивати, за-своювати та якими необхідно обмінюватися, щоб сформувати організаційний капітал.

Інноваційний менеджмент

Інноваційна стратегія підприємства повинна визначатись двома важливими складовими: 1) обсягом і характером наяв-них ресурсів; 2) ринковими позиціями та загальногосподарсь-кою структурою (частка ринку, конкуренція, доступність дже-рел фінансування та сировини та ін.). Сам процес формування інноваційної стратегії проходить під впливом факторів, які створюють потребу в інноваціях: прискорення прогресу в на-укових дослідженнях і технологіях, а також зміна попиту. Сучасний ринок вимагає постійної уваги до себе і адекватного реагування на всі зміни. Своєчасно врахувати ці зміни та збільшити задовільні їх сторо-ни – це завдання інноваційного менеджменту. В Україні й на сьогодні сам інноваційний менеджмент залишається новою справою для багатьох підприємницьких структур. Таким чином, відтворювальний характер створення та ре-зультативного використання інновацій як фактору стра-тегічного розвитку вимагає формування особливих ор-ганізаційно-управлінських умов ефективного здійснення інноваційної діяльності. На зміну концепціям і принципам традиційного менеджменту повинні прийти нові моделі інно-ваційного управління, а саме – інноваційний менеджмент.