І.2. Винахід кінематографу

28 грудня світ відзначає Міжнародний день кіно. Саме в цей день у 1895 році в паризькому кафе на Бульварі капуцинів брати Луї та Огюст Люм’єр (що раніше одержали патент на винайдений ними апарат «Сінематограф») влаштували перший публічний платний кіносеанс, і хоча було продано лише 35 квитків вартістю в один франк, для братів це був безцінний момент. Того дня був показаний ряд з нятих ними короткометражок, відкривала показ 46–секундна короткометражка «Вихід робітників з фабрики Люм’єр». Січень 1896 року — відбувається показ легендарної стрічки «Прибуття потягу на вокзал Ла Сьота», під час показу якої деякі глядачі в жаху схоплювалися з місць, боячись, що паровоз ось–ось розчавить їх. Так кіно увірвалося в наше життя, за століття стало для одних глобальною індустрією з багатомільйонними оборотами, для інших — частиною і навіть замінником самого життя.

У перші роки існування до сінематографу ставилися лише як до розваги, але вже в 1910–х роках розглянули в ньому мистецтво. Першими підійшли до кіно з естетичною міркою француз Жорж Мельєс і американець Девід Гріффіт.

Сила й потужність кінематографу нікого не залишила байдужими, і політиків також. Вони одразу зрозуміли, яку активну дію на маси можна надавати за допомогою винаходу братів Люм’єр. Зокрема, екс–президент США Теодор Рузвельт зіграв самого себе в 1917 році, коли країна вступила в Першу світову війну.

27 серпня 1919 року — Радянський народний комітет приймає декрет про націоналізацію кіносправи. З того часу вся фото і кінематографічна торгівля й промисловість перейшла у патронат Народного комісаріату освіти. А Сталін згодом особисто проглядав кожен знятий в країні художній кінофільм.

6 жовтня 1927 року завершилася епоха німого кіно — цього дня в США в прокат вийшов музичний фільм «Співак джазу» з Елом Долсоном у головній ролі.

1935 рік — ознаменований відображенням кольору в кіно, коли вперше було показано повнометражний кольоровий фільм «Беки Шарп» режисера Рубена Мамуляна.

Фільм «Віднесені вітром» — є одним з перших кольорових кінофільмів, який до того ж став найвидатнішою мелодрамою. Прем’єра фільму, знятого зусиллями продюсера Селзніка за однойменним романом Маргарет Мітчелл, відбулася 15 грудня 1939 року в місті Атланта, США. Фільм отримав 10 премій Оскар — рекорд, не побитий протягом двох десятиліть. На «Віднесені вітром» було продано більше квитків, ніж на будь–який інший голлівудський фільм ( з поправкою на інфляцію - це найбільш касова стрічка в історії кінематографа).

З 50–х років у США починається виробництво стереофільмів — аналогів сьогоднішнього 3D. Тоді ж вперше спробували супроводжувати показ штучними запахами. Жодна з цих ідей не прижилася. Вони були дуже дорогими, а ефект захоплював глядача не набагато більше, ніж якісне класичне кіно.

У Європі цей період проходив під егідою інтелектуального, психологічного кінематографа Роберто Росселліні, Федеріко Фелліні, Інгмар Бергман володіли серцями мільйонів.

З 70–х розпочинається ера блокбастерів — фільми, які збирають більше мільйона доларів за перший день прокату. З «Щелеп» Стівена Спілберга та «Зоряних воєн» Джорджа У. Лукаса починається нова ера — гіпершвидкостей і торжества спецефектів.

За всю історію кіно найулюбленішим персонажем у режисерів був Наполеон, а найпопулярнішим кіносюжетом — історія про Попелюшку (в усіх її, у тому числі і сучасних, інтерпретаціях). Якщо ж говорити про вигаданих персонажів, то після Попелюшки це — Гамлет, Кармен, Доктор Джекіл і містер Хайд, Фауст, Ромео і Джульєтта, три мушкетери, дама з камеліями і Дон Кіхот.

Найбільш плідними кінорежисерами варто визнати німця Райнера Вернера Фасбіндера (який за 17 років роботи встиг зняти 37 повнометражних фільмів, три новели, два телесеріали і одну документальну стрічку) і японця Кендзі Мідзогуті, на рахунку якого 85 фільмів, з яких уціліли лише 30.

Своєрідний рекорд і у знаменитого Чарлі Чапліна, який у ліричній трагікомедії «Вогні рампи» (1952) виступив як продюсер, режисер, сценарист, композитор, монтажер, хореограф, художник по костюмах і при цьому ще й зіграв головну роль.

Найбільш завзятим кіноманом слід визнати Гвайміна Х’юза. З 1953 по 1997 рік цей дивак подивився 22990 фільмів, у результаті чого заслужено потрапив до Книги рекордів Гіннеса.

У фільмі «Молодий майстер» (1980), епізод, де Джекі Чан виконує трюк з віялом, знімався 1300 дублів, однак, знаменитий актор у підсумку зумів виконати трюк.

Найбільш прибутковим фільмом в історії кіно вважається «Титанік» (1997) Джеймса Камерона, що зібрав у світовому прокаті (крім численних Оскарів) $ 1,8 млрд. При цьому, бюджет фільму склав $ 200 млн. Сьогодні індустрія Голівуду — наймасовіша і найдорожча у світі. Кожен день там випускається як мінімум два нових фільми, а щорічний оборот фабрики мрій — $ 9 млрд — порівняємо з річним бюджетом невеликої країни.

У 2009 році Голівуд встановив новий рекорд зі щорічних касових зборів у США, вперше зібравши в прокаті за неповний 2009 більше $ 10 млрд. Цікаво, що знаменитий знак HOLLYWOOD на Голлівудських пагорбах спочатку з’явився у 1923 році, як тимчасова реклама компанії Hollywoodland, що займалася продажем нерухомості. Хоча компанія прогоріла, знак залишився і незабаром став невід’ємною частиною образу Голівуду, його символом.

Сьогодні суспільство, перебуваючи під чарівністю великої ілюзії, вимагає від кіно все більш сильних відчуттів. Таких же гострих, як і тоді, коли паровоз змушував людей підхоплюватися з місць.

К інематограф або Сінематограф — апарат створений братами Люм’єр, що представляв собою універсальний проекційний, знімальний і копіювальний апарат для використання 35–мм перфорованої целулоїдної плівки.

Назву «Cinématographe» було вперше застосовано винахідником Леоном Булі в 1892 р. для винайденого ним прототипу з паперовим носієм. Однак, внаслідок несплати річного внеску за патент, в 1894 р. назва перейшла до братів Люм’єр.

Радіо і кіно породили сучасне телебачення — спосіб перетворювати радіосигнали, нечутні і невидимі, у звуки і зображення, які рухаються.

Заслуга введення в побут самого терміну «телебачення» належить штабс-капітану російської армії К.Д. Перському. Він першим вжив цей термін у своїй доповіді «Сучасний стан питання про електробачення на відстані (телевізування)», зробленому в Парижі на Всесвітньому конгресі електротехніків у 1900 році.