2. Підготовка наступального бою механізованого (танкового) взводу (відділення, екіпажу танку).

Наступ на противника з положення безпосереднього зіткнення з ним взвод починає із вихідного положення в заздалегідь створеному бойовому порядку.

Вихідне положення займається взводом у ході перегрупування із положення оборони або з одночасною зміною підрозділів, що обороняються.

Механізований взвод в ході перегрупування розташовується на вихідній позиції роти:

• особовий склад - у першій траншеї;

• бойові машини піхоти займають вогневі позиції поряд з відділеннями або позаду них на віддаленні до 50 м.

У випадку неможливості прихованого зайняття БМП (БТР) вогневих позицій зі своїм взводом біля переднього краю вони разом з машинами інших взводів роти можуть розташовуватися спільно із взаємодіючим танковим підрозділом на його вихідній або очікувальній позиції.

ТВ розташовується в раніше зайнятому для оборони опорному пункті або знаходиться у складі роти на вихідній (очікувальній) позиції.

Перед наступальним боєм з ходу взвод приховано розташовується у віддаленому від оборони противника вихідному районі з'єднання (частини). Розгортання в бойовий порядок для наступу взвод здійснює в ході висування на рубіж переходу в атаку.

У вихідному положенні (районі) взвод знаходиться у повній готовності до відбиття можливого нападу противника.

Рішення на наступ КВ(командир взводу) приймає, як правило, в ході рекогносцировки, яка проводиться старшим командиром.

Під час наступу з положення безпосереднього зіткнення з противником, а якщо дозволяє обстановка то і під час наступу з ходу вся робота щодо організації бою проводиться на місцевості.

Якщо обстановка не дозволяє організувати підготовку бою на місцевості, командир взводу:

• приймає рішення;

• віддає бойовий наказ;

• організовує взаємодію по карті (схемі, на макеті місцевості).

У ході рекогносцировки командир взводу вивчає міс­цевість, указує орієнтири і уточнює:

- зображення переднього краю оборони противника і розташування його вогневих засобів, особливо проти­танкових;

- місця і характер загороджень, перешкод, а також цілі, які уражаються засобами старшого коман­дира;

- бойові завдання відділень (танків) та приданих вог­невих засобів;

- рубежі переходу в атаку і безпечного віддалення;

- місця проходів у загородженнях і переходів через перешкоди та їхнє позначення, місця оснащення танків катковими мінними тралами.

Під час наступу з положення безпосереднього зітк­нення з противником КВ(командир взводу), крім того, уточнює:

• вихідну позицію (ділянку тран­шеї, окопи) для наступу;

• маршрут виходу бойових ма­шин піхоти (БТР) до взводу;

• місця для пропускання танків та їх позначення.

Під час наступу з ходу КВ уточнює:

• маршрут висування;

• рубежі розгортання;

• місця посадки десанта на танки та спішування.

У рекогносцировці, як правило, беруть участь командири відділень (танків), а іноді і механіки-водії (водії).

Під час постановки завдань відділенням (танкам) ко­мандир взводу в бойовому наказі вказує:

• командир механізованого (танкового) взводу - об'єкт атаки, напрямок продовження насту­пу і рубіж переходу в атаку;

• командир гранатометного взводу - цілі для ураження в період вогневої підготовки атаки і з по­чатком атаки, вогневу позицію, напрямок стрільби і порядок переміщення в ході бою;

• командир протитанкового взводу - цілі для ураження, вогневу позицію (рубіж), напрямок на­ступу, місце в бойовому порядку.

Командири механізованого, гранатометного та про­титанкового взводів під час атаки в пішому порядку вка­зують також місця спішування, а командир механізова­ного взводу під час постановки завдань своєму заступ­нику:

- порядок ведення вогню бойовими машинами пі­хоти (БТР) і їх місце в бойовому по­рядку взводу;

- снайперу - цілі для знищення, порядок ведення вогню і місце в бойовому порядку взводу;

- стрільцю-санітару — завдання і місце знаходження.

Організовуючи взаємодію, КВ(командир взводу) повинен:

а) під час наступу з положення безпосереднього зітк­нення з противником указати:

- порядок зайняття вихідних позицій (ділянку траншеї, окопів) для наступу;

- пропу­ску танків через бойовий порядок;

- вихід і заняття своїх місць бойовими машинами піхоти (бронетранспор­терами).

Командир танкового взводу - під час наступу з положення безпосереднього зітк­нення з противником повинен указати:

- порядок прохо­дження танків через позиції механізованих підрозділів і введення вогню під час руху в атаку.

Під час наступу з ходу вказати:

- порядок висування до рубежу переходу в атаку;

- розгортання в бойовий поря­док;

- ведення вогню із стрілецької зброї, бойових машин піхоти (БТР) і танків;

- рух в атаку, про­роблення проходів у загородженнях, у тому числі встановлених засобами дистанційного мінування;

- узгодити дії відділень (танків) між собою і з приданими вогневими засобами та сусідами, а командири гранатометного і протитанкового взводів - дії своїх відділень з механізованими підрозділами;

- вказати порядок ведення вогню по повітряних цілях та заходи щодо захисту від високоточної зброї против­ника;

- повідомити сигнали оповіщення, управління, взаємодії і порядок дій за ними.

Командири механізованого, гранатометного та протитанкового взводів, крім того, вказують:

• номери (опізнавальні знаки) танків, що атакують попереду взводу, та напрямок їх наступу;

• під час атаки в пішому порядку місця спішування особового складу і порядок дій після цього бойових машин піхоти (бронетранспортерів), а командир взводу на автомобілях - місця і порядок посадки особового складу десантом, а також вимоги щодо додержання заходів безпеки.

Особливості підготовки наступу взводу вночі. Підготовка до наступу вночі проводиться в світлий час доби. Командир взводу, організовуючи на­ступ вночі, крім звичайних питань визначає:

• орієнтири, які підсвічуються в темний час доби;

• напрямок наступу взводу;

• порядок позна­чення відділень (танків, бойових машин піхоти, броне­транспортерів), проходу в загородженнях, а також по­рядок освітлення місцевості, використання приладів ніч­ного бачення і підготовки зброї взводу для стрільби вночі; сигнали пізнавання.

Він також організовує забез­печення відділень (танків) освітлювальними та сиг­нальними засобами, трасуючими снарядами та кулями. У ході наступу вночі особливу увагу приділяють веденню розвідки, дотримуванню напрямку і своєчасному позначенню свого положення. Оптичні прилади, прилади нічного бачення та шибки кабін підготовлюються для послаблення дії світлового імпульсу.

Механізований взвод вночі наступає, як правило, в пішому порядку. При цьому танки та бойові машини піхоти (БТР) діють в цепу механізованих підрозділів. Засоби освітлення застосовуються так, щоб не освітлювати свої бойові порядки. У ході наступу, особливо на світанку, взвод повинен бути готовим до відбиття можливих контратак противника.

Відділення у наступальному бою.

До початку наступального бою, відділення приховано займає вихідну позицію (вказане командиром взводу місце). У вихідному положенні особовий склад механізованого відділення, як правило, розташовується в траншеї, а бойова машина піхоти (БТР) - на вогневій позиції поряд з траншеєю або в глибині вихідного району разом з іншими машинами взводу.

Із заняттям вихідної позиції (вказаного місця) відділення готується до відбиття можливої атаки противника (розташовується на місці). З одержанням бойового завдання командир відділення організовує наступ.

У бойовому наказі командир відділення вказує:

- орієнтири;

- склад, положення і характер дій противника, зображення переднього краю оборони і місця розташування його вогневих засобів;

- завдання взводу та відділення (об'єкт атаки і напрямок продовження наступу);

- завдання сусідів, танка, за яким буде наступати відділення його номер (пізнавальний знак), а також порядок використання вогню артилерії та інших вогневих засобів;

- завдання особовому складу:

Командир механізованого відділення – вказує всьому особовому складу: - місце і порядок спішування;

• місце кожного солдата в цепу відділення;

• порядок долання загороджень і перешкод;

• навіднику оператору (кулеметнику БТР), кулеметнику і гранатометнику, а при необхідності і решті особового складу – цілі для ураження і порядок ведення вогню;

• механіку-водію (водію) – напрямок, порядок руху, подолання загороджень та перешкод.

Бойовий наказ командир відділення віддає на місце­вості, а при неможливості - по схемі (на макеті місце­вості) і уточнює бойове завдання на місцевості під час висування до рубежу переходу в атаку або з початком атаки.

Екіпаж танку у наступальному бою

До початку наступу танк у складі взводу розта­шовується на вогневій позиції (в указаному командиром взводу місці). Командир танка до початку наступу керує підготов­кою екіпажу і танка до майбутнього бою, а з одержан­ням бойового завдання організовує бій.

У бойовому наказі командир танка вказує:

- орієнтири;

- склад, положення і характер дій противника, зобра­ження переднього краю оборони і місця розташування його вогневих засобів;

- завдання взводу і танка (об'єкт атаки і напрямок продовження наступу);

- завдання сусідів, в тому числі мех. відді­лення, яке наступає за танком;

- завдання особовому, складу: навіднику гармати - цілі для ураження вогнем із зброї та кулемета, порядок спостереження і ведення вогню; механіку-водію - на­прям, порядок прямування в атаку, подолання загороджень і перешкод; заряджаючому - порядок спосте­реження, ведення вогню по повітряних цілях та дій при зброї;

- сигнали оповіщення, управління та взаємодії і порядок дій за ними;

- час готовності до наступу і заступника.

Бойовий наказ командир танка віддає на місцевості, а при неможливості по схемі (на макеті місцевості) і уточнює завдання на місцевості під час висування до рубежу переходу в атаку і з початком атаки. Якщо дозволяє обстановка, завдання навіднику гармати і механіку-водію він уточнює на місцевості під час підготовки до наступу.

Виїзд на місцевість для уточнення завдання та вивчення маршруту висування до переднього краю оборони противника організовує командир роти.