Принципи планування

Планування спирається на певні закономірності, що одержали назву принципів планування. А. Файоль визначив чотири основні принципи планування, назвавши їх загальними рисами ефективної програми дій. Це — єдність, безперервність, гнучкість і точність . Значно пізніше Р. Акофф обґрунтував ще один ключовий принцип планування — принцип участі. В подальшому, виходячи з практики сучасного менеджменту, перелік принципів доповнився ще

• єдності (системності) передбачає, що планування в економічній організації повинно мати системний характер. Поняття «система» означає існування сукупності елементів, взаємозв’язку між ними, наявності єдиного напряму розвитку елементів системи, що зорієнтований на загальні цілі. Реалізація цього принципу здійснюється на основі:

• координації планової діяльності на горизонтальному рівні, тобто на рівні функціональних підрозділів (виробничий відділ, фінансовий, відділ маркетингу і т.д.). Це означає, що будь-які зміни в планах одного з підрозділів мають бути відображені в планах інших підрозділів. Таким чином, головні риси координації планування на підприємстві — взаємозв’язок і одночасність;

• інтеграції планової діяльності в межах вертикальної єдності підрозділів (підприємство в цілому — підрозділ — виконавці). Це передбачає, що на підприємстві є багато досить відокремлених процесів планування і планів окремих підрозділів, але кожна з підсистем діє виходячи із загальної стратегії фірми, а кожен окремий план є частиною плану вищого підрозділу та організації в цілому;

• безперервності: планування ефективне, коли воно ведеться безупинно як у часі, так і в просторі, тобто процес планування на підприємствах має здійснюватись постійно в межах установленого циклу, розроблені плани мають постійно змінювати один одного;

• гнучкості: якщо плани виявилися недостатньо обґрунтованими, або виникли непередбачувані обставини, їх варто змінити;

• точності (оптимальності) означає прагнення до максимальної точності параметрів, кількісних і якісних характеристик дій, Тобто плани мають бути конкретизовані й деталізовані до такої міри, яку дозволяють зовнішні і внутрішні умови діяльності підприємства;

• участі (масовості) реалізує одну з головних аксіом планування: «План має складати той, хто його виконуватиме». Принцип участі означає, що кожен член організації стає учасником планової діяльності незалежно від посади і функцій, які він виконує. Реалізація принципу участі забезпечує значний ефект. По-перше, кожен з учасників організації починає глибше розуміти і знати різні сторони її життя. Він одержує ширшу й об’єктивнішу інформацію про організацію, ніж раніше. По-друге, особиста участь членів організації, у тому числі рядових працівників, у процесі планування сприяє тому, що плани організації стають особистими планами працівників, а участь у досягненні цілей організації дає можливість задовольняти їхні власні потреби. У кожного з працівників з’являються нові, виразніші мотиви до ефективної праці. Принцип участі тісно пов’язаний з переходом від централізованої до децентралізованої системи управління;

• збалансованості забезпечує необхідну і достатню кількісну відповідність між взаємозв’язаними розділами та показниками плану. Головним її виявом є відповідність між потребами в ресурсах та їх наявністю;

• об'єктивності, реалістичності плани мають бути складені на основі об’єктивної реальності та бути такими, що їх реально можна виконати;

• повноти: план охоплює всі області діяльності і всі етапи дій і операцій;

• економічності: витрати на планування не повинні перевищувати очікуваний ефект від планованих дій;

• єдності інтересів фірми, її персоналу і споживачів.