- •1. Поняття кримінального провадження. Завдання кримінального провадження. Диференціація форм кримінального провадження України.
- •2. Кримінально-процесуальні функції.
- •3. Поняття стадій кримінального процесу. Загальна харакеристика стадій кримінального провадження.
- •4. Поняття та система засад кримінального провадження.
- •5. Поняття та класифікація суб”єктів кримінального провадження.
- •6. Предмет доказування у кримінальному провадженні.
- •7. Поняття доказів у кримінальному процессі. Класифікація і властивості доказів.
- •8. Процес доказування, елементи процесу, елементи процесу доказування.
- •9. Поняття та система джерел доказів.(видів доказів).
- •10. Поняття, види заходів забезпечення кримінального провадження.
- •11. Поняття, система та види запобіжних заходів.
- •12. Стадія досудового розслідування. Початок досудового розслідування. Єдиний реєстр досудових розслідувань.
- •13. Поняття, види слідчих (розшукових) дій. Підстави і умови провадження слідчих розшукових дій.
- •14. Поняття та система негласних слідчих (розшукових) дій. Підстави проведення негласних слідчих (розшукових) дій.
- •15. Повідомлення про підозру. Підстави та порядок повідомлення про підозру. Зміст письмового повідомлення про підозру. Вручення письмового повідомлення про підозру. Зміна повідомлення про підозру.
- •16. Форми закінчення досудового розслідвування.
- •18. Поняття, значення стадії підготовчого судового провадження. Порядок підготовчого судового засідання. Рішення, що приймаються судом у підготовчому судовому засіданні.
- •19. Стадія судового розгляду (загальні умови, частини судового розгляду).
- •20. Провадження в суді присяжних.
- •21. Апеляційне провадження. Порядок подачі та розгляду апеляційних скарг, наслідки розгляду.
- •22. Набрання судовим рішенням законної сили. Звернення судового рішення до виконання. Відсрочка виконання вироку.
- •23. Касаційне провадження. Порядок подачі та розгляду касаційних скарг, наслідки розгляду.
- •24. Підстави та порядок перегляду судових рішень Верховним Судом України. Повноваження Верховного Суду України.
- •25. Підстави та порядок перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами.
- •26. Кримінальне провадження, яке містить відомості, що становлять державну таємницю.
- •27. Кримінальне провадження про злочини неповнолітніх.
- •28. Кримінальне провадження щодо застосування примусових заходів медичного характеру.
- •29. Кримінальне провадження щодо окремих категорій осіб.
- •30. Кримінальне провадження на підставі угод.
- •31. Кримінальне провадження у формі приватного обвинувачення.
27. Кримінальне провадження про злочини неповнолітніх.
Загальні особливості кримінального процесу визначено положеннями ч. 4 ст. 14 Міжнародного акта про громадянські і політичні права, згідно з якою «стосовно неповнолітніх процес повинен бути таким, щоб враховувались їх вік і бажаність сприяння їх перевихонанню».
На підставі вікових соціально-психологічних характеристик неповнолітніх Генеральна Асамблея ООН розробила «Мінімальні стандартні правила Організації Об’єднаних Націй, що стосуються підправлення правосуддя щодо неповнолітніх», більше відомі як «Пекінські правила» (1985 р.). Ці Правила передбачають:
створення спеціалізованих судів у справах неповнолітніх;
наявність в осіб, які здійснюють кримінальний процес у справах неповнолітніх, відповідної кваліфікації;
побудову судового розгляду таким чином, щоб він забезпечував інтереси неповнолітніх;
забезпечення конфіденційності, щоб уникнути завдання шкоди неповнолітнім і через непотрібну гласність або шкоду їх репутації тощо.
Кримінальний процесуальний кодекс визначає, що кримінальне провадження щодо неповнолітніх здійснюється за загальними правилами, але з урахуванням особливостей передбачених законом. Порядок кримінального провадження щодо неповнолітніх визначається главою 38 КПК.
Під час досудового розслідування та судового розгляду кримінальних правопорушень, вчинених неповнолітніми з’ясовуються наступні обставини:
подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення);
винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення;
вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат;
обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом'якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження;
обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання (ст. 91 КПК)
Крім обставин, передбачених ст. 91 КПК у кримінальному провадження щодо неповнолітніх також з’ясовуються:
повні і всебічні відомості про особу неповнолітнього: його вік (число, місяць, рік народження), стан здоров’я та рівень розвитку, інші соціально-психологічні риси особи, які необхідно враховувати при індивідуалізації відповідальності чи обранні заходу виховного характеру. При наявності даних про розумову відсталість неповнолітнього, не пов’язану з психічною хворобою, повинно бути також з’ясовано, чи міг він повністю усвідомлювати значення своїх дій і в якій мірі міг керувати ними;
ставлення неповнолітнього до вчиненого ним діяння;
умови життя та виховання неповнолітнього;
наявність дорослих підбурювачів та інших співучасників кримінального правопорушення.
За наявності підстав, передбачених законом, до неповнолітнього з урахуванням його вікових та психологічних особливостей, роду занять може бути застосовано один із запобіжних заходів.
Затримання та тримання під вартою можуть застосовуватися до неповнолітнього лише у разі, якщо він підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого чи особливо тяжкого злочину за умови, що застосування іншого запобіжного заходу не забезпечить запобігання ризикам, передбаченим законом.
Про затримання і взяття під варту неповнолітнього негайно сповіщаються його батьки чи особи, які їх замінюють.
До неповнолітніх підозрюваних, обвинувачених, крім загальних запобіжних заходів, може застосовуватися передача їх під нагляд батьків, опікунів чи піклувальників, а до неповнолітніх, які виховуються в дитячій установі – передача їх під нагляд адміністрації цієї установи.
Якщо неповнолітній підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення разом із повнолітнім, повинна бути з’ясована можливість виділення в окреме цього кримінального провадження щодо неповнолітнього під час досудового розслідування.
Під час судового розгляду суд, вислухавши думку прокурора, захисника і законного представника неповнолітнього обвинуваченого, має право своєю ухвалою видалити його із залу судового засідання на час дослідження обставин, що можуть негативно вплинути на нього.
Після повернення неповнолітнього обвинуваченого головуючий знайомить його з результатами дослідження обставин, проведеного у його відсутності, і надає йому можливість поставити запитання особам, які були допитані у його відсутності.
Про час і місце судового розгляду за участю неповнолітнього обвинуваченого суд повідомляє відповідну службу у справах дітей та кримінальну міліцію у справах дітей. Суд має право також викликати в судове засідання представників цих установ.
Під час постановлення ухвали в кримінальному провадженні щодо застосування примусових заходів виховного характеру суд з'ясовує такі питання:
чи мало місце суспільно небезпечне діяння;
чи вчинено це діяння неповнолітнім у віці від одинадцяти років до настання віку, з якого настає кримінальна відповідальність за це діяння;
чи слід застосовувати до нього примусовий захід виховного характеру і якщо слід, то який саме.
При застосуванні до неповнолітнього примусового заходу у вигляді направлення до спеціального навчально-виховного закладу на кримінальну міліцію у справах дітей покладається обов’язок доставити неповнолітнього до спеціального навчально-виховного закладу.
