1.2.1 Структурна теорія рис особистості. Р. Кеттелл

У визначенні Кеттелла особистість являє собою систему рис, яким він дає власну класифікацію. На його думку, риса - це деяка ментальна сутність, що відповідає за узгодженість спостережуваного поведінки. Далі він розрізняє вихідні і поверхневі риси. Перші являють собою реальні внутрішні сили особистості, що лежать в основі і надалі визначають множинні зовнішні прояви. Поверхневі ж риси є відкритими, видимими змінними, що відбуваються на поверхні. Вони - всього лише продукт взаємодії вихідних рис, тому не такі значущі. Вихідні риси Кеттелла ділить на формовані середовищем і конституціональні (спадкові).

З модальної точки зору вчений розрізняє риси: динамічні (що призводять до дії в певному напрямку), риси-здатності (що визначають ефективність досягнення мети) і темпераментальні ( пов'язані з внутрішніми мотивами особистісних реакцій).

Використовуючи інформацію про різні рисах індивідуума, Кеттелла склав дуже просте рівняння, що характеризує можливе поведінку людини в конкретній ситуації. Воно має вигляд: R = slTl + s2T2 + s3T3 + ... + SnTn,

деТ- певна риса;s- її оцінка.

Це специфікаційних рівняння дає можливість передбачити реакцію індивідуума в майбутньому на основі характеристик його особистості, оцінених у сьогоденні. Рівняння можна використовувати в тестуванні.

Особливу увагу у своїх роботах Кеттелла приділяє більш докладного розгляду динамічних рис він поділяє їх на три групи: аттітюди, ерги і почуття.

1.2.2. Теорія типів особистості. Г. Айзенк

Айзенк був глибоко переконаний у тому, що риси особистості й типи визначаються насамперед спадковістю. Відповідно до його теорії, вплив навколишнього середовища практично не важливий для формування особистості. На його думку, генетичні фактори набагато більше впливають на подальшу поведінку, ніж дитячі враження.

Айзенк сформулював концепцію ієрархічної чотирирівневої моделі людської особистості. Нижній рівень - специфічні дії або думки, індивідуальний спосіб поведінки або думки, які можуть бути, а можуть і не бути характеристиками особистості. Другий рівень звичні дії або думки, які за певних умов повторюються. Третій рівень - риси особистості, а четвертий, вищий рівень організації поведінки, - це рівень типів, або суперфакторів.

Айзенк провів детальне емпіричне дослідження психологічних особливостей екстравертів та інтровертів і в світлі його даних можна змалювати їх психологічні портрети.

1.2.3. Г. Олпорт і психологія індивідуальності

Гордон Оллпорт (1887-1967) вважав особистість відкритою системою, розвиток якої здійснюється у взаємозв'язку з іншими людьми. Він виходив з того, що людина перш за все соціальна, а не біологічна істота і тому не може розвиватися без контактів з довколишніми людьми, з суспільством. Звідси його різке неприйняття положення психоаналізу про антагоністичні, ворожі стосунки між особистістю і суспільством. Оллпорт вважав, що взаємини особистості з суспільством є не прагненням до адаптації, а взаємодією.

Особистість, за його визначенням, - це динамічна організація особливих мотиваційних систем, звичок, установок і особистісних рис індивіда, які визначають унікальність його взаємодії з середовищем, передусім соціальним. Однак, у цих стосунках немає рівноваги між довкіллям і людиною. Людина повинна весь час встановлювати нові стосунки і розвивати наявні. Отже, постійний розвиток особистості є основною формою її існування.

Оллпорт стверджував, що кожна людина неповторна і індивідуальна, оскільки вона є носієм своєрідного поєднання якостей, потреб, які він називав рисами. Особистісна риса - це готовність (диспозиція) поводитися схожим чином у різних ситуаціях. Особистісні риси визначають схожість поведінки індивіда, незважаючи на плин часу та зміну ситуацій.

Риси особистості Оллпорт поділяв на основні та інструментальні. Основні риси стимулюють поведінку і є природженими, генотипічними, а інструментальні - формуються в процесі життя людини, тобто є фенотипічним утворенням. Основні риси гармонійно пов'язані з інструментальними, що й сприяє формуванню особистості. Сукупність цих рис і складає ядро особистості, надає їй унікальності й неповторності. Хоча основні риси й природжені, вони можуть видозмінюватися, розвиватися протягом життя, в процесі спілкування людини з іншими людьми. Суспільство стимулює розвиток одних рис особистості і гальмує розвиток інших.

У подальших працях Оллпорта риси отримали назву диспозицій, серед яких він виділив три типи: кардинальні, центральні й вторинні.