7, Організація бухгалтерського обліку на підприємстві передбачає розробку його облікової політики.

облікова політика – це “сукупність принципів, методів і процедур, що використовується підприємством для складання та подання фінансової звітності”.

Основне призначення облікової політики полягає в:

• упорядкуванні облікового процесу на підприємстві;

• забезпеченні методологічного та методичного відображення майна підприємства, господарських операцій та результатів його діяльності;

• наданні бухгалтерському обліку планомірності та цілеспрямованості;

• забезпеченні ефективності обліку.

Облікова політика будь-якого підприємства повинна забезпечувати дотримання принципів організації бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності.

Зміст облікової політики оформляється спеціальним наказом або розпорядженням про облікову політику, що затверджується керівником підприємства. Він несе відповідальність за його зміст, оскільки саме його підпис робить наказ про облікову політику чинним.

Облікова політика повинна дати відповіді на такі питання:

1) хто веде облік (чисельність, структура облікового апарату, його підпорядкованість і розміщення);

2) як ведеться облік (за допомогою яких рахунків, документів, форм обліку, які регістри обліку використовуються, яка техніка ведення обліку та технологія обробки облікової інформації);

3) в які терміни та як здійснюється збір, обробка, узагальнення та надання інформації.

8 Операції першого типу, що характеризують зміну у складі майна, зумовлюють зміни в активі балансу: одна стаття активу збільшується, а друга зменшується на однакову суму. Загальний підсумок при цьому не змінюється.

Операції другого типу, що викликають зміни у джерелах формування майна, призводять до змін двох статей пасиву балансу: одна стаття пасиву збільшується, а друга – зменшується на одну і ту ж суму. Загальний підсумок балансу при цьому також не змінюється

Операції третього типу, що характеризують надходження майна на підприємство зумовлюють збільшення залишків на одну і ту ж суму на відповідних статтях активу і пасиву балансу. Загальний підсумок балансу при цьому збільшується, а рівність підсумків активу і пасиву не порушується (оскільки збільшення відбувається на одну і ту ж суму).

Операції четвертого типу, що характеризують вибуття засобів із господарства, призводять до зменшення на однакову суму залишків відповідних статей активу і пасиву балансу. Загальний підсумок балансу при цьому також зменшується, але рівність підсумків активу і пасиву зберігається (оскільки зменшення відбувається на однакову суму)

9. 1. Д 28 К 63 – надходження товарів від постачальника

2. Д 93 К 30 – оплачено готівкою витрати на збут

3. Д 20 К 23 – надходження виробничих запасів з виробництва

4. Д 23 К 22 – надійшли на виробництво малоцінні та швидкозношувані предмети

5. Д 60 К 31 – оплата короткострокової позики за рахунок коштів з банку

6. Д 37 К 30 – оплачено готівкою розрахунки з різними дебіторами

7. Д 40 К 41 – зменшення статутного капіталу і збільшення пайового капіталу

8. Д 48 К 42 –

9. Д 50 К 60 – погашення довгострокової позики короткостроковою

10. Д 63 К 31 – надійшли гроші з банку на рахунок постачальників і підрядників

Білет №4

1 б)

2 б)

3 а)

4 б)

5 а)

6 За значенням помилки бувають:

А) Локальні (спричиняють виправлення інформації лише в тому документі, де їх допущено)

Б) Транзитні (викликають помилки у інших документах)

7) Відомо, що самою ранньою була стара італійська форма, описана італійським вченим-математиком Лукою Пачолі в його роботі "Трактат про рахунки і записи", виданій в 1494 р. у Венеції. В ній він писав, що для зручності і легкості потрібні три книги: Меморіал (Пам’ятна книга). Журнал і Головна книга. Операції записувались із слів власника або з його Пам'ятної книги (вона замінювала собою документи) в хронологічний регістр-Журнал (де зазначались кореспондуючі рахунки), а потім в систематичний регістр — Головну книгу. Рахунки в Головній книзі велись як індивідуальні, їх відкривали на кожний об'єкт обліку (наприклад, рахунок Коштів, рахунок Зерна, рахунок купця Мозиря тощо). За даними Головної книги складався баланс.

Таким чином, наприкінці XIV століття вперше була описана книжкова форма обліку. Вона задовольняла потреби купців і дрібних ремісників.

Розвиток виробництва, торгового капіталу, банківських операцій потребу­вав дальшого розподілу праці облікових працівників. Для цього була розроб­лена багатожурнальна або французька форма бухгалтерського обліку, при якій хронологічні записи здійснювались в декількох журналах (касовому журналі, журналах обліку товарів, продажу, купівлі тощо). Від щоденних записів у Го­ловну книгу перейшли до записів в неї місячними підсумками, для підготовки яких було введено зведений журнал (що складався шляхом вибірок з щоден­них журналів). Поступово для обгрунтування записів в регістри почали вико­ристовувати документи.