Умови та порядок виконання вправи початкових стрільб із автомата. Вправа початкових стрільб Стрільба з місця по нерухомих цілях
Цілі: грудна фігура з колами (мішень № 4) на щиті 0,75х0,75 м, нерухома, щит установлюється на рівні поверхні землі (без просвіту);
атакуючий (контратакуючий) стрілець – ростова фігура (мішень № 8).
Дальності до цілей:
до грудної фігури – 100 м;
до атакуючого (контратакуючого) стрільця – 200 м.
Кількість боєприпасів:
для автомата, ручного кулемета та кулемета – 11;
для снайперської гвинтівки Драгунова (далі – снайперської гвинтівки) – 6. З них 3 для стрільби по грудній фігурі з колами – одиночними пострілами, 8 – по атакуючому стрільцю (чергами для автомата і кулеметів).
Час на стрільбу: необмежений.
Положення для стрільби: лежачи з упора (із сошок).
Оцінка:
“відмінно”– 25 очок та уразити мішень № 8;
“добре”– 20 очок та уразити мішень № 8;
“задовільно”– 15 очок та уразити мішень № 8.
Особливості виконання вправи
Після виконання вправи керівник стрільби разом з тим, хто навчається, оглядає мішені та вказує на допущені помилки.
Вибір місця для стрільби та вибір цілі.
Вибір цілі
Для автоматів найбільш характерними є живі цілі – обслуга кулеметів і
гармат, групи стрільців або окремі фігури, які ведуть вогонь з різних
положень, а також жива сила на автомобілях, мотоциклах і т. п. Крім того, з
автоматів вогонь ведеться і в повітряні цілі. Цілі на полі бою можуть бути
нерухомими, рухомими і такими, що з’являються на короткий час.
Якщо ціль для ураження не зазначена командиром, в першу чергу,
необхідно уражати найнебезпечніші та найважливіші цілі, наприклад,
обслугу кулеметів і гармат, командирів і спостерігачів супротивника. З двох
однакових за важливістю цілей вибирати для обстрілу потрібно найближчу і
найбільш уразливу. З появою під час стрільби нової, більш важливої цілі
негайно перенести вогонь на неї.
Вибір прицілу, точки прицілювання та цілика
Підготовка вихідних даних для стрільби зі стрілецької зброї включає в
себе визначення вихідних установок прицілу, цілика, точки прицілювання з
урахуванням необхідних поправок на метеорологічні умови стрільби,
головним чином на бічний вітер, а також на рух цілі. Причому внесення
поправок на умови стрільби, як правило, проводиться без використання
таблиць стрільби за польовими (мнемонічними) правилами, які стріляючі
повинні знати напам’ять і вміти застосовувати на практиці.
Вихідними умовами для вибору прицілу і точки прицілювання є
дальність до цілі або рубежу, по яких необхідно вести вогонь.
При стрільбі на дальності до 400 м потрібно устанавлювати приціл 4 або П,
прицілюючись в нижній край цілі чи в середину, якщо ціль висока (рис. 5.20, а, б).
Вибір точки прицілювання при стрільбі із пістолета Макарова. Вибір точки прицілювання
Цілями для стрільби з пістолета при застосуванні зброї є одиночні та групові цілі противника, які можуть розміщуватися відкрито, раптово з'являючись та рухаючись.
При виборі цілі необхідно керуватись значенням цілі, вибирати найближчу та найбільш вразливу.
Для найбільш надійного ураження цілі слід враховувати відстань до неї та величину перевищення траєкторії.
При стрільбі до 50 м точка прицілювання вибирається кожен раз згідно з розташуванням цілі та її висотою. Стрільбу по цілях, які рухаються в площині стрільби. вести так, як і по нерухомих цілях.
Для ураження цілі, яка рухається під кутом до площини стрільби, точку прицілювання виносять за направленням руху цілі, враховуючи швидкість її руху.
Стрільбу по цілях, які з'являються на короткий час або зненацька, вести самозводом і відкривати вогонь навскидку в момент найкращого положення цілі.
При стрільбі вночі, щоб провести постріл у короткий проміжок часу при освітленні місцевості, потрібно швидко знайти ціль і провести постріл навскидку або серію пострілів у залежності від обставин.
Уночі, коли немає можливості освітити ціль і прицілитись, потрібно вести вогонь навскидку по силуетам або в напрямку спалахів від пострілів противника і різних звуків, які доносяться з боку противника.