I. По клинико-морфологичним ознакам:

а) первинна (рання) дисфункція (до 16 тижнів) виникає при формуванні плаценти в період імплантації, раннього ембріогенеза і плацентації під впливом генетичних, ендокринних, інфекційних та ін. факторів. Велике значення в розвитку первинної ПН відіграє ферментативна недостатність децидуальної тканини (при дисфункції яєчників, анатомичні порушення побудови, розтащування, прікріплення плаценти, а також дефекти васкуляризації та порушення дозрівання хоріона). Первина дисфункція сприяє розвитку вродженних вад плода, завмермої вагітності. Клинично вона проявляється картиною загрозливаго переривання вагітності або мимовільного аборту раннього строку. В окремих випадках первинна ПН переходить у вторинну.

б) вторинна (піздня) ПД, як правило, виникає на фоні вже сформованої плаценти, після 16 тижня вагітності, під впливом вихідних від матері факторів.

II. по клінічній течії :

а) гостра – в її розвитку головну роль відіграють гостре порушення децидуальної перфузії та порушення маточно-плацентарного кровообігу. Проявом гострї ПД є великі інфаркти, передчасна отслойка плаценти. Як наслідок може наступити загибель плода и та перевивання вагітності.

б) хронична - доволі часта патологія (спостерігається приблизно у кожній третій вагітної з групи підвищеного ризику). Вона може виникнути рано - вже в II триместрі вагітності – та протекати повільно.

I II. По стану компенсаторно-пристосуваниних реакцій :

а) відносна - при збереженні компенсаторних реакцій в плаценті.

Підтримка життєдіяльності плода обумовлена компенсаторними реакціями, які діять на тканниному (збільшення кількості резорбціційних ворсин, капілярів термінальних ворсин, функционійних сінцітіальних вузлів), клітинному та субклітинному рівнях сінцітіотрофобласта. Певне значення належить порушенням дозрівання плаценти та імунним розладам.

б) абсолютна – найбільш тяжка форма хронічної ПД. Вона характеризується розвотком пошкодження плаценти інволюційно-дістрофічного, ціркуляторного і запального характера, що супроводжується відсутністю компенсаторно-пристосувальних реакцій хоріона на тканевому рівні.

Діагностика порушень функцій плаценти

1. Визначення рівня та характера змін у самій плаценті

а) гормональні дослідження :

Гормональні засоби діагностики ПД полягають у визначенні рівня гормонів у околоплодних водах, крові та сечі вагітних. При цьому не можна обмежуватися однократним дослідженням одного гормона. Більш доцільно назначити динамічне обстеження за комплексом гормонів фето-плацентарного комплексу (ФПК) /плацентарний лактоген (ПЛ) та хоріонічний гонадотропін (ХГ) - для діагностики стану сінцітіотрофобласта плаценти; естрогени (естрадіол -Е2 і естріол - Е3) –для комплексної оцінки функціонування ФПК; прогестерон (Пг) - для діагностики стану системи мати - плацента (див.таблицю 1).

2. Визначення стану плода та фето-плацентарної системи

а) вимір висоти стояння дна матки над лонним склепінням та окружности живота, яке треба проводити в динаміці. Особлива старанність при зовнішньому вимірюванні потрібнно в II і на початку III триместра, коли зіставлення отриманих розмірів зі строком вагітності дозволяє виявити відставання в рості плода. Зручно користуватися гравідограммою, на яку нанесені нормальні величини стояння дна матки. Отставание розмірів матки на 20 мм та більше в строки вагітності до 32 - 33 тижнів дає підставу припускати наявність гіпотрофії плода.

б) визначення розмірів плода шляхом УЗ скануваня

в) дослідження дихательной активності плода при УЗ скануванні

г) дослідження рухової активности плода за допомогою ультразвукових приборів. Проводится с 7 - 8 тижня вагітності, але найбільше значення має її оцінка у III триместрі вагітності, коли плод робить від 5 і більше рухів за 30 хвилин. При цьому збільшення загальної рухової активности плода розглядається як компенсаторна реакція, а пригнічення -є несприятливою ознакою.

д) УЗ дослідження сечовивідної функції нирок плода по кількості одночасної екскреції сечі.

Остання, визначається з різниці між об’ємом січового міхура під час першого обстеження й повторного його змінення через 1 годину. Цей метод дослідження є особливо важливим при діагностиці гіпотрофії плода, при якій одночасова єкскреція сечі снижується до 15 - 18 мл (при нормі 24 - 27 мл). Слід враховувати що зменшення скорості сечоутворення спостерігається у плодів при гестозі вагітних, у тих випадках, коли по даним УЗ біометрії відставання в рості немає. Ступінь зниження продукції сечі знаходиться у прямій залежності від тяжкості гестозу, що пов’язано не тільки з відставанням у розвитку плода, но і з порушенням регуляції функцій нирок..

е) оцінка сердцевої діяльності плоду. Крім аускультації, найбільш доступним і розповсюдженим методом оцінки сердцевої діяльності плода є кардіотокографія, регистрация частоти сердцевих скорочень (ЧСС). Кардіомоніторнє спостереження дозволяє виявити початкові і виражені ознаки старждання плода внаслідок гострої і хронічної гіпоксії.

Головними напрямками в лікуванні недостатньої функції плаценти є:

1) поліпшення маточно-плацентарного кровообігу;

2) нормалізація газообміну між організмом матері та плода;

3) поліпшення метаболічної функції плаценти;

4) вплив на організм плода, минаючи плаценту та використовуючи

параплацентарний шлях обміну.

Ці методи та окремі засоби впливають на декілька функцій плаценти одразу. Нормалізація маточно-плацентарного кровотоку, безумовно, поліпшує транспорт живильних речовин і газообмін плода, і є важливім фактором у синтезі гормонів. Корекція метаболічних змін призводить к поліпшенню газообміну та нормальній функції плаценти, що в свою чергу, поліпшує гемодинаміку плаценти.

Головною ланкою у нормалізації функції плаценти є поліпшення маточно-плацентарного кровотоку, що досягається застосуванням судинорозширювальних засобів або препаратів, які розслабляють матку, у сполученні із заходами, що спрямовані на нормалізацію реокоагуляціонних властивостей крові:

а) фізичні засоби впливу (електрорелаксація матки, електрофорез магнія, призначення теплових процедур на колониркову область - діатермія, індуктотермія та ін.) рефлекторно послаблюють міометрій та призводять до розширення судин ;

б) абдомінальна декомпресія знімає зайву роботу мускулатури матки з подолання тонусу м’язів брюшного пресу. Це призводить до посилення інтенсивності кровоотоку в матці та к поліпшенню плацентарної перфузії. Крім цього вона призводить к посиленню синтеза естріола та підвищенню транспортної функції плаценти;

в) гіпербарична оксігенація застосовується для поліпшення функції плаценти та стану плода, особливо у вагітних з вадами серця. Вона забеспечує збереженю активності дихательных ферментів, сприяє нормалізації вуглеводного обміну

г) медикаментозні засоби

серед судинонрозширювальних засобів приймається эуфілін або теофілін, які можуть вводитися внутрівенно струйно або крапельно. Для цієї ж мети примається компламін, теонікол. Слід зауважити можливість підвищеної чутливості вагітних до препаратів, що потребує підбор індивідуальних доз компламіна.

Значне поліпшення маточно-плацентарного кровообігу викликає вазоактивний препарат трентал. Він має судиннорозширювальну дію, знижує периферичний опір судин, підсилює колатеральний кровообіг. Препарат поліпшує реологічні властивості крові та мікроциркуляцію, може бути застосований в умовах стаціонару та жіночої консультації.

Зразкові схеми лікування