7.Особливості створенняхолдинговихкомпаній в Україні та контроль за процесамиекономічноїконцентрації.

Холдинг (відангл.tohold — держати) це компанія, яка володіє контрольними пакетами акцій інших підприємств з метою здійснення повідношенню до них функцій контролю і управління. Це перш за все, фінансові центри, навколо яких об'єднуються окремі компанії, не втрачаючи при цьому своєї комерційної самостійності. Законодавчим підґрунтям процесів створення холдингових компаній став Указ Президента України «Про холдингові компанії, що створюються в процесі корпоратизації та приватизації» від 19.05.1994 року. Фактично заснування холдингових компаній в Україні розпочалось у 1995 році.

До основних передумов створення ХК в Україні можна віднести такі:

• наявність значної кількості підприємств, що мають багато чисельні зв'язки за «технологічними ланцюгами»;

• потреба у злитті промислового і фінансового капіталу;

• розвиток галузей промисловості, в котрих об'єктивно є необхідність у достатньо жорсткому і постійному галузевому управлінні;

• нездатність підприємств власними силами організувати процесс постачання виробництва і збуту продукції як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринках;

• дефіцит інвестиційних ресурсів підприємств в умовах несприятливого інвестиційного клімату в Україні;

• структурна криза.[3]

Відповідно до Указу Президента України «Про холдингові компанії, що створюються в процесі корпоратизації та приватизації» основними способами створення холдингових компаній є:

• передавання контрольних пакетів акцій дочірніх підприємств холдинговій компанії;

• поглинання одного господарського суб'єкта іншим шляхом придбання контрольного пакету акцій.

При цьому холдингові компанії можуть створюватися шляхом:

• заснування холдингу на базі існуючого підприємства чи існуючого підрозділу;

• формування холдингової компанії на базі колишньої чи існуючої управлінської структури;

• створення холдингової компанії як нового господарського суб'єкта.

8.Зарубіжні дочірні під-ва холдингових компаній (відділи,філії,представництва,спільні під-ва.асоційованепід-во.дочірнепід-во)

Відділення- це зарубіжне під-во.яке є частиною підприємства –експортера.

Представни́цтво 1 — право відношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язанаабомає право вчинитиправочинвідіменідругоїсторони, яку вона представляє.Цеправовідношення, відповідно до якого одна особа (представник) на підставінабутих нею повноваженьвиступає і дієвідіменііншої особи, яку представляє, створюючи, змінюючичиприпиняючибезпосередньо для неїцивільні права та обов'язки.

Фі́лія  —відокремленийпідрозділ юридичної особи, щорозташований поза їїмісцезнаходженням та здійснюєвсіабочастинуїїфункцій ^[1], зокремафункціїпредставництва. Філії не є юридичними особами.

Спільні підприємства — підприємства, що базуються на спільному капіталі суб'єктів господарської діяльності України або іноземних суб'єктів господарської діяльності, на спільному управлінні та на спільному розподілі результатів та ризиків.

Асоційоване підприємство (компанія) — підприємство, в якому інвестору прямо або через дочірні компанії належить більше 20 відсотків голосів (пакет акцій), тобто підприємство в якому інвестор має суттєвий вплив і яке не є дочірнім або спільним підприємством інвестора.

Якщо інвестор прямо або через дочірні компанії володіє менш як 20% голосів об'єкта інвестування, але виконуються щонайменше дві з таких умов:

• інвестор (банк) маєпредставниківу радідиректорів абоаналогічномукеруючомуорганікомпанії;

• інвестор (банк) бере участь у визначенністратегії та операційкомпанії;

• здійснюєтьсяобмінуправлінським персоналом міжінвестором (банком) та компанією;

• інвестор (банк) надаєкомпаніїсуттєвутехнічнуінформацію;

Такакомпанія (підприємство) такожвважається асоційованою.^[1]

9. Характеристика загальних засад функціонування ПФГ: сутність, переваги

ПФГ - це диверсифіковані багатофункціональні структури, створені на основі об'єднання капіталів підприємств, кредитно-фінансових установ та інвестиційних організацій з метою максимізації прибутку, підвищення ефективності виробництва і фінансових операцій, посилення конкурентоспроможності на внутрішньому і зовнішньому ринках, зростання економічного потенціалу всієї групи в цілому та кожного з учасників окремо.

Особлитвості ПФГ:

• Учасники ПФГ належать до тих сфер діяльності, які визначають науковий, виробничий та експортний потенціал країни.

• обов'язкова участь банків та інших фінансово-кредитних установ в складі ПФГ, які фінансують виробничу діяльність.

• в межах групи учасники діють як структурні підрозділи одного підприємства

• наявність головного підприємства, яке виконує роль координаційного центру.

• пільги щодо звільнення підприємств-учасників від сплати експортно-імпортного мита і митних зборів на проміжну продукцію і дозволу банкам-учасникам проводити клірингові заліки заборгованості

Перевагами виробничо-фінансової інтеграції у формі ПФГ являються:

• можливість впровадження сучасної техніки, ресурсо- та енергозберігаючих технологій

• створення конкурентоспроможних виробництв шляхом ефективного використання матеріальних та фінансових ресурсів.

• ефективно організована виробнича, збутова діяльність та їх фінансово-кредитне обслуговування забезпечення на ринкових засадах.

• створення групи підприємств, що не конкурують між собою, які об'єднані спільною діяльністю, спільними інтересами на основі довгострокових господарських зв'язків, які підкріплені додатковими фінансовим й ресурсами.

• можливість синтезувати різнорідні капітали (виробничий, фінансовий, торговий) з відмінними циклами відтворення і забезпечити взаємовигідні економічні відносини між учасниками інтеграції.

• створення можливості перерозподілу тимчасово вільних фінансових ресурсів між учасниками і галузями, економія оборотних засобів, активізація інвестиційної діяльності, підвищення фінансової стійкості окремих учасників.

• сприятливі умови для покращення розрахункових відносин між учасниками і для широкого застосування таких економічних методів як механізм трансфертних цін, пільгове оподаткування та кредитування.

10. Характеристика організаційної структури ПФГ

Структуру промислово-фінансової групи можна представити такими інституційними блоками:

• кредитно-фінансовий (включає в себе низку кредитно-фінансових установ: комерційні банки, страхові, інвестиційні, лізингові, трастові компанії, пенсійні фонди та ін. Ядром блоку виступає комерційний банк

Основним завданням даного блоку є залучення і акумулювання фінансових ресурсів, а також розробка інвестиційної політики і здійснення капіталовкладень. Завдяки входженню до складу ПФГ банківських структур, підприємства-учасники групи отримують необхідні кошти в значній мірі за рахунок «власних банків». Банки зацікавлені в участі в ПФГ, оскільки при цьому створюються реальні можливості розширення сфери діяльності, підвищення потенціалу прибутковості і фінансової стійкості)

• промисловий (включає у себе групу промислових підприємств, які виробляють проміжну та кінцеву продукцію ПФГ)

• сільськогосподарський (агропромисловий) блок (включає сільськогосподарських товаровиробників, переробні підприємства, агросервісні підприємства та служби. Є характерним для агропромислових фінансових груп (АПФГ). Агропромислова група — договірне добровільне об'єднання сільськогосподарських, промислових та інших підприємств з фінансово-кредитними установами, яке спрямовує свою діяльність на реалізацію державних та спільних програм і проектів фінансування виробництва, зберігання, переробки і реалізації кінцевої продукції сільськогосподарського виробництва, які створюються з метою отримання прибутку та структурної перебудови галузі)

• торговельний (мережа спільних торговельних домів, або велика торговельна компанія, яка здійснює свою діяльність в інтересах всієї групи. Головним завданням торговельного блоку ПФГ є забезпечення умов для безперебійного функціонування виробничого процесу з урахуванням проведення грамотної цінової політики)

• науково-дослідний (представлений науково-дослідними та проектними установами, конструкторськими бюро, що забезпечують розробку науково-технічної документації, а також новітніх технологій, які дають змогу організувати виробництво нових видів продукції).

11. Характеристика інституційних блоків ПФГ.

Структуру промислово – фінансової групи можна представити такими інстітуційнімі блоками:

• кредитно-фінансовий;

• промисловий;

• сільськогосподарський (агро-) блок;

• торговельний;

• науково-дослідний (рис. 1.).

Кредитно-фінансовий блок включає в собі низький кредит-фінансових установ: комерційні банки, страхові, інвестиційні, лізингові, трастові компании, пенсійніфонди та ін. Ядром блоку виступає комерційний банк.

Промисловий блок включає у собі групу промислових підпріємств, які виробляють проміжну та кінцеву продукцію ПФГ.

Торговельний блок - це мережа спільніх торговель, або велика торгівельна компанія, яка здійснює свою діяльність в інтересах всієї групи. Головним завданням торговельного блоку ПФГ є забезпечення умів для безперебійного функціонування виробничого процеса з урахуванням проведення грамотної цінової політики.

Агропромисловий блок (сільськогосподарський блок) включає сільськогосподарських товаровиробніків, переробні підприємства, агросервісні підприємства. Агропромисловий блок є характерним для агропромислових фінансових груп (АПФГ).

Науково-дослідний блок являє науково-досліднімі та проектні установи, конструкторське бюро, що забезпечує розробку науково-технічної документації, а також новітніх технологій, які дают змогу організувати виробництво нових видів продукції.

12.Законодавче регулювання створення та діяльності ПФГ в Україні.

Аналіз передумов створення ПФГ в Україні, дозволив виділити среди них основні, а самє:

• необхідність посилення міжгалузевої та регіональної кооперації виробництва;

• необхідність підвищення стабільності постачання і платежів;

• забезпечення економічно-доцільних обсягів виробництво і збуту, що узгоджуються з кон'юнктури ринку;

• потреба у створенні умов для прискореного развития наукомісткіх галузії;

• необхідність забезпечення високих темпів приросту інвестіційніх ресурсів для стійкого економічного роста компании;

• потреба у розшіренні експортної можливості предприятий, что входять до складу фінансово-промислової групи.

Порядок создании, реорганізації та ліквідації ПФГ в Україні, а також фінансово-економічні умови їх діяльності визначені Законом України "Про промислово-фінансові групи в Україні" від 21. 11. 1995 року (далі - Законом). Вказаним Законодавчими актом регламентовано:

1) Правовий статус головного підприємства й учасників ПФГ.

2) Обмеження на создании ПФГ в Україні.

3) Механізм создания та державної реєстрації ПФГ.

4) Державна підтримка функціонування ПФГ.

5) Облік і звітність щодо кінцевої та проміжної продукції ПФГ.

6) Умови реорганізації та ліквідації ПФГ.