4. Особливості офіційно-ділового стилю мовлення.

Офіційно-діловий стиль відрізняється стійкістю і замкнутістю. У ньому більшою мірою поширені клішірованія, штампованість, посилена нормативність.

Офіційно-діловий стиль - це сукупність мовних засобів, функція яких - обслуговування сфери офіційно-ділових відносин, тобто відносин, що виникають між органами держави, між організаціями або між ними, між організаціями і приватними особами в процесі їх виробничої, господарської, юридичної діяльності. Ділова мова реалізується у вигляді письмових документів, побудованих за єдиними для жанрових різновидів правилами.

Розрізняють щонайменше 3 підстилі (різновиди) ділового стилю:

· Власне офіційно-діловий

· Юридичний (мовою законів та указів);

· Дипломатичний.

Специфіка культури офіційно-ділового мовлення полягає в тому, що вона включає в себе володіння двома різними за характером нормами:

1) мовними, регулюючими закономірності відбору мовного матеріалу для наповнення змістовної схеми документа;

2) текстовими, регулюючими закономірності побудови документа, закономірності розгортання його змістовної схеми.

Документи відрізняють не тільки особливий стиль, але й порядок їх заповнення, відтворення, наявність мовних штампів, через це використовують готові бланки.

Офіційно-діловий стиль - це стиль документів: міжнародних договорів, державних актів, юридичних законів, ділових паперів і т. д. Незважаючи на відмінності у змісті та різноманітність жанрів, офіційно-діловий стиль в цілому характеризується рядом спільних рис. До них відносяться:

1) стислість, компактність викладу;

2) стандартна форма розташування матеріалу;

3) використання термінології, номенклатури, складноскорочених слів, абревіатури;

4) вжиття віддієслівних іменників, різних словосполучень, що служать для зв'язку частин складного речення (з тієї причини, що ...);

5) оповідальний виклад, використання речень з перерахуванням;

6) переважаючий принцип його конструювання, прямий порядок слів у реченні;

7) переважання складних речень;

8) відсутність експресивної лексики;

5. Стилі мовлення та жанри їх реалізації.

Смотри на 4.

6. Культура мови. Культура мовлення під час дискусії.

Культу́ра мо́ви — рівень володіння нор­мами усної і писемної літературної мови, а також свідоме, цілеспрямоване, майс­терне використання мовно-виражальних засо­бів залежно від мети й обставин спілкування. Наука про культуру мови — окрема галузь мовознавства, яка, використовуючи дані історії літературної мо­ви, граматики, лексикології, стилістики, сло­вотвору, виробляє наукові критерії в оцінці мов­них явищ.

Культура мовлення під час дискусії:

Основні правила дискусії.

1. Всі відкрито висловлюють свої думки.

2. Всі точки зору повинні поважатися.

3. Слухайте інших не перебиваючи.

4. Не говоріть занадто довго та занадто часто.

5. Водночас говорить лише одна особа.

6. Дотримуйтесь позитивних ідей та стосунків.

7. Не критикуйте себе та інших.

8. Незгоди й конфлікти відносно ідей не повинні бути направлені на конкретну особу.