3.3 Погляд на проблеми та спроби їх вирішення

Виставковий бізнес зайняв своє помітне місце в економічному просторі України. Можна також відзначити чималий інтерес до виставок та ярмарків з боку відвідувачів що характеризує високу професійну культуру організаторів, забудовників стендів, інших учасників вже сформованого виставкового ринку. Не менш важливим висновком є відчутний попит на виставкові послуги серед експонентів і тому їх ставлення до виставки чи ярмарку, як до ринкових інструментів і показове, і об’єктивне. Хоча цей показник і може, і повинен бути значно вищим.

Виставкова діяльність в Україні в теперішній час знаходиться на підйомі. Це підтверджується як кількістю проведених виставкових заходів, так і їх якістю. Розширюється географія виставок, поряд з обласними центрами, виставки дійшли до багатьох міст нашої країни. Все це не може не радувати. Проте, має місце цілий ряд негативних явищ, які значно знижують віддачу від проведених виставок, відштовхують багатьох потенційних учасників,

заважають подальшому розвитку виставкової справи в Україні. Це негативно впливає на розвиток економіки, адже краще за виставки ніщо так не сприяє встановленню довгострокових економічних зв'язків не тільки між різними країнами, а й між регіонами України:

1. Виставкові площі

Головною проблемою виставкової галузі в Україні вважається нестача обладнаних площ для проведення великих виставкових заходів. Не вистачає добре та професійно облаштованих експоцентрів. Ця проблема пов’язана з недержавними інвестиціями а приватні підприємці не взмозі собі такого дозволити.

За прогнозами експертів, вкладення в нього гроші окупились би протягом 2-3 років.

Ні в яке порівняння не йдуть українські центри експобізнесу з

виставковими містами Західної Європи, Азії та Америки, Де щорічно проводяться сотні крупно-масштабних заходів. Наприклад, площа експозиційлише однієї виставки EXPO-2000, що пройшла у Ганновері (Німеччина),

наближується до 479 тис. кв.м., що у сотні разів більше за український найбільший експоцентр. А якщо взяти загальну кількість всіх виставкових площ Німеччини, то вона складає 1млн.700 тис. кв. м. Один кв. метр коштує 200-300 доларів, і це вже 1 мільярд доларів доходу тільки від виставкових послуг. Держава отримує величезні суми. . Інвестуючи гроші в розширення експоцентрів по країні, ми зацікавлюємо і манимо нові форми ринку, з його багатогранністю та розвитком.

МЕХАНІЗМ ФІНАНСОВОЇ ПІДТРИМКИ

Надання фінансової допомоги українським підприємствам для їх участі в міжнародних виставках та ярмарках повинно здійснюватись із врахуванням важливості виставкового заходу для розвитку вітчизняної економіки, перспектив просування українських товарів на зарубіжні ринки; створення позитивного міжнародного іміджу України. При розгляді кошторисів на фінансування витрат, пов’язаних з участю України у міжнародних виставкових заходах, Міністерство суворо дотримується вимог Закону України (від 22.02.2000№1490-ІІІ) “ Про закупівлю товарів, робіт та послуг за державні кошти” яким передбачається обов’язкове, конкурсне (тендерне) визначення генерального розпорядника робіт, пов’язаних з облаштуванням національних

стендів України.

Як свідчить досвід, проведення державної політики щодо заохочення українських підприємств і фірм до участі у престижних міжнародних виставках сприяє нарощуванню експорту, підвищенню науково-технічного рівня національних розробок, налагодженню нових ділових зв’язків з іноземними партнерами, знайомить світову спільноту з вітчизняними досягненнями.

Зокрема, під час проведення виставки “ЦеБІТ” у Ганновері фахівцями Національної академії наук досягнуті домовленості з Німеччиною, Францією, Канадою, Росією щодо співпраці у розробці систем відеоспостережень, реконструкції тривимірних зображень по стереомірних зображень. Міжнародний науковий науковий центр технологій програмування ТЕХНОСОФТ домовився з рядом компаній Німеччини, Ізраїлю, Росії, Греції

щодо розробки програмної продукції.

На найбільшій у світі міжнародній промисловій виставці “Ганновер Мессе” на українській експозиції було організовано презентацію низки інвестиційних проектів, які, на думку організаторів, могли б викликати інтерес з боку потенційних інвесторів.

Зокрема, НАК “Нафтогаз України” було представлено проект “Забезпечення транзиту нафти та газу до країн Європи”, Національне космічне агентство запропонувало проект “Залучення інвестицій в космічну галузь. Комерціалізація космічних технологій”, ВАТ “Київхімволокно” представляло

проект “Створення виробництва поліефірних ниток та текстильного

асортименту потужністю 13,5 тис. т на рік”, ВАТ “Бром” запропонувало до уваги інвестиційний проект “Реконструкція виробництва брому, бромсолей та хлорного заліза”, ДВО “Луганський верстатобудівний завод” презентувало проект “Створення та освоєння випуску металообробного обладнання для об’ємної обробки складнопрофільних деталей”.

За підсумками участі України у 5-му міжнародному ярмарку озброєння та військової техніки, що проходив у столиці ОАЕ м. Абу-Дабі очікується підписання контрактів на суму біля 60 млн.доларів США .

На думку багатьох українських організаторів виставок в держбюджеті необхідно передбачати статтю “Підтримка експортного потенціалу України” та виділяти цільові кошти підприємствам для участі в пріоритетних для вітчизняної економіки іноземних виставках. Звичайно, усвідомлення необхідності державної фінансової підтримки виставкових фірм та заходів не може не радувати, але ці суми настільки мізерні, що викликають посмішку. Якщо подивитись лише по Києву, то менше десяти провідних фірм проводять тут близько 100 виставок на рік. Це 20-30 мільйонів доларів обігу. Але ще є менші фірми, їх число – до 30. Разом з областями сьогодні виставкова сфера – це ціла галузь економіки. А для неї планують 8 млн. грн. Тільки в Києві у виставковій сфері зайнято понад 10 тис. чоловік. Якщо порахувати податки, що вони сплачують державі, то, напевно, буде – до 10 млн. доларів США.

На жаль, ми не досягли позитивних зрушень в цьому плані, якщо

порівнювати з виставковою діяльністю за кордоном, наприклад, - в Польщі, в Угорщині, не кажучи вже про Німеччину, яка фінансово допомагає своїм підприємцям просуванню їх товарів на нові ринки. ВФУ повинна використовувати зарубіжний досвід (польський, італійський та інших держав). Він є потужним інформаційним, інтелектуальним, практичним потенціалом. Треба виходити з відповідними пропозиціями до законодавчої та виконавчої гілок влади. ВФУ вже повинна це робити. І саме тоді, члени цієї організації, які створювали її для вирішення різноманітних професійних проблем, відчують її реальну практичну користь.

МИТНІ ПРОЦЕДУРИ

Однією з актуальних проблем виставкової діяльності в Україні є проблема спрощення процедури перетину митного кордону. Виставкова діяльність пов’язана не тільки з перетином кордону товарами та виставковими зразками, але й з підготовкою до проведення виставкових заходів, а саме, пересуванням через кордон громадян. В українській митниці зараз процедури, пов’язані з обробкою митних вантажів, надто ускладнені. Крім прикордонників в пунктах пропуску знаходяться різні контрольні підрозділи: фітосанітарний, ветеринарний, екологічний, радіологічний, санітарно-епідеміологічний, авіаційної

безпеки, за культурними цінностями. І тільки останнім – дев’ятим в цьому ряду стоїть митниця.

Перше. Всі стягнення: і загальнодержавні, і місцеві необхідно звести до одного, яке буде залежати від категорії громадянина, який перетинає кордон.

Друге. При перетині кордону всі товари в певному обсязі, наприклад, вагою більше 200 кг, вартістю більше 10 тис. доларів США повинні оподатковуватись на загальних підставах, тобто власник товару повинен мати статус суб’єкту зовнішньоекономічної діяльності і оподатковуватись

за єдиною нормою. При цьому власні речі та товари громадянина,

наприклад, як це зроблено в Росії, вагою менше 50 кг і загальною

вартістю менше 1000 доларів США мають бути пропущені через кордон безкоштовно. Для решти товарів встановити єдину ставку податків.

Наприклад, для товарів вагою від 50 кг до 200 кг та вартістю від 1000 доларів США до 10 тис. США – 30%.

Третє. Централізація здійснення контролю в пунктах пропуску одним державним органом, наприклад, Міністерством екології.

Четверте. Різноманітні обов’язкові процедури, наприклад, медичне

страхування, контроль руху вантажних транспортних засобів, проводити за межами пункту пропуску, в сервісних зонах.

П’яте. В пунктах пропуску повинні знаходитись тільки дві служби:

прикордонна та митна.

Отже, тільки законодавча реалізація програми, основаної на цих тезах, дасть змогу спростити процедуру перетину кордону, дозволить Україні стати більш відкритою державою, в тому числі і для виставкової діяльності.

СЕРТИФІКАЦІЯ ВИСТАВКОВИХ ЗАХОДІВ

Перше. Спільно з Радою з питань виставкової діяльності в Україні

Виставкова федерація України повинна провести аналіз українських організацій, які займаються виставковою діяльністю. На зразок перепису населення.

Друге. Провести сертифікацію виставкової діяльності за трьома напрямами: виставкові центри, виставкові організації, виставкові заходи. Перелік основних параметрів, за якими це необхідно, необхідно попередньо розробити. Виконання цієї програми дозволить розібратися із станом виставкової діяльності і в Україні в цілому, і в кожному окремому регіоні. За результатами проведення сертифікації необхідно випустити каталог, в якому розмістити вичерпну інформацію про всіх основних учасників виставкової діяльності в Україні.

В результаті всі учасники виставкового процесу як в Україні, так і за її межами, нарешті зможуть розібратись “хто є хто” у виставковому бізнесі в Україні і як необхідно будувати відносини, щоб запобігти всім негативним явищам, які, на жаль, ще мають місце у нас. За результатами сертифікації всі організації, виставкові центри повинні отримати документ, який засвідчуватиме їх відповідність реальному стану.

В результаті цього і центральні, і місцеві органи влади зможуть

зрозуміти, кого треба підтримувати і з ким треба мати справу. Виставок буде налічуватись не 600-700 на рік, а справжніх – 70, щоб експонент вибирав не серед 100 організаторів, а серед 10-15, але провідних і таких, що гарантують якість. Це покладе край багатьом проблемам, які сьогодні існують у виставковій справі в Україні, і ми зможемо сказати – це міжнародні виставки і це – організатори, які можуть конкурувати з будь-яким організатором у світі.

НЕОБХІДНІСТЬ ПРОВЕДЕННЯ НЕЗАЛЕЖНОГО АУДИТУ

Одна з найголовніших проблем розвитку виставкової діяльності в Україні полягає у відсутності системи аудиту статистичних даних про виставки, подібної запровадженим у країнах Європи. За відсутності незалежного аудиту статистичні дані, представлені організаторами виставок, можуть бути перебільшеними. Це призводить до недобросовісної конкуренції, до до

неможливості виваженого вибору виставок їх учасниками та відвідувачами. Аналогічна інформація потрібна і відвідувачам, щоб обрати для себе найбільш підходящу виставку. Дуже важливим є отримання статданих для регіональних виставок. Реальна інформація про такі заходи найчастіше недоступна для потенційних

учасників з інших регіонів, бажаючих розширити свої ринки збуту.

Якщо спрощено представити баланс інтересів учасників виставкового ринку, то можна сказати, що організатор виставки зацікавлений у експонентах і їх кількості, експоненти зацікавлені у відвідувачах, а відвідувачі, в свою чергу, - у товарах і послугах, які пропонують експоненти. Враховуючи таке замкнене коло взаємної зацікавленості, реальна картина виставки привабить до неї і додаткових учасників, і відвідувачів. Крім цього, об’єктивні статистичні дані про виставку потрібні для проведення сертифікації виставкових заходів і присвоєння їм відповідних

статусів.

Це підвищить довіру до участі у виставках як вітчизняних, так і

зарубіжних експонентів. Такі дані можуть плідно вплинути і на підтримку виставкових заходів владними структурами.

Розвиток міжнародного співробітництва у виставковій сфері також вимагає прозорості виставкової діяльності, що може бути забезпечено лише незалежним аудитом. Отже, аудит статистичних даних для виставковців є таким же важливим, як і аудит фінансових показників – для банків.

Головні принципи аудиту: єдність стандартів, можливість порівняння і незалежність. Це означає, що аудиту повинні піддаватись завжди ті ж самі дані, які зібрані і перевіряються у кожному випадку за тією ж самою методикою.

Незалежність аудиту означає, що він повинен проводитись підприємствами або організаціями, які не пов’язані із підприємством, що перевіряється. Згідно з європейською практикою, аудит статистичних даних про виставки звичайно проводять незалежні спеціалізовані асоціації, або виставкові

асоціації, або державні установи, або аудиторські компанії.

Даними, що піддаються перевірці, є виставкова площа, кількість учасників виставки та кількість її відвідувачів. Звичайно, може існувати безліч методів підрахунку цих показників. Найкращим шляхом є визначення стандартів, які прийняті Спілкою міжнародних виставок (UFI), тому що ці стандарти є загальновизнаними, однозначними та відкривають нові

можливості міжнародного співробітництва зокрема, можливості вступу дои UFI.

Аудит статистичних даних відкриває організаторам виставок можливості для вступу до UFI. Для того, щоб виставка була визнана міжнародною (а це є підставою для прийняття до UFI), повинна бути виконана одна з трьох умов: або іноземні учасники повинні складати не менше 20% кількості

учасників, або зайнята ними площа повинна складати не менше 20% загальної чистої площі виставки, або іноземні відвідувачі повинні складати не менше 4% кількості усіх відвідувачів.

Ситуація з аудитом в Україні:

• По-перше, не існує єдиної методики збору і контролю статистичних даних. Тому статистичні дані з різних виставок складно, а іноді і не можливо зіставити.

• По-друге, збирання таких даних і відповідальність за їх достовірність несуть, як правило, самі організатори виставок. Це призводить при конкурентній боротьбі до бажання менеджерів окремих організацій завищувати реальну картину. На окремих виставках, наприклад, контроль відвідування поставлено не на достатньому рівні і кількість відвідувачів вказується приблизно.

Це не припустимо з точки зору міжнародних правил, де чітко вказано, що такий контроль може здійснювати тільки незалежна організація. Отже дані, представлені виставковими фірмами, не можуть служити основою для серйозних маркетингових досліджень і аналізу виставкової діяльності.

• По-третє, нема єдиного органу, який регіструє і публікує узагальнену статистичну звітність про виставки, що не дає можливості зіставити і аналізувати різні виставки.

Слід відмітити, що проведення збору і контролю статистичних даних –справа добровільна. Напевно, не всі організатори виставок погодяться з необхідністю проведення аудиту. Це додаткові і технічні, і фінансові складності. Але досвід країн показує, що такий цивілізований підхід до організації виставок іде на користь і організаторам виставок, і експонентам, і відвідувачам.

Отже, для входження в цивілізований виставковий світ

організаторам виставок треба більш серйозно віднестися до необхідностіпроведення збору статистичних даних і аудиту виставкових заходів незалежними організаціями;

Виставковій федерації України треба розробити і затвердити єдині правила збору і контролю статистичних даних виставкових заходів з урахуванням вимог UFI і досвіду проведення такого контролю в Україні. Необхідно щорічно видавати єдиний по Україні статистичний довідник-звіт про всі виставки і ярмарки під егідою ВФУ.

ПРАВОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ

Питання правового забезпечення будь-якого виду діяльності, в тому числі і виставкової діяльності, є, насамперед, комплексним питанням. Тому що воно повинно розв’язуватися завжди з декількох сторін. Наприклад, на сьогоднішній день нормативна база у сфері виставкової діяльності налічує всього 29 нормативних актів. Серед них: один закон – Закон України “Про

Торгово-промислові палати в Україні”; декілька Указів Президента

України; шість Постанов Кабінету Міністрів України ті інші

нормативно-правові акти. Ці акти більше опосередковано, ніж

безпосередньо стосуються саме виставкової діяльності. Отже, законодавче поле нібито є: там шматочок, там частинка. Але немає єдиної системи. Є необхідність в такому своєрідному провіднику, який би пов’язав вже існуючі документи у щось єдине ціле, пов’язане з виставковою діяльністю. В Україні на сьогодні такого документу не існує. Це свідчить про те, що нормативна база, яка регулює відносини в сфері виставкової діяльності недосконала. Питання про підготовку законопроекту “Про виставкову діяльність в Україні” стояло і на початку створення, і під час всієї діяльності Виставкової федерації України. Про це

виставковці говорять завжди.

Вже були спроби підготувати такий закон: був розроблений тезаурус про виставкову діяльність, який би міг допомогти при розробці такого закону. Виставкова федерація України має взяти на себе вирішення цього питання, яке з організаційної і технічної точки зору не викликає ніяких сумнівів. Треба розробити план підготовки цього законодавчого акту, створити робочу групу, до якої запросити в першу чергу спеціалістів з виставкової

діяльності. Кількість питань, вирішення яких можливе за допомогою такого закону, дуже велика. Наприклад, стосунки організацій, які проводять виставки разом з органами державної влади. Або питання про державну підтримку виставкової діяльності, наприклад, у випадку участі у виставково-ярмаркових заходах державних підприємств. Цим законом слід

вирішити також питання сертифікації та ще багато інших питань. Такий закон міг би врегулювати дуже багато питань на своєму рівні і які моглиби потім урегульовуватися лише нормативними актами підзаконного характеру.

ІНФОРМАЦІЙНІ ТЕХНОЛОГІЇ

Інтернет все активніше проникає до багатьох сфер діяльності людини, в тому числі і у виставковий бізнес. Використання мережі Інтернет у виставковій справі дозволить здійснити деякі важливі для виставковців завдання, а саме:

• пошук актуальної інформації, особливо про ринки, потенційних партнерівта клієнтів;

• отримання певної освіти, а саме збирається багата колекція адресвиставкових компаній різних країн світу. Регулярно відвідуючи сайти провідних компаній, можна засвоювати нові технології виставкової справи,вчитися та за рахунок цього відслідковувати сучасний світовий рівень виставок, продивлятися корисні новинки та ноу-хау, зрозуміти, який сьогодні в світі є рівень світових стандартів для виставкових послуг, щоб піднімати свою працю до цього рівня;

• проведення рекламної кампанії в Інтернеті як окремих виставок, так і виставкової компанії в цілому. Для цього використовується сайт компанії, сайти окремих виставок, програми обміну банерами з партнерами, різноманітні рекламні заходи;

• співробітництво з власниками різноманітних зарубіжних інформаційнихресурсів, які розташовують інформацію про виставки компанії у своїх довідниках. Розташовуючи там свою інформацію вони тим самим рекламують компанію, надаючи потенційним учасникам з інших країн інформацію про те, що зараз відбувається в Україні, зокрема у її виставковій галузі;

• вихід на деякі цільові групи, що можна здійснити лише за допомогою Інтернету тощо.

На сьогоднішній день більшість українських виставкових компаній зовсімне уявляють собі, яку користь може принести Інтернет у їх бізнесі. Але виставковий бізнес наряду з книготоргівлею, продажем музикальних записів та туристичним бізнесом є одним з тих, де Інтернет може принести помітну користь. Вже зараз в Інтернет проводяться окремі віртуальні виставки (наприклад, в Росії ВАТ “Стенд Сервіс” проводить спортивну виставку за адресою www.sports-club.ru, а КВЦ “Сокольники” проводить універсальну

виставку за адресою HYPERLINK http://www.allexpo.ru) www.allexpo.ru ). Це свідчить про те, що не за горами той час, коли значна частина виставок перетвориться на віртуальні, що значно розширить можливості виставкового бізнесу, дозволить залучати більше експонентів з усіх країн світу та збільшити тривалість проведення виставки.

Використання Інтернету у своїй діяльності вже сьогодні є важливим фактором конкурентної боротьби з тієї причини, що так чи інакше у виставковому бізнесі будуть лідирувати ті компанії, які будуть працювати не тільки на національному, а й на міжнародному рівні. Дуже важливо це зрозуміти та використовувати у своїй діяльності виставковим фірмам задля розвитку та укріплення національної виставкової справи

Підсумовуючи, зазначу, що виставкова діяльність України повинна

розвиватись й займати своє чільне місце в економіці держави. Але для розвитку виставкової галузі вкрай необхідним є вірне та своєчасне виявлення основних проблем галузі та визначення шляхів і способів їх вирішення. На сьогоднішній день, на мою думку, у виставковій галузі України існує певний ряд проблем, які потребують свого вирішення. До переліченого вище переліку проблем, можна додати й той факт, що в Україні немає жодного навчального закладу, що б готував дипломованих спеціалістів виставкової справи. Вирішення цих проблем на сучасномуетапі дозволить виставковій галузі стрімко розвиватись й виконувати свої безпосередні функції перед державою, а саме: забезпечувати насичення ринку держави необхідними товарами, підвищувати рівень зайнятості населення, забезпечувати надходження інвестицій та інші додаткові надходження в бюджет країни, поліпшувати стан економіки в цілому.