- •Морфологічна та фізико-хімічна характеристика чорнозему типового
- •Огляд літератури
- •1.1 Географічне розташування
- •1.2 Ґрунтоутворюючі процеси
- •2. Природні умови ґрунтоутворення на території досліджень
- •2.2. Рельєф
- •2.3. Рослинність
- •2.4. Геологічна будова
- •3. Методи досліджень
- •3.10 Ацидиметричне визначення карбонатів
- •3.11 Визначення обмінного (рухомого) алюмінію за методом цінао
- •3.13 Визначення овп ґрунту, ґрунтової суспензії (пасти) і ґрунтового розчину
- •4. Результати досліджень та їх обговорення
- •4.2 Фізико-хімічні властивості чорнозему типового
- •Фізико-хімічні властивості чорнозему типового
- •Агрохімічна характеристика в гумусовому горизонті (h, 0-52 см) чорнозему типового
3.10 Ацидиметричне визначення карбонатів
Метод заснований на руйнуванні карбонатів титрованим розчином соляної кислоти при добовому настроюванні та наступному титруванні надлишку кислоти лугом.
3.11 Визначення обмінного (рухомого) алюмінію за методом цінао
Сутність методу полягає у вилученні обмінного (рухомого) алюмінію з ґрунту 1М. розчином KCl, утворенні забарвленого комплексу алюмінію з хромазуроллом С чи ксиленоловим оранжевим в слабокислому середовищі і наступному фотометруванні забарвленого розчину. Вплив заліза (ІІІ) при цьому знешкоджується відновленням його до заліза (ІІ) аскорбіновою кислотою.
3.12 Визначення рухомих сполук Fe2+ Fe3 за методом В.А.Казанової в модифікації З.Ф.Коптенової
Із свіжого ґрунту 0,05 м розчином сірчаної кислоти вилучають у співвідношенні 1:5 рухомі сполуки заліза як у вигляді Fe2+, так і Fe3+ .Сполуки Fe3+ вилучають солянокислим гідроксиламіном до Fe2+, яке при взаємодії з α-α`-діпіріділом утворює забарвлену в червоний колір сполуку, після чого фотоколориметрично визначають оптичну густину розчину.
3.13 Визначення овп ґрунту, ґрунтової суспензії (пасти) і ґрунтового розчину
Дане вимірювання ґрунтується на вимірюванні ЕРС ланцюга, складеного іззанурених у ґрунт або суспензію.
При цьому застосовується хлор-срібний електрод порівняння, а посуда з’днана з розчином з ґрунтом сольовим мостиком. Індикаторний електрод виготовляють з інертного металу (платина) [1].
4. Результати досліджень та їх обговорення
Розріз
М1 закладений майже на вододільній
вирівняній поверхні з слабким похилом
( 1-2°) до балки і до річки Південний Буг.
Це розріз фонового ґрунту для порівняння
з ґрунтовим матеріалом археологічних
стоянок . Загалом - це лісостеп з лісовими
(ареалами) та лучними ( лучно-степовими)
умовами грунтогенезу. В основі території
магматичні та метоморфізовані породи
– граніти , граніто-щебні, які на схилах
річкової долини Південного Бугу і в
його заплаві виходять в окремих місцях
на поверхню. Ймовірно, що граніт перекритий
вапняковими відкладами теплих морів,
на яких розміщенні лесові породи з
сучасними голоценовими ґрунтами. Власне
на грунти денної поверхні короткопрофільні
( 40-60 см), реагують з 10% HCI
практично з поверхні або з глибини 20-30
см, за кольором темно-сірі, ознак
опідзолення не виявлено, бо грунти
карбонатні. Ймовірно, що це чорноземи.
Загалом короткопрофільність на схилі
– результат ксероморфності через
інтенсивний поверхневий стік. Якщо
короткий профіль- локальна риса, причиною
може бути слабка інфільтрація, зумовлена
водоупорною дією підстилаючи порід.
У розрізі М1 виділено генетичні горизонти:
H – (0-52 см) – верхній гумусовий, темно-сірий (в сухому стані) до чорного, сухий щільний, вертикальні тріщини через весь горизонт, коріння рослин; червоточини; копроліти; ходи комах; дрібнопористий; включення уламків граніту; пилувато-легкосуглинковий; грудкувато- дрібногрудкуватий ( до зернистого); перехід поступовий; межа візуально не виражена.
Hk – (52-72 см) – гумусовий карбонатний, однорідний, сухий, темно-сірий до чорного, візуально за кольором не відрізняється; вертикальні тріщини через весь горизонт; щільний; дрібне коріння рослин; червоточини; копроліти; пилувато-середньо суглинковий; дрібно-зернисто-грудкуватий; перехід поступовий за кольором (світлішає) і візуально з’являється СаСО3 у виді міцелію ; межа поступова, але візуально чітка.
Hpk – (72-120см) – верхній перехідний (менш сухий, як 2 попередні, менш щільний, як гумусовий) неоднорідний, бурувато-сірий з деякою білястістю від карбонатів; переважно у виді міцелію; зрідка коріння рослин; поодиноко-конкреції СаСО3- (журавчики); червоточини і копроліти; кротовини заповненні як темнішим (гумусовий) так і світлішим (палево-жовтий) з материнської породи матеріалом; ходи червоточин заповненні темнішим (гумусовим) матеріалом; ходи комах; дрібнопористий; пилувато-середньосуглинковий; грудкувато-дрібногрудкуватий; перехід поступовий за посвітлінням і пожовтінням кольорів та зменшенням щільності; межа нерівна; поступова.
Phk – (120-180 см) – нижній перехідний до породи; неоднорідний; світлий; бурувато-сіро-жовтий до палевого; неоднорідність зв’язана з СаСО3, кротовинами і червоточинами з темнішим матеріалом; ущільнений на нижній межі по передній стінці; кротовини субвертикального напряму заповненні майже чорним матеріалом, такі ж кротовини, але дещо з сірішим матеріалом по бокових стінках; зрідка коріння рослин; червоточини і капроліти; пилувато-середньо суглинковий; грудкувато-дріднозернистий; журавчики; перехід поступовий у материнську породу; межа нерівна.
Pk – (180-210 см) – видно лесовидний суглинок; сильнокарбонатний; світлий; майже однорідний; світло буро-палевий до темно-жовтого; середньогсуглинковий; грудкувато-дрібноплитчастий; кротовини і ходи червів; насичений міцелієм; по окремих гранях структурних відокремлень - пліснява; карбонатні конкреції; пухкий; найменш щільний з усіх горизонтів.
